Божественна комедія

ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА

1 Любов до рідного звеліла краюВесь лист обірваний зібрать як слідІ повернуть безсилому з одчаю.4 Дійшли до місця ми, де перехідБув з другої у третю смугу й лютийЯвився праведного суду вид.7 Щоб читачу виразніше збагнути,Скажу, що прибули ми в ті краї,Де на рівнині й квіту не добути.10 Навколо праліс оточив її,Навкруг же нього йшли рови канальні;І зупинили кроки ми свої.13 Блищали там жаркі піски безжальні,Такі ж, як і були, у млі століть,Як вів Катон війська в похід свій дальній.16 О Божа мста, як мусить той тремтіть,Хто прочитає про твої удари,Що я на власні очі мав уздріть!19 Великі бачив голих душ отари,Всі плакали за вчиненим в житті,Своєї кожен зазнававши кари;22 Горілиць на піску лежали ті,А ті навпочіпки ген посідали,Або тинялись і самі, й в гурті.25 Найбільше тих було, що вкруг никали.А тих найменше, хто в стражданнях ліг,Але їх зойки голосно лунали.28 А на піски, я скільки бачить міг,Повільно йшов дощем вогонь лапатий,Немов без вітру по нагір’ях сніг.31 Як Александр, уздрівши, що солдатиВ індійській спеці гинуть під вогнем,Що, впавши з неба, не спішив згасати, —34 Звелів за кожним стежить пластівцем,Де б він не ліг, топтать його ногою,Бо пломінь гасне легше одинцем.37 Підпалений небесною золою,Мов з іскри трут, спалахував пісок,Подвоюючи муки ще й жарою.40 Не спочиваючи, тривав танокЗлощасних рук, які пекучі плямиСкидали із розжарених кісток.43 Почав я: «Вчителю, ти перед намиВсе змив, крім тиску демонів, якийНас допустити не хотів до брами,46 Це хто лежить, великий, громіздкий,Незрушно, блискають лиш очі вперті,Мов нехтує вогненні язики?»49 І той помітив, що слова одвертіПро нього я вождеві говорю,Й гукнув: «Який в житті, такий я в смерті!52 І хай Юпітер, знову повторю,Замучить коваля хоч до загину, —Хай блискавку його востаннє зрю! —55 Нехай утомить в праці без упинуУсіх в жерлі у Етни вогнянімПід гук: «Рятуй, рятуй, Вулкане-сину!»58 Як у бою під Флегрою труднім;Хай б’є мене він з усієї сили, —Та не здола його звитяжний грім!»61 Тоді вожай мій, повний гніву й сили, —Цих слів я в нього не передбачав:«О Капанею, гонор твій немилий64 Не вмер, тож карі тяжчій ти підпав,Із мук ні одна не переважаєТієї, що твій сказ тобі послав. —67 І, втишивши обурення безкрає,До мене: – Він в числі сімох царівБрав Фіви, зневажав і зневажає70 Він Бога і прощення не просив,Тримаючи себе весь час свободним;У грудях в нього лиш пиха і гнів.73 Ну що ж, рушаймо знов, один за одним,Не йди лиш по гарячому піску,А обминай-но лісом прохолодним».76 На річку мовчки вийшли ми близьку,Що з лісу винесла червону воду, —Цю барву досі згадую жаску, —79 Як Булікаме витікає з бродуТуди, де воду грішниці беруть,Так на пісок несла ця річка воду,82 Собі в камінні прокладавши путь.І я помислив, а чи не сюдоюУдвох нам треба далі йти, мабуть.85 «З усього, що ми бачили з тобоюВідколи перейшли той вхід, кудиУсім пройти приречено судьбою,88 Такої погляд твій не знав води,Щоб викликала сильне здивування;Вона вгашає всі вогню сліди», —91 Так вождь свої закінчив міркування,І я просив, нехай не відмовляВ поживі, раз моє збудив бажання.94 «У морі спорожніла є земля, —Почав він, – що спрадавна Крітом звали,Коли ще світ наш був як немовля.97 Там є гора, яку в віках вславлялиСтрумки й діброви; Іда – назва їй:Тепер її потроху занедбали.100 Там Реї син у схованці своїйБезпечно спав, і мати його крикиГлушила в галасливості бучній.103 У тій горі стоїть старик великий,Що від Дам’яти спину відверта,Як в дзеркалі, у Римі бачить лики.106 А голова вся щирозолота.І щиросрібні в нього руки й плечі,А з міді все – до низу живота.109 І дві ноги суціль – залізні речі,Крім глиняної правої ступні,Яка важкі трима кістки старечі.112 Крім золота, на часточки дрібніПотріскане все тіло, і холонеСльоза із щілин на печернім дні115 І в Ахероні, Стіксі й ФлегетоніТече цим долом, де мерцям тюрма;Скидаючи ті струмені червоні118 В провалля, звідки виходу нема,Утворюючи став, що звуть Коцітом.Ти вздриш його, тож мовити дарма».121 І я йому: «У разі нашим світомЩе протікає цей страшний потік,Чому лиш тут для ока став одкритим?»124 І він: «Ця вирва – наче лійка рік.Крута, як бачиш, кам’яниста, гола;Йдучи по ній униз у лівий бік,127 Всього іще не обійшли ми кола,Й яких новин нам не пошле Плутон,Від здивування ти не зморщуй чола».130 І знов я: «Вчителю, де Флегетон,Де Лета? Проминаєш це мовчанням,А той тече, ти кажеш, з слізних лон?»133 І він: «Обом я радий запитанням,Та відповіддю на одне із нихЗвучить тут струм червоним клекотанням.136 Побачиш Лету, та не в ямах цих,А там, куди приходять обмиватись,Коли зника спокутуваний гріх. —139 І ще сказав: – Пора нам відправлятисьТуди, де буде найзручніше нам,Де ноги в нас не будуть обпікатись,142 Бо гасить пара всякий вогник там».

ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА

1 По березі пішли ми кам’яному,Й туман густий на річку всюди ліг,І від огню вода ховалась в ньому.4 Як межи Бруджею й Гвідзантом рігФламандці обвели високим валом,Щоб поміж ними й морем став поріг,7 А Падуя від Бренти з її шаломЛюд захища й трудів його плоди,Як в К’ярентані стане жар чималим, —10 Так само й тут, хоч камінь і твердий,Поставив майстер мури неширокі,Щоб захистити сушу від води.13 Від лісу в даль ступали наші кроки,Що вже крізь випари з усіх калюжЙого не бачили б і гостроокі, —18 Коли зустрілось нам чимало душ,І межи них почулись різні толки,І стали всі вони у нас чимдуж19 Вдивлятись, мов у кам’яні осколкиНа стежці в промені молодика,Мов дід-кравець шукає вушко в голки, —22 Так оглядала нас юрма бридка;Аж раптом хтось мене смикнув за полуІ вигукнув: «О, дивина яка!»25 Коли торкнувся він мого подолу,До нього враз я голову нагнувІ, розглядаючи фігуру кволу,28 Не так пізнав, а серцем я збагнувЛице, скоричнявіле від скорботи,Й «Чи ви не сер Брунетто?» – я гукнув.31 І він: «О сину мій, чи ти не проти,Щоб міг Брунетто сер Латіні з митьПройти з тобою рухові навпроти?»34 І я відмовив: «Це й мені кортить.А хочете, то сядемо із вамиНа хвильку, як супутник мій звелить».37 «О сину, – він сказав, – з цієї ямиНа мить хто стане, стане той навік,Щоб вік пектись безжальними вогнями.40 Отож ідіть вперед, піду я вбік.А радісні хвилини як пролинуть,До тих вернусь, хто йти в огні привик».43 Я не наважувався берег кинуть,Але чолом схилявся до плеча,Мов той, хто має гостя в шані стрінуть.46 І він почав: «Чи доля, чи случайВеде сюди тебе, іще живого?І хто це путь для тебе визнача?»49 «Там, нагорі, в цвіту життя ясного, —Я мовив, – я в долині заблукав,Як ще не вийшов строк життя мойого,52 А вчора вранці з неї відступав,І цей вернув мене й повів стезею,Яку він добре, як я бачу, знав».55 І він: «За провідною йди зорею,Й дороги в гавань слави приведуть,Як стежив я за долею твоєю,58 Якби не мав так рано я заснуть,То, бачачи небес таке сприяння,Я прагнув би тобі полегшить путь.61 Але народ, відомий з хизування,Що з Ф’єзоле зійшов колись, малий,І грубих звичаїв зберіг владання,64 Тобі він за добро помститься, злий, —І вірно це: на дикій горобиніІще ніколи смокви не росли.67 Сліпим у світі дражнять ще дониніЦей люд пихатий, заздрісний, скупий;Самий зв’язок з ним чинить зло людині.70 Прославить доля так твої стопи,Що кожна з партій вишкерить голоднуПащеку, щоб на них ти жав снопи.73 Тварюки ф’єзольські хай одна однуЖеруть, а вирослу на їх гноюХай не чіпають квітку благородну,76 В якій воскресло у чергу своюСвяте насіння древніх римлян саду,Що звиродніло нині від огню».79 «Якби небесного хазяїн градуМене почув, – сказав я, – то весь часОчолювали б ви людську громаду.82 Та й досі в думці ще печалить насВаш гарний образ, добрий, без огуди,Коли ще за життя ви раз у раз85 Навчали, як увічнюються люди,І поки житиму, до вас мояПодяка у піснях бриніти буде.88 Слова, що чув од вас про майбуття,В душі я запишу, щоб прояснілиУ Знаючої з уст, як стрінусь я.91 А зараз хочу я, щоб зрозуміли,Що совісті моєї чистий духСкорився фатуму, хай він немилий,94 Не вперше ніжить це мій грубий слух,Хай колесо Фортуна обертає,Як селянин сапу, легку як пух».97 Знов серце вчитель тут явив безкрає.Й сказав, підвівши зір очей ясних:«Найкраще чує той, хто пам’ятає».100 Ми далі йшли у бесідах значнихІ я, йдучи, Брунетто став питати,Чи є ще хто з осіб тут видатних.103 І він: «Та варто б декого згадати,А всіх – ми тільки зіб’ємось в числі,Та і часу на це в нас малувато.106 Тож знай: тонзурники всі немалі,Вони й письменні вельми, й вельми славніБули в гріхах тих самих на землі.109 І Прісціап в юрбі цій непоправній,Й Франческо, син Аккосо, в ряд ступив;Увагу й гиді приділив би давній,112 Отій, яку смиренний раб рабівЗ-над Арно вигнав геть на Баккільйоне,А Бог там з нею швидко покінчив.115 Ще б називав їх, полум’я ж червонеСтрок покладає і путі й розмов,І свіжий вихор на піску холоне.118 Я тіням цим назустріч би не йшов.Прошу, щоб ти про «Скарб» поклопотався,Бо в нім моє життя й моя любов».121 Він повернув назад і так помчався, —Як той в Вероні, що на бій стає,Щоб плащ зелений взяти, і здавався124 Тим, хто домчить, – не тим, хто відстає.

ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА

1 Як вийшли ми із вожаєм над доли,Долинув раптом водоспаду гук,Немов над квітами дзижчали бджоли.4 Коли три тіні вибігли з-над лукВід хмари тіней, що їх дощ огнистоЗливав потоком ненастанних мук,7 І на бігу волали голосисто:«Спинися, бо твій одяг видає,Що наше ти лишив порочне місто!»10 О, скільки опіків в думках встає,Що кожному ятрили свіжу рану!Від згадки й досі боляче стає.13 Учений мій послухав річ неждануІ враз до мене: «Трохи підождім, —Сказав, – як хочеш їм віддати шану.16 Були б не під вогнем ми дощовім,У цих місцевостях звичайнім завшеСпішити б личило тобі, не їм».19 Ми зупинилися, і, нас догнавши,Ізнову тіні затягли свій спів,Навколо нас всі троє закружлявши.22 Як той борець, що тіло умастив,І, для удару час обравши вдалий,Вивча суперника з усіх боків, —25 Так у кружінні душі оберталиДо мене лиця, так що ноги їхІз головами різний напрям мали.28 І «Якщо бідність цих ґрунтів сипкихПримусить гордувати прохачами, —Почав хтось, – як і вигляд лиць смутних,31 Та все ж спинись, розкрийся перед нами,Скажи відверто, хто ти і чомуПо Пеклу в нас живими йдеш ногами?34 Той, хто бреде попереду крізь тьмуБез одягу й не дасть він струпам ради, —Значніший був, ніж бачиш по ньому.37 Онук він чеснотливої Гвальдради,Ім’я мав Гвідо Гверра, – і щокрокМечем і розумом всім ніс відради.40 А той, що ледь ступає на пісок, —Тегг’яйо Альдобранді, уславлятиПовинен світ це ймення до зірок,43 І я, що з ними на хресті розп’ятий,Був Рустікуччі Якопо; в гріхахНайбільше винен шлюб мій тричі клятий».46 Якби не риск згоріти в пломінцях,Обняв би тіні я, – мій друг ученийЗрадів би, мабуть, – взяв же гору жах49 Над наміром зійти в пісок паленийІз нашого твердого укриттяПід огневій клекочучий, скажений.52 І я почав: «Не гордість – співчуттяДо вас у цій вогненній хуртовиніТа ще скорботу міг почути я,55 Коли мій пан, уздрівши вас в пустині,Сказав слова, з яких я осягнув,Що юрми йдуть таких, які ви нині.58 Я з вашої землі; іще малим я був,А поважані ймення ваші в душуЗ пошаною й любов’ю я замкнув.61 Лишу я тут пекельну жовч і рушуПо яблуко солодке, молодеОд вожая: у глиб зійти ще мушу».64 «Хай тіло довго ще твоє ведеДуша, – відмовив опіками вкритий, —Хай світла слава перед тебе йде!67 Але, скажи, чи дозволенно житиЩе в нашім місті лицарства взірцям.Чи мусять, вигнані, комусь служити?70 Гульєльм Борсьєре, що ступає там,Повідав дещо, бо звідтіль недавно,Й не раді ми були земним вістям».73 «Нові людці, збагачені безславно,В пиху та розкіш у тобі вдались,Флоренціє, й скорбиш ти безугавно!» —76 Так я гукнув, чоло піднявши ввись,І три душі перезирнулись пильно,Мов ті, які на істині зійшлись.79 «Коли ти можеш легко так і сильно, —Відмовили вони, – розповідать,Щасливий ти, що промовляєш вільно.82 Як з місць жаху, де нам віки страждать,Піднімешся на зоряні дорогиІ зможеш «Я там був» усім сказать,85 Скажи, щоб знали нас хати й чертоги».Вони побігли втрьох, за тінню тінь,І крилами здались мені їх ноги.88 Скоріш, ніж вимовляється «амінь»,Ті душі щезли в огнянім покрові.Мій вчитель рушив знов у далечінь.91 Я йшов за ним, коли почув раптовіДесь близько клекотання й шум струмин,Що Перешкодою були розмові.94 Мов річка та, що має шлях одинВід Монте-Везо в напрямі до сходуПо лівому нагір’ю Апеннін97 (Звуть Аквакета ту в верхів’ях воду),А далі по хребту між скелі мчить,Втрача в Форлі ім’я, та не природу,100 Й під мурами монастиря шумитьВ Сан-Бенедетто, спуск там до долини,Де тисяча б могла принаймні жить.103 Так вийшли ми з вождем до верховини,Де грім такий над вирами гримить,Що ледь я не оглух від громовини.106 Вірьовкою свій стан я встиг обвитьВід леопарда, хитрого звірюки,Мав боронитись і його скрутить.109 Вірьовку з себе зняв я без принуки,Коли вожай зробити це звелів,Її змотавши, дав йому у руки.112 Він взяв її, на правий бік ступивЙ один кінець в провалля кинув темнеЯкмога далі від його країв.115 «А що, як звідти раптом щось таємне, —Сказав я нишком, – може стрибонуть?Не певний вчитель, мабуть, недаремне».118 Яким обачним слід при тому буть,Чий зір не з вчинків лиш покров зриває,Але й з думок, які до них ведуть!121 Сказав мені він: «Те вже випливає,Чого я жду й про що думки твоїІ що твій погляд в пітьмі розрізняє».124 На істину, подібну до брехні,З зав’язаними дивляться ротами,Звичайно, щоб не бути у вині,127 А я мовчать не в силі, і рядкамиКомедії цієї під кінецьЯ, читачі, клянуся перед вами,130 Що бачив сам, як з пітьми, мов плавець,Щось підіймалось нелюдського штибу,Страшне й для найхоробріших сердець,133 Мов той вертав, хто, розігнавши рибу.Й до каменистого дістався дна,Звільнивши якір із морського глибу,136 Працюючи ногами, вирина.

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА

1 «Цей гострохвостий звір, що з нами поряд,Руйнує мур в фортеці кам’яній,По цілім світі йде від нього сморід!» —4 Таке промовив вождь учений мійІ знак подав, що ждать потвору будеНа стежці забрукованій твердій.7 І це гидотне втілення облудиЛице наблизило кінець кінцем,Не витягши хвоста, сховавши груди.10 Було його лице людським лицем:М’який блаженний усміх, щоки чисті, —А тулуб вився, як в змії, кільцем,13 Дві лапи волохаті й пазуристі;Обидва ж боки, спина з животомВід смужок та кружечків – геть плямисті,16 Куди там туркові з шовків жмутком,Не витчуть килимів таких татари,Арахна знов програла б з полотном.19 Як пристають до берега байдари —Півсудна у воді, пів – на землі,Як там, де у неситих німців свари,22 Бобер, присівши, ладить пастки злі, —Так лютий звір з іменням ГеріонаЗ’явився враз на кам’яному тлі,25 А хвіст був – мов розчахнута колона,Й стояли сторч отруйні два кінці,Неначебто жало у скорпіона.28 Сказав вожай мій: «Маєм, як ловці,Від нашої дороги відхилитисьДо чудиська, що сіло на луці».31 Поквапились праворуч ми спуститисьІ кроків з десять стежкою пройшли,Стараючись піском не обпалитись.34 Коли до звіра близько вже були,Побачив тіні я, що в спогляданніСиділи коло прірви серед мли.37 Тоді учитель: «Кладучи в вивчанніКрай дослідам, ти подолай свій страх, —Сказав, – і розберись у їх стражданні.40 Веди розмову там в скупих словах,А я домовлюсь, як би над цим доломНас переніс він на своїх плечах».43 Так вирушив палючим сьомим коломЯ сам-один, без друга, боязкий,Поміж народом, мученим і голим.46 У них в очах світився біль різкий,Чи тут, чи там, віддавшись небезпеці,То пломінь відсували, то піски.49 Так само роблять пси в нестерпній спеціРотами й лапами, коли кусатьПочнуть їх блохи, мухи а чи ґедзі.52 Я в лиця намірявся заглядать,Та лютий пломінь падав без упину,І я не міг нікого упізнать.55 І кожен з них на шиї мав торбинуНа колір певну й певний знак на ній,Які були за втіху всім єдину.58 І в одного на довгім гаманіЯ вздрів лазур небесного ефіру,Що лева мала обриси ясні.61 А інший, що являв покуту щиру,На капшуку, червоному, як кров,Мав гусака, білішого від сиру.64 І той, якому вишив білий шовЗнак на калитці з синьою свинею,Спитав мене: «А ти чого прийшов?67 Живий, то б і живою йшов землею,Тут сяде Вітальяно, мій сусід,Персоною гріховною своєю.70 Це – флорентійці, з Падуї ж мій рід.Мені рвуть вуха, а собі утроби,Волаючи: «Сюди б вельможу слід,73 Що на торбині змалював три дзьоби!»Скривив тут рота й висунув язик,Неначе бик, не тямлячись від злоби.76 І я, щоб не розгнівавсь провідник,Мій рятувальник серед звірів хижих,Від тих мордованих скоріше зник.79 Знайшов я вожая уже на крижахТварюки, що смирила дику лють.І він мені: «Сил наберися свіжих,82 Бо тут по сходах тільки так ідуть.Сідай ти спереду, а я позаду,Щоб гострий хвіст не міг тебе торкнуть».85 Мов той, що над собою тратить владуВ припадку лихоманки при грозі,У всякім затінку вбачає ваду, —88 Таким я став од слів цих, та в сльозіДав страм мені позбутися відчаю,Як добрий пан несмілому слузі,91 Я виліз звірю на плече по краюЙ хотів сказать, та вимовить не зміг,Лише два слова: «Обійми, благаю!»94 А той, хто вмів у злигоднях дорігМене втішать, як я лиш сів, негайноМене вхопивши, вдержатись поміг,97 І мовив: «Геріоне, вирушай-но,Але обачно й повагом лети,Нова-бо ноша важить незвичайно».100 Мов човен, що готується пливти,Назад-назад він подавався звідти,Коли ж відчув, що вільно можна йти,103 Відразу повернув свій хвіст розвитийІ, випроставши, мов вугор, кістяк,Став, лапами махаючи, летіти.106 Ніколи в світі не лякались такНі Фаетон, що віжки Божі кинув,Лишивши в небі полум’яний знак,109 Ані Ікар злощасний, що загинув,Наважившись добратися до зір,Хоч батько і гукав: «Куди полинув?!» —112 Як я, коли побачив скрізь мій зірЛиш порожнечу і помітив з лиха,Що обмежовує її лиш звір.115 А він спускався вниз так стиха-стиха,І рух, і напрям зміг я зрозуміть,Бо чув, як сильно вітер знизу диха.118 Тепер дізнавсь, що справа гримотитьГен водоспад і сіє водним пилом;Не встиг я трохи голову схилить,121 Як, переляканий новим страшилом,Побачив попереду блиск огнів.І, тремтячи, зіщулився всім тілом.124 І вздрів я те, чого раніш не зрів:Як ми кружляєм крізь великі болі,Що насувалися з усіх боків.127 Мов сокіл, що летить уже поволі,Утомлений, не бачачи пташок,Під зойк сокільника: «Немає долі!» —130 Із піднебесних поверта стежок,Де він даремно сто разів крутився,Й сіда, від всіх подалі, на лужок, —133 Так Геріон до прірви дна спустився,Під самий-самий бескид сторчовий,І, ледь від наших він осіб звільнився,136 Зник, як стріла зникає з тятиви.

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА

1 Є в Пеклі місце, зване Лихосхови,Залізних тонів муром кам’янимОточене; таке ж воно й з основи.4 А посередині, у долі тім,Глибока та широка є криниця, —Про неї я пізніше розповім.7 У тому поясі, який тіснитьсяПоміж криницею й підніжжям скель,Аж десять більших виїмів гніздиться.10 Як силами навколишніх земельКруг міста риють більші й більші ямиНа оборону мурів та осель, —13 Вид у ровів і тут такий же самий,Як і по наших замках та містах:Висять мости для ходу над ровами.16 Так і по схилах тут, і по ровахІз гострих скель проходи утворились,Що до криниці свій проклали шлях.19 Ми й стали тут, як скинуті лишилисьЗі спини Геріона, і пішовПоет наліво звідти, де спинились.22 Йдучи, я вправо зрів новий захов,Нових мучителів, нові страждання,Які наповнювали перший схов.25 Там чулось голих грішників ридання;Багато з них назустріч нам ішло,А інші – швидше нашого ступання.28 Так римляни роздвоїли жерлоМоста на час святого ювілею,Щоб тісняви між піших не було,31 Й прочани струминою однієюДо замку й до Петра туди теклиІ другою вертали течією.34 І тут, і там – я з хмурої скалиСпостерігав, як не один рогатийШмагав нещадно ззаду тих, що йшли.37 Ах, перший же удар мастив так п’ятиНещасним, що не важились вониНі другого, ні третього чекати.40 Із тіней хтось наблизивсь до стіни,І тут же я почав у думці ритись:«Чи не здибавсь мені вже цей сумний».43 Я зупинивсь, щоб краще роздивитись,І мій вожай ласкавий дуже був,Мені дозволив трохи відступитись,46 Батожений цей голову нагнув,Ховаючись, та прогадав, похмурий,Бо я сказав: «І що ти цим здобув?49 Ні, не змінив своєї ти натури,Венедіко Каччанеміко; гріхЯкий привів тебе на ці тортури?»52 І тінь мені: «У підземеллях цихТи нагадав мені старі оселіЙ людей, моєму серцю дорогих.55 Я той, хто раду дав ГізолабелліПовірить в те, що обіцяв маркіз.То все брехня про зганьблені постелі.58 З болонців не один я впав униз, —Тут стільки наших загнано в закути,Що чуєм ми силенну силу слів,61 Які й од Савенни до Рено чути.Якби цьому взнать докази схотів,То скупість серця прагни не забути».64 І чорт його тут батогом огрів,Гукнувши: «Годі, бандуре огидний,Вперед! На продаж тут немає дів!»67 Я озирнувсь, де був учитель гідний,І ми невдовзі з ним дійшли туди,Де висувавсь уступ гребеневидний.70 Ми легко піднялися до грядиІ рушили по ній у праву руку,Лишаючи цю яму назавжди.73 Коли звелись на мостову ми злуку,Над шляхом, що був страдникам сумним,Вожай сказав: «Постій і глянь на муку,76 Яка тяжить над грішним людом цим,Ти ще не бачив, що це тут за люди,Бо йшов із ними в напрямі однім».79 Під арку глянувши між скельні груди,Відразу я помітив одного,Що наче зневажав тягар осуди.82 І вождь сказав без розпиту мого:«Іде великий приклад страстотерпцям:Ані сльози в очах сухих його.85 Мов рицар виступає перед герцем!Це той Ясон, що золоте руноУзяв у колхів розумом і серцем.88 Він перш до Лемносу привів судно —А там порізали всі гнівноокіЖінки чоловіків не так давно.91 Пустивши в хід дари й слова високі,Він звів там Ізіфілу чарівну,Якою сестри зведені жорстокі,94 Й лишив її вагітну й самітну.Тож мука ця за гріх той знаменитий,Ще й помста за Медею навісну.97 Із ним ідуть всі інші дурисвіти.Та досить роздивлятись перший ділІ тих, кого припало тут зустріти».100 Туди ми вийшли вже, де другий схилПеретинався стежкою вузькою,Де на мосту лежав прадавній пил.103 Тут чулись дужі пирхи над юрбою,Що повнила собою другий рівЙ себе вдаряла власною рукою.106 На вінцях же смердючий глей осівОд випарів, що знизу йшли, зісподу,І для очей нестерпні, й для носів!109 Тут дно було тьмянисте, як в негоду,Й, щоб яму всю належно озирнуть,Мостом зійти ми мали по проходу.112 Тих місць ми досягли, куди, мабуть,Гній звезено з усіх відхідків світу,І грішники в тім смороді гниють.115 І тінь побачив я суціль облиту,Немов хто гряззю голову обдав,Й не знать, чи має маківку він бриту.118 Гукнув мені він: «Може, ти гадавПобачити в мені найбільш брудного?»І я йому: «Як вірно я вгадав,121 Тебе колись я бачив, та сухогоАлесьйо ж бо Інтермінеллі ти,Тож і дивлюсь: караєшся ти строго».124 Й себе він по макітрі ну товкти:«В усьому винні ті слова лестиві,Що мій язик не втомлювавсь плести».127 Сказав вожай мій: «Очі неслізливіВниз опусти й знайди в юрмі тісній,Яка так терпить кари справедливі,130 Бридку задрипу в сморіднім багні,Що дряпає собі лице рукамиІ то підскоче, то впаде у гній.133 Таїс-блудниця то з її речами.Як мовив гість: «Чи я годжусь тобі?»Вона: «Ти чудо між чоловіками!»136 Та досить бачили ми в цій юрбі.

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА

1 О волхве Сімоне, о жадні учні,Господнє сотворіння пресвяте,З добром заручене, ви, зла підручні.4 За злото й срібло всім продаєте.Вже треба, щоб про вас сурма дзвеніла,Ви ж в третім схові кару несете.7 Під нами далі вже була могила,Коли ми вийшли на крутий місток,І яма нам своє нутро явила.10 О вишня мудросте, значний твій крокУ небі, на землі, у Пеклі злому!В твоїм-бо правосудді всім урок!13 На стінах бачив я й на дні вузькомуБагровий камінь, круглий, весь в дірках,Які були однакові в усьому.16 Не ширшими здались в моїх очахЗа ті хрестильні в любім Сан-Джованні,Де кум держить малятко на руках.19 Колись таку плиту при рятуванніВтопаючого я розбив одну,І ось – печатка на моїм зізнанні.22 У вусті ходу в товщу кам’януУ кожнім ноги грішника стриміли,А тіло все суціль зайшло в стіну.25 І кісточки яскраво пломеніли.Так сильно корчилися пари ніг,Що й вірьовки втримать не мали б сили.28 Як не спалахує все жирне вмиг,А полум’я лиш на поверхні дише,Так тут вогонь од п’яток далі біг.31 «Скажи, учителю, хто це сильнішеЗа інших корчиться від лютих мук, —Спитав я, – й полум’я там червоніше?»34 І він: «Як хочеш, не спускавши з рук,Я пронесу тебе крутим цим схилом,І сам почуєш його мови звук».37 І я: «Тобі благе й мені є милим.Ти знаєш те, що хочу я сказать.Ти пан, і я твоїм корюся силам».40 Тоді ми вийшли на четверту гатьІ повернули вліво, вниз до ями,Де зяють діри й полум’ям горять.43 І добрий вчитель стис мене рукамиІ відпустив, як стали – не раніш —Ми там, де грішник той сукав ногами.46 «Хто б ти не був, що вниз чолом стирчиш, —Почав я, – наче кіл, що хтось вбиває,Печальний душе, скорб свою утіш».49 Схиливсь я, мов чернець, що сповідаєУбивцю, той же, вчувши смерті гніт,Її за всяку ціну віддаляє.52 А він гукнув: «Невже покинув світ,Невже покинув світ той Боніфацій?Чи список наш збрехав на кілька літ?55 Ти, може, утомився від труднаційЗ багатствами, що викрав ради нихКрасуню й нею торг ведеш в палаці?»58 Я наче той був, чий язик затих,До нього бо звернулись незвичайно,Він розгубився й був ні в сих ні в тих.61 Віргілій мовив: «Ти відповідай-но:Та я не той, не той, кого ти ждав!»І раду цю я виконав негайно.64 Тоді цей дух ногами замахав,А там почав так жалісно зітхатиЙ казать: «Навіщо ж ти мене чіпав?67 Коли ти так хотів про мене взнати,Що не злякали прірви кам’яні,То знай, що я вдягав розкішні шати,70 Що ведмедиха – мати є мені,Що сам я піклувавсь про ведмежаток,Копив добро – тепер я в гамані.73 Під головою в мене тут – з десятокТаких, хто симонією грішив,Кому каміння не пече вже п’яток.76 Давно б поверхню цю я залишив,Коли б з’явився той, кого з тобоюЯ сплутав, як уперш заговорив.79 Та довше я стою сторч головою,Пожежу чуючи в ногах лиху,Аніж йому призначено судьбою.82 Бо після нього весь в гидкім гріхуВід заходу йде пастир без закону, —Той всіх обгонить на своїм шляху.85 Новітньому подібний Іасону,Описаному в Маккавеїв, вінФранцузького підтримку знайде трону».88 Не знаю, може, злий був мій учин,Слова ж на відповідь були готові:«Якого скарбу ждав, скажи, взамін91 Господь наш, як святому дав ПетровіСвої ключі? Наказ він мовив свій:«Іди за мною!» – та й по цьому слові.94 Петру та іншим не платив МатвійНі злотом, ні сріблом, як обережноПосів він місце по душі кривій.97 Тож стій отут, бо скараний належноЗ чужим добром грабованим стирчи,Як з ним на Карла бадьоривсь безмежно.100 Якби не так я шанував ключі,Поважані для всіх людей путящих,Гаптовані у тебе на парчі,103 To я б удавсь до виразів ще тяжчих,Бо кривдить землю всю ваш хижий хист,Підносить гірших, в грязь ввергає кращих.106 Вас, пастирі, вже знав євангелістВ тій, що на водах возсіда, байдужа,Лиш блудствує з царями з різних міст.109 А в ній, семиголовій, сила дужаНа десять рогів сяяла святаАж поки шлюбного любила мужа.112 Тепер в вас віра срібна й золота;Відміна та в вас од ідоловіра,Що в нього Бог один, а в вас – до ста…115 О Константине, тож не купіль щира,А дар твій папі зло вчинив тяжке,Що до багатства в них пропала міра».118 І поки я співав йому таке,Від сорому чи люті в хриплім реві,Ногами виробляв він щось бридке.121 Гадаю, що сподобавсь вожаєві,Бо слухав він моїх уважно слів:Були вони правдиві і життєві.124 І тут руками він мене обвив,До серця пригорнув, поніс угоруПо тій дорозі, що й сюди привів.127 Проніс мене крізь путь круту, суворуАж на високий арковий карниз,Де вид у п’ятий схов одкрився зору.130 І там мене, де спуск ішов униз,Він бережно поставив на скелину,Що неприступною була й для кіз,133 Звідкіль побачив я нову долину.