Божественна комедія

ПІСНЯ ДРУГА

1 День одійшов; з натомленої спиниВсього живого тягарі земніТьма поскидала; тільки я, єдиний,4 Все готувавсь до мужньої борніЗ трудною стежкою з нестерпним жалем;Та вірна пам’ять сил додасть мені.7 О музи, хай ваш хист сіяє палом,О думко, що я бачив, запишиІ передай навік людським скрижалям.10 І я: «Поете, спершу ти ріши,Якщо ти хочеш скрізь мене проводить,Чи доблесть є на те в моїй душі?13 Співав ти: батько Сільвіїв зіходитьЩе тлінний та минущий в світ тривкий,Зберігши чуйність, що в живому бродить.16 Коли ж противник всяких зол палкийБув добрий з ним, передбачавши славуЙого діянь, і хто він, і який,19 То мудрий відзнача його по праву:Обранець неба вишнього добра,Рим породив він та його державу,22 А той же й та (це істина стара)Засновані, щоб стать святим престоломНаступникам апостола Петра.25 Ця путь, розцвіченим твоїм глаголомПрославлена, причиною в вікахБула його звитязі й папським столам.28 Сосуд обрання теж у цих поляхПізніше був, щоб дать підпору вірі,Яка спасіння відкриває шлях.31 А я чого піду? Хто пустить в мирі?Ніякий не Еней, не Павел я,На цю я честь не варт ні в якій мірі.34 Коли ж спуститись знаджує земля,То чи не здасться спуск мій божевіллям, —Для мудреця ясніша мисль моя».37 Мов той, хто раптом виниклим зусиллямЗанедбує намічені ділаЙ прощається з готовим вже справиллям,40 Вчинив і я: де схил чорнила мла,У думці справа та пішла вся прахом,Що з запалом розпочалась була.43 «Я бачу у словах, повитих жахом, —Сказала тінь, вся – благородний чар, —Що ти в душі пройнявсь побожним страхом.46 Він обсипа людину, мов той жар,Примушуючи подвигу зректися,Як мур уявлений спиняє твар.49 Щоб міг від остраху ти відмогтися,Скажу, чом став твоїм я ватажком,Щоб знав, коли в мені жалі знялися.52 Був з тими я, хто між добром і злом,Як пані кликнула щонайгарніша,І їй скоривсь я серцем і умом.55 І от до мене над зорю яснішаЗвернула очі й голос чарівний;Лиш в ангелів розмова лагідніша:58 «О мантуанська чемна душе, чийНа цілу землю розголос лунаєЙ лунатиме, аж поки світ живий.61 Мій друг, що дружби з долею не має,На прикрому безлюдному горбіДорогу втратив і в страху вмирає.64 Боюсь, щоб не накоїв зла собі,Щоб з поміччю, бува, не опізнитись, —За нього, чула, й небо у журбі.67 Іди, щоб там найшвидше опинитисьІ мудрим словом стань його втішать;Мені з турбот допоможи звільнитись.70 Я – Беатріче, я кажу рушать,Прийшла я з місць, куди вернутись хочу,Любов мені звеліла це сказать.73 Я піднесу тобі хвалу пророчу,Як стану перед Господом святим».Замовкла, й мову я почав урочу:76 «О пані благосна, єдина, з кимНаш людський рід всі перевищив твори,Які під небом зібрані низьким!79 Так уподобав я наказ твій скорий,Що, все здійснивши б, думав, що не встиг, —І зайвими були б його повтори.82 Але скажи, це хто тобі помігУ глиб землі без остраху пускатись,Звідкіль усяк тікав би скільки міг».85 «Щоб міг за словом довго не шукатись, —Сказала, – стисло відповім одне,Чом не боюся я сюди спускатись.88 Того боятись треба, головне,Що позбавля когось життя й спокою, —Все ж інше анікому не страшне.91 Ласкавий Бог створив мене такою,Що ваша скорб повз мене промина,Що я – поза пожежею яркою.94 Та в небі благородна є жона;Того жалівши, хто підпав блуканням,Вмолила Вишнього Суддю вона,97 Звернулась до Лючії із благанням,Сказавши: «На людину ту малуТи зглянься й огорни її сіянням».100 Знайшла мене Лючія, ворог злу,Де ми сиділи з древньою Рахіллю,Й сказала: «Справжню Богові хвалу103 Знось, Беатріче, і зарадь зусиллюТого, хто любить так, що став на згин,Піднявшись вище над людською цвіллю!106 Чи ти не чуєш, як там стогне він?Чи ти не бачиш, як зо смертю б’єтьсяМіж хвиль, грізніших од морських пучин?»109 Ніхто на світі палко так не рветьсяДо радості і не тікає бід,Як я, зачувши, як те слово ллється.112 Прийшла звідтіль, де сяє небозвідЯ, пісні ввірившись твоїй урочій,Яка вславля тебе й слухацький рід».115 Сказавши так, звела на мене очі,Де сльози струменіли в чистоті,І я стежки знайшов якнайкоротші.118 Прибув до тебе на прохання тіІ врятував од звіра, що з’явивсяТобі на цій великій висоті.121 Та що тобі? Чого, чого спинився?Чого на серці підлий страх тяжкий?Чого в тобі сміливий дух смутився?124 І це тоді, коли святі жінкиУ небі втрьох клопочуться про тебе,Я ж блага обіцяю дар такий?»127 Мов квіт, в нічнім морозі, як в погребі,Побитий, похиляє вниз чолоЙ знов оживає у ранковім небі,130 Так я відчув, що стомлення спливло,І вигукнув із серцем посмутнілим,Мов той, до кого звільнення прийшло:133 «О преблага, з якою став я смілим,І ґречний ти, що зразу ж поспішивІ підійшов до мене з словом милим,136 Ти так мені бажання прищепивРушати краєм тим жахним, немирним,Що до своїх вернувсь я перших слів.139 Іди ж, пойнятий захватом надмірним,Ти – проводир, ти – пан, учитель – ти».Сказав я й слідом за поетом мирним142 Ступив на шлях лісистий і крутий.

ПІСНЯ ТРЕТЯ

1 «Крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих,Крізь мене йдуть до мучень і заков,Крізь мене йдуть між поколінь пропащих.4 Суд правий вів творця моїх будов:Звели мене Могуття, що все родить,Найвища Мудрість і Першолюбов.7 Лиш після мене світ став брами зводить.Ніщо не вічне, я ж на всі віки.Лишайте сподівання всі, хто входить».10 Із чорних літер напис я такийПобачив на вершку хмурної брамиЙ сказав: «Учителю, о жах який!»13 І він, немов господар над думками:«Лишатись легкодухість має тут,І має вмерти дрож перед страхами.16 Як обіцяв я, ми прийшли в той кут,Де скорбні тіні можеш ти уздріти,Що розуму збулись блаженних пут».19 Він руку дав мені, і я зогрітийБув усміхом спокійного лиця, —Й повів у глиб, у таїну повитий.22 Такі зітхання й лемент без кінцяПочулись у беззорянім склепінні,Що струмом сліз облився раптом я.25 Усі наріччя, мови старовинні,Репетувань і ремствувань словаУ плесках рук, у вигуках, хрипінні, —28 Зливались в гамір, що завжди триваУ цьому місці, крутячись всечасно,Немов пісок, що вихор порива.31 Мені тоді зробилося так жасно,Що мовив: «Волю ти мою вволи,Скажи, хто мучиться отак злощасно?»34 І він: «На животіння це прийшлиТі, що зірок, мізерні, не хапали,Жили собі без гани, без хвали.37 А поряд – ангели, що з висі впалиТі, недостойні, і не вороги,Й не слуги Божі, лиш за себе дбали,40 Щоб вигляд не темнився дорогий,Їх з неба гнано, пекло ж браму стисло,Щоб гріх не вихваляв свої борги».43 І я: «Учителю, що там навислоЙ над нами закрутило круговерть?»Він одповів: «Про це скажу я стисло:46 Вони вже не надіються на смертьІ так ненавидять роки пропалі,Що чорні заздрощі їх повнять вщерть.49 Ніхто за них не згадує в печалі,І Ласка, й Суд їх зневажають так,Що й ти не говори, поглянь і – далі!»52 Я, зиркнувши, побачив: в небі знакЛетів, кружляючи, і зупиниться,Як видалось мені, не міг ніяк.55 За ним така неслася плетеницяПомерлих душ, що я й не уявляв,Як стільки встигло смерті причаститься.58 По тому, як вже декого впізнав,Побачив я того з нероб неплідних,Хто зрікся, страхопуд, великих справ.61 Я зразу ж зрозумів, що бачу біднихПеред собою неярких нікчем,І Богу, й ворогам його огидних.64 Вони, з яких ніхто не жив живцем,Тут прудко бігли, всі в укусах, голі,Над ними ж – оси й ґедзі тьмою тем.67 Поривши лиця, кров стікала долі,Усуміш із слізьми на ґрунт масний,Де жовті черви кублились поволі.70 Поглянув далі, й натовп голоснийПобачив я край буйного потокуЙ спитав: «Учителю, ти поясни,73 Щоб знав я, чом вони із цього бокуНа той всі прагнуть перейти мерщій,Як бачу, хоч у тьмі й не видно оку».76 І він мені: «Одвіт почуєш мій,Коли зупинимо свої ми крокиНа Ахероновій косі журній».79 Стараючись не завдавать морокиІ волю дати боячись словам,Я мовчки йшов на край ріки широкий.82 І човен ми побачили, а тамПочварний дід, роззявивши пащеку,Горлав: «Ой горе, злобні душі, вам!85 Вже годі мріять про зорю далеку,Я тут, з човном, щоб вас перевезтиУ вічний морок, в холоднечу, в спеку!88 А ти, живий, од мертвих геть котиНазад, де скоро вже розквітне травень! —Та, бачивши, що я не хочу йти,91 Додав таке: – Ти краще іншу гаваньІ легший човен зразу обирай;Моє судно важке тобі для плавань».94 І вождь йому: «Хароне, не займай!Так хочуть там, де все зробити можутьЧого захочуть. Так що не чіпай».97 І перестав тоді мене тривожитьКудлай-човняр з мертвотного багна,Що міг з очей зірниці сяйні множить.100 І квола зграя голих душ, смутна,Почувши заклик той гучний і строгий,Зі скреготом зубів, як навісна,103 Взялась клясти – і Бога, й рід убогий,І давнє покоління, й молоде,І час родин, і матерів пологи.106 Та, плачучи, встелила вся, хто де,Проклятий берег зливою з хмарини, —Він всіх, хто Бога не боїться, жде.109 Харон, злий дух з очима – як жарини,Розпалюючи погляд, купчив гурт:Всіх гнав, веслом загайним міряв спини.112 Як лист злітає восени до буртЗа першим другий, поки на галуззіОстанній не загляне в самий нурт, —115 Адамове так плем’я в шумній тузіОдне за одним збилось у човні,Мов птаство, скупчене в сильці, у крузі.118 Поки пливли по чорній струмині,Хапаючись зійти на той бік темний,На цьому знову з’юрмились квапні.121 «Мій сину, – проказав учитель чемний, —З усіх країн, хто в Божім гніві вмер,Збираються на берег цей підземний,124 Щоб поспішать заріччям до печер, —Їх так острожить правосуддя Боже,Що страх стає бажанням відтепер,127 А добра тут душа пройти не може,І що в Харона грізний був привіт,То сам збагни, з чим слово його схоже».130 Він закінчив, і враз похмурий світТак задрижав, що навіть перед скономМене од страху кидатиме в піт.133 В плачливім краї знявся вихор гоном,Пустельний діл скорботи спалахнувВ моєму серці відсвітом червоним,136 І впав я, наче той, хто вмить заснув.

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

1 Мій раптом перервався сон глибокий,Бо грім оглушливий я враз почувІ встав, немов ударений під боки,4 І все спочилим оком озирнув,На ноги звівшись, подививсь уважно,Щоб добре зрозуміти, де я був.7 Стояв на стежці я, що неосяжноЗбігала вниз, в те урвище сумне,Де лемент мук відгримував протяжно.10 Таке в густім тумані неяснеБуло воно, що зір мій недолугийНе міг сягнуть крізь марево жахне.13 «Тепер ми зійдемо в сліпі округи, —Сказав поет і на обличчі зблід, —Я буду перший, а ти будеш другий».16 І я, уздрівши сполотнілий вид,Сказав: «Чи зважусь, коли й ти стерявся,Ти ж завжди захищав мене од бід!»19 І він: «Злощасних репет увігнавсяІзнизу так, що вкрив лице блідеТим жалем, що тобі він жахом здався.22 Але ходім, бо довгий шлях не жде».Так він сказав та й уступив зі мноюУ перше коло, що круг прірви йде.25 Тут, стежачи за пітьмою німою,Я не почув ні скарг, ні нарікань, —Самі зітхання коливали млою:28 Їх збуджувала туга без стражданьУ стовпищі, в якім не розрізняєшДітей, жінок, мужів усяких звань.31 І добрий вчитель мій: «Ти не питаєш,Це що за духи, на яких глядиш?То знай, ще поки далі не ступаєш,34 Що це не грішних душ хисткий комиш,А ті, хто без хрещальної порадиНе знали, що спасає найпевніш.37 Їм християнські не лились відради,Було чуже їм Божество само, —Я увіходжу теж до їх громади.40 Це незнання – єдине нам гальмо,Й ми тим караємось за цю невдачу,Що без надій жаданням живемо».43 І жаль узяв, що в Лімбі тут побачуЯ тих, кому пошану всім здаюЗа видатні діла й величну вдачу.46 «Скажи, учителю, скажи, вождю, —Почав я, щоб зміцнитися у вірі,Яка являє для брехні суддю. —49 Невже тут по заслузі чи офіріНіхто блаженства не досяг цілком?»І він на ці слова, і темні й щирі,52 Відмовив: «Бувши тут ще новаком,Я бачив, як зійшов сюди властитель,Звитяжця коронований вінком.55 За ним звідсіль пішли: всіх прародитель,Його син Авель, благочесний Ной,Мойсей, законодавець і служитель,58 Давид і Авраам, що жив давно,Ізраїль з батьком і сини численні,Рахіль, дорожча над усе майно,61 Й багато ще – і стали всі блаженні.Узнай одне ти – душі всі людськіДо того часу не були спасенні».64 У згадках про події неблизькіМи не лишали прокладати в лісі,Кажу, у лісі душ, стежки вузькі.67 Та спогади недовго ці велисяМіж нами ще, як смуги світляніУ здолану півкулю тьми влилися.70 За кілька кроків видний став меніОсвітлений зелений простір луки,Де сяйвом сяли люди видатні.73 «О шано й честь мистецтва та науки,Скажи, хто ці, що доля їх яснаЙ відділені вони в окремі злуки?»76 І він мені: «Їх слава голосна,З якою ти ще на землі зіткнувся,Така, що й в Бога шана їм значна».79 І голос в той же час мені почувся:«Вшануємо ж великого співця,Бо зниклий дух його до нас вернувся!»82 І по слідах великого сліпцяНас три величні тіні йшли стрічати,Нерадісні і несумні з лиця.85 І добрий мій учитель став казати:«Он глянь: мечем оперезавши стан,Іде, мов з пишним почтом, цар багатий, —88 То сам Гомер, усім поетам пан,А другий – то творець сатир Горацій,А то – Овідій і за ним – Лукан.91 Ішов я з ними вряд в натхненній праціІ вряд у славі йду – таж чуєш самТой спів хвали, мов князеві в палаці».94 Так я уздрів блискучу школу тамВождя поетів, що, могутньокрилий,Летів орлом назустріч небесам.97 Вони про себе щось поговорилиІ привітання мовили свої,І посміхнувся мій учитель милий.100 Усі тримались, як близькі мої,І, розуміючи високу шану,Я шостим став у велетнів сім’ї.103 Отак ішли до світлого ми стануЙ поважно мову про таке вели,Про що розповідать пізніше стану.106 Під благородний замок ми прийшли,Який сім раз оточували стіни,Й джерельні води навкруги текли.109 Долаючи, мов суходіл, струмини,Дістались двору ми крізь сім ворітІ вздріли свіжу зелень луговини,112 В очах у мешканців горів привіт,У постатях ласкава сяла милість,А в тихій мові – лагідності світ,115 Зійшли ми вкупі на горбка похилістьВ такому світлі, що змогли вочуОглянуть мовчазну дібров журливість.118 Великі, до яких в думках лечу,Вщасливили мене своїм собором,Що й досі ще від захвату тремчу.121 Я вздрів Електру в натовпі прозорім,І Гектора, й Енея розрізнив,І Цезаря в броні, з шулічим зором.124 Каміллу і Пентесілею вздрівПо другий бік та ще царя Латина,Який з Лавінією там сидів.127 Вздрів Брута я й дружину Коллатіна,Корнелью, Марцію та Юлью – всіх.А осторонь – самого Саладіна.130 І, перевівши зір очей своїх,Побачив я, що вчитель всіх, хто знає,Сидить в сім’ї філософів значних.133 Всяк дивиться, всяк шану виявляє.З ним обіч був Сократ, а там Платон,І Діоген своє тут місце має.136 Тур Демокріт, що ввів случай в закон,Фалес, ким славилась бібліотека,І з Емпедоклом Геракліт, Зенон.139 Вздрів якостей досліджувача грекаДіоскоріда, – тут же був Орфей,Ще й Туллій, Лівій, мораліст Сенека,142 І геометр Евклід, і Птолемей,І Гіппократ з Галеном, Авіценна,І Аверроес, цей тлумач ідей.145 Тяглася їх гірлянда незліченна,Та хай про це хтось інший розповість,Бо тема й так у мене широченна.148 І двох співців позбавилося шість,Бо враз мене вожай мій знаменитийОд мирних лук, де всіх розважив гість,151 Туди повів, де нічому світити

ПІСНЯ П’ЯТА

1 І тут зійшов до другого я кола,За перше меншого, та від розпукКричали душі голосніш довкола.4 Й страхітного Міноса вчув я гук;Який при вході судить справедливо,Хвостом указуючи розмір мук.7 Кажу, коли якась душа лякливоРозповіла про всі свої діла,То цей знавець гріхів, тонкий на диво,10 Їй місце визначає в царстві зла,Хвоста скрутивши стількома витками,В котре по черзі коло засила.13 Тиск перед ним і днями, і ночами;Душа тут кожна свій проходить суд:Сказала, вчула та й пішла до ями.16 «О ти, хто в наш занурюється бруд, —Гукнув Мінос, коли на мене глянув,На мить лишивши безконечний труд, —19 Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,А про широкий вхід і не гадай!»І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?22 Не з власного жадання йде в ваш край:Так хочуть там, де все зробити можутьЧого захочуть, так що не чіпай».25 І ось такий, що й камінь міг стривожить,Зачувся лемент, і зневіра йме,Чи зойки відчаю луна не множить?28 Туди прийшов, де світло геть німе,І знявся рик, як в буряному морі,Коли на ньому дужий вітер дме.31 Пекельні вихори, рвучкі та скорі,Засуджених волочать, тягнуть, б’ютьЗгори і знизу, й ті в сльозах та в горі.34 І душі, летячи у каламуть,Ридають, виють, сповнюючись хіттю,Самого Бога в небесах клянуть:37 Я взнав, що підпадає тут страхіттю,Жахливій бурі цій той люд яркий,Який скорився лиха розмаїттю.40 І як на крилах носяться шпакиВ холодну пору, збившися у зграї,Так духів злих пролинув рій швидкий.43 Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,І без надій, що прийде тиші митьАбо змаліють муки їх безкраї.46 Як журавлиний ключ із зойком мчить,Коли на південь відлітає птиця,Так я, передбачавши ремства нить,49 Уздрів, як тіней гурт в бурханні мчиться,І запитав: «Учителю, якимЖінкам так грізно чорний вітер мститься?»52 «Найперша з тих, що виглядом своїмТебе цікавить, – він мені промовив, —Була царицею над світом всім;55 Щоб одібрати ґрунт у марнословів,Їй підказала похіть навіснаРозпусту скриту вивести зі сховів, —58 Семіраміда, Нінова жонаІ спадкоємиця його зрадлива;Султан тепер там, де жила вона.61 А це – кохання жертва нещаслива,Яка збезчестила Сіхея прах;А далі – Клеопатра похітлива».64 Я вздрів Єлену, за яку в бояхЛягли війська, Ахілла міць велику,Яка з кохання згинула в віках,67 Паріса вздрів, Трістана й ще без лікуТих нещасливих, що Амор жене,Як за життя їх гнав на згубу дику.70 Коли мій вождь назвав число значнеМужів і дам – весь почет іменитий,Я засмутився, жаль пройняв мене,73 І я сказав: «Співцю, поговоритиХотів би я із тінями двома,Що вихор їх жене несамовитий».76 І він: «Побачиш, як зрідіє тьмаЙ вони наблизяться: ім’ям любовіБлагай, і пара підлетить сама».79 Коли до нас їх вир підніс раптовий,Подав я голос: «Привиди журби,Як Інший зволить, станьмо до розмови».82 Як в полум’ї жадоби голубиУ рідні гнізда між зелені крониЛетять на крилах спільної судьби, —85 Вони удвох з оточення ДідониПеренеслись у пітьмі коловій, —І стали біля нас без заборони.88 «О ти, що ходиш по землі живийІ надійшов сюди, у сморід чорний,До нас, що світ забарвили в крові.91 Якби нам другом цар був непоборний,Вблагали б ласку ми тобі послать,Щоб ти щасливим був у висі горній.94 То слухай, споминай, що є згадать,І поки буря десь там забарилась,Ми будем слухати і розмовлять.97 Жила я там же, де й на світ з’явилась,Над морем тим, що в нього По втіка,Котра супутниць тьмою збагатилась.100 Кохання, що шляхетних обпіка,Його зманило молодичим станом,Який сточила тут печаль гірка.103 Кохання, що кохать дає й коханим,Мене взяло, вогнем наливши вщерть,Що став моїм він, як ти бачиш, паном.106 Кохання нас вело в злощасну смерть.Каїна жде того, хто кров’ю вмився», —І вже їх ворушила вітраверть.109 Ці душі слухавши, я похиливсяІ в болісну заглибився печаль;Поет спитав нарешті: «Чом спинився?»112 І я на це почав: «О лютий жаль!Ці ніжні мрії, ці солодкі чариЇх завели в таку скорботну даль!»115 А там звернувся до цієї париЙ почав: «Франческо, від твоїх стражданьУ серці чую болісні удари.118 Але скажи: під час палких зітханьЯк вчило вас чаруюче коханняСпізнати мить жагучих поривань?»121 Й вона: «Немає більшого страждання,Як згадувати любий щастя часВ біду; твій вождь здає в тім справоздання.124 Коли ж ти прагнеш знать, який у насПочаток був коханню, збудься спраги, —Я плакать буду й мовить водночас.127 Якось ми вдвох читали для розваги,Як Ланчелота взяв кохання пал,І самоти не брали до уваги.130 І часто, мов під дією дзеркал,Нам під очима лиця пік рум’янець.Але нас подолав миттєвий шал:133 Ми прочитали, як тремтів коханець,Бо вперше в губи цілував самі, —І цей от, мій незмінний співвигнанець,136 Мені вуста торкнув, з жаги німий, —Твір і співця за Галеотто мавши,Вже того дня більш не читали ми».139 Так дух розповідав цей, споминавши,А той ридав; і руки я простерУ даль за ними, від жалю вмиравши,142 І впав, неначе той, хто нагло вмер.

ПІСНЯ ШОСТА

1 Вернулась тяма, що на час лишила,Коли жалів я свояків отих,Чия печаль так дуже засмутила,4 Й нові я муки й мучених новихПобачив всюди, де б не озирався,Де б не лишав мій крок слідів своїх.7 Я в третім колі: дощ не припинявся,Холодний, вічний, проклятий, важкий;Він по землі одноманітно слався.10 Градини, іній, снігові грудки,Мішаючись із мороком постійним,Смердили під ногами ґрунт в’язкий.13 І Цербер, звір із вищиром потрійним,На три собачі пащі валувавНа люд, поглинутий болотом гнійним.16 Багряні очі, шерсть, масна від страв,Грубезне пузо, лапи – кігті наче —Він гриз, і дер, і дряпав, і кусав.19 Промоклі тіні вили по-собачи,Й чи той чи цей ховаючи з боків,Крутились дзиґами, та без удачі.22 Хробак здоровий, Цербер нас зустрів,Роззявив пащі враз, ошкірив зубиІ весь од люті сильно затремтів.25 І руку простягнув вожай мій любий,Землі взяв жменю та як кидонеВ голодні пащі наїдок той грубий!28 Мов пес, коли йому шматок заткнеГолодну пащу й зів, з брехання спухлий,Замовкне раптом, поки не ковтне, —31 Так Цербер увірвав, одразу вщухлий,Свій рев, який так голосно гуде,Що душі тут усі були б поглухли.34 Йдучи по тінях, по яких ідеДощ нескінченно, ставили ми ногиВ порожняву у вигляді людей.37 Вони підводитись не мали змоги,І лиш один схопивсь аж підстрибнув,Коли побачив нас серед дороги.40 «О ти, хто сміло в Пекло це ступнув, —Він проказав, – мабуть, мене впізнаєш,Бо ти уже, коли я вибув, був».43 І я йому: «Такий ти вигляд маєшУнаслідок тривалого ярма,Що вже навряд тепер тебе вгадаєш.46 Повідай же – бо тут ти недарма, —Який ти гріх вчинив, що кар за ньогоЄ сила важчих, гірших же нема?»49 І він: «У місті, заздрому до всього,Ти народився, – тож я твій земляк,Бо й я родивсь там для життя масного.52 Обжерливістю відзначавсь я так,Що Чвакалом дражнили всі знайомі, —А тут я мокну під дощем, бідак.55 І довелося не мені самомуОднакових тут скуштувать силецьЗа гріх однаковий». Сказав по тому58 Я: «Чвакало, так скрушно для сердецьБринить твій жаль і викликає сльози;Та, може, знаєш ти, який кінець61 У нашім місті матимуть погрози,І що веде співгромадян до чвар,І де зростають праведності лози?»64 І він мені: «Після тривалих сварРясна проллється кров лісовиками,А партію противну жде удар.67 На третій рік повернуться до брамиВигнанці й переможницькі війська,Й підлесник прийде нинішній з військами.70 Притисне здоланих п’ята важкаТих, що надовго містом завладають,А цим лишаться сльози і тоска.73 Два праведники марно промовляють:Жадоба, скупість, заздрість до єства —Од іскор тих в людей серця палають».76 Так закінчив печальні він слова,І я йому: «Іще прошу, мені тиВідкрий усе, що темрява хова.79 Тегг’яйо, Фаріната знаменитий,Ще Рустікуччі Якопо й ще хтось, —От як Арріго й Моска іменитий, —82 Скажи мені, де місце їм знайшлось?Дізнатись хочу про судьбу найкращих —Іти їм в Рай, чи в Пекло довелось?»85 І він: «У норах ще чорніших, важчихЗа гірший гріх каратись треба їм,Побачиш їх внизу у муках тяжчих.88 Як знову підеш світом ти живим,Прошу, згадай мене хоч ненароком,А більш я не скажу й не відповім».91 І ще раз скошеним од болю окомНа мене глянув і під шум струминЗгубився в натовпі сліпців широкім.94 Вожай сказав: «Уже не встане він,Аж поки на сурму громовокрилуНе явиться нещадний властелин.97 Усяк повернеться в свою могилу,Одіне плоть колишнього буттяЙ почує вироку незрушну силу».100 Ми тихо йшли, немов між куп сміття,Між тіней, кинутих під дощ похмурий,І про грядуще мовили життя.103 Сказав я: «Вчителю, чи їм тортуриПобільшить вирок правий судії,Чи проясніє їхній вид понурий?»106 І він: «Науки пригадай свої:Відомо, що чим ближча досконалістьВ душі, тим більші рай чи скорб її.109 До риси досконалості й на малістьНе підійти їм після їхніх діл,А все ще сподіваються на жалість».112 Так в бесіді пішли ми третім з кіл,Про зміст її не стану я казати,І вийшли зрештою на дальший схил.115 І тут зустрів нас Плутос, недруг клятий.

ПІСНЯ СЬОМА

1 «Папе Сатан, папе Сатан алеппе!» —Завів так Плутос голосом хрипким,І мій мудрець, що знав усе в цім склепі,4 Мене розрадив: «Хоч би й надто злимБув звір, а все ж не втрима на запоріВід тебе переходу колом цим».7 А далі товстогубій злій потворіПромовив він: «Проклятий вовче, цить!Бо задихнешся, як смертельно хворі.10 Не без причин в безодню він стремить:Так хочуть там, де військо МихаїлаВзялось пиху насильницьку зломить».13 І як під бурю падають вітрила,Коли зламалась щогла на кормі,Так хижа твар звалилася безсила.16 І далі ми пішли по цій тюрмі,В четверте коло, до провалля ближче,Де зло всесвітнє скублилось у тьмі.19 О правосуддя Боже! Хто б міг вищеНакупчити страждань, ніж я уздрів!І чом душа стає гріхам за грище!22 Як хвиля, кинувши Харібди зів,Біжить назад і інші б’є з розгону, —Так люд не шкодував тут кулаків.25 Я бачив люд з найбільшого загону,Примушених з усіх боків штовхатьГрудьми й всім тілом кляту перепону.28 Тут люто пхала одна одну ратьІ вантажі носила з ревним криком:«Чого їх кидати?», «Чого збирать?» —31 Так рухались похмурим колом диким,І кожен тяг у протилежний бікЗ гучним тим самим безсоромним кликом.34 А, на серединний прийшовши стик,Вертали знову битися жахливо,І я, не в силі здержати язик,37 Сказав: «Учителю, з’ясуй це диво:Чи часом не тонзурники всі ті,Із лисинками, що від нас наліво?»40 І він: «В своєму першому життіУсі вони були на розум косіЙ не знали міри в їжі і в питті,43 Тож по-собачому хрипкоголосі,Вертають, вивергаючи лайки,Всередину із крайніх точок осі.46 В тих, в кого на тонзуру маківкиПоголені – у пап, у кардиналів, —Найбільш скарбів заховано в мішки».49 І я: «В цій, вчителю, картині жалівЯ добре розпізнати мав би тих,Кого порок іще недавно вжалив».52 І він: «Ти марних не чекай утіх:Гидке життя спотворює собоюДо невпізнанності обличчя їх.55 Вони на суд останній прийдуть з бою:Той стисне кулаки й проклін пошле,Цей голою заблиска головою.58 Бо ті, хто зле збирав, хто тратив зле, —Приречені на чвари проклятущі,І всяке їм картання – замале.61 Ти бачиш, сину, як скороминущіДари Фортуни чинять людям зло,На бійки спонукаючи найдужчі.64 Все злото, що під місяцем булоЧи є, душі хоча б одній-єдинійСпокою ні на хвилю б не дало.67 «Учителю, – спитав я, – благостині!Яку Фортуну ти згадав мені,І як із рук її все благо лине?»70 Озвався він: «О витвори дурні!Яке ж бо вас невідання вразило!Думки тобі відкрию неясні.73 Той, хто ширяє в світі мислю сміло,Небесні сфери сотворив і їмДав рушіїв, щоб все навкруг світило.76 Усюди світлом ширячись сяйним,А серед людства діло це – наснагаТій, хто владає таланом земним,79 Щоб всі передавав минущі благаНарод народові, сім’ї – сім’я,Бо меншає в людей з літами спрага.82 Той кориться, цей силою сіяЗа присудом тієї, що з діламиВесь час таїться, як в траві змія.85 І, високо літаючи над нами,Вона провидить, судить і вершитьНарівні з іншими всіма богами.88 У ній ніщо на місці не стоїтьІ зміни одна одну обганяють,Нове-бо виникає кожну мить.91 І от її усі лиш розпинають,Замість палку складати дяку їй,І заповзято й дружно проклинають.94 Вона ж в незмінній радості благійСпіває з ангелами нам із даліІ крутить кулю в благості своїй.97 Проте спустімось на ще більші жалі, —Заходять вже зірки, які стреміли вверх,Коли я рушив; поспішімо ж далі.100 Пройшли ми колом тим на самий верх,Звідкіль стікав ручай, зникавши в рові,В якому промінець останній мерк103 В воді, скоріше чорній, ніж багровій.І ми зійшли в провалину саму,Ідучи вслід похмурому струмкові.106 Збігаючи в ненависну пітьму,Спливала річка, наче під ворота,Під те багно, що Стікс ім’я йому.109 Я, придивившись, що то за сквернота,Побачив тіней голих гурт тісний,Занурений в драговину болота.112 Не лиш руками билися вони,А й головою, і грудьми, й ногами,А хто й зубами гризся, навісний.115 Мій добрий вчитель: «Сину, перед намиЦе душі тих, кого вразила лють,А ще до того знай: під струминами118 Багато душ у смороді гниють,Окіл бентежать зойками гучнимиЙ колишуть, як ти бачиш, каламуть».121 Стогнали в твані тонучі: «Були миУ траурі на сонячній землі,Нам душу сповивали чорні дими,124 Й терзаємось у смороді, в гниллі».Так виливали, кумкаючи, муку,Інак не в силі висловить жалі.127 Відмірявши значну дугу по луку,Між річкою й болотом серед мли,На тих дивившись, хто ковтав багнюку,130 Високої ми вежі досягли.