Божественна комедія

ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

1 Нові покари я в тім самім ритміОспівую в двадцятій пісні ційКанцони першої – про втоплих в пітьмі.4 Вже на круті схиливсь я камінці,Щоб роздивитись дно глибоке долу,Зволожене у слізнім озерці.7 Й багато душ побачив, що по колуХодили, сльози мовчазні ллючи;Так ходять в нас в процесіях спрокволу.10 Я ще одне помітив, що, йдучи,Вони тримають дивно підборіддя;В них не на місці й шия на плечі.13 Це з скрученими лицями поріддяЛише назад примушене ходить,Незмильне втративши очей повіддя.16 Параліч може хворому скрутитьПотворно так на шиї м’язи й жили,Що я не міг такого й уявить.19 Хай Бог дає тобі, читачу, силиУма в цім місці зосередить міць.А я не міг, щоб очі не сльозили,22 Як вздрів спотворених тьму-тьмущу лиць.Та й їхніх сліз потік неутолимийВ них не по грудях біг, а між сідниць.25 Притьма залився я й собі рясними,На камінь спершись, і такі словаСказав вожай: «Невже ти теж із ними?28 Бо жаль до винних губить тут права:Хто може буть злочинніший за того,Хто винним перед Богом співчува?31 Зведи чоло і очі на отого,Під ким розсілась на очах фівянЗемля на крик: «Куди ти мчиш, для чого,34 Амфіараю? Чом покинув стан?»Та колісницю гнав він без упину,Поки Мінос не взяв його у бран.37 Дивись, він груди обернув на спинуЗа дерзкість, що хотів вперед все знать.Тепер назад він знає путь єдину.40 Ще зриш Тіресія, – він зрадив стать.Із чоловіка жінкою зробивсяІ всю істоту мусив був мінять,43 Аж поки знов з гадючим шлюбом стрівся,Києм приборкав в гадах крові бунтІ в чоловіче пір’я знов одівся.46 За черевом його іде Арунт,Що в горах Луні, де на дні кар’єруКаррарець вбогий обробляє ґрунт,49 Житлом обрав із мармуру печеру,Де міг побачить небо у зіркахІ в далині морській струнку галеру.52 А ця, в якої голова в кісках,Хова від тебе невидимі груди,А тіло все в шерстистих волосках, —55 Ця звалась Манто, що блукала всюдиЙ моя сподобалась їй сторона.Отож про неї й повість в мене буде.58 Побачивши, що зовсім самітна,Вітчизну ж Вакха рабство осідає,Світ за очі пішла собі вона.61 В Італії прекрасній, в Альпах сяєТе озеро, де йде до Маньї путь.Це озеро ім’я Бенако має.64 Джерела, що їх з тисячу, мабуть,Від Валькамоніки до Гарди, гониПеннінські вмивши, в озеро течуть.67 Всередині, де сходяться кордони,Благословляти пастирі б моглиНарод із Трента, Брешії й Верони.70 Де береги у низині лягли,Бергамці не зруйнують чи брешійціПескьєри гарні та міцні вали.73 А надмір рідини, якого в шийціНе вміщує Бенако, випадаІ витіка, мов через вінця в лійці.76 Текти почавши з озера, водаБільш не Бенако, а вже Мінчо зветьсяАж до Говерно, де у По впада.79 Одразу ж річка до рівнини ллється,Там ширшає, стає на взір ставка,А влітку сохне й смородом береться.82 Сюди ішовши, дівчина жорсткаСеред боліт вподобала місцину,Хоча рослинність там була й рідка.85 Звела вона тут з слугами хатинуІ віддалась чаклунству й ворожбі,Аж поки не поклали в домовину.88 Сусідні люди збилися й собіНа тому, що його, немов намисто,Твань оточила, дикому горбі.91 Щоб згадувану в бесідах врочистоЗасновницю ніхто з них не забув,Нове назвали Мантуєю місто.94 Притулок мій залюднений вже був,Аж поки легковірність КасалодіБезчесний Пінамонте обманув.97 Кажу на те, щоб, чуючи в народіЩось інше про походження земліМоєї, знав ти – це брехня, та й годі».100 І я: «Ти, вчителю, слова незліПромовив щиро на мою повагу,Що іншу річ вподібню я золі.103 Але скажи: на всю оцю ватагуЧи не уздриш хоч одного, якийМою до себе привернув увагу?»106 Тоді мені він мовив: «Той, з щокиЯкого борода по темній спиніСпадає, в дні, як в Греції-таки109 В колисці місце лиш було хлопчині,Авгуром був, з Калхантом корабліПослав з Авліди по морській пучині.112 Це Евріпіл, діла його незліСпіва моя трагедія висока, —Її ж уривки знаєш чималі.115 А ця от далі тінь кощавобока —То Мікаеле Скотто; він митцемБув у магічному дурінні ока.118 Он Гвідо там з Азденте, з тим шевцем,Який за дратвою, за копиламиЗаходиться запізненим плачем.121 Зриш грішниць, що, простившися з голками,До чарів узялись через каприз,Щоб чаклувать над зіллям та ляльками.124 Але ходімо, бо сяйнув унизЙ, межі обох півкуль торкнувши зовні,Склав Каїн за Севільєю свій хмиз.127 Тієї ночі місяць був у повні.Згадай лишень, що промені ясніВели тебе крізь чагарі безмовні».130 Так, ідучи, він говорив мені.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

1 Так ми з моста на міст, багато вівшиЧужих моїй Комедії розмов,Пройшли, щоб, зором глибочінь розкривши,4 Ще на один поглянуть ЛихосховВ нових покарах і новій печалі;Занадто чорним я його знайшов.7 Як у Венеції, де в арсеналіВзимі в’язка смола кипить, буя,Щоб засмолити судна на причалі,10 Що там стоять; і дехто обробляГотове вже судно, а дехто мажеБорти мандрованого корабля,13 Хто робить весла, хто канати в’яже,Той ремонтує ніс, а той корму,Хто ж на бізань, фок-мачту ладить тяжі, —16 Тут не вогню, а вишньому умуЗавдячувала рідина кипінням,Сочившись звідусіль у чорну тьму.19 Смолу я бачив з булькотанням пінним,І верх її шумливий то здіймавсь,То опадав з бурхливим клекотінням.22 Розглянуть я все пильно силкувавсь,Та вождь, говорячи: «Дивись, дивись-но!», —Відтяг мене відтіль, де я лишавсь.25 Оглянувсь я, мов той, хто ненавмисноТікаючи від ворога учвал,Все озирається зі страхом, звісно,28 Оглянувся на шум страшних навал, —І враз побачив – мчав на нас огиднийДиявол чорний по бескеттях скал.31 Ах, та який же був він страховидний!Невже такі бридкі всі хвостачі,Як він, ширококрилий, прудкохідний!34 На гострому високому плечіБридкого грішника держав і дряпавНа п’ятці шкуру в нього, несучи.37 Гукнув з моста: «Гей, хто там з Лихолапів!От старшина святої Зіти вам, —Топіть його, а я назад почапав40 У землю, де лише Бонтуро самХабарничать нізащо не візьметься,І з «ні» вам «так» за гроші зроблять там».43 Жбурнув його, як завжди тут ведеться,Й погнав назад; пес, пущений з ланця,За злодієм так швидко не женеться.46 А той пірнув і вирнув, та плавцяЧорти настигли, й кожен дав по тичці,Із криком: «Ні Святого в вас Лиця,49 Ані купань нема, як в Серкйо-річці!Щоб не зазнав ти наших пазурів,Сиди собі в смолі, як фрукт на дичці!»52 Та й підчепили сотнею гаків,Приказуючи: «Ти не будь докучним,Чи стань одним з таємних шахраїв».55 Так кухарі велять своїм підручнимВтопляти м’ясо гаком в казані,Щоб не спливало й залишалось тучним.58 І добрий вчитель мій сказав мені:«Щоб не побачив хтось тебе одразу,Сховайся за уступи кам’яні61 Й не бійся, чуючи мені образу,Бо від цієї чортівні я ділТаких наслухався того ще разу».64 А далі перейшов він мосту схилІ, шостого уздрівши схову ложе,Нових набратись мусив мужніх сил.67 3 такою лютістю і так ворожеНе нападають пси на жебрака,Що всюди жебрає, де тільки може,70 Як біси вистрибнули з-під місткаТа й кинулись на нього із гаками,Але він гримнув: «Геть, юрмо дерзка!73 Хай вислухає той мене між вами,Кому ясний моєї мови зміст,А там, як зможете, тягніть до ями!»76 Гукнули всі: «Хай вийде Лихохвіст!»І вийшов він, лишивши решту ззаду,Й спитав: «Який тебе періщить хлист?»79 «Чи, Лихохвосте, здумав ти до ладу,Невже б то зваживсь, – вчитель мій сказав, —Сюди прийти я, знавши вашу зваду?82 Я з волі Божої сюди попав.Отож не заважай, бо небо хоче,Щоб іншому я шлях цей показав».85 Пиха чортяча зникла неохоче.Він розгубився, упустив свій гакІ мовив іншим: «Шкода, він проскоче».88 Тут вождь мені: «О ти, що певно такСховався за уступ, з кутка зручногоВиходь, і хай тебе покине ляк».91 І я підвівся і підбіг до нього,Й чорти мене обстали у злобі,І я боявсь їх зрадництва лихого.94 Так, бачив я, тремтіли у журбіПодолані, виходячи з Капрони,В ворожій бачачи себе юрбі.97 Припав я до вождя для оборониЙ в мерзотні пики утопив свій зір:Добра не обіцяв їх зір червоний.100 Гаки спустили й: «От завив би звір, —Між себе мовили, – гучноголосо!»Й відповідали: «То й гати до дір!»103 Але на них поглянув гнівно й косоТой чорт, що говорив з вождем моїм,І вигукнув: «Облиш, облиш, Нечосо!»106 А там сказав до нас: «Невільно цимУступом вам іти, бо арку шостуЗруйновано не знати як і ким.109 Щоб іншу путь вам відшукати просту,Зайдіть в печери ближчої жерло,Там вихід є ще до одного мосту.112 Учора без п’яти годин булоДванадцять сотень шістдесят шість років,Як землетрусом міст той геть знесло.115 Я шлю моїх оглянуть з усіх боківІ стан речей узнати в тім краю, —Ви з ними йдіть; це захист ваших кроків.118 Десятку, Бородо, збереш свою, —Він став лічить: – Ти підеш, Злий Собако,Й ти, Бахуре, й ти Росотопчію,121 Й ти, Никлокриле, й ти, Старий Кусако,Й ти, Ікло Вепряче, й ти, Труто-Змій,Й ти, Неотесо, й ти, Дурний Чортяко.124 По стежці смоляній ідіть самі,А ті хай обминуть моста остачуЙ до переходу йдуть собі в пітьмі».127 «Ой леле, вчителю мій, що я бачу!Ти шлях цей знаєш, сам зі мною йди, —Промовив я, – вони ж несуть невдачу.130 Коли ти обережний, як завжди,То чом не бачиш, зле вони клопочутьІ поглядами зичуть нам біди?»133 А він: «Не бійся, хай собі скрегочуть, —Це проти тих, засуджених навік,Що із смоли тут виринати хочуть».136 І вирушили всі на лівий бік,Але з них кожен перед БородоюПоміж зубами висунув язик,139 А той їм з заду прогримів трубою.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

1 Я бачив вершників, які до боюЛадналися з пихою в рівний стрій,Але назад тікали із ганьбою;4 Я бачив, ворог нищив навіснийВас, аретинці; бачив я колониСолдатів; бачив рицарський двобій7 Під барабан, сурму, а чи під дзвони,А чи на знак з високих башт фортець,Місцевий або видний крізь кордони, —10 Але ніде не бачив я, щоб грецьОбрав на свій сигнал просту волинкуДля всіх – чи піший то, чи верхівець.13 Ми із чортами вийшли на стежинку(Ну ж і компанія!), та зриш людейПобожних в церкві, а п’яниць – у шинку.16 Мій зір цікавився смолою, деХотів я бачить всі куточки сховуІ всіх, хто шляхом вічних мук іде.19 Немов дельфін, що хвилю вздрів, готовуСудно нещасне в вирах потопить,Вистрибує з-під водного покрову, —22 Так, прагнучи нестерпність мук зменшить,Якийсь із грішників червону спинуЯвляв очам на блискавичну мить.25 І наче жаби під жарку годину,Лишаючи все тіло в глибині,Самі лиш писки висувають з плину, —28 Так скрізь чинили грішники сумні,Але, щоб не зіткнутись з Бородою,Ховались у киплячій гущині.31 Я бачив – серце й досі рве журбою, —Як забаривсь один і не пірнув(Бува, лишиться й жаба над водою),34 А тут Старий Кусака саме був —Вчепився в кудли, зліплені страшенно,І, як ту видру, сильно смиконув.37 Їх імена узнав я достеменно,Бо чув безперестанно кличі їх,Коли вони звертались поіменно.40 «Гей, Неотесо, пазурів кривихДай гостроту йому покуштувати!» —Почулись голоси кількох із них.43 І я: «Учителю, кортить спитати,Хто із смоли киплячої там звівсь,Як причепивсь до нього чорт рогатий?»46 Мій вождь звернувся: «Звідки ти з’явивсь,Коли?» – І дав той відповідь нам скору:«В Наваррськім королівстві я родивсь,49 І мати віддала служить до двору.А батько мій був майстром темних справ,Згубив себе й майна велику гору.52 Своїм я в короля Тебальдо ставІ, надто захопившись хабарами,У цей окріп нарешті я попав».55 Тут ікло Вепряче йому зубами,Які не сором мати й кабанам,Відчути дав, які від бивнів шрами.58 Попалась миша в лапи злим котам!Та Борода, йому спочинок давши,Промовив: «Кинь, йому ще я задам! —61 Тоді звернувсь до вчителя, сказавши:– Як хочеш щось дізнатись, то спитай,Поки не розшматований назавше».64 І вождь: «Скажи, серед тутешніх зграйЧи не трапляються якісь латинціВ смолі?» І той: «Ще мить тому, бодай,67 З сусідом їхнім був я наодинці.Куди приємніш бути із панком,Ніж з тим, хто шле удари навздогінці».70 Тут Бахур: «Годі ляпать язиком!» —Сказав, і гак у руку, як острогу,Уп’яв, і видер з м’ясива шматком.73 А Трута-Змій наміривсь теж у ногуВстромити гак, але очей грозуНа нього звів десятник дуже строгу.76 Коли ущухло трохи все внизу,Мій вождь спитав того, чия неситаНа рану скорб лила гірку сльозу:79 «А хто була ця тінь, смолою вкрита,Коли весь інший залишив ти люд?»Він одповів нам: «То був брат Гоміта,82 Той, що з Галлури. Зла і лжі сосуд, —Над ворогами владарю свойомуВін учинив занадто легкий суд:85 Усіх за гроші відпустив додому,Як сам казав. Він був не рядовим,А був царем у царстві тім брудному.88 А логодорець Мікель Дзанке з нимВеде розмову. Часто і охочеГоворить кожен про сардінський дім…91 Ой, гляньте, як зубами він скрегоче!Я дечого б чимало розповів,Але боюсь, що гаком полоскоче!»94 Помітивши, що раптом підступивДурний Чортяка злий, начальник лютийПромовив: «Птах лихий, вгамуй порив!»97 «Покличу, якщо хочете почути, —Так зляканий став мову знов вести, —Тосканців та ломбардців з ями смути.100 А лихолапам краще відійти,Щоб не лякали злістю нас своєю.А я, не сходячи із висоти,103 Сімох покличу стежкою цієюПрийти, як свисну, як це робим ми,Зринаючи з смоли дихнуть над нею».106 Звів Злий Собака писок із слиньми,Хитнувши головою, мовив: «Балуй,Хитруне, та не памороч уми!»109 А той, бо спритність мав таки чималу,Сказав: «Вам добре з Хитруном таким,Що віддає своїх вам на поталу!»112 Тут Никлокрил, перечачи усім,Гукнув йому: «Як пустишся навтіки,Чи з бігом не зрівняюсь я твоїм?115 Як над смолою крил розмах великийРозкину, то і видно буде нам,Чи встоїш проти нашої ти кліки».118 Читачу, подивуйся чудесам:Всі стали очі обертать поволі,І перший, хто не довіряв словам.121 Цього Наваррцеві було доволі,Напружив ноги та й стрибнув собі,Урятувавшись від лихої долі.124 Усі аж скаженіли у злобі,Й найгірше той, хто більшого дав маху.Він кинувся, гукнувши: «Я ж тобі!»127 Але дарма: бо крил гінких до страхуНе прирівняти: цей шугнув на дно,А той в повітрі уподібнивсь птаху.130 Навчилось каченя не так давно,Як сокіл надлетить – мале у воду!І той у гніві, що втекло воно.133 Розлючений Росотопчій нагодуНе проминув, щоб дати бій усім,І полетів над ямою наброду.136 Не стрівся він з хабарником метким,Тож бойовисько розпочав гарячеНа цей раз із товаришем своїм.139 А цей, лихий, як яструб той неначе,Теж в нього пазурі встромив зо зла,Та й впали разом в озеро кипляче.142 Жара в смолі їх миттю розняла,Та повернутися не мали сили,Бо обліпила крила їм смола.145 І Борода, як інші, посмутнілийЗвелів, щоб четверо в парній імліНа той бік прірви помагать летіли.148 І тут, і там всі сіли на земліЙ гаки простерли вгрузлим у мерзоті,Що вже спеклись в розтопленій смолі.151 І ми їх залишили у турботі.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ

1 Самотнім, мовчки йти нам без супутніх,Один за одним надійшла пора,Як в міноритів прийнято покутніх.4 Мені згадалась байка прастара,Подібна тим подіям проречистим:Езоп в ній вивів жабу та щура.7 В «цю мить» і «зараз» схожість та ж за змістом,Що в бійці тій і в баєчних рядках,Коли поглянуть оком променистим.10 А що думки по других йдуть думках,То народилась з тої мислі друга,І ось чому подвоївся мій страх.13 Я думав так: «Лиш через нас наругаСпіткала так їх і жорстоко, й зло,Тож їх гризе і гіркота, і туга,16 Що зло коли б їх дужче припекло,Його б на нас зігнали і негайно:Як зайцю з хортом, так би й нам було».19 Волосся диба стало незвичайно,Коли назад я раптом озирнувсь,І так сказав: «Учителю, сховай-но22 Себе й мене, щоб кожен з нас позбувсьТих Лихолапів: не одну їх тушуУже я бачу, гнівом всяк надувсь».25 І він: «Твоє лице не швидше мушуСприймать, хоч був би я й свинцевим склом,Аніж твою пойняту страхом душу.28 Думки одним в нас в’яжуться вузлом;Мої з твоїми легко поєднати,Тож до ухвали звів я їх притьмом;31 Якщо доволі правий схил покатий,То в дальший схов потрапимо за митьІ вороги не зможуть нас догнати».34 Не встиг свою він мову закінчить,Як я побачив – на простертих крилахРій демонів до нас чимдуж летить.37 Мій вождь схопив мене (він був ще в силах!),Як мати, що прокинулась в диму,У стінах, від пожежі спломенілих,40 Хапає сина та й біжить у тьму,Турбуючись ним дужче, ніж собою,Накинувши сорочку лиш саму.43 Умить рвонувсь він до крутого звою,Що обертавсь на косогір стрімкийІ замикав наступний схов стіною.46 Не швидше наповняє лотокиПеред млиновим колесом струминаІ з розмаху б’ють в лопаті струмки, —49 Ніж ковзала учителева спина,І він мене до серця пригорнув,Не як товариша, як свого сина.52 І лиш ногами землю він торкнув,Як вискочили на скалу з розгонуДияволи, та страх уже минув:55 Бо вишній Промисл, давши в охоронуЇм цю лише єдину – п’яту – з ям,Наклав на вихід з неї заборону.58 Блискучі тіні посувались тамПовільно, заливаючись сльозами,Знесилені тяжким якимсь чуттям.61 На кожній плащ із довгими кінцями,Каптур на очі низько насувавсь, —Отак в Колоньї вчинено з ченцями:64 Плащ зверху золотом сяйним вкривавсь,Але тяжким, свинцевим був зісподу,Що Фрідріхів – солом’яним здававсь.67 О вічний одяг для цього народу!Пішли ми – вліво, як черга журна,Вслухаючись у зойки й плач наброду.70 Під тягарем, за одною однаЙшли тіні, і супутника новогоХода щокрок давала забарна.73 Тож я вождеві: «Пошукай, на когоЗ людей, ділами чи ім’ям значних,Слід глянути, поки йде спуск полого».76 Впізнав тосканську мову хтось із нихІ вигукнув: «Чом женете в дорогуВи, що хапаєтесь між тіней цих?79 Можливо, дам тобі я допомогу».І озирнувся й мовив вождь: «ЗіставСтупні разом із ним і йдіть у ногу».82 Спинивсь, побачив двох, чий вид являв,Що допомога в них для нас готова,Але вантаж і шлях їм заважав.85 Наблизившись до нас, вони без словаОглянули від ніг до голови,Й така почулась поміж ними мова:88 «Як видно з рухів горла, цей живий,Коли ж померлі, чом же їм, гордливим,Як всім, не скручено плащами вий? —91 Й до мене: – О тосканцю, нещасливимНам, лицемірам, запит серце стис:«Хто ти такий?» – дай відповідь тужливим».94 І я до них: «Я народився й зрісНад любим Арно, у великім місті,Те саме тіло я й сюди приніс.97 Хто ж ви такі, що муки пломенисті,У вас, я бачу, по щоках струмлять?Чому на вас ці тягарі злотисті?»100 Один відмовив: «Так ваги гримлятьУ жовтій та свинцевій оболонці,Що терези від гир тяжких скриплять.103 Ми з ним брати-веселуни, болонці,Я – Каталано, Лодерінго – він;Закликані як миру охоронці106 До тебе в землю; слід, щоб був один,А ми удвох служили так завзято,Що Гардінго не видно з-під руїн.109 Почав я: «О братове, вас узято…»Й замовк, побачивши, що в три колиЛюдину долі до землі прип’ято.112 Мене помітив, зойки вмить зрослиКрізь довге бородище чорно-синє.Брат Каталано вчув той крик хули115 І мовив: «Цей, чий стогін знизу лине,Упевнив фарисеїв сонм сліпий,Що краще хай один за всіх загине…118 Лежить він, голий, впоперек тропиІ терпить болі під важким ходіннямВід натискання кожної стопи.121 Карався й тесть тим способом незмінним,І радники, що слухались їх слівІ стали для євреїв злим насінням».124 Я бачив, як того, хто так терпів,Із здивуванням розглядав Віргілій,Розп’ятого, який довічно скнів.127 А там звернув слова до брата милі:«Скажи, як добре ставлення твоє,Чи вихід є якийсь на правім схилі,130 Щоб швидше на бажання йти своєІ чорних ангелів нам не проситиЗнести туди, де міст який не є?»133 Сказав: «Скоріш, ніж можна уявити.Тут є стіна великої гряди,Що ям перетинає ряд розбитий.136 Стіна ж та обвалилась, і тудиВи можете піднятись по руїні,Що вкрила схили й дно після біди».139 Постояв вождь і по малій хвилиніМені сказав: «Молов казки дурніТой чорт, що гаком грішних бив по спині».142 І брат: «В Болоньї лічено меніГріхи диявола, їх цілу зливуНаведено. Він – кат, отець брехні».145 З обличчям, перекошеним од гніву,Ходою вождь широкою пішов;І, кинувши юрбу, сумну й тужливу,148 Ступив я в слід вождевих підошов.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА

1 Пори тієї в молодому році,Коли під Водолієм Сонце йдеІ ночі дням здають частину моці,4 Коли полотна паморозь кладе,Мов білий брат її, в поля просторі,Та довго їм не влежати ніде, —7 У селянина ж порожньо в коморі,То він іде й глядить, і бачить ланВесь білий, і об поли б’є у горі.10 Й вертається, в сумний запавши стан,Але отямившися від удару,Виходить знов і крізь надій туман13 Він бачить: світ змінився, мов од чару,І радісно береться знов до справ —Попастися жене свою отару.16 Так вчитель мій страху мені нагнав,Як на виду побачив я морщини,Та він бальзаму рані серця дав.19 Уже ми вийшли на моста руїни,Й звернув до мене вождь лице ясне,Що перше в нього бачив край долини.22 Він, озирнувши груддя кам’яне,І, начебто порадившись з собою,Розкрив обійми і обняв мене.25 Мов хто не скінчив з справою одною,А дальшу взяв уже до голови,Так він, мене піднісши над стіною28 Уступу, намічав уступ новий,Казавши: «Став на цей ти камінь ногу,Та перше спробуй, може, він кривий?»31 Ніхто в плащі цю б не пройшов дорогу,Бо ледве й ми повзли на брили з брил,Він – легко, я ж спирався на підмогу,34 Якби із цього боку шлях на схилНе був коротший тих, що їх долають,Як вождь – не знаю, я ж – позбувся б сил.37 Але тому, що Лихосхови маютьПокатість до криничного жерла,Виходить, що вони стіну здіймають,40 Щоб не однакова увись була.Там врешті ми спинились, де кремнистийСтрімчак повис, як ламана скала.43 Став подих в мене кволий та нечистий,Поки спромігся я шпиля дістать,І мусив стомлений на камінь сісти.46 «Тепер не час тобі ледарювать, —Сказав учитель, – слави ні перина,Ні подушка не в силі дарувать.49 Коли бере безславних домовина,Вони такий же залишають слід,Як дим в повітрі чи на хвилях піна.52 Зведися ж: втому подолати слідВ душі, яка здолає зло природи,Як плоть важка не призведе до бід.55 Ми маємо зійти на довші сходи;Не досить нам лишити ці місця,Якщо зі мною певно дійдеш згоди».58 І звівсь я, вдаючи, ніби мояБадьорість більша, ніж була на ділі,Й сказав: «Рушай, бо сповнивсь моці я!»61 Ми вирушили по ще менш похилійУрвистій скелі, по якій ітиБуло ще важче, ніж на першій брилі.64 Я розмовляв, щоб очі одвести,Аж з ями голос раптом стало чути,Та слів ніяк не міг я осягти.67 То дивно, що не в силах був збагнути,Бо ж на мосту стояв, якраз над ним.А голос був розгніваний і лютий.70 І я нагнувся, та очам живимКрізь пітьму не пройти до дна жахного,І я: «Учителю мій, перейдім73 На другий бік, спустімся з мосту цього,Бо хоч я звідси й чую – слух ступів,Хоч і дивлюсь – не бачу ж я нічого.76 У відповідь він мовив: «Я б хотівСказать, що хочеш чути: що високуСлід просьбу вдовольнять без зайвих слів».79 Зійшли із мосту ми із того боку,Що поряд з восьмим сховом по стіні;Цей схов явив картину нам широку:82 І я побачив кублища страшніОгидних змій; од негоді цієїЩе й досі кров холоне у мені.85 Не слав же, Лівіє, землі своєї,Де крім амфесібен є тьма потвор:Келідри, ченкри, якули, фареї.88 Ні стільки гиді, ні подібний морНе стрінуться ні там, де ефіопи,Ні там, де хвиль червоних чути хор.91 Торуючи собі між гадів тропи,Крутились голі тіні без надійЗнайти чи схови, чи геліотропи.94 На грудях в них хвости й голівки змійСплітались, тиснучи із болем спинуІ руки в’яжучи вузлом на ній.97 Найближчому до нас в одну хвилинуТуди, де шия з пліч в живих стирчить,Змія, вкусивши, упустила слину.100 Скоріш, ніж О чи І хто начертить,Спахнув він і згорів, весь обернувшисьНа попіл за якусь коротку мить.103 І тільки він розсипавсь, розметнувшись,Прийшов цей попіл сам з собою в стик,Ув образі колишньому зімкнувшись.106 Учені знають часу певний лік,Що Фенікс хоч вмира, та кров в нім свіжа,Коли надходить п’ятисотий рік.109 Лиш сльози ладанні – у нього їжаТа ще амом, не зерно, не трава,А нард і мирра – в нього смертна хижа.112 Мов той, хто падає і охлява,Коли його на землю біс жбурляє,Чи закупорюється голова,115 Коли ж підводиться, все оглядає,Тяжким припадком зламаний цілком,Дивується і, дивлячись, зітхає, —118 Так грішник встав над попелу горбком.О, Божий суд суворий надто з нами,Раз безліч мук вділяє багатьом!121 Мій вождь спитав, хто він і звідки саме;І той: «Недавно я з Тоскани змігПотрапить до цієї злої ями,124 Звіряче, не по-людськи я поліг.Так, мулом справді був: Я Ванні Фуччі —Звір, і Пістойя – гідний мій барліг».127 І я вождю: «Нехай про дні він луччіРозкаже нам, за віщо кари ці;Я знав його лихим в благополуччі».130 Перш грішник не вважав, що тут співці,Але, на мене звівши очі вперті,Від сорому змінився на лиці133 Й сказав: «Що ти страждання зриш відверті, —Це найлихіше у моїй судьбіІ навіть гірше від самої смерті.136 Відмовити не можу я тобі,Сюди-бо я попав як тать із татів, —Взяв посуд з ризниці я, далебі,139 А іншого в крадіжці звинуватив.Та щоб цьому не дуже був ти рад,Якщо на вихід ти надій не втратив,142 Ти слух свій прихили для дальших рад:В Пістойї спершу влада «чорних» згине,Та свій Флоренція поновить лад.145 Марс пари з долу Магрського підкинеУ тучі, як вмістилища покар,І буря разом з громом всюди рине;148 Почнеться бій з подертим клоччям хмар,Яке втече по Піхтовому полю, —Там «білих» остаточний жде удар.151 Кажу це, щоб тобі завдати болю».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТА

1 Наприкінці розмови святокрадець,Підвівши руки, дулі поробивІ крикнув: «Боже, ось тобі мій вкладець!»4 Від того часу змій я полюбив:Одна ті чорні заглушила звуки,Мов кажучи: «А не кажи цих слів!»7 А друга, оповивши йому руки,Зв’язала у тугому їх вузлі,Й не розірвать ніяк цієї злуки.10 Пістойє, о Пістойє! Чом в золіТи не зникаєш у вогненних бурях,Твоє закореніло сім’я в злі!13 У жодному з пекельних кіл похмурихЩе не траплявсь мені такий блюзнір,Ні навіть той, хто впав на фінських мурах.16 І той побіг, немов лавина з гір;Я вздрів центавра – з пащі била пінаІ він кричав: «А де він? Де цей звір?»19 Є, мабуть, у Мареммі половинаТих змій, що збились там, де був конем,До місць, де починалася людина.22 Над тім’ям же нависши тягарем,На плечах щирився, немов собака,Дракон; із ніздрів дихав він огнем.25 Учитель мій сказав: «Ти бачиш Кака,Який колись під самий АвентінРозлив озера крові, розбишака.28 Давно не ходить із братами він,Бо видурив собі в них на додатокВелике стадо з тучних луговин.31 Не довго так збирав собі достаток:Дав Геркулес йому сто раз дубця,Хоч перший же вмертвив його десяток!»34 Центавр завіз у даль свого їздця,Й три духи підійшли під час розмови,Їх не помітили б ні вождь, ні я,37 Якби вони не вигукнули: «Хто ви?»Тоді з нас кожен мову перервав,Їх пильно роздивлятись був готовий.40 3 них на землі нікого я не знав,Та голос до знайомства спричинився,Бо раптом хтось чиєсь ім’я назвав,43 Промовивши: «А Чанфа де подівся?»І носа пальцем я собі торкнув,Щоб вождь з увагою з тим духом вівся.46 Не диво, коли ти це все почувІ віру ймеш, читачу, неохоче:Я теж не вірю, хоч і сам там був.49 І поки я втупляв свої в них очі,Враз виповз шестиногий змій гидкийТа на одного з них як не підскоче!52 В середні лапи він забрав боки,Передніми перехопивши кисті,А там обидві укусив щоки55 І задніми він стегна стис нечисті,Між обома протнув свого хвоста,І вгору звівсь по спині всій костистій.58 Так плющ до стовбура не прироста,Не глушить так, як ця гидка тварюкаПритиснулась до людського хребта.61 Злились, як віск, людина і гадюка,І постає в очах в нас не загин —Забарвлених інакше тіл сполука.64 Так барви зазнають в багатті змін,Поки огонь не встиг папір пожерти, —Уже не білий, ще й не чорний він.67 А інші два, пізнавши образ стертий,Волали: «Як, Аньєле, ти змінивсь!Поглянь, – не два і не один тепер ти!»70 На місці двох єдиний лик з’явивсь,Бо й голови зімкнулися в єдину,І вид новий од давнього різнивсь.73 Руками лапи стали в ту хвилину,Й не розпізнаєте, хоч як б’єтесь,Живіт, литки, і стегна, й груди, й спину.76 Колишній вигляд зник, розвіявсь десь,І образ «Два й ніхто», що небезпекуВ собі ховав, змінився геть увесь.79 Мов ящірка, що в нестерпучу спекуДесь блимне блискавкою серед дня,Перебігавши стежку недалеку.82 Так, звідкись вистрибнувши, змієняНа одного й останніх двох насіло,Все чорно-синє, наче перченя,85 Вп’ялось в те місце, котре нам служилоНайпершим живлення провідником,А потім впало вниз до ніг безсило.88 Укушений аж остовпів притьмом,Стояв, дививсь на змійку, позіхавши,Як вражений недугою чи сном.91 У змійку – він, та – в нього зір втуплявши,Обоє дим пускали всім на страх,Він – з рани, змійка з пащі виділявши.94 Тож хай мовчить Лукан у тих місцях,Де в нього зник Сабелл і з ним Нассідій,Хай слуха, про який повім я жах.97 Про Кадма й Аретузу хай ОвідійМовчить, що на ручай та на зміюЇх обернув, – не з мене буть завиді, —100 Бо дві істоти у однім строюВін не міняв, у нього два сосудиВзаємно не міняли суть свою.103 Тут безперервно зміни йшли усюди:З хвоста в гадюки вила рознялись,Той ноги звів, піднявши їх по груди.106 Голінки й стегна щільно так злились,Що вже ніхто не міг би й пригадати,Чи щілина й була між них колись.109 Хвіст набирав все більш тієї втрати,Що той зазнав, а шкірний в них покров —В змії м’який, а в мужа став лускатий.112 Я бачив – лікоть у пахву ввійшовІ довші лапи у змії робились,В людини ж руки йшли у глибший схов.115 Дві задні лапи у змії скрутилисьІ вкупі стали членом потайним,В нещасного ж дві лапи утворились.118 Вкривав обох їх кольором новимІ переносив пасмами волоссяЗ одної голови на другу дим.121 Одне з них впало, друге підвелося,Та їх в’язав близьких очей огоньВ якім міняння пик розпочалося.124 Той, хто стояв, розтяг лице до скронь,І з зайвих решток речовин прилежнихДва вуха стало в розмірі долонь.127 Що ж не сповзло назад з причин, залежнихВід обсягу, те збилось в носа гакТа ще у губи розмірів належних.130 Той, хто лежав, свій писок витяг так,Що вуха вмить зайшли в покров лиснючий —Подібне робить з ріжками слимак.133 Язик, в людини цільний, балакучий,Розпався навпіл, а жало, як є,Стяглося, й зник раптово дим тягучий.136 Душа, що втратила лице своє,З сичанням голосним повзе тропою,А той, заговоривши, вслід плює.139 Він, повернувшись спиною новою,До іншого: «Хай Бозо, як і я,Поповзає стезею коловою!»142 Так бачив я між сьомого сміття,Що змінювалось все й мінилось гидко,Й списав, можливо, щось не до пуття.145 Хоч стомленим очам не дуже видко,Й мій дух бентежився, в свої кругиНе так ті двоє тіней зникли швидко,148 Щоб не впізнав я Пуччо Шкутильги, —Із трьох лиш він був при своїм суцілліІ не позбувся виду чи ноги.151 А другий – той, за ким скорблять в Гавіллі.