Божественна комедія

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА

1 Радій, Фйоренцо, ти така велика,Що на землі й на морі б’єш крилом,Та йде і в Пеклі слава стоязика!4 Увагу поміж злодіїв п’ятьомВіддав я вродженцям твоїм, якимиТи б не пишалась; криюсь я стидом.7 Коли у сні годинами нічними,Насниш ти правду, взнаєш, що за змінЖдуть жителі у Прато й інші з ними.10 Раз має статись щось (хоч би й загин!),То хай би якнайшвидше мав він статись!Бо тим він тяжчий, чим пізніший він.13 Ми рушили; як мусили спускатисьНа дно уступами, – по них теперУдвох з вождем ми мали видиратись.16 І тут, між тріщин, каменів печерМи здерлись на стежину самітную, —Нога не йшла, щоб лікоть не підпер.19 Засумував тоді й тепер сумую,Вернувши мислю бачених в юрбі,І серце якомога я гальмую,22 Щоб керівник був у його судьбі,Й коли опорою зоря жива єЧи ліпший хтось, – не заздрю я собі.25 Мов селянин, який відпочиває,В той час, як скрить лице своє пораТому, хто світ промінням осяває,28 Як муха місце дасть для комара, —Він бачить в світляках весь глиб долини,Де лан оре і виноград збира, —31 В стількох вогнях тієї ж вздрів хвилиниЯ восьмий схов, як, бувши на мосту,Побачив скрізь під ним страшні глибини.34 Мов той, за кого учинили мстуВедмеді, бачив, як візок з ІллеюВогненні коні мчали в висоту,37 Саме лиш сяйво, ясністю своєюПодібне на хмаринку неясну,Десь високо вгорі понад землею, —40 Так бачив я, вогонь снував по дну;Хоч душі в нім горіть не перестануть,Не викривав із них він ні одну.43 Я став на верх моста, щоб краще глянуть,Й якби я не затримавсь на краю,То легко міг би в тій безодні кануть.46 І вождь, цікавість бачивши мою,Сказав: «У цих вогнях є душі, й кожнаЗодягнена у пагубу свою».49 «Учителю, – промовив я, – тотожнаЦя думка з баченим; передусімСкажи лишень мені, коли це можна,52 Який то пломінь із вершком двійнимНеначе ворожнечу ллє злостиву,Мов Етеокл горить із братом в нім».55 Він мовив: «Кару тут несуть правдивуУлісс і Діомед; їх ремеслоДо мсти веде їх, як вело до гніву.58 В палаючий вогонь їх принеслоСильце з конем, що відчинило браму,Звідкіль шляхетне римське сім’я йшло;61 Деїдамія, що в сльозах від страмуАхілла, мертва, кличе в млі жадань;Та ще Палладій, викрадений з храму».64 «Якщо говорить це двійко палань,Прошу, – сказав я, – вчителю, і зновуПрошу, і тисяч варте це прохань,67 Не дай мені почуть твою відмовуТут зачекать рогатий пломінь цей,На волю згляньсь, уклін зробить готову».70 І він: «Оздоблює твоє лицеДостойна просьба, і її я вволю;Не розмикай лиш губ своїх кільце.73 Я сам казатиму; турботи й волюТвої я знаю, ти ж для греків цих,Мабуть, незбагнутих поділиш долю».76 Обравши мить і місце, вождь до тих,Що саме сходили на схил пологий,Звернув промову в виразах таких:79 «О ви, одягнуті в огненні тоги!Якщо вас гідний став я, поки жив,Якщо вас гідний став я, скільки змоги,82 Як я вести почав високий спів,Не рухайтесь, і хтось хай скаже, чомуТа як загинув, як життя скінчив».85 Гойднувшись, вищий ріг в огні старомуСтав видавати гуркіт чималий,Неначе грім у вихрі вітряному.88 І, розхитавши свій вершок малий,Немов крило для підіймання й лету,Заговорив і так сказав: «Коли91 Я від Цірцеї, що мене в ГаєтуНа цілий рік замкнула, відійшов(Енея назва не пірнула в Лету),94 Ні почуття до сина, ні любовДо батька, ні палкий вогонь сердечний,Який до Пенелопи не холов, —97 Не похитнули потяг небезпечнийДуші моєї – бачить в світ вікно,Людську чесноту і порок конечний.100 Я спорядив одне тоді судноІ в море вийшов із товаришами,Які були зі мною заодно.103 Проплив між обома я берегамиІспанії й Марокко, сардів край,Й між іншими в тім морі островами.106 Уже в нас над чолом сріблився гай,Коли у місце ми зайшли вузьке те,Де Геркулес, щоб позначити край109 Шляхам, стовпи поставив для прикмети,Й пішов Севільї справа сад живий,А зліва одійшли будови Сети.112 «О браття, – мовив я, – пройшли вже виКрізь сотні тисяч лих на захід дальній!Недовгий строк потратьте життьовий,115 Що вам лишився, на відповідальніЩе дальші подорожі в світ сумний,Щоб вслід за сонцем, землі зріть печальні.118 Тож пригадайте, ви чиї сини,Бо ви народжені не животіти,А знання й честь нести у світ ясний».121 Недовга ця промова знаменитийВ моїх супутниках лишила слід,І вже не знав я, як їх зупинити.124 Кормою повернули ми на схід,Зробили на шалений лет в просторіІз весел крила й брали вліво хід.127 Під іншим полюсом я всі вже зоріЗрів уночі, а наші на очахЗникали мало не цілком у морі.130 Уп’яте сяяла на небесахІ гасла місячна стезя широка,Відколи вийшли ми на смілий шлях,133 Як несподівано гора високаЗамріла невиразно нам здаля,Що вищою з усіх здалась для ока.136 Зраділи ми, але нова земляЗустріла негостинно, вітровіннямУдаривши у снасті корабля.139 Кружило тричі нас води крутінням,Вчетверте ж піднялась корма увись,Униз же ніс пішов чиїмсь велінням —142 І хвилі понад нами знов злились».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1 Засяяв пломінь рівно, мов планета,Помчав у далину і там заглухІз дозволу привітного поета.4 Коли наш зір принадив інший духНеясним звуком, що із нього рвавсяІ долинав до наших чуйних вух.7 Як сицилійський бик, чий рев вчувавсяНа зойк того – і так тому і слід, —Хто пильно збудувать його старався,10 Ревів стогнанням жертв його обид,Хоч, бувши зроблений увесь із міді,Здавалось, од страждань та болів, блід, —13 Так, замкнені в палаючім боліді,Говірку позичаючи в огні,Слова з’являлись у туманнім виді,16 Та зрештою собі шляхи ясніНа вістрі язика знайшли в проході,І ринули розбірні й голосні, —19 Й почули ми: «О ти, хто в нашім родіЛомбардськім щойно чітко говорив,Сказавши: «Йди лишень, із мене годі», —22 Я б, може, пізно просьбу повторив,Не пожалій спинитись на хвилину,Як не жалію я, хоч би й згорів.25 Як зараз впав ти в цю сліпу країну, —Вгорі ж зосталась люба сторонаЛатинська, що я втратив за провину, —28 Скажи, чи мир в Романьї, чи війна?Од гір, де Тібр почавсь, до стін урбінцяЛежить моя вітчизна чарівна».31 Я ще уваги повен був по вінця,Коли мій вождь із доторком легкимСказав: «Промов йому, вшануй латинця».34 І тут я волю дав словам такимБез затримок тривалих чи обманів:«О душе, скована вогнем палким!37 Твоя Романья вся в серцях тиранівБез воєн неспроможна й дня прожить,А нині меч нікого там не зранив.40 Равенна, як раніш, така ж лежить,У ній орел Поленти загніздився,І Черв’я під крилом його дрижить.43 А край, що зрештою оборонився,Де ліг француз кладовищем сумним,В зелених лапах нині опинився.46 А пес Веруккйо з песиком своїм,Які Монтанью вбили так мізерно,Скриплять зубами над шматком смачним.49 Міста ж біля Ламоне та СантерноПід юним левом білого герба,Що зазіхає на добро пажерно.52 Той край, де Савйо ллється з-під горба,Лежить собі між долом та горою,Немов між волею й ярмом раба.55 Але прошу тебе переді мноюВідвертим бути, як я щойно був,Щоб не забувсь ти пам’яттю людською».58 Вогонь, мугикнувши, ізнов хитнувСвоїм колючим вістрям, і, не знаю,Як саме сталось, зрештою загув:61 «Якби я вірив, що відповідаюТому, хто знов побачить білий світ,То мій вогонь би не тремтів без краю.64 Та ми терпіти будем вічний гніт,Тож віддаватись нічого химерам, —Не боячись ганьби, я дам одвіт.67 Я воїном був, потім кордильєром,Повіривши у мотуз рятівний,І віру цю святим сповило б флером.70 Якби мене наш пастир головнийНе спокусив – хай злом йому помститься! —Я розповім, як стався гріх страшний.73 В житті, відколи зміг на світ з’явиться,З дарунком нені з м’яса та кісток,На вдачу був не лев я, а лисиця.76 Таємних я доріг знав кожний крокІ так прехитру лаштував я пастку,Що край землі здригався од чуток.79 Коли побачив я останню часткуСвоїм літам, то надійшла пораЗгорнуть вітрила і прибрать оснастку.82 Утіхам давнім всім поклав я крайІ дурня я прогнав, якого клеїв, —Ах, я нещасний! – і вже бачив рай,85 Та ватажок новітніх фарисеїв,Що воював в місцях, де Латеран,Не проти сарацинів чи євреїв;88 Він ворогами мав лиш християн,Які не здобували Акри смілоЙ не гендлювали в землях бусурман.91 Зневажив він свій сан, святе все діло,В мені ж – непоказний, сумирний чинІ мотуз, той, що геть ослабив тіло,94 І як Сільвестра хворий КонстантинЗ Сиратті кликав гоїти проказу,Мене намірився закликать він97 У нього люту вгамувать відразу.І знітивсь я, не знавши, що робить:Він нетверезим видався одразу.100 А він казав: «Душі гризото, цить!Я розгрішу тебе; хай ум багатийПорадить Пенестріну як згубить.103 Рай можу замикати й розмикати,Ключі я маю для ції мети, —Їх не хотів мій попередник знати».106 Не міг до мене доказ не дійти,Не втримав слів у власній обороні,Й сказав: «Раз, отче, зняв із мене ти109 Мій гріх, то удержись в такім законі:Багато обіцяй, а менш роби, —Й восторжествуєш на високім троні».112 Франціск по мене злинув на гроби,Та чорний херувим промовив руба:«Облиш, бо він іде в мої раби!115 Мені душа була у нього люба,Відколи раду він лукаву дав!» —І зараз же вхопив мене за чуба.118 Він не розкаявсь, прощеним не став;А каючись грішить – дільце мерзенне,Є суперечність в цьому стані справ».121 Ой лихо! Чудисько оте скаженеМене за чуб схопило й додало:«А ти й не бачив, що за логік з мене»? —124 І до Міноса вкинуло, й чолоНасупив той, хвостом крутнув по спиніАж вісім раз, його куснувши зло,127 Й сказав: «Вогонь – покара цій провині».Тому я тут в скорботі й муці йду,В огонь одягнений, як бачиш, нині».130 І пломінь в дальшу муку та бідуПосунув, змовкнувши, червонотілий,Хитавши ріг свій гострий на ходу.133 А я і вождь – ми разом поспішилиЗвестись на кам’яної арки шарНад ямою, де муками платили136 Ті, хто на чварах наживав тягар.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

1 Хто, навіть вільними від рим словами,Повісти міг би, скільки крові й ранПобачив я на дні нової ями?4 Тут мова лиш заводить нас в обман:Бо наш словник ще дуже невеликийІ розум завузький збагнуть цей стан.7 Якби звелись усі мерці й каліки,Хто кров у благодатному краюПулійському пролив під зойки й крики10 Від рук троян; хто в довгому боюПерснями заплатив данину волі,Як чесний Лівій в книгу вніс свою;13 Ті, хто відчув непереносні болі,Що їх завдав дерзкий Роберт Гвіскард,І ті, чиї кістки гниють поволі16 Під Чеперано, де без алебардПулійці зрадили, й, не вдівши лати,При Тальякоццо їх здолав Алард;19 Коли б на одну купу поскладатиВсі кукси й шрами, – їх стократ затьмитьТой надто моторошний схов дев’ятий.22 Побачив я того поміж страхіть,У кого, мов у діжки не до вжитку,Був розруб з губ до місця, чим смердіть.25 Кишки звисали аж по саму литку,Йшли нутрощі до темного мішка,Де в кал надходить все, що є в спожитку.28 На мене звівши очі хижака,Розкрив свої він груди до скелетаЙ сказав: «Дивись, розрубина яка!31 Дивися на каліцтво Магомета!А спереду йде стогнучи Алі, —Спотворене лице – його прикмета.34 Усі, хто тут несе в собі жалі,Є сівачами розбрату й розколуІ йдуть, порубані, в жахливій млі.37 А ззаду чорт рубає всіх посполу,Бо грішники гуртом повз нього йдуть,Шматує лезом він усіх спрокволу,40 Коли вертається скорботна путь.У нас, допоки дійдемо до нього,То всі ушкодження і заживуть.43 А ти хто, що по краю кам’яногоЙдеш гребеня, ти, може, відтягтиГадаєш строк покарання страшного?»46 «Не вмер він ще, і не гріхи стягти, —Сказав мій вождь, – його повергли в сушу, —Бажання все самому осягти.49 Умерлий, я його проводить мушуКрізь Пекло, з кола в коло всіх принук, —Це так, як те, що бачу твою душу».52 Спинив їх з сотню тої мови звук.Всі, роздивляючись мене єдино,Від подиву забули гіркість мук.55 «Під ясним сонцем братові Дольчіно,Щоб не зарано впав на наш поріг,Перекажи таке, жива людино:58 «Готуй припаси, бо глибокий снігНоварцю стане за підмогу, й з неюБоротись довго ти б уже не зміг». —61 Підвівши ногу трохи над землею,Промовив Магомет такі слова,Ступнув та й рушив стежкою своєю.64 Той, в кого з одним вухом головаБула обкарнана на повну силу,Відтятий ніс і зрізана брова,67 Спинивсь, бо мову вчув для себе милу,Як всі, у здивуванні похиливсь,Розкрив горлянку, з крові потемнілу,70 Й сказав: «Ти не за гріх сюди зваливсь,Я в тій землі, де знають всі латину,Стрічав тебе, якщо не помиливсь.73 Ти П’єра пригадай да Медічіну,Коли повернешся у чарівнуПоміж Верчеллі й Маркабо долину,76 Ти попередь у Фано сивинуМессера Гвідо з Анджолелло в парі, —Бо прозираєм істину одну, —79 Що скинуть їх за борт в мішку по сваріБіля Каттоліки на дно рудеПри зрадному тиранові-почварі.82 Між Кіпром та Майоркою нідеНе здибувавсь Нептун з таким пороком,Хоч вільно там пірат судно веде.85 Цей зрадник, що одним лиш бачить окомІ править в землях, що їх мій сусідПовік минав би якнайшвидшим кроком,88 До себе звабить їх, мов для бесід,Але вітрам фокарським необоримВже їм було б молитися не слід».91 І я йому: «Щоб світом я просторимРозніс про тебе звістку між людьми,Скажи: хто це з таким печальним зором?»94 Тоді він щелепи розняв саміСусіду, що ішов сумний, в мовчанні,І вигукнув: «А він тепер німий!97 Це ж він згасив у Цезаря в вигнанніВесь сумнів, бо кого, мовляв, жде трон,Той гаятись не мусить у ваганні.100 Ой як стогнав, коли його законПозбавив язика, як плакав з тугиКолись швидкий на мову Куріон!103 Пліч-о-пліч рештки рук підносив другийУ темряві, поміж калічних зграй,З лицем, аж почорнілим од напруги,106 Вигукуючи: «Моску ще згадай,Який сказав: «Раз почали – скінчімо!»І тим приніс біду в Тосканський край».109 А я додав: «А в дім твій – смерть, всім зримо!»Й, примноживши страждання, видав вискТа й знову з криками подався мимо.112 А я, вдивившись в дивовижний тиск,Таке побачив, що розповідатиБез свідків я б не взяв на себе риск,115 Коли б не людська совість: цей вожатийДо мене руку із щитом простер,Щоб чистого душею захищати.118 Побачив я й мов бачу дотепер,Як стежку тіло безголове стелеУ стаді покалічених химер.121 І голову несе воно, дебеле,В простягнутій руці, немов ліхтар,І стогне болісно вона: «Ой, леле!»124 Він сам собі світив, немов пожар,І був один у двох і двоє в однім,А як – це знає лиш правічний цар.127 Він зупинився під мостом безводнимІ руку простягнув свою увись,Щоб зблизитись до нас лицем холодним130 І мовити: «На мене подивись,Між мертвих дишеш, як живе все диха,Ти згляньсь на тих, що в муці тут злились.133 Коли ж з мого ім’я всім буде втіха,То знай, що я Бертран де Борн, якийПризвів малого короля до лиха.136 Я сина з батьком ятрив на сварки, —Незгірш Ахітофел АвессаломаЗ Давидом збурював на бій гіркий.139 Нарешті мозок мій скувала втома,Бо він був зрубаний мечем з хребтаЙ для нього решта тіла незнайома,142 Така була мені покара й мста».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТА

1 Великий натовп цей і ці терзанняДо того обпоїли зір мені,Що підступали із грудей ридання.4 Віргілій же: «Що бачив ти на дні?Чому ти роздивлятися готовийЦі тіні покалічені, страшні?7 Тебе ж не притягали інші схови,І там же ти не зупинивсь ніде.На двадцять дві аж милі ці закови.10 А місяць вже під наші ноги йде,Лишивши обмаль часу нам на жалі,Багато ще небаченого жде».13 «Якби ти знав, – я мовив у печалі, —На що я зором націляв своїм,Ти сам би не велів мені йти далі».16 Але він рушив, я пішов за ним,Розмову слухавши, на зміст багату,А там додав: «У цім дуплі бруднім,19 Де зір мій прагнув одшукати втрату,Напевно, і мій родич зотліва, —Він платить за гріхи велику плату».22 Тоді сказав учитель: «Постривай,І думка хай твоя над цим не б’ється,Бо он його майнула голова;25 Я бачив все, як він між тіней в’ється,Гукає щось, погрожує тобі,І чув, що Джері він дель Белло зветься.28 А ти не помічав його в юрбіЙ, цікавлячись лиш владарем Отфору,Не подививсь на родича в клятьбі».31 «О вождю мій, він смерть мав наглу й скору,Яку не відомстили, – мовив я, —Ті, що несуть ганьби тяжкої гору,34 Не змила кров йому гидка сім’я,Тому ми і зустрілися чужими, —Тож співчува йому душа моя».37 Наблизились з розмовами такимиДо скелі ми, і схов новий цей нам,Коли б світліш було, до дна б став зримий.40 Коли зійшли ми над останню з ямТих Лихосховів, і юрма безрухаОдкрилася здивованим очам, —43 Розлігся лемент не одного духа,Мов зойки караних з ста тисяч диб,Тож затулив собі міцніш я вуха.46 Такі знялися б стогони, коли бУ серпні всі лікарні в Вальдік’яні,В Мареммі, на Сардинії у глиб49 Занурити у звалище на твані.Такий нестерпний дух сюди проник,Мов гній зібрався в непромитій рані.52 Ми підвелися на останній стикДовгастої скали, звернувши вліво,І погляд мій, що до імли вже звик,55 Пройшов до дна, де Богу незрадливоСлугує Справедливість, бо велитьФальшівникам каратися жахливо.58 Не знаю, чи було сумніше зрітьВ Егіні, як людей, тварин до мишіЛихе повітря, сповнене страхіть61 Заразних, вбило все, що тільки дише,І винищило всіх, хто був живий,Та знову людство, як поет нам пише,64 Пішло уже від сім’я мурашви, —Ніж бачити у цій жахній долиніСтражданнями заповнені рови.67 Хто на живіт упав, а хто на спиніЛежав сусідовій, ті ж, мов козли,Угору видирались по стежині.70 Ми крок за кроком мовчазні ішли,Дивуючися дивом стрічним трупам,Що свого тіла звести не могли.73 Побачив двох, що підпиравсь, як слупом,Сусідом кожен, сидячи, цілкомВід пальців ніг до тім’я вкритий струпом.76 Не бачив я, щоб працював скребломБистріш слуга, як пан не терпить ждати,Чи сторож, змінюючись перед сном,79 Ніж кожен шкіру дер собі, затятий,Та розривав сверблячі пухирі,Щоб хоч на мить полегшення дістати,82 І так шкребли по скровленій корі,Як з коропа луску зчищають вмілоАбо з ляща на чорному дворі.85 «О ти, що дряпаєш і рвеш злютіло, —Почав мій вождь до одного із них, —Мов кліщами, руками власне тіло,88 Скажи, латинців чи нема якихМіж вами, хай же ти не поламаєшПовіки нігтів для трудів таких!»91 «Латинці ми, яких ти розглядаєш, —Обидва, – відповів він із плачем, —Ти ж будеш хто, що пильно так питаєш?»94 І вождь мій мовив: «Ми разом ідемІз ним, живим; я вийшов у дорогу,Щоб Пекла показати весь об’єм».97 Забувши про взаємну допомогу,У мене кожен, тремтячи, вдививсьЯк і всі ті, що чути мали змогу.100 Мій добрий вчитель ближче нахиливсь,Сказав: «Скажи їм, що в думках витає».Я й розпочав, пораді підкоривсь:103 «Хай вічно ваша пам’ять не зникаєУ першім світі, де людський є плід,Хай під сонцями багатьма сіяє!106 Скажіть, звідкіль ви і який ваш рід,А що в броні ви з лусочок-мерзенниць,То вам цього стидатися не слід».109 «Я був з Ареццо, і Альберо-сьєнець, —Сказав один, – мене вогню віддав,Та не за те сиджу в найглибшім з денець.112 Я, правда, з ним якось пожартував:«Літать я вмію летом небувалим», —А він, глупак, до цих цікавий справ,115 Хотів навчитись, та не став Дедалом.І той, кому доводивсь як синок,Звелів мене згубить вогненним палом.118 Мінос же, що не робить помилок, —А що в алхімії досяг я висі, —В цей схов послав мене на вічний строк».121 І я сказав поетові: «Дивися,Який пихатий сьєнський весь народ!Французи – й ті не так би повелися!124 А другий прокажений гріховодТаке тоді мені додав: «Крім Стрікки,За скупість гідного всіх нагород;127 Та й Нікколо, що сім’я вніс гвоздикиНайперший в ґрунт, а із садових дивЛинули урожайні втішні ріки;130 Ще й товариство, у яке вгативЗ Ашани Качча землі всі з садами,Засліплений же розум загубив.133 Щоб ти довідавсь врешті, хто це самеКепкує тут із сьєнців залюбки,Хай очі в тебе ще добавлять тями136 Й впізнаєш ти Капоккйо тінь, якийАлхімією підробляв метали;Пригадуєш, я змалку був такий139 І в мавпуванні став мастак чималий».

ПІСНЯ ТРИДЦЯТА

1 В часи, коли Юнона відомщалаСемели гріх на Фівах, коли, страхІз неба несучи, в доми їх мчала,4 Цар Атамант із безумом в очахСвою дружину вздрів з двома синками,Яких вона тримала на руках,7 Гукнув: «Даваймо зловимо сіткамиЛевицю з левенятами!» – і вразСхопив маля залізними руками,10 І, здійснюючи владарки наказ,Леарха взяв розчерепив об стіну;Втопилась мати з другим воднораз.13 Коли фортуна кинула в руїнуТроян, щоб не лишилось і знаку,І царство й цар знайшли свою кончину.16 Гекуба впала у журбу тяжку,Коли уздріла вбиту ПоліксенуІ сина Полідора на піску.19 Залишив розум матір полонену,Й завалувала псицею вона,Свою судьбу жаліючи шалену.22 Проте, ні Фів, ні Трої лють жахнаНе людям лиш, а й звірам, що на волі,Ніколи не була така страшна,25 Як лють, що виявили тіні голі,Які, кусавши, бігли навпростець,Мов свині, коли хлів повалять долі.28 Одна Капоккйо уп’ялась в хребецьЗубами і під стогони великіУ дальній потягла його кінець.31 І аретинець: «Той це Джанні Скіккі, —Промовив тремтячи, – що нас усіхЛякають у ньому ці скоки дикі».34 «О, – мовив я, – поки зубів своїхВін не встромив у тебе, то повиннаПіти в нас мова про шаленця гріх».37 І він мені: «Душа це старовиннаТієї Мірри, що її стрясаДо батька досі ще любов злочинна.40 Щоб согрішити з ним, оця красаСебе так підробила в скромній шаті,Як той, хто там далеко десь куса».43 А той під Бодо підробивсь Донаті,Кохавшись в пані табунів самій,В його ж і заповіт писав кімнаті.46 Коли скажених двоє цих у тьміЗабігли десь, зустрічні та попутніДо себе привернули погляд мій.49 Одного бачив: мав би форму лютні,Коли б відрізать все від паху вниз,Де почались роздвоєння відчутні.52 З водянки, від якої він не ліз,Не те що не ходив, живіт роздутоЩе вище лиць, набряклих геть від сліз.55 Так рот йому роздерла спрага люта,Що ця губа, здавалось, вверх летить,А та лягла на підборіддя круто.58 «О ви, що всюди можете ходить,І тут, як по землі, йдете так само, —Промовив нам він, – згляньтесь, поглядіть61 Як мучиться тут майстер ваш Адамо!Був на землі бенкет суцільний, пир,А тут діймає спрага – дика прямо!64 Струмки, які від Казентінських гірБіжать зеленими лугами в АрноЙ каналом розрізають вогкий шир,67 Ввижаються весь час мені – й не марно,Бо сушить їхній блиск ще більш мене,Хоч виглядаю я і так почварно.70 Суворий суд, що з кривди не схитне,Для мене визначив щабель карання,І часто дух мій візьме та й зітхне.73 Я там, в Ромені, брав на підроблянняМонети із Хрестителем ясні,І тілу мить в огні була остання.76 Якби побачив душі я сумніТих Гвідо, Алессандро та їх брата, —Й фонтана Бранди не шкода мені!79 Тут одного десь тінь блукає, клята,Як вірить тим скаженим бігунам, —Та що я вдію, бо нога – як втята!82 Якби то легкість повернуть ногам,Щоб крок ступить в сто літ я був би в силі,Уже давно я мандрував би там,85 Шукаючи його в огидній гнилі,Хай обводу всього, навкруг бери,Миль з одинадцять, впоперек – з півмилі.88 Це ж через них попав я до діри —Примушували карбувать флорини,Що мали домішок каратів з три».91 І я: «А хто ці двоє? В чім їх вини?Як взимку змочена рука, димлять,Праворуч там, людина до людини».94 «Такими їх застав, коли з проклять, —Сказав він, – прірва ця мене вхопила.Ніколи брехень їм вже не казать.97 От ця шахрайка Йосифа губила,А грек, шахрай Сінон згубив троян;Пропасниця ж смердюча все убила».100 І той вже вскочив у злоби туманІ в гніві, з маху, скільки стало сили,У пузо бахнув, як у барабан.103 А майстер той Адамо, роздобрілий,Його в одвіт у пику затопив,Бо мав кулак не надто обважнілий,106 Приказуючи: «Хоч не з ряду бив,Бо рухатись мені не дуже зручно,А все ж удар не надто ослабів».109 А той відмовив: «Трапивши невлучноУ пломінь, ти не квапив ніг прудких,Коли монету карбував поштучно».112 Товстун же: «Правда йде зі слів твоїх,А чи слова ти правди говорив ці,Коли за правду мав троянець їх?»115 «Брехав я в слові, ну, а ти в карбівці, —Сказав Сінон, – тож ти життя й знанняВіддав, щоб жить на чортовій верхівці».118 «Клятвопорушнику, згадай коня, —Відмовив черевань, – і тим карайся,Світ пам’ята тебе до цього дня».121 «А ти від спраги лютої старайся, —Промовив грек, – налить живіт бурдиІ черевом, як плотом, прикривайся!»124 Тоді монетник: «В тебе, як завжди,Мерзоти повен рот, на гидь багатий,Бо спрагу чую й дмуся од води,127 Ти ж весь в жару, горить язик проклятий,І дзеркало, в яке дививсь Нарцис,Ти б без запрошення почав лизати».130 Що інтерес до спору в мене ріс,Учитель мовив: «Що тобі в цім диві?Ще трохи – й я цього б не переніс».133 Коли сказав мені він так у гніві,Я озирнувсь, і стид мене пойняв;Ще й досі у душі він соромливій.136 Мов той, хто лихом снив, як сон змагав,І, щоб те снилось лиш, він мріяв спавши,Бо переплутував з уявним яв, —139 Таке ж і я чинив, благання славшиВід серця, щоб мені пробачив він,І, що я прощений уже, не знавши.142 «І менший сором більшу із провин, —Сказав мій вождь, – спокутує звичайно,Й тобі журитися нема причин.145 І пам’ятай, що стану я негайноЗ тобою, в разі доля допуска,Подібні свари слухать непотайно.148 Воліть їх слухать – воля то низька».

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША

1 Язик той, що завдав мені страждання,Від чого сором в мене ріс і ріс,Одразу ж вгамував мої вагання.4 Так я чував, – був у Ахілла списВід його батька, що у час той самийІ рани завдавав, і ліки ніс.7 Залишили ми ті злощасні ями,Обходячи по краю без доріг,І не обмінювалися словами.10 Похмурий день на відпочинок ліг,Я бачив кепсько, мов крізь сутінь ночі.Раптово я почув – звучав десь ріг;13 Він заглушив би грім, що з хмар гуркочеМіж блискавок та дощових гірлянд, —І спрямував туди свої я очі.16 Коли під натиском невірних бандВеликий Карл втрачав братів по зброї,Так моторошно не сурмив Орланд.19 Звернувши зір в бік музики різкоїЙ побачивши немов громаддя веж,Я: «Вождю, тінь фортеці то якої?»22 І він мені: «Уяву не бентеж,То далина тебе ввела в оману,Ти ж хочеш бачити і в пітьмі теж.25 От станем ближче, вийде все з туману,І сумніви розвіються умить.Отож тебе я й підганяти стану. —28 Почав, за руки взявши, говорить: —Щоб знову в прикрий не упав обман тиЙ даремно не лякався тих страхіть,31 Тож знай, що то не вежі, а гігантиДо пупа видимі навкруг жерла.Ми підійшли уже. Тепер поглянь ти».34 Як, поки хмарна розтає імла,Наш зір у темряві ще неглибокійТе розрізня, де досі муть була,37 Так ми пішли по стежці неширокій,Спускаючись у ще хмурніший край,І меншав мій обман, і ріс неспокій,40 Бо, мов у вежах вся стіна стараВ Монтереджоне, як ведеш очима, —Криничний так обстали грізно край43 Ті вежі, половина тіла зримаЖахних гігантів, що донині їмГрозить Юпітер, в час, коли він грима.46 Угадував я під лицем страшнимІ плечі, й груди, й живота частину,І руки понад краєм кам’яним.49 Природа, створюючи без упинуІстоти різні, права все ж, свята,Катів не давши Марсові в дружину.52 А, творячи слона або кита,Не кається, вдоволена собою,І в цьому видна мудра простота.55 Коли ж до сили разом із злобоюБуває додається й ум тямкий, —Людина позбавляється спокою.58 Був грубий в нього й довгий вид такий,Як шишка близ Петра святого в Римі;Належних розмірів були й кістки.61 До лоба в половині тіла зримійОдин на одному б не дотяглисьТри фризи, велетні ці незборимі.64 Від стегон тридцять п’ядей би вляглисьДо місця – так прикидував кришталь мій, —Де щільно застібки в плащі зійшлись.67 «Рафель маї амек ізабі альмі!» —Оглушно заревів страшенний рот,Не назвичаєний в ніжнішій псалмі.70 І вождь до нього: «Душе нечеснот,За ріг берися, ним ти краще скажеш,Як мучить злість чи інша із гризот.73 Обмацай шию і на ній пов’яжешДебелий ремінь, душе туману,Тоді і ріг на ньому ти підважиш. —76 До мене ж: – Це Немврод. Свою винуВін зна. Через діла його нікчемніМи маєм в світі мову не одну.79 Та годі з нас: розмови з ним даремні,Бо як йому нікого не збагнуть,Так і його слова для інших темні».82 Ми подались ліворуч в дальшу путьЙ побачили за постріл арбалетаГіганта, що його долала лють.85 Хто дужчий поборов цього атлета,Не знаю, – знов, щоб не чинив наруг,Рука та – на живіт, ця – вздовж скелета,88 І велетенське тіло все навкруг,У нього відбираючи свободу,Аж п’ять разів обвив тяжкий ланцюг.91 «Гордій вважав, що ствердить зверхність роду,Як на Юпітера він зазіхне, —Сказав мій вождь, – от має й нагороду.94 Це Ефіальт – він витворяв страшне,Коли богам гігант був страховитий,А нині й пальцем не поворухне!»97 І я йому: «Хотів би я уздріти,Який він, той незмірний Бріарей,Якби дозволив це мені зробити».100 Він відповів: «Тут близько є Антей,Він вільно розмовляє, без кайданів,І послугу він зробить для гостей.103 А той, кого ти хочеш бачить, станувДесь далі, скутий теж, щоб не крутивсь,І гарний був, та гнів його споганив».106 Ніколи ще підмурок не трусивсьІ не здригалась вежа, страхом скута,Як в злобі Ефіальт заворушивсь.109 Злякавсь я, що вже смерть підходить люта, —Бо страх, насправді, то смертельна річ, —Якби міцні я не помітив пута.112 І далі стежкою пішли ми встріч :Антею – певно, той був на льодині;Він ліктів з п’ять од стегон мав до пліч.115 «О ти, хто в ощасливленій долині,Де слави Сціпіон зажив навікВслід втеклій Ганнібаловій дружині,118 Кричати з тисячами левів звикІ змушуєш у те пойняти віру:Коли б ти на війну проти владик121 Повів братів, то перемогу щируСини землі дістали б, – нас знесиВ глибини, де Коціт замерз надміру.124 А Тітія й Тіфона не проси;Супутний мій дарунок знаменитийНесе собі, нагнись, та не вкуси,127 Твою він славу хоче відновити,Бо ще живий і ласкою небесЩасливо на землі гадає жити», —130 Сказав мій вчитель; мов слухняний песТой взяв його в простягнуті долоні,Що міцність їх спізнав сам Геркулес.133 Віргілій, вчувши зручність в їх полоні,Сказав мені: «Підходь, я обійму».І з ним в однім ми опинились лоні.136 Як Гарізенда видасться тому,Хто йде внизу, нахиленою грізноЙ от-от впаде на голову йому, —139 Мені здававсь Антей таким приблизно, —І пожалів: не той я шлях обрав,А рятуватися було запізно.142 Та він поставив нас на мерзлий став, —Люцифера з Іудою пекельнаТерзала холоднеча там, – і встав,145 І випроставсь, як щогла корабельна.