Божественна комедія

ПІСНЯ ВОСЬМА

1 Я, далі ведучи, скажу, що, пішкиЩе вежі не діставшись, на вінціМи зори зупинили біля вишки,4 Де вздріли два спахнулі промінціЙ на відповідь ще й третій розгорівсяУ ледь очам приступній далі цій.7 Й від мене в море всяких знань поливсяПотік розпитувань: «Це хто? КомуТой пломінь відповів? Як він з’явився?»10 І вождь: «Якби ти крізь імлу німуМіг бачити, то б стрівсь очима з жданим,Невидним ще у випарів диму».13 І як проноситься над стиглим ланомЛегка стріла з дзвінкої тятиви,Так утлий човен, мовби ураганом,16 Нестримно мчав на берег неживий,А в ньому іздаля човняр жахливийКричав: «Нарешті, грішнику новий!»19 «Ні, Флегію, ні, Флегію гнівливий, —Сказав мій пан, – з тобою будем ми,Лиш поки цей здолаєм бруд вадливий».22 Як хто розчарувань зазнавши тьми,Почне стогнати й голосить при цьому,Так зойки Флегій видихнув сами.25 Вождь опинився в човнику легкому,Подавши знак мені іти за ним;Вагу в човні лиш я складав вагому.28 Ми посідали, і шляхом мутнимПобіг наш човен, глибший слід лишивши,Ніж поки був він із гребцем самим.31 Ми рухались, по мертвій річці пливши,Як перед мною встав хтось у багніЙ спитав: «Хто ти, що йдеш тут, не доживши?»34 І я: «Іду, бо вільно йти мені,А ти хто? Ти збудив ніяк не жалі».І він: «Я з тих, що плачуть тут сумні».37 І я: «Бодай ти у плачу й печалі,Проклятий образе, віками гнив!Тебе впізнав я, хоч ти весь у калі».40 Тоді він борт обіруч ухопив,Та вчитель відіпхнув його, до ділаСказавши: «Геть іди, до інших псів!»43 А там притис мене тісніш до тілаЙ, цілуючи, сказав: «Блаженна та,О гнівний душе, що тебе родила!46 Живим владала ним пиха пуста,Ніхто добром не згадує за нього,А тінь його тримають болота.49 А скільки ще царів та панства того,Що тут залізуть свиньми у багноІ не залишать спогаду малого!»52 І я: «Учителю, прошу одно:Нехай човняр продовжить веслування,Поки гордій не піде геть на дно!»55 І він мені: «Єдина мить чекання!Ще човен наш не стане на приплав,Як буде здійснено твоє бажання».58 І я побачив, як того обпавВеликий гурт, до люду не подібний,І Богу вдячні я слова послав.61 Усі горлали: «Ось Філіппо Срібний!»А той, скажений флорентійця дух,Рвав бік собі і в люті був несхибний.64 На тому зник з очей і гамір вщух.Та вчулося виття, по тьмі розлите,І знову я напружив зір і слух.67 Мій добрий вчитель мовив: «Слізьми вмитеЦе місто, де страждає люд без меж;Воно, прокляте, має назву Діте!»70 І я: «Учителю, мечетей, веж,Будинків пломеніють ясні стекла,Пойняте все загравами пожеж».73 А він: «Огонь, де йде борня запекла,Дає свій одсвіт у найдальший схов,Це взнаєш, нижнього досягши Пекла».76 Нарешті човен у рови зайшов,Які оточували землю туги;Був, як з заліза, мур навкруг будов.79 Але ще довго човен креслив дуги,Аж поки не гукнув човняр: «ТеперМерщій виходьте, це ваш берег другий!»82 Було при брамі кількасот химер,Колись рясним дощем упалих з неба,Вони гукали: «Хто з вас ще не вмер,85 А йде нахабно й сміло до Ереба!»Зробив їм знак мій вчитель видатний,Що потай побалакати їм треба,88 І, хижу вдачу стримавши, вониСказали: «Йди, цього ж лиши в пащекахСтрахів, як він не боягуз дурний,91 То хай вертається стежок далекихСобі шукати, ти ж лишайся тут,Ти, що водив його по небезпеках».94 Читачу, уяви, яких отрутЯ скуштував, страшну зачувши мову,І захотів побачить рідний кут!97 І я: «О вождю, подавав чудовуМені ти допомогу раз із сім,Видимі ж біди виникали знову!100 Не кидай же мене під містом цим!Коли мені йти глибше – річ не вільна,То краще вже додому повернім!»103 Та вождь, що путь була з ним досі спільна:«Не бійсь, не відберуть в нас навманняДоріг, які дала нам влада чільна.106 Тут жди мене, і хай охороняТебе Надія; в цій імлі мертвотнійТебе ніколи не залишу я».109 Пішов мій добрий батько, я ж, самотній,Запав у нерішучість претяжкуМіж «так» і «ні» в борні безповоротній.112 Ловив його я мову нешвидку,Вони ж раптово, ніби ненароком,Всі поспішили за стіну міську115 Й замкнули браму перед самим окомУчителя мого, і він одинДо мене повернув повільним кроком.118 Потупившись, ішов понурий він,Весь час гадавши про відмову строгу:«Хто не пустив мене до скорбних стін?»121 Сказав мені: «Я не досяг порогу,Та не турбуйсь, здолаю їх війська,Готові довгу витримать облогу.124 Це не нова зухвалість їх така:Їх взнали верхні брами всемогучі,Що й досі залишились без замка.127 Вгорі ти прочитав слова мертвучі,Але уже крізь місто те страшнеЙде без супутніх колами по кручі130 Той, хто нам брами всюди відімкне».

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА

1 Той колір, що я вкрився ним од страху,Коли побачив, як верта вожай,Відбивсь йому в лиці відтінком жаху.4 Спинивсь поет, запавши у відчай,І став вдивлятись марно, хоч і ревно,Крізь непрозору млу в туманний край.7 «Проте ми подолати мусим певно, —Почав він, – а як ні… Підмога де?..О, якби він з’явився тут напевно?..»10 Я добре бачив, що у нього йдеУривано за одним словом друге,Зв’язку ж немає поміж них ніде.13 І сповнився боязні я і туги,Вбачаючи у мові тій слідиУявної душевної недуги.16 «Чи сходив хто до щілини сюди,Для цього перше кинувши кружало,Де кара – безнадійність назавжди?» —19 Так я спитав і мовив він: «Бувало,Що хтось сюди проходив не без ділТим шляхом, що я ним пройшов чимало.22 От і мене у цей послала ділЗла Еріхто; її відьомська школаВертати вміла духів до їх тіл;23 Коли моя душа лишилась гола,Вона вдягла ізнов у плоть мене,Щоб тінь вернуть з Іудиного кола.28 Найнижче місце те найбільш сумнеЙ найдальше від небес, що всім керують.Тож знаю шлях я, – хай твій ляк мине.31 Ці болота, що всюди тут панують,Смердять навколо міста злих жалів,Де вороги загибель нам готують…»34 Забув я, що він далі говорив,Бо надто вражений я став страшилом,Коли на вежі вогняній уздрів37 Пекельних фурій, що звились над схиломУтрьох, жахливі, геть усі в крові,Хизуючись своїм жіночим тілом.40 Зелені гідри – шати їх живі,Замість волосся ж в них клубки зміїніСичали в кожної на голові.43 І він, служниць пізнавши господиніНад царством вічного плачу гірким:«Поглянь, – сказав, – на лютих цих еріній.46 Це – Алекто із голосом гучним,А поруч – Тісіфона, образ жаху,Мегера ж – зліва». І скінчив на цім.49 Ті ж груди дряпали собі, з розмахуРуками били й так ревли з-за стін,Що до поета я припав зі страху.52 «Медуза де? Хай скам’яніє він, —Вони горлали, дивлячись додолу, —На ньому мста Тезеєвих провин!»55 «Ти відверни й сховай лице під полу:Побачивши страшний Горгони лик,Забудеш путь по сонячному колу», —58 Сказав і повернув мене убікУчитель та притис іще й рукамиМої долоні до моїх повік.61 О люди із здоровими думками!Помисліть-но, яка наука вамПід цими дивовижними рядками!64 Тим часом ріс у напрямі до брамРазючий гуркіт у бурхливій хвилі,Надаючи стрясання берегам.67 Так вихори шаліють знавіснілі,Коли повітря б’ють дві течії,У прямуванні різні, рівні в силі, —70 Гілля ламають, гатять ручаї,Нестримно мчать, женуть людей, худобу,Не розбиравши, де стада чиї.73 І вождь, звільнивши зір мені: «Ти спробуйЗвернути ока нерв спочилий свійНа древню піну й пари люту злобу».76 Мов жаби, як зачують раптом змій,Закумкають, аж затуляєш уші,І всі під воду кинуться мерщій, —79 Так, бачив я, численні грішні душіВід Одного тікали в твань грузьку,А Той ступав по Стіксу, як по суші.82 А щоб запону одслонять важку,В задусі зводилась його лівиця,Мов піднімала річ якусь тяжку.85 Я взнав посла небес, що мав явиться,Звернувсь до вчителя, і він мовчкомДав знак мені в шанобі поклониться.88 Ах, як гнівився цей борець із злом,Що ображало в ньому досконалість!Він браму розчинив тонким жезлом.91 «О вивержена з неба клята малість! —Гукнув він, ставши на жахний поріг, —Звідкіль така обурлива зухвалість?94 Чом опиратись тим, хто переміг?Скорітесь волі, що в мету влучаєІ збільшує для вас тягар вериг?97 Ви знаєте, чим доля відомщає?У Цербера у вашого з оковНамулені місця всяк добачає!»100 Нечистим шляхом він назад пішов,На нас не кинувши свій погляд милий,Мов той, хто, ринувши у мислей схов,103 Не бачив тих, що поруч з ним ходили.Дало нам сил це сяйво серед мли,Й відважно ми поріг переступили.106 Без опору до міста ми зайшли,І палко я бажав про тих дізнатись,Що у фортеці замкнені були.109 Зайшовши, став я миттю оглядатисьІ вмить побачив діл скорботи й зла,Де мало все од лементу здригатись.112 Як в Арлі, де ріка тече мала,Як в Полі над Карнаро, де в затоціІталія замок собі знайшла,115 Гробниці горбляться на кожнім кроці, —Тут ними всіяно весь ґрунт пустий;Та гірш було, що з усієї моці118 Між ними звився полумінь густий.Жара пашіла скрізь така велика,Якої й звиклим не перенести.121 На трунах зсунуті були всі віка,Й зітхання чулися з-під них жаскі,Мов із грудей розтятих чоловіка.124 І я: «Учителю, це хто такі,Що, змушені до скорбної постави,Лиш зойки дикі видавать важкі?»127 І він: «Це лжеучень усяких главиЗ їх послідовниками. Тут, в огні,Злічити їх не вистачить уяви.130 Із схожим схоже тут в одній труніУ полум’ї, то більш, то менш похмурім».Він шлях праворуч показав мені,133 І ми пішли між полем мук і муром.

ПІСНЯ ДЕСЯТА

1 І от іде стежиною вузькоюМіж мурами товстими й полем мукУчитель мій, і я за ним ступою.4 «О вишній уме, що до гірших лукВедеш мене, – почав я, – як владика,Ти спрагу вдовольни із власних рук!7 Чи можна тих, чия вина велика,Побачити? Нехай би підвелись —Немає ж варти, і розкриті віка».10 І він: «…Вони закриються колись,Як з Йосафату вернуть опочилимТіла, в які свого часу вдяглись.13 Це кладовище віддане могиламДля Епікура та його рідні,Які вбивають душу з вмерлим тілом,16 Але небавом при одній труніЗадовольниться й це твоє жаданняІ друге, що ховаєш в таїні».19 І я: «Мій добрий вождю, запитанняЯ пильно бережу в душі своїй,Щоб виконать твої заповідання».22 «О ти, що йдеш по місту цім живийУродженцю Тоскани, будь же ґречний,Прошу тебе, зі мною мить постій.25 Твоя вимова – доказ безперечний,Що ти із благородної землі,Якій я, може, був занебезпечний».28 Так гримнув голос у гробничій млі,І з страхом до вождя я пригорнувся,Немов до нені злякані малі.31 А вождь мені: «Чого це ти вжахнувся?Ти бачиш Фарінату, що піднявсьПо крижі в домовині й не схитнувся».34 І пильно в нього зором я втуплявсь,А він, чоло здіймаючи та груди,Здавалось, Пекло згорда роздивлявсь.37 Вожай до нього між могильні грудиШтовхнув мене, уміло ведучи,Й сказав: «Хай мова в тебе ясна буде».40 Коли ж наблизився я, ідучи,На мене скоса він поглянув знизуТа й попитав зневажливо: «Ти чий?»43 І я, щоб догодить його капризу,Нічого не втаївши, все повів,І він неначе в млу вгорнувся сизу.46 А далі вимовив: «Твоїх дідівВважав я з партією ворогамиІ двічі на вигнання засудив».49 «Та привела до рідної їх брами, —Я відказав, – і перша, й друга путь, —Цього ж зробить не вміли ваші з вами».52 І тут, в труні, приховуючи лють,Звелась ще друга голова по шию —Навколішки підвівся дух, мабуть.55 Дух озирнувсь, плекавши, певно, мріюПобачить поруч мене ще когось,Але, даремну втративши надію,58 В сльозах сказав: «Коли уму вдалосьТебе звести у цю сліпу в’язницю,Де син мій? Не з тобою він чогось».61 І я: «Не сам іду крізь цю темницю:Керує мною той, що поряд жде,З ким Гвідо ваш не міг заприязниться».64 Сумні слова й лице його блідеБули для мене ясні й зрозумілі,І я в відмові не схибнув ніде.67 І з зойком підхопивсь він у могилі:«Ти що? «Не міг!» Отож його нема?І світло дня не тішить очі милі?»70 Й, побачивши, що ждати вже дарма,Бо з відповіддю я спізнивсь моєю,Впав навзнак, і його покрила тьма.73 А гордівник, що мовою своєюМене затримав, не змінивсь в лиціІ далі вів перервану рацею:76 «Не вміють вас мої долать бійці,І це мене жахливіше терзає,Ніж язики вогню в могилі цій.79 Та п’ятдесят разів не запалаєПрекрасна владарка держав нічних, —Й цього невміння взнаєш зло безкрає.82 Та хай ти вернеш до країв земних! —Скажи, чом цей народ такий жорстокийВ своїх законах до людей моїх?»85 І я йому: «Багряні ті потоки,Що нам при Арбії несли загин,Нерідко згадує наш храм високий».88 Чолом поникнувши й зітхнувши, він:«Не сам я був, – сказав, – як до навалиПриєднувався я не без причин.91 Але був сам, коли усі жадалиФйоренці і руїни, й всяких бід.Сам проти всіх був, непохитний, сталий».94 «Ах, угамувався врешті ваш би рід! —Я побажав. – Зніміть же пута з мови,Під їх вагою я неначе зблід.97 Як я гадаю, зір у вас готовийПобачить, що з собою час несе,Сучасність же огорнута в покрови».100 «Як ті, хто кепсько бачить, зрим ми все, —Сказав він, – що віддалене від ока:Всевишній вождь дає нам світло се.103 Коли ж близьке воно, то зависокаНам ця завада; без вістей од васРіка знання про світ в нас неглибока.104 Отож ти розумієш, що запасВсіх наших знань загибель жде єдина,Коли замкнеться хід в майбутній час».109 І каючись, мов то моя провина,Відмовив я: «Скажіть тому, хто впав,Щоб не оплакував живого сина.112 Не відповів я через безліч справ,В мою бо душу сумнів труту крапав,Що з неї розум ледве врятував».115 І мій учитель тут мене поквапив,І поспішив я духа розпитать,Хто з ним іще у ці гроби потрапив.118 І він: «Душ з тисячу – чимала рать;Є Федеріко Другий, а крім нього —Ще Кардинал; не варт і рахувать».121 Він щез, і до поета я старогоВернувсь у хвилюванні – мова цяПередвіщала безліч зла нового.124 Він вирушив, і я – в сліди співця.Йдучи він запитав: «Про що турботи?»І я йому відкрився до кінця.127 «Запам’ятай все мовлене навпротиТвоєї долі, – наказав мудрець.Звів палець, – та дізнайся ось про що ти:130 Лиш ставши перед любим для сердецьПромінням зір, що бачать все правдиво,Життя свого ти взнаєш реченець».133 Сказавши це, він повернув наліво,Й пішли ми до середини, де бувКрутий обрив, що біг згори стрімливо,136 А звідти сморід нестерпучий тхнув.

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

1 Ми пругом вужчим перейшли й тіснішим,Який складався з диких валунів,Спинившись над проваллям ще жахнішим.4 Від смороду, який весь час валивЗ безодні чорної невпинним плином,З нас кожен заховатися волів7 За віко гробу з написом нетлінним:«Це папи Анастасія тюрма,Що впав у єресь слідом за Фотіном».10 «Іти нам вниз можливості нема,Аж поки нюх не звикне до гидоти,А там для нас вже буде все дарма», —13 Так вчитель мій, і я на те: «А дотиЩось роз’ясни мені, щоб час не йшовНамарне». Й він: «Та я не проти.16 Мій сину, між скелястих цих основ, —Почав він мову, – містяться три кола,Що вужчають, біжучи стрімголов.19 Юрба проклята повнить їх довкола, —Скажу, щоб далі ти лиш додивлявсь,Яка покара вдачу їх зборола.22 Злий вчинок приводом неправді ставсь,Огидний небу; той несправедливий,Хто до насильства та оман вдававсь.25 Самим лиш людям злий обман властивийІ тим бридкіший Богу, тож для нихУ нижчих колах мук добір жахливий.28 У першім – тьма насильників лихих;Трьом смугам віддане воно суміжним,Троїстий-бо природою цей гріх:31 Чинити Богові, собі чи ближнімНасильство можуть, їм та їх речам,Як взнаєш, стежачи за думки стрижнем.34 Насильній смерті й ранам ближній самПідпасти може, а маєтки в нього —Руйнації, пожежам, грабежам.37 Отож розбійник, ласий до чужого,Людиновбивця і брудний палій —Всі в першій смузі покарання злого.40 Собі й маєткам лиха заподійІ в другу смугу муки йди терпіти,Карайся у провині там своїй43 Із тим, хто жити не схотів на світі,Добро гайнує, програш покриваІ плаче там, де слід було б радіти.46 А ці насильства – кривда Божества:Його відкинення, хула кричуща,Зневага до природи і єства.49 Тому-то смуга познача найвужчаТавром своїм Каорсу і СодомІ всіх, кому мерзенна сила суща.52 Обман, що честь гидує ним, як злом,Можливий і до тих, хто йме нам віру,Й до тих, які не вірять нам цілком.55 А ще є способи вбивати щируЛюбов природну, вдавшись до мерзот.Тож в другім колі мучать совість хиру58 Святош, що наживалися стокротЗ підробок та шахрайства, симонії,Хабарництва та інших ще підлот.61 Любов обманом нищать лиходіїЙ ту, що природній додає доброІ зроджує довірливі надії.64 Найменше з кіл є в той же час ядроДля всесвіту й престол для пана Діте,Там зрадників шматується нутро».67 І я: «Учителю, твоє розвитеПояснення висвітлює меніЦю прірву і населення в ній скрите.70 Але скажи: ті, хто вищить в багні,Хто в вихрі мчить, хто мерзне в зливі з тучі,Хто лається у марній метушні, —73 Чом обминули місто це палючеРаз Божий гнів над ними розітнувсь?І чом караються так нестерпуче?»76 І він мені: «Чого це так схибнувсьТвій, – мовив, – розум, може, понеслисяКудись думки й на інше він звернувсь?79 Згадай-но краще, з пам’яттю зберися,Що в «Етиці» твоїй було в рядкуПро три образливі для неба риси:82 Нездержливість, злобливість та яркуТваринність? Ще нездержливість на каруЗаслужує порівняно легку.85 Розглянь-но істину цю, повну чару,І пригадай, – це саме призвелоТі грішні душі до важкого вдару, —88 Збагнеш, чом віковічне їх житлоНе тут і чом на кару без докорівЇх Боже правосуддя прирекло».91 «О сонце, лікарю коротких зорів,Ти словом так вщасливлюєш мене,Що всю науку радо б я оспорив,94 Назад вернись, хай вузол розітне, —Сказав я, – мисль твоя, чому насподіКарається лихварство навісне?»97 «У філософському, – він мовив, – зводіОдне із місць пояснення дає,Що основним початком у природі100 Премудрість і мистецтво Божі є;Коли ж ти іншим віддасись наукам,Розгорнеш вчення «Фізики» своє,103 То взнаєш, що природним всім спонукамМистецтво, ніби учень, вслід іде, —Отож воно є наче Божим внуком.106 Ти маєш знати, що Мойсей ведеУ книзі «Битія», що Бог не всуєЇм двом довірив людство молоде.109 А в лихваря щось інше за мету є,Йде манівцями, крізь чагар та хмиз,Мистецтвом і природою гордує.112 Та час вже лаштуватись нам униз,Пливуть до обрію небесні Риби,Наблизився до Кавру сяйний Віз115 І видно шлях, що йде в камінні глиби».

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА

1 Місця, де йшли ми з горем та печаллю,Були такі похмурі та страшні,Аж зір від них ми відвернули з жалю.4 На Тренто схожі ці місця сумні,Де берег Адіче колись порвалиЧи труси, чи пересуви земні.7 Від самого шпиля сповзли завалиВ рівнину, і немає стежки внизТому, хто вийде на високі скали, —10 Такий був спуск до царства муки й сліз.Вгорі ж, де ледве можна розміститься,Розлігся звір і всього себе гриз,13 Неначе той, хто до нестями злиться,Ненатлий звір, який знеславив Кріт;Від лжекорови він лиш міг вродиться.16 Мудрець йому: «Гадаєш, знов привітТобі прислали скорені Афіни,А вождь їх смерть приносить до воріт?19 Та геть, тварюко! Цей не взяв єдинийМотка в твоєї мудрої сестри,А йде, щоб бачить ваших мук картини!»22 Як бик, упавши в час кривавий гриВід вдалого удару, не крутився,А здригував ногами до пори, —25 Отак від люті й Мінотавр звалився.Вожай гукнув мені: «Униз біжім,Аж поки він ще не переказився».28 І схилом поспішили ми крутим,А камінь сипався, немов нестямки,З-під ніг моїх під тягарем новим.31 Замисливсь я, й сказав він: «На уламкиМилуєшся ти величезних гір,Де я лишив це чудище без тямки?34 Як того разу бачив їх мій зірІ страх вони породжували в мене,То їх не руйнував ще владний вир.37 Та перед тим, як в огненій геєніТой походжав, хто вивів багатьохІз тих, що вили, в Діте полонені,40 Одразу трусонувся хмурий льох,І я подумав, що з жари здригнувсяУсесвіт і зчинивсь переполох,43 Що, мабуть, світ на хаос обернувся:У ту хвилину цей важкий стрімчакІз місця давнього свого й схитнувся.46 Але зверни свій зір на діл: отакВирує у крові потік вогненнийНасильникам, що жерли неборак.49 О жадібність сліпа, о гнів страшенний,Що нас веде в короткому життіІ вік в крові терзає нескінченний!52 Я бачив рів: краї його крутіСуціль усю долину оточили», —Про це повів учитель мій в путі,55 Навкруг центаври бігали щосилиЙ ті самі луки на боках у них,Що й на землі в мисливстві їм служили.58 З’явились ми, і стук копит утих,А троє ухопили стріли в рукиІ до тятив приклали їх тугих.61 Один гукнув здаля: «Які це мукиЧекають вас, що ви згори йдете?Кажіть, не руштесь, бо ми спустим луки!»64 Мій вчитель мовив: «Відповідь на теДамо Хіронові, ти ж – неотеса,Й тобі на лихо запал твій росте. —67 Торкнув мене й додав: – Ти бачиш Несса,Який красуню Деяніру звівІ загубив, убитий, Геркулеса.70 Середній, що одне плече підвів, —Великий то Хірон, пестун Ахілла,А третій – Фол, якого знищив гнів.73 Вздовж рову біга їх велика сила,Стріляючи усіх, хто випливаНад рівень, що їм доля ухвалила».76 Ми підійшли, привітні шлем слова…Кошлатою зарослий бородою,Кінцем стріли Хірон ледь розсува79 Вусища над великою губоюТа до своїх: «Глядіть-но, камінецьВін ідучи ворушить під собою!82 Такого не вчинив би жоден мрець».Торкнув його мій вождь у груди голі,Де з чоловіком злився жеребець,85 І мовив: «Він живий. З святої воліПоказую йому цей темний діл —Це неминучість, а не примха долі.88 Та, що мені дала новий уділ,Співати перервала «Алілуйя».Він не харциз, я ж дух без грішних діл.91 Та ради цнот, що ради них терплю яЦей дикий шлях, багнище це руде,Нам дай когось ти із своїх, молю я,94 Щоб указав він місце нам твердеТа й переніс своїм хребтом широким.Бо він не дух, повітрям він не йде».97 Хірон праворуч повернувся бокомІ мовив Нессові: «Ти – провідник,А стріне хтось, обороняйся скоком».100 Повів він берегом одної з рік,Де вир кипів клекочучої кровіІ звідки чувся відчайдушний крик.103 Я бачив тут занурених по брови.І мовив Несс: «Тут кожен з них – тиран,Ковтать майно і кров чужу готовий.106 Тут ті, хто злочином сквернив свій стан.Тут Александр і Діонісій лютий,Сицилії жорстокосердий пан.109 Той, з чорним чубом, пишний та надутий,То Адзоліно, а білявий цей —Обіццо д’Есте, вмерлий без покути:112 Нешлюбний син послав у край смертей».Звернувсь до вчителя я, й той промовив:«Тут перший він, я другий, я з гостей».115 А там центавр нам стежку приготовивДо тих, хто аж по шию увійшовВ найгарячіший із пекучих сховів.118 На когось показав: «Він проколовТе серце у пречистій Божій длані,Що на далекій Темзі точить кров».121 Я бачив далі в річці полум’янійЧи голови, чи тіні до пупка,І деякі були мені ще й знані.124 Все більш і більш мілішала рікаІ покривала вже самі лиш ноги.І перейшли ми на той бік струмка.127 «В малій частині нашої дорогиВсе вищав рівень кров’яного дна, —Сказав центавр, – тож ясно, схил пологий130 Вниз піде річкою, поки вонаНе зіллється із тим потоком саме,Де для тиранів кара є одна.133 Киплять на муки віддані судами —Аттіла, найстрашніший бич землі,І Секст, і Пірр; спливаючи сльозами,136 Ридають у вируючій імліРіньєр Корнето і Ріньєр да Пацці,Що на шляхах точили війні злі».139 І він помчав назад, до служби й праці.

ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА

1 Не перебравсь центавр ще через річку,Як ми потрапили у ліс такий,Що годі в нім шукати стежки стрічку.4 Не свіжість крон – сухих прутів пучки,Не рівне віття – стовбур вузлуватий,Не плід рясний – отруйні шпичаки.7 Не мешкає там дикий звір кошлатий,Що радо кублиться в таких місцях,Як до Корнето з Чечіни ліс клятий.10 Там гнізда гарпій в тінявих кущах,З Строфад прогнали гарпії троянців,Навіявши на них пророцтвом жах.13 В них крила, лик дівочий без рум’янців,Великі, вкриті пір’ям животи, —Весь вигляд їх, немов у тих поганців.16 І добрий вчитель: «Будем звідси йтиУ другій смузі по трудній стежині, —Звернувсь до мене, – де пробудеш ти,19 Поки опинишся в страшній пустині.Тож треба, щоб ти добре роздививсьІ довіряв мені, як і донині».22 Я чув, як лемент навкруги зчинивсь.Але ж ніщо ніде не появлялось,І, здивувавшись з того, я спинивсь.25 Мені здалось, що вчителю здавалось,Немов мені здається, що це крикУ стовпищі, яке в лісу ховалось.28 І він мені сказав: «Придерж язик!Ти краще кущ візьми і без принукиЗламай галузку й подивись на сік».31 Тоді простяг я перед себе руки,І відломилась гілочка якась, —Кущ заволав: «Чом завдаєш ти муки?»34 І темна кров із зламу полилась,А кущ той знову: «Що це за розбої?Звідкіль така жорстокість узялась?37 Були ми люди, нині в сухостої,А ти явив би більшу добротуІ більший жаль і до змії простої».40 Мов зламану зелену гілку туОхоплює вогонь з одного краю,А другий плаче, мокрий, як в сльоту,43 Та суміш мови й темного ручаюІшла із гілки, я й її впустив,Мов той, хто повен жаху та відчаю.46 «Щоб вірив він, що вздрить одне із див, —Сказав мій вчитель, – душе потерпілий.Я в вірші про це диво говорив.49 Звестись на тебе руки б не посміли;Та неймовірним був мені той збіг,Його підбив на вчинок я немилий.52 Скажи йому, ким був ти, щоб він мігРозмаяти твоєї слави стяги,Як знову стане на земний поріг».55 І кущ: «Ця мова будить пломінь спраги,Що тут не скажеш сам собі «мовчи».Отож я попрошу у вас уваги.58 Я той, хто мав обидва ті ключіДо серця Федеріго, й їх обачноВсував і висував, не дзвенячи.61 Його довіру я сприймав подячноЙ почесну службу завжди ніс як слід,Сон і життя віддавши їй нелячно.64 Блудниця-заздрість, що заради бідДо Цезаря в чертоги зачастила,Мор для народів, для палаців стид,67 Серця всіх проти мене підпалила,Й підпалені підпал моїй судьбіВчинили в Августа, й судьба згоріла.70 Душа моя, полишена в ганьбі,Надумалась ганьбу помстити тлінням, —Всім правий, я неправим став собі.73 Але клянусь новим своїм корінням,Я й раз не зрадив за багато літДержавця з праведним його правлінням.76 Хай той із вас, хто прийде знов у світ,Поверне врешті честь мені здорову,Бо заздрощів її притиснув гніт».79 Мить почекавши: «Він закінчив мову, —Сказав мені поет. – Часу не гай,Як хочеш щось довідатися знову».82 До нього я тоді: «Ти попитайПредмет, мені корисний і цікавий,А я без сил, бо жалю повен вкрай».85 Тож мовив він: «Обіт твердий і правийДасть мій супутник, щирий і незлий,А ти, закутий душе, будь ласкавий88 Сказати, як душа йде в ці вузли?Як можеш, ще скажи, чи ваші грудиВід цих кайданів звільняться коли?»91 Тут стовбур глибоко дихнув, і всюдиПочулося гудіння немале:«Моя вам відповідь коротка буде.94 Коли душа лиха й ведеться злеІз тілом, кинувши його свавільно,Мінос її у сьоме коло шле.97 Упавши в ліс, не озирає пильно,Щоб розшукати місце їй своє, —Ляга у ґрунт зерниною повільно,100 Там пагоном і деревом стає,І гарпії годуються від крони,Ран завдають, а в рані отвір є.103 Як всі ми знайдем наші оболони,Але їх не надіне жоден з нас:Чого зреклись – не вернемо в день оний.106 Ми принесем їх в ліс, що листя стряс,Щоб тіло висіло на шпичаковіДуші бридкої безконечний час».109 Ще слухать стовбура були готові,Бо він зростав не на такі ліси,Коли волання вчулися раптові, —112 Скидалось на собачі голоси,І це мисливця б сповіщати мало,Що недалеко вепр і гончі пси.115 І от – повз нас ізліва двоє мчалоОголених, подряпаних, прудкихЙ без ліку гілля на бігу ламало.118 «О смерть, прийди, прийди!» – так перший з них,А другий не відстати намагавсяЙ кричав: «Такий у тебе, Лано, спіх,121 Який під Топпо зовсім не являвся!»Та, більш не в силі видати хоч звук,Захекавшись, він під кущем сховався.124 За ним гурти голодних чорних сук,Наповнюючи ліс, прожогом бігли,Немов хортиць хтось випустив із рук.127 За мить вони накинутися встигли,Й розшматували геть того, хто впав,І розхапали труп ще не остиглий.130 Мене за руку мій вожай узявІ вивів до куща, який, нізащоСкалічений, в сльозах, в крові казав:133 «О Джакомо да Сант-Андреа! НащоБуло ховатись в гущині моїй?Чи винен я, що жив ти, як ледащо?»136 Наблизившись до нього, вчитель мійСказав: «Ким був ти, що перехопилисьСлова скорботні у крові густій?»139 І він до нас: «О душі, що спустилисьПоглянути на зганьблений мій ріст,Коли гілки від мене відділились, —142 Згребіть на мій злощасний корінь лист!Я з того міста, де прийшов ХрестительЗамість того войовника, чий хист145 Невтомно потрясає нам обитель.Якби побіля Арнського мостаЩе не лишався давній покровитель,148 То в місті відбудови висотаІз того, що лишив Аттіла, з прахуТак не звелась би, як тепер зроста.151 Я ж рідний дім обрав собі за плаху».