Він був навіть ганебнішим, ніж у «Солел Боне». У його центрі були гроші, які кілька старших чиновників «Гістадруту», серед яких і Бен-Ґуріон, взяли з бюджету організації. Регулярного доходу Бен-Ґуріона бракувало на життя, зокрема, на його залежність від купівлі книжок. Тож він часто брав позики у знайомих і в установах свого руху.[616] Його щомісячна зарплата на посаді секретаря «Гістадруту» спочатку становила дев’ятнадцять, а потім зменшилася до сімнадцяти фунтів. Дослідження у «Гістадруті» показало, що дев’ять із десяти робітників країни заробляють менше, ніж він.[617]

Бен-Ґуріон також був одним із найстарших діячів найвищого рівня «Гістадруту», який отримував аванси та щедрі кредити. Згідно із записами у щоденнику, він взяв кредит у банку «Га-Поалім», щоб погасити борг перед «Гістадрутом». У його архіві зберігаються документи, які вказують на постійну заборгованість, яка дорівнювала приблизно двом місячним зарплатам.[618]

Одного разу Комітет «Гістадруту» вирішив ліквідувати борги своїх старших чиновників. Найбільша заборгованість виявилась у Бен-Ґуріона – 283,50 єгипетських фунтів, що еквівалентно приблизно шістнадцяти місячним зарплатам.

Не залишалося іншого вибору, як призначити внутрішній Комітет із розслідування кризи «Солел Боне»; Бен-Ґуріон та його колеги погодились скасувати ліквідацію своїх боргів. Єдине питання полягало у тому, чи мають бути опубліковані Висновки Комітету.

Бен-Ґуріон був рішуче проти, стверджуючи, що публікація буде згубна для репутації «Гістадруту». Усі про все це знали, і Бен-Ґуріон пообіцяв ужити заходів для раціоналізації та «очищення». Останнє слово він вжив двічі, івритом та російською. Зрештою, ніхто не був притягнутий до відповідальності. І немає доказів того, що Бен-Ґуріон повернув усі отримані гроші.[619]

«Найпринизливіші наклепи»

У пам’яті Бен-Ґуріона цей період залишився глибокою травмою. Він говорив про паніку, розпач, ідеологічну плутанину, безсилля, про людей, які покидали поле бою. Уперше у своєму житті він висловив справжні сумніви щодо шансів на реалізацію сіоністської ідеї, враховуючи, що все, здавалося б, перебувало на межі розпаду через «внутрішню» нездорову атмосферу. Він стверджував, що «більшість» іммігрантів Четвертої алії залишила Палестину. Це було не так. Але, як запевняв Бен-Ґуріон, ця хвиля імміграції не була невдалою.[620] Економічна криза тривала недовго; незабаром почала процвітати цитрусова промисловість, насамперед завдяки новим можливостям експорту та індустріальному прогресу. Відновлення значною мірою було наслідком впливу приватного підприємництва. Людина, на ім’я Сімча Вітман завоював місце в історії, першим у Тель-Авіві почавши виробляти морозиво. Його кіоск здобув славу як місце зустрічей людей, які прямували до Бреннер Хаусу, як називали відділення Ради робітників Тель-Авіва, або від нього.[621]

* * *

У голосуванні до з’їзду «Гістадруту» наприкінці 1926 року взяли участь понад сімнадцять тисяч виборців. Бен-Ґуріон став переможцем; уперше «Ахдут га-Авода» отримав абсолютну більшість – 53 % голосів.[622] Але, коли з’їзд зібрався, керівництво опинилося перед нищівною критикою. У своєму щоденнику Бен-Ґуріон писав: «Громадськість працівників обурена. Особливо сильно гніваються щодо зарплати та авансів, а також відсутності контактів із громадськістю».[623] Це було ще й заниженою оцінкою з огляду на протокол провадження. Один із делегатів вигукнув: «У «Гістадруті» терор, і робітники бояться відкрити рота».[624]

Один із делегатів «Га-Поель га-Цаір» був особливо розлючений на Бен-Ґуріона. Це був двадцятивосьмирічний доктор наук. Висхідна зірка, на ім’я Хаїм Арлозоров. Він запропонував те, що назвав нещадним аналізом фундаментальних помилок, припущених Бен-Ґуріоном, першим з яких був поспіх. Це була принципова дискусія – Арлозоров використав скандал «Солел Боне» як метафору. «Якби «Солел Боне» знав своє місце і не піддавався ілюзії необмеженого зростання, він би поступово, природно розширювався і слугував би своїй меті», – казав він. Натомість: «Ми стрибнули на п’ятдесят років уперед». Прокляті аванси продовжували надходити знову і знову; навіть Берл Кацнельсон назвав їх «моральним порушенням».[625][626]

Бен-Ґуріон заявив учасникам з’їзду, що почуває себе обвинуваченим, який захищається від «найпринизливіших наклепів». Він небагато міг сказати щодо суті критики, тож звернувся до кліше, які звучали досить пафосно. «Тільки людина, яка нічого не робить, може видаватися незмінно мудрою; людині, яка чимось керує, можна дозволити й помилитися». Якби Бен-Ґуріон знову опинився в тих самих обставинах, він зробив би те, що і з «Солел Боне», казав він. Зрештою, метою було сприяти справі сіоністів. «Якщо ми не будемо доїти корову із сіоністських міркувань, то корову доїтиме Мустафа, а не один із наших кооперативів», – запевнив він. У цей момент його тон несподівано став сентиментальним, примирливим, втішним, сповненим лестощів, майже пророчим. «Ми – невелика група людей, які мають великі потреби та величезне прагнення до спокути», – промовив він. Суверенітету ще досягнуто не було, але вони не мали нічого спільного з євреями гетто. «Вперше в нас з’явився єврейський робітник із національною свідомістю, який бачить перед собою, на землі Ізраїлю, історичне призначення – бути господарем та будівельником, який вирішує долю свого народу». З огляду на світову історію його критики були схожі на химерних жартівників. Він не згадував про аванси. І з’їзд був його.

* * *

Після своєї промови Бен-Ґуріон захворів і залишився вдома. Прикінцева частина з’їзду розтягнулася на всю ніч і завершилася лише на світанку. О чверті на шосту ранку делегати заспівали «Інтернаціонал», а потім «Хатікву». За лаштунками вже велися обговорення з приводу досі неправдоподібного злиття між «Га-Поель га-Цаір» та «Ахдут га-Авода». Створення об’єднаної Партії робітників Палестини, або «Мапай», як її стали називати за єврейською абревіатурою, здавалося вже реальнішим. Делегати ставали у кола і танцювали хору, щоб підбадьоритися, а потім рушили до будинку Бен-Ґуріон. Він не міг навіть і бажати приємнішого ранку. У якості примирливого та об’єднавчого жесту один з опонентів піднявся до його квартири та витяг його на балкон, одягненого у халат. Принаймні один з учасників повідомив, що в очах Бен-Ґуріона блищали сльози.[627]

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 30 січня 1940 року, BGA.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 5 лютого 1940 року і 29 листопада 1940 року, BGA.

Лист Бен-Ґуріона до Хазаза від 10 липня 1968 року, BGA.

Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 2 травня, 10 червня, 16 та 20 липня 1953 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Аллона від 11 травня 1953 року, BGA; Єгуда Ерез, стенограма інтерв’ю, BGA.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 5 лютого 1940 року, BGA.

Ma’ariv, Jan. 6, 1967; лист Бен-Ґуріона до Рахель Мішал від 19 січня 1967 року; лист Бен-Ґуріона до Олексанра Пелі від 26 січня 1967 року; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 1 серпня 1960 року, BGA.

Davar, Sept. 28, 1967.

Мордехай Бентов, стенограма інтерв’ю, BGA.

Лист Бен-Ґуріона до Фукса від 18 грудня 1904 року, Erez 1971, 1, p. 39.

Lamdan 1955. The number of dead is computed according to http://www.izkor.gov.il/.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 8 травня 1948 року, BGA.

Wertman 1961.

Shachar 2002, p. 523ff; Feldstein 1998, p. 354ff.

Текст промови Бен-Ґуріона у раді «Мапай» від 12 січня 1949 року, наведений у Rafi Mann 2012, p. 247.

Текст звернення Бен-Ґуріона до Кабінету міністрів від 15 липня 1958 року, ISA.

Текст промови Бен-Ґуріона на Сіоністському конгресі від 10 грудня 1946 року, наведений у Ben-Gurion 1993a, p. 249.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 14 травня 1948 року, BGA; Ben-Gurion 1969b, 1, p. 106; Cabinet meeting, Oct. 20, 1953, ISA.

Моше Кармель, стенограма інтерв’ю, с. 54, BGA.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 1 березня 29 року, 1948, BGA.

Текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Мапай» від 29 вересня 1936 року, BGA; Текст промови Бен-Ґуріона у сіоністській виконавчій владі від 11 лютого 1945 року, BGA.

Текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Мапай» від 29 вересня 1936 року, BGA.

Ratner 1978, pp. 347ff., 382; Янаіт, стенограма інтерв’ю від 17 липня 1975 року, с. 13, BGA; Кармель, стенограма інтерв’ю, BGA.

Кармель, стенограма інтерв’ю, BGA.

Янаіт, стенограма інтерв’ю від 11 січня 1978 року, с. 11, BGA.

Ben-Gurion with writers, March 27, 1949, BGA.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 грудня 1948 року, BGA; листи Бен-Ґуріона до Гальперіна від 21 вересня та 10 жовтня 1948 року, BGA; Ben-Gurion 1954b; Ever Hadani 1955, p. 162.

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 26 грудня 1953 року; Ben-Gurion 1954b; текст звернення Е. А. Саймона до редакції «Гa-Арец» від 24 грудня 1953 року; Panim el Panim, Dec. 22, 1954.

Ben-Gurion 1958, pp. 92ff, 155ff.

Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні Кабінету міністрів від 7 липня 1957 року, ISA; текст промови Бен-Ґуріона на церемонії ЦАГАЛу від 27 квітня 1955 року, BGA; Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 18 вересня 1967 року, BGA.

Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні Кабінету міністрів від 29 березня 1955 року; Babylonian Talmud, Megilah 16a.

Лист Бен-Ґуріона до Шарета від 25 червня 1937 року, взятий із запису зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 червня 1937 року, BGA.

Peres and Landau 2011; Shilon 2013; Shapira 2015; Goldstein (у процесі роботи).

Матеріали інтерв’ю Йозефа Анвера, Авраамом Кушніра і Тома Сегева з Бен-Ґуріоном, Ніцоц, 28 квітня 1968 року.

Матеріали інтерв’ю Якова Ешмана з Бен-Ґуріоном від 25 листопада 1963 року, BGA.

Friedman 1994, p. 175ff.; Ben-Gurion 1963, p. 31; Lavi 1957, p. 59.

Bartal and Gutman 2001.

Ben-Gurion 1974b, p. 18ff.; N. M. Gelber 1963, p. 24ff.

Ben-Gurion 1963a, p. 34; Lavi 1957, p. 15ff.; Панегірик Бен-Ґуріона на могилі Леві від 12 липня 1964 року, BGA; Zemach 1983, p. 21; Michaelson 1963, p. 125.

Zemach 1983, pp. 10, 18; Свідчення Крігера, NL, BCA.

Habas 1952, p. 16; Мемуари Авігдора Грюна, стор 9, BGA, тематичне досьє 470-1-18; Ben-Gurion, 1974b, pp. 9, 16, 19; Zemach 1983, p. 19; Ben-Gurion 1963a, p. 32.

N. M. Gelber 1963, esp. p. 169; Teveth 1977, p. 26.

Zemach 1983, pp. 20, 11, 23; Ben-Gurion 1974b, p. 14; Lavi 1957, p. 28.

Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні Кабінету міністрів від 20 жовтня 1953 року, ISA.

Ben-Gurion 1961; Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні англо-американської комісії від 11 березня 1946, наведений у Ben-Gurion 2014, p. 939.

Лист Бен-Ґуріона до Хаїма (прізвище невідомо) від 27 жовтня 1953 року, BGA, стоp. 31.; Філіп Крузо, Ієгудіт Сімхоніт, Рахель Янаіт Бен-Цві, Геула Бен-Еліезер, Емануель Бен-Еліезер, Ярів Бен-Еліезер, стенограми інтерв’ю, BGA; лист Бен-Ґуріона до Голди Меїр від 28 серпня 1952 року; лист Бен-Ґуріона до Ехуда Аврієля від 11 вересня 1952 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Шимона Шетрита від 2 серпня 1961 року, BGA; текст звернення Бен-Ґуріона до Кнесету від 2 липня 1951 року, Ben-Gurion 1957, p. 166; див. також BGA, збірка Шабтая Тевета, концепції материнства; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Мапай» від 7 березня 1948 року, BGA.

Текст звернення Бен-Ґуріона до Виконавчого комітету Єврейського агентства від 21 листопада 1945 року, BGA; Teveth 2004, 4, p. 181.

Кавшана, стенограма інтерв’ю, BGA; текст промови Бен-Ґуріона у Кнесеті від 2 липня 1951 року, взяте з Ben-Gurion 1957, p. 166; Ben-Gurion 1974b, pp. 8–32; Ben-Gurion 1963a, p. 31; щодо боротьби з неєврейськими дітьми, див. також Gruenbaum 1963, p. 94.

Ben-Gurion 1974b, p. 30; Zemach 1983, pp. 11, 16, 20.

Ben-Gurion 1974b, p. 31.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 14 лютого 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 36; лист Бен-Ґуріона до Іцхака Хільдешаймера від 15 січня 1960 року, BGA; Teveth 1999, p. 29.

Матеріали інтерв’ю Малколма Стюарта з Бен-Ґуріоном з від 1 квітня 1968 року, BGA; Nitzotz, April 28, 1968; текст промови Бен-Ґуріона на святі у Седжері 25 вересня 1962 року; матеріали інтерв’ю Якова Ешмана з Бен-Ґуріоном від 25 листопада 1963 року, BGA; Bar-Zohar 1967, p. 26, лист Бен-Ґуріона до його дружини та дітей від 14 травня 1942 року, BGA.

Goldstein 2016; Laqueur 1972, p. 75ff.; Laskov 1999, 1, p. 393ff.

Ben-Gurion 1974b, p. 7.

Hamelitz, June 18, 1886.

Ben-Gurion 1974b, p. 16.

Шломо Цемах стверджував, що Грюн «не поспішав» вносити до каси організації збори, які він стягував. Він міг використати гроші на свої домашні потреби й мати труднощі у їх поверненні. У підсумку організація вирішила припинити збирати шекелі. Бен-Ґуріон пізніше розповідав, що хотів зібрати шекелі зі своїх однокласників, але дорослі не дозволили. (Zemach 1983, p. 19; Ben-Gurion 1974b, p. 31; Hatzefirah, Sept. 14, 1900).

Hamelitz, May 12, 1898.

Zemach 1983, p. 24; Lavi 1957, p. 51.

Zemach 1983, p. 25; Ben-Gurion 1974b, p. 31ff.; лист Бен-Ґуріона до Хільдсхаймера від 15 січня 1960 року, BGA.

N. M. Gelber 1963, p. 24; Zemach 1963b, p. 168; Kleinitz-Vigdor 1963, p. 228; Zalkin 2001, 2, p. 402.

Лист Бен-Ґуріона до Фукса від 28 червня 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 18.

Zemach 1983, p. 25; Lavi 1957, pp. 29, 63ff.; лист Цемаха до Фукса від 23 жовтня 1904 року, люб’язно наданий Йорамом Верете.

Zemach 1983, pp. 22, 19, 27; два листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса без дат, люб’язно надані Йорамом Верете.

Zemach 1983, p. 18; Zemach 1969, p. 225.

Листи Цемаха до Фукса від 1 та 2 червня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 14 червня 1904 року, BGA, листування.

Zemach 1983, p. 21.

Lavi 1957, p. 30.

Lavi 1957, p. 49.

Lavi 1957, p. 30ff.; Zemach 1983, p. 20.

Листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 2 та 13 червня 1904 року люб’язно надані Йорамом Верете; Ben-Gurion 1974, p. 30; Lavi, «LeZikhro shel Simha Isaac», Davar, April 20, 1936; див. також Habas, «Ehad veDoro», Dvar Hashavua, Січня 19, 1950.

Lavi 1957, pp. 63, 33ff.

Листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 13 червня та 23 жовтня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете; Zemach 1983, p. 24.

Листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 26 червня та 23 жовтня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете.

Zemach 1983, p. 30; Лист Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 26 червня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете.

Habas 1952, facing p. 33; Ben-Gurion 1974b, p. 33.

Zemach 1983, pp. 24, 26; Ben-Gurion 1974b, p. 7; Habas, «Ehad veDoro», Dvar Hashavua, Feb. 6, 1950.

Hamelitz, June 18, 1896.

Релігійний аргумент проти сіонізму спирається на уривок із Талмуду, де йдеться про дві заборони, які Господь наклав під час вигнання євреїв: вони не мали права штурмувати стіну (тобто брати ініціативу або застосовувати силу для відновлення Святої Землі) або повставати проти націй. Водночас язичникам наказали не надто пригнічувати євреїв. Відомі як «три присяги», на які юдеї та язичники присягнулися Богові, вони традиційно сприймалися як обов’язок єврейської пасивності. Вони мали чекати на допомогу з небес замість того, щоб брати ситуацію у свої руки. (Salmon 1990, p. 51; Bacon 2001, 2, p. 453ff.; Zemach 1963a, p. 42ff).

Zemach 1963a, p. 60; Zemach 1983, p. 25.

Zikhronot shel Avigdor Gruen, p. 4, BGA, тематичні досьє 470-1-18; Yatziv 1963, p. 235.

Лист Авігдора Грюна до Теодора Герцля, датований 1901 роком, наведений у Ben-Gurion 1971a, p. 6; Zikhronot shel Avigdor Gruen, p. 4, BGA, тематичні досьє 470-1-18; Zemach 1963, p. 41; Ben―Gurion 1974b, p. 27.

Ben-Gurion 1963a, pp. 35, 22; лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6 лютого 1905 року, наведений у Erez 1971, p. 47.

Мемуари Тауб, LI, IV-104-543-1; Hatzefirah, Sept. 27, 1900.

Ben-Gurion 1971a, p. 10ff.; Ben-Gurion 1974b, p. 32ff.; лист Бен-Ґуріона до Емануеля Бен-Ґуріона від 11 серпня 1968 року, BGA; Lavi 1957, p. 62; Holtzman 1963, p. 191ff.; Berdichevsky 1897.

Zemach 1983, pp. 24, 29.

Alroey 2008, p. 65.

Herzl 1989, p. 45.

Hamelitz, April 4, 1899; Zweig 2012, p. 158.

Zweig 2012, p. 158.

Ben-Gurion 1974b, p. 51.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 2 червня 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 3.

Цемах, Фукс і Бен-Ґуріон якось надіслали записи на конкурс оповідань, спонсований «Га-Цефіра». Усі троє мали літературні амбіції. Цемах переклав вірш Гете на іврит у тринадцять років. Бен-Ґуріон також спробував себе у поезії. Фукс розкритикував його вірші, і Бен-Ґуріон негайно здався. «Твоя жорстка критика моїх віршів спромоглася викрити мою помилку, перш ніж вона прижилася в моєму серці», – написав він. (Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса, 15 червня, 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 15; Zemach 1983, pp. 17, 29ff).

Ben-Gurion 1974b, p. 37; Ben-Gurion 1971a, p. 11.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 14 червня 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 13.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 2 липня 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 3.

За сімдесят років прем’єр-міністр Бен-Ґуріон зауважив: «Я не знаю, чи отримав мій батько відповідь від Герцля. Я гадаю, що ні». Він сказав, що батько ніколи не розповідав йому про цей лист. Його було знайдено в Центральному сіоністському архіві через пів століття після його написання. (Лист Бен-Ґуріона до Георга Герлица від 5 листопада 1950 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до його дружини та дітей від 14 травня 1942 року, BGA).

Лист Авігдора Грюна до Теодора Герцля 1901 року, наведений у Ben-Gurion 1971a, p. 6.

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6 листопада 1904 року, взяти з Erez 1971, p. 31.

100

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 14, 15 та 18 червня та 6 листопада 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 11ff.; листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 2 червня та 13 липня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете; Zemach 1983, p. 30; Ben-Gurion 1971a, p. 11.

101

Zemach 1983, p. 30; Lavi 1957, p. 70.

102

Habas 1952, p. 40.

103

Сімдесят років по тому на запитання про цей спалах романтичної чутливості колишній прем’єр-міністр Бен-Ґуріон відповів збентежено: «Я був молодим», – пояснив він і заявив, що це було в останнє, коли він писав щось подібне.

104

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 16 та 22 липня 1904 року, наведені у Erez 1971, pp. 21ff, p. 25.

105

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 27 вересня 1904 року, наведений у Erez 1971 p. 29; Teveth 1977, p. 494.

106

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 24, 27 вересня, 6 листопада та 14 грудня 1904 року, наведені у Erez 1971, pp. 28, 29, 31, 37.

107

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 18 грудня 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 39.

108

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 22 січня 1905 року, наведений у Erez 1971, p. 40.

109

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6 та 14 лютого 1905року, наведений у Erez 1971, pp. 47, 49.

110

Zemach 1983, pp. 28, 31; листи Шломо Цемаха до Шмуеля Фукса від 23 жовтня та 12 вересня 1904 року, люб’язно надані Йорамом Верете.

111

Lavi 1957, p. 66ff.

112

Lavi 1957, p. 73.

113

Zemach 1983, p. 23; Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 14 лютого 1905 року, наведений у Erez 1971, p. 49; Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 22 липня 1904 року, взяти з Erez 1971, p. 25.

114

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 22 липня 1904 року, звятий з Erez 1971, p. 25.

115

Zemach 1996, p. 225.

116

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 27 вересня та 6 листопада 1904 року, наведені у Erez 1971, pp. 29, 32.

117

Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6 листопада 1904 року, наведений у Erez 1971, p. 31.

118

Членство в організації було відкритим для всіх євреїв світу. Там збирали членські внески від продажу так званих «сіоністських шекелів». Національні делегації на Сіоністському конгресі обирали виконавчі органи влади, які очолював президент. Пізніше організація стала називатися Всесвітньою сіоністською організацією.

119

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 20 листопада 1904 року та 22 січня 1905 року, наведені у Erez 1971, pp. 35, 41.

120

Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6 листопада 1904 року, 22 січня та 2 квітня 1905 року, наведені у Erez 1971, pp. 31, 41, 55.

121

Лист Бен-Ґуріона до Іцхака Фукса та Ліпи Тауб від 21 лютого 1905 року, наведений у Erez 1971, p. 43; Ben-Gurion 1950, 3, p. 140; «Mah Helkenu», Hatzefirah, May 4, 1905; Ascher 1994, p. 157ff.; Ury 2012, Alroey 2008, p. 47l; лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 9 травня 1905 року, наведений у Erez 191, p. 57.

122

Лист Бен-Ґуріона до Усишкіна від 30 березня 1905 року; Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 2 квітня та 2 січня 1905 року, наведені у Erez 1971, pp. 52, 55, 40; Alroey 2011, p. 170ff.

123

Лист Цемаха до Фукса без дати; undated; листи Цемаха до Фукса від 17 серпня 1906 року та 23 жовтня 1904 року, усі люб’язно надані Йорамом Верете.

124

Лист Цемаха до Фукса від 21 жовтня 1906 року, люб’язно наданий Йорамом Верете.

<1...16 17 18 19 20 22 >

На страницу:

Перейти

18 из 22