Украдене щастя (збірник)

Смерть Каїна[112]

Поема

Убивши брата, Каїн много літБлукав по світі. Мов бичі криваві,Його гонило щось із краю в край.І був весь світ ненависний йому,Ненависна земля, і море, й раннійПожар небес, і тихозора ніч.Ненависні були йому всі люди:Бо в кождому лиці людському бачивКриваве, синє Авеля[113] лице —То в передсмертних судрогах, то зновЗ застиглим виразом страшного болю,Докору й передсмертної тривоги.Ненависна була йому і та,Котру колись любив він більш вітця,І матері, і більш всього на світі, —Його сестра і жінка враз[114], нелюбаЗа те, що їй ім’я було – людина,Що Авелеві були в неї очі,І голос Авелів, і серце щире, —За те, що так його любила вірно,Що, хоч сама невинна й чиста серцем,Не вагувалася для нього всеПокинути, з проклятим поділитиЙого прокляту долю.Наче тінь,Вона ходила з ним. Із уст їїНіколи Каїн не почув докору,Хоч вид її, і голос, і любовБули йому найтяжчим, ненастаннимДокором. Інколи, як лютий більОсилював його, він, мов безумний,Гнав геть її від себе – і, послушна,Вона щезала, тихим, скорбним гостемЯвлялась між людей, дітей, онуків,Та не надовго. Як прийшла таємно,Так і щезала, і в пустиню йшла,Чуттям угадуючи ті стежки,Куди блукав її нещасний брат.Була мов нитка срібна, що в’язалаСамотнього, запеклого з життямЛюдей. Теплом, що жеврілось в їїЖіночім серці, силувалась грітиУбійці душу.Та дарма! Мов риба,Що б’єсь об остру кригу, аж самаВ ній зціпеніє, так вона весь вікЗ сил вибивалась, мов лучина таГоріла й власним нищилась огнем.Раз в темних пралісах вони в скалистійПечері ночували. Втомлена,Вона заснула, голову поклавшиНа камінь. Каїн розложив огоньІ сів побіля нього, в полум’яВтопивши очі. Фантастичні сцениІ явища раз по раз вириналиЗ огнистих язиків, і, ловлячиїх поглядом, немов здрімався Каїн, —Сну тихого, правдивого давно,Давно не знали вже його повіки!А як настало рано, Каїн дармоЧекав, коли вона з постелі встане,У дикій тикві принесе води,Плодів нарве, коріння назбираєІ меду на снідання. Сонце вжеПідхопилось високо, зазирнулоПромінням скісним у нутро печери —Тоді до неї наблизився КаїнІ зараз же пізнав, що сталось з нею.Ах, раз лишень в житті він бачив смерть,Та той один раз вистарчив повік,Щоб розпізнати смерть у всякім виді.А тут вона явилась так невинна,Та сумирна, та радісна! Лице,Недавно ще поморщене грижеюІ втомою, тепер мов просіяло,Відмолоділо. Та сама любов,Що за життя, й тепер на нім світилась, —Та щезла туга і тривожні думи,Немов все те, к чому душа їїНеслась і рвалась за життя, булоОсягнене тепер.Вид смерти разомНемов підтяв його всю волю й силу.Ні болю він не чув, ні жалю в серці,А лиш безсилля, повне отупіння.Він сів над трупом і весь день, всю нічСидів недвижно. А на другий деньВін знявсь, сухого листя наносивВ печеру, трупа вкривши ним зовсім,Потім з гори каміння наваливІ мучився весь день, кривавив руки,Аж завалив, забив ним вхід печери.Відтак омив криваві руки в річці —Так, як тоді, по смерті брата! – й звільна,Не оглядаючись, не відітхнувши,Шшов в пустиню.Де? Куди? Пощо?Про се давно не думав він. Що й думать?Куди б не йшов він, де б не завернув,Усюди сум однакий, самотаОднака і однаке горе люте!Минувся ліс. Хрустить пісок пустиніПід поступом важким. Там шакал виєВ розсілині, орел у небі крикне,Сверщок самотній між піском цвіркоче,А там тиша довкола, мов в могилі.Не раз серед тиші тієї раптомТуман піску, мов велетень, здіймесьСивавим стовпом аж під саме небоІ, крутячись, по ровені пройдесь,Мов цар, – і враз простреться знов на землю,Мов привид, щезне,Сонця віз огнистийХилився вже додолу. Без хмаринкиВсе небо жевріло, немов казан,В котрий води забув налить хазяїн.А втім ген-ген, на сукрайку самім,Де неба звід з пустинею зливався,Обоє пурпуром ярким облитіПід захід сонця, – видвиглося щосьВисоке, рівне, мов хрусталь блискуче.Чи то ріка, що ледом вся замерзла,Могучою рукою сторцом тамПоставлена поперек краєвиду?Чи, може, то гра світла, жарт пустині,Що фантастичним видом вдаль манить?Похиле сонце золотом яркимОбсипало горішній край стіни,Її зубчасті виступи і башти,Що, мов ігли, тонуть в лазурі неба.А вниз, мов пурпуровий водопад,Спадав вечірній сутінок і звільнаТонув у темряві, що низ встеляла.І був сей вид для вандрівця німогоМов грім небесний і мов трус землі:Він став, мов вкопаний, поблід, мов труп,І очі, мов два яструби шпаркії,Послав туди, в далеку даль горючу.Ох, вид сей добре знаний був йому!Не раз наяві та у снах важкихЙому являвся! Каїн затремтів,І гострий біль прошиб його нутро,Ненависть дика блиснула в очах,А на устах безкровних, що зціпились,Замерло недошептане прокляття.«То рай! Гніздо утраченого щастя,Що, наче сон, майнуло і пропало!То джерело безбережного горя,Що так пристало до людського роду,Мов власна шкура пристає до тіла,Що, поки жив, не вирвешся із неї!Проклятий будь ти, привиде зрадливий,Що лиш ятриш мої пекучі рани,А не даєш ні полекші, ні смерти!Проклятий будь і ти, і хвиля та,Коли тебе насаджено, колиМій батько перший раз тебе побачив!В ім’я всіх мук людських, усеї туги,Усіх безцільних змагань будь проклятий!»Зціпивши зуби, відвернувся Каїн,Щоб геть іти, – та враз якийсь глибокий,Безмірний сум обняв його: почувСебе таким слабим, самим на світі.Таким нещасним, як іще ніколи.Схиливши голову, закрив лицеРуками і стояв отак на місці,Кривавим світлом вечора облитий,А тінь його довжезна потягласьГен-ген степом і в сумерку тонула.І забажалося йому ще разПоглянути на захід. МимоволіПолинув зір його туди, все тілоТуди звернулось. Та завзята воляЩе раз перемогла той порив, рукиЗакрили очі, та по хвилі зновБезсильні впали.Мов слабий в гарячціЯкусь безумну почуває розкішУ власних ранах ритись, так і КаїнНе міг від того виду відірватись,Що все нутро його бентежив, в серціКлубами піднімав кипучу злість,Розпуку й жаль. Здавалося йому,Що півдуші в нім гнівно рветься пріч,А пів без пам’яті, мов нетля в жар,Летить туди, до брам хрустальних раю.Аж ось потало сонце, і нараз,Немов собака, спущена з припону,Наскочила на землю пітьма чорна,І вид чудовий щез в далекій далі,В знесиллі Каїн на пісок упав,Щоб ніч пробути. Дикий звір пустиніЙого не страшив: божеє клеймо,Наложене на нього, гнало гетьВід нього всяку твар, усяку смерть,Та гнало геть і сон, і супокій.Всю ніч, мов риба в сіті, на піскуХолодному він кидався і бився.А як на сході сонце запалалоІ озирнуло степ – в піску найшлоГлибокий видолинок, де спав Каїн.А він уже віддавна був в дорозі —Ішов на захід. Щось тягло йогоТуди, хоч учорашній вид чудовийСкривала сива мгла, що заляглаГустою лавою піввидокруга.Чого йому туди? Він сам не знав.Нічого там не ждав, не надіявсь,А все ж ішов. Так журавель, почувши,Що ген за морем, в північній країні,Весна зблизилась, – розпускає крилаІ, пісню дзвонячи, летить туди,За сотні миль, не дбаючи на бурі,На морські вали й хитрощі стрільців.Весь день у млі бродив він, наче в морі.Аж вечором розвіялась вона,І на хвилину заходяче сонцеВказало знов вчорашній вид чудовий:Хрустальні стіни, золотії башти, —Та так далеко в фантастичній далі,Що, бачилось, до неба вдвоє ближче.Та що йому та даль? Хоч крок людськийІ як дрібний, він перемірить нимВесь круг землі, дійде й до краю світу,Коли мета яка там є йому.Від смерти брата стільки, стільки літБлукав він без мети, ганявсь, мов звірСполоханий, щоб сам перед собоюСховатись, – аж ось перший раз метаЙому заблисла! Дух його стомленийНа ній спочити може! Хай і так,Що се спочивок на тернах, на грані,Та все ж спочивок, віддих, забуття!І, перебувши ніч в пустині, зновВ дорогу рушив. День за днем ішов він,А вид чудовий райських стін усеЙому являвся хоч на хвилю-другу,Дразнив його спокійним своїм блискомТа разом і манив до себе; щосьБуло, немов обіцянка таємна,В тім блиску золото-рожевім.СкупоПустиня-мачуха його кормилаКорінням, медом диких пчіл, поїлаСолоною та затхлою водою.Та він привик до сього. Часто ріки,Широкі багна, соляні озераПеребігали шлях його. БезстрашноІшов він в воду, з хвилями боровся,Вітрам, дощам і громам опирався.Природа мучити його могла,Як мачуха нелюблену дитину, —Та смерть його боялась.ІнколиЙого якась невиразима тугаПроймала, то знов злість, ненависть лютаПід горло підступала, серце тисла,Немов кліщами. Він грозив на захід,Кляв Бога і себе. Та швидко нападМинав, він чув себе оп’ять безсильним,Нікчемним червом і в знесиллі падавСеред пустині і лежав, мов труп.І почала його проймать нетямна,Страшна тривога на ту саму думку,Що може не дійти він до мети.Тоді зривавсь і, мов хто гнав за ним,Заперши дух, спішив, і біг, і гнав,Глибоко грузнучи в піску пустині,По будяках ранив до крови ноги,І все на захід прямував.Як довгоСпішив отак – хто знає. БачилосьЙому, що, може, й сотні літ. УсеМинувше, мов потоплена країна,Помалу западало в забуття;Остались тільки, як далеко взадМіг пам’яттю сягнути, споминиОтсеї дивної вандрівки.ВрештіДійшов до цілі. Вечір був бурливий.І сонце вже за хмари закотилось,Коли, продроглий, хорий і нещасний,Під райською стіною станув Каїн.Весь низ її вже в пітьмі потонув.Далеко десь, неначе під землею,Грім гуркотав, і вітер за стіноюСтогнав і плакав. Чи та ніч бурлива,Чи втома се вчинила, що в тій хвиліЯкимсь немов спокійним чувся Каїн,І перший раз по смерті брата він,Як те дитя до мами, притулившисьДо зимної стіни, заснув сю ніч.Та супокою й тут він не найшов,І сни страшні всю ніч його томили.Він кидавсь, і кричав, і криком своїмГлушив могуче вітру завивання.А рано вставши, був немов розбитий,Ще більш нещасним чув себе, ніж досі.Холодний ранок був, все небо скрізьЗасунулося хмарами й лилоДощу потоки. Наче сіре море,Тяглась пустиня в безконечну даль,Понура, в своїй величі грізна.А обіч, доки видко, одностайнаСтіна, гладка мов лід, і височенна,Здається, аж до неба – ні проходу,Ні брами, ні наріжниць, – рівно-рівноБіжить вона, мов світ увесь надвоєНа віки вічні перерізать хоче.А на межі двох велетнів таких —Пустині і стіни – він, Каїн, сам,Слабий, дрібненький, як ота комашка!Та ні, комашка ще щаслива! В неїЄ крила, їй піднятись можна вгору,На верх стіни, заглянути у рай,В ту первісну, щасливу вітчину!Комашці підлій можна! А йому,Царю всіх творів, дідичеві раю,Йому не можна!І в німій розпуціВін головою бив о ту стіну,Бив кулаками, гриз зубами, поки,Знесилений, не впав, неначе труп.Три дні отак він бився. Крик його,Мов звіра раненого рев, тривоживМертву тишу пустині. ІнколиВін намагавсь молитись, але з устЙого гордії, богохульні речіЛились. Затвердле довгим болем серцеЛиш шарпалось, коритись не могло.А далі втихомиривсь і сказав:«Нехай і так! Проклятий я, се знаю!Кров брата на моїх руках. Я стративДідицтво раю. Хай і так! Не місцеМені в йому. Та за весь біль безмірний,За всі ті муки без кінця, що зніс яЙ зносити буду, доки тільки буду, —Одного лиш бажаю я, о Боже!Дозволь лиш раз іще, лиш на хвилину,Хоч здалека заглянути у рай!Хоч оком скинути на се дідицтво,Котре на віки вічні я утратив!Лиш раз поглянути! Лиш миг потіхи!А там нехай ідуть всі муки й кари,Які судилися мені!»Отак,Простягши к небу руки, він молився,Та з неба відповіді не було.Лиш сонце сипало промінням ясним,І каня десь в лазурі проквиляла,Та шакал вив в пустині.«Ні, дарма! —Промовив Каїн. – Голос мій проклятийДо Бога не доходить. Сам я винен,Що небо не відповіда мені!Колись було інакше, та пропало!Нехай і так. Та ось що я зроблю!Є прецінь вихід десь у тій стіні,Куди прогнав Бог батька мого з раю.Там, кажуть, ангел з огняним мечемСтоїть на варті. Що ж, нехай стоїть!Нехай уб’є мене, мені байдуже.Не вб’є – то впаду перед ним на землю,І доти в поросі, немов черв’як,Там витись буду і молитись буду,Кричати буду і ридати буду,Аж доки просьби не сповнить моєї».І сквапно, нетерпливо рушив в путьПоуз стіни. Він думав: вхід десь близько.Та день минув, і чорна ніч минула,Ще день, ще ніч, і ще, і ще, і ще —Стіна тяглась мов в безконечну дальІ з півдня сонце крила перед ним,А входу як не видно, так не видно.Та Каїн вже не піддававсь розпуці,Не кляв, не рвався. Чув він, як зневір’я,Мов та гієна, здалека кружилоВкруг нього й дух морозило йому.Та він усеї сили добувавІ гнав сю темну змору геть від себе,І йшов, і йшов.Аж разом – вид новий:Серед пустині височенна, остраГора. Облитий світлом сонця, шпильКупається в небесному блакитіІ шоломом іскриться ледяним,Аж сліпить очі. Нижче голі скалиПошарпані стирчать, неначе зубиГрізного звіра, що пожерти хочеНа небі сонце. Нижче полониниСіро-зелені, а ще нижче ліс —Могучий, дикий бір тоне в тумані.Спинився Каїн. Рій нових думокСей вид в душі його збудив.«Мабуть, —Подумав він, – не годен я дійтиДо райських брам і око в око статиСупроти ангела, з ним говорить!Мабуть, для мене замурованаСя брама. Добре! Я просить не буду,А сам візьму сю ласку. Ось гора,Вершком своїм запевно таки вища,Ніж ся стіна. Піду на той вершокІ відтам рай побачу, заспокоюТоту жадобу, що в душі кипить!»І, не роздумуючи довго, рушивВ нову дорогу. Весь той труд, що досіЗазнав він, був нічим супроти сеїВандрівки. Бачилось, що та гораЗібрала всі завади й перешкоди,Щоб зупинить його: потоки бистрі,Ліси непроходимі, темні звори,Яри бездонні і холодні мряки.Лиш звільна, важко дишучи, увесьОблитий потом, пробирався КаїнВсе вище вгору. Чим палкіше рвалисьЙого бажання вверх, тим тяжчоюБула його дорога, немічнішимВсе тіло, більший сум лягав на душу.В півсумерку бродив він день за днем;Відвічний ліс шумів над ним тужливо,Або стогнав, і плакав, і ревів,Вітрами битий. Лиш чуттям однимКермуючись, блудив по ньому КаїнІ дерся все туди, де найстрімкішіЗдвигались стіни. Ось скінчився ліс,Та не скінчилась Каїнова мука.Його зустріли низькі та розлогіПовзучі корчі косодеревиниТа ялівців колючих. Мов з водиВ огонь попав він: колючки густіЩо крок йому впивалися у тіло,Коріння, мов гадюки, ніг чіплялосьІ сонце холодно світило з неба,Немов з наругою згори гляділоНа сю безплодну муку.Але КаїнНе зупинивсь. Адже ж вершок гориВ магічнім блиску перед ним яснів,Манив його! Хоч весь підпливший кров’ю,Посічений, пошпиганий, подертий.Він перебув і ту страшну дорогу,І легше відітхнув на полонині.Край джерела, що в зворі журкотіло,Упав він, відпочив, потім обмивВсе тіло у його воді погожій.Тут й папороть солодкая рослаНа обриві скальному; накопавЇї коріння і, ополоскавшиВ воді, поїв, а решту про запасСховав. Отак перепочивши день,Пустився далі. Ховзаються ногиПо мху твердім, натужуються жили,Повітря ллєсь у знемощілу грудь,Мов олово холодне, огняніїКолеса крутяться перед очима,І вітер чимраз дужчий, холоднішийПроймає. Наче муравель, повзеУгору Каїн, ба, ще й муравлюЗавидує: йому байдуже вітер,Байдуже обриви стрімкі й ховзькі,Байдуже втома!Ось убога, сіраМинулась зелень – всюди голі скали,Мертві, грізні. Життя тут ні сліду,Лиш вітер свище та орел часомСкиглить та шарпає свою добичу.Тут кождий крок хибний – нехибна смерть.Тут смерть на кождім кроці розставляєСто вартових, захланних на добичу:І дощ, і сніг, і вітер, сонця блиск,Орли й каміння – все тут з нею в змові.Аж ось одного дня – вже вечоріло,Як Каїн став на самому вершку —Скелет нужденний, ранами покритий,Продроглий весь і ледве що живий.Останніх сил добувши, став на голімЛеді. Куйовдили вітри могучіЙого волосся, рвали драну одіж,І кров морозили у жилах. КаїнНе чув нічого, весь остаток сили,Всю душу він зосередив в очахІ очі ті послав у даль безмірну,Туди, де в пурпуровому промінніКупавсь величний, ясний «город божий».І що ж побачив в ньому?Пусто скрізь,Лиш дерева самотні сумовитоШепочуть листям та квітки чудовіХитаються на стеблах. А крім них,Ані душі живої, ані звука.Та ні! Посеред раю, на майданіДва дерева найвищі, найпишніші.О, Каїн добре знав ті дереваІз оповідань батька! Се направо —То дерево життя: небесний грімВершок його розтріскав, розколовВесь пень його до самої землі,Та не убив його живої сили!Воно росте, пускає гілля вшир,Пускає пасиння нове довкола!А те наліво – дерево знанняДобра і зла. Під ним клубиться гад,А на гілках його багато плодуПонависало. Плід той так блищить,Манить, ясніє, душу рве до себе!Та ось повіяв вітер, і, мов град,Посипались плоди оті на землюІ всі відразу попелом розсілись,Огнем розприсли, розлились смолою!І бачить Каїн далі: в млі рожевійЩось зароїлось легке, прозірчасте,Мов комашня. Придивлюєсь – се люди!Се тисячі людей і міліони,Мов пил, вітрами звіяний, кружаться,І тягнуть, тягнуть походом безмірним.І всі круг дерева знання товпляться,Всі рвуться, топчуться, падуть, встаютьІ шарпаються вгору, щоб захопитьХоч плід один, хоч кисличку однуІз дерева знання. Потоки кровиІ море сліз значать їх путь – дарма!Що хтось укусить того плоду, томуВін попелом розсиплеться в устах,Огнем пекучим бухне. А вкусившиОтого плоду, кождий ще лютішийСтає, озвірюється на весь світ,Мордує, ріже та кує в кайдани,Валить і ломить те, що другий ставив,Палить, руйнує – просто божевільні!А дерево життя стоїть та тужить:Ніхто не рвесь до нього! На йомуПлодів немного, з виду не блискучих,Захованих між листям та тернами,Тож і не ласиться ніхто на них.А як часом, відбившись від юрби,До нього хто навернесь, покуштуєПлодів чудових і почне гукатиНа других, щоб ішли туди, – то, мовВорони, кидаються всі на нього,І б’ють, і рвуть, і мучать, і калічатьЙого, мов за найтяжчую провину.Аж ось два звірі на майдані стали.Один під деревом знання засів,Величний, нерухомий і суворий,З лицем жіночим дивної красиІ з тілом льва. Мов нетлі до огню,Так люди-привиди роєм безмірнимЙого обсіли, мов про щось питають.Глибоку тугу і пекельну мукуВ їх лицях видно, тіні їх тремтять,І очі й душі висять на устах Почвари.Ся ж мовчить і не змигнеОчима. Знов рої людей товплятьсяДо дерева знання, і б’ються, рвутьсяЗа плід його, їдять – і знов вертаютьДо звіра, та спокою не знаходять,Мов листя те осіннє, гнане й битеГрізними, супротивними вітрами.А другий звір під деревом життяЗасів: з крилами лилика, з хвостом,Як пава, з кігтями орла, із тіломХамелеона і з жалом змії.Що хвиля він мінився і метався,Манив до себе всіх і всіх відводивВід дерева життя. А хто в ньомуПоклав усю надію і за нимНасліпо біг, той розбивавсь о камінь,В тернах, ярах глибоких опинявся.І піднімались руки, кидалисьПрокляття – не на звіра-ошуканця,А все на дерево життя. «ВоноХимера, ошуканство і брехня!» —Такий лунав важкий в повітрі гомін.Глядів на вид сей Каїн, і немовНожем по серцю різало його.Йому здавалось, що весь біль, всі муки,Всі розчаровання тих міліонівВ його душі бушують, серце в німКліщами тиснуть, торгають нутро.І він закрив лице своє рукамиІ скрикнув: «Ох, досить, досить, о Боже!Не хочу більш глядіти на сей вид!»В тій хвилі сонце потонуло, пітьмаЛягла на землю і закрила рай.Та біль в душі у Каїна остався,Несвітський, гострий біль. Він застогнавІ на стулену площу ледовую,Мов труп, звалився.Холод ледовийЗбудив його. Вже серед неба сонцеЯсніло мляво, холодно всміхалось,Мов зраджена, ошукана надія.Де вчора рай виднівсь, стояла ниніПіднебною стіною мряка біла,Немов заслона. Каїн не жалівЗа райським видом; він один лиш чувУ серці голос: «Геть відсіля! Геть!»І наче злодій, що, в чужу коморуЗакравшись, замість скарбу дорогогоРозпечене залізо в руку вхопив, —Так Каїн вниз спішив з верха сніжного.Важкії думи, мов над стервом круки,Носилися і крякали над ним.І думав він: «Так от чим Бог дуривВітця, мене і всіх людей! Бо ж певно,Що без його знання і волі сеНе сталось би! Бо й хто ж роздер надвоєЖиття й знання і ворогів заклятихІз них зробив? Чи ж не його се діло?Тоді, коли осібно в раї вінОті два дерева садив, заким щеСоздав Адама – вже прокляв його,Вже назначив весь рід його на муку,На вічне горе! Бо коли знанняЄ враг життя, то пощо ж нам бажанняЗнання? Чом ми не камінь, не ростина?Коли хотів, щоб ми не куштувалиПлодів знання, пощо ж садив те древоІ тим плодам таку додав приману?Коли хотів, щоб ми живі були,Чому ж спершу нам не казав поїстиПлодів із дерева життя?»Мов чайка,Що скиглить над дітьми, понад багномЛітаючи, о трощу б’є грудьми,То знов до сонця вивернесь в лету,І все кричить, і б’ється, й колесить, —Отак і Каїнова дума-скрутаВ тім безконечнику металась, биласьБез виходу. Усівши під скалою,Він спочивав, холодним потом злитий.І, зажмуривши очі, знов побачивТой райський вид, і на нову дорогуДумки його зійшли.«Що се – знання?Чи справді ж так життю воно вороже?Здається, так! Оте знання нещаснеУ моїм серці розбудило лютістьНа брата, вбійцею мене зробило —За те, що він, не думавши, попросту,Мене нагнуть хотів у ту самуДитячу простоту, з котрої дух мійДавно вже вийшов. Те знання куди жВеде потомків моїх? Звірів, птицюй себе мордують, землю сплюндрували,Шукаючи, кого б і що б убити.Усякий камінь острий та твердийДля них на ніж, на спис, стрілу придався;У оленя на те ж зривають роги,У звіра зуби. Жінка говорила,Що винайшли якесь таке каміння,Котре в огні розтоплюєсь, мов віск,І вивчились робити з нього стріли,Ножі і списи, твердші і остріші,Ніж з кременю. От де веде знання!Кров, рани, смерть – його найперші дари.«Так пощо ж ми бажаємо знання?Значить, бажаєм смерти? Ні, неправда!Хіба ж я смерти Авеля бажав?Я жить хотів по-свому – більш нічого.Хіба стрілець бажає смерти звіра?Він хоче жить, йому потрібно м’яса!Він хоче жить і мусить боронитись,Щоб звір його не з’їв! А той, що лукІ стріли видумав, чи смерти вінБажав чиєї? Ні, бажав лиш жити,Придумував підмогу для життя!Значить – знання, то не бажання смерти,Не враг життя! Воно веде к життю!Вбезпечує життя! От в чім вся річ!Як та стріла, що забиває птицю,Сама – не птиця! Як той ніж, що ріже,Сам – не убійця! Так, значить, знанняНе винно тут! Воно ні зле, ні добре.Воно стається добрим або злимТоді, коли на зле чи добре вжите.А хто ж його вживає? Хто йогоВ руці держить, як той стрілець стрілу?Хто той стрілець?»Непривичний до думки,Старечий ум, мов раненая птиця,Метався, тріпався у темноті,Та відповіді на питання теєНе міг найти. І знов у інший бікЗвернувсь.«А що ж те дерево життя?Яка в плодах його укрита сила?Чи справді вни безсмертя можуть дати?Здається, ні! Оті немногі людиТам в раї, що плодів тих куштували,Під лютими ударами юрбиВмирали, бачилось, і пропадали.Так що ж додав їм плід той? А! Вгадав!Вони на смерть ішли, мов на весілля,Вмирали з усміхом; із ран, із мукВони катів своїх благословляли.Що се значить? Знать, смерть їм не страшна!Знать, джерело життя було в їх серці!Яке ж се джерело?..Ябачив: скороХто плоду з дерева життя вкусив —Прояснювавсь увесь, благим спокоємПроймавсь, і голос піднімав, і кликавУсіх до себе, ворогів найгірших,Мов другів, обнімав, і був неначеТой пластер меду чистого, солодкийІ запахущий, ясний і поживний,Одним чуттям святим наскрізь пронятий.Значить, чуття, великая любов —Ось джерело життя!»І скочив Каїн,Мов звір сполоханий, і оглядавсяДовкола, і шептав немов в нетямі:«Чуття, любов! Невже ж се так, о Боже?Невже в тих двох словах малих лежитьВся розгадка того, чого не дастьНі дерево знання, ні загадковийТой звір не скаже? Бідні, бідні люди!Чого до того дерева претесь?Чого від того звіра ви ждете?Погляньте в власне серце, а воно вамРозкаже більше, ніж всі звірі можуть!Чуття, любов! Так ми ж їх маєм в собі!Могучий зарід їх у кождім серціЖиве, лиш виплекать, зростить його —І розів’єсь! Значить, і джерелоЖиття ми маєм в собі, і не требаНам в рай тиснутись, щоб його дістати!О Боже мій! Невже ж се може бути?Невже ж ти тільки жартував, як батькоЗ дітьми жартує, в той час, як із раюНас виганяв, а сам у серце намВложив той рай і дав нам на дорогу?»В тій хвилі Каїн наче просіяв,Чудовий супокій розлився вразВ його душі. Забулись всі страждання!І сонце гріло, і земля ясніла,Вся в золото й рожевий блиск повита,Мов дівчина, що з купелі виходить.На хвилю, оп’янілий щастям тим,Він стратив пам’ять, і за грудь рукоюХапавсь, і сам собі не вірив.«Боже!Невже се правда? Навіть в моїм серці,Гнилім, побитім і закаменілім,Живе ще, розвиваєсь і цвітеТе райське сім’я, та свята любов!О так! Я чую се! Тепер, по довгихЛітах прокляття, я відроджуюсьІ оживаю! Наче крига леду,Так присла в серці моєму ненависть.Мені так дуже жаль усіх людейТих бідних, засліплених! Я їх такЛюблю з їх сліпотою й лютим горем,З їх поривами до добра! Страшні,Могучі ти покуси їм, о Боже,Порозставляв в дорозі, а слабоюНатуру їх вчинив! Отеє мізернеЗнання, котре, мов іскорку, хоронятьІ роздувають – що їм з нього! ТьмаІ загадка сидить при нім на стражі.А ту дорогу, що веде до серця,До щирої любови, другий звірЗагородив – химера бистрокрила,Котра манить і найяснішу правдуУ привид, у ману пусту зміняє.І мечуться вони, мов лист сухийВ осіннім вітрі, – ріжуть, і мордуютьОдні других лютіше звірів лютих,І риються в землі, до неба рвуться,Пливуть по морю – в небі чи за моремШукають раю, щастя, супокою,Шукають того, що лиш в серці своїм,В любві взаїмній можуть ізнайти!«І що ж, хіба ж повік їм так блудити?Хіба ж ніколи не найдуть вониДороги прямої? Хіба ж надармоЇм дане те бажання невсипуще?Ні, жити хочесь кождому! І кождийНа те і розум має, щоб життяВід смерти відрізнити. І колиЙому вказать дорогу до життя,То, певно, не піде на стежку смерти.Так я ж отсю дорогу їм покажу!Я, прадід їх, відслоню правду їм,Тяжким терпінням віковим здобуту.Пригорну їх до серця і навчуЛюбить себе взаїмно, занехатиРоздорів, сварів, здирства і убійства.Я, перший вбійця, викуплю свій гріхТим, що відверну всіх людей від вбійства.О люди, діти, внуки, сиротята!Покиньте плакати по страті раю!Я вам його несу! Несу ту мудрість,Котра поможе вам його здобути,У власних серцях рай новий створити!»Так думав Каїн і поспішним ходом,Із серцем, повним туги до людей,Невигаслої теплої любови,Прямує до села, і спотикаєсь,Скупить хвилини дух перевести.Щоб тільки швидше! Б’єсь стареє серце,Тріпочеться, мов пташка. Наче вихор,Старі, давно забутії згадкиЗворушились, коли з-за горбика,Мов синя хмарка, показався димІз людської оселі. Мов дитя,Щодуху він на горбик вибіг, ставІ довго-довго видом тим впивався,Що розстелився перед ним, – сто разМиліший, ніж недавній привид раю.Пишний крайобраз! В глибині йогоВелике озеро, мов лазуровеХрустальне дзеркало, що вдалі десьЗливаєсь з небом. Береги, в розкішну,Багату зелень прибрані, далекоПовскакували в воду рукавами,Полощуться та приглядаютьсяСобі у тихім дзеркалі глибокім.А ближче сугорби, покриті лісом,Немов вінком могучим відділилиТой тихий кут від решти світу.Глянь!Там в тихім заливі, не дуже близькоВід берега, мов стадо каченят,Село розсілось. На палях товстих,Повбиваних в дно озера, стоятьНизькі хатки, покриті тростиною,З піддашками й широкими кладками,Дим куриться із стріх. Жінки в хатахПерекликаються. По озері,Мов павуки, снують човни легенькі —То рибаки великі сіті тягнуть,Кричать, гребуть веслами та до сонцяПоблискують зубцями спис спижевих.А супроти села на узбережжіМайдан широкий, а на нім не пчолиРоєм гуляють, не чмелі гудуть —То молодіж сільська гуляє. В сонціВилискується голе, смагле тіло,Лунають срібні голоси, легенькийВітрець волосся чорне розвіває.Одні навзаводи біжать, а другіКрутії танці водять, ті збираютьБлискучі раковини над водою,Тамті великий натягають лукІ до мети стріляють, деякі жСтарого діда обступили, щоСидить на камені, бряжчить на струнахІ щось співає.Все те Каїн бачив,Мов на долоні, плакав і сміявсяІз радости. Він так давно не бачивЛюдей! І вид їх мирного життя,Їх праць, забав і розривок щоденнихТаким йому чудово гарним видавсь,Що, причарований, він став на місці,Глядів і оком не змигнув, впивавсяТим видом, мов найбільшим щастям земним.Втім крик зробився між дітьми: у лукаСтруна порвалась. «Діду, діду Лемех[115],Направте лук!» І дід покинув грати,І лук узяв, руками пильно щупавЗ усіх боків, махаючи при тімПохиленою головою. КаїнВідразу догадавсь, що він сліпий.Ось виняв він з-за пазухи струнуІ на роговий лук нап’яв і брязнувПо ній. Мов ластівка, зацвіркоталаСтруна, і щось немов вступило в діда.«Ех, діти! – скрикнув він і з місця встав. —Старий я став, сліпий, а ще готовПомірятися з вами при стрільбі».«Го-го, дід Лемех до стріли бересь! —Загомоніли хлопці. – Браво, діду!Давайте з нами до мети стріляти!»«Де ж та мета? Ведіть мене туди,Де стаєте!»В тій хвилі ті, що бігли,Побачили, як Каїн наближавсяНа край майдану.«Горе! Хтось чужийІде! Розбійник! Лісовий дикун!Рятуйте, діду!»І, немов курчатаВід яструба, вони до діда збіглись.Дрогнув дід Лемех.«Де є той дикун?» —Спитав суворо.«Із-за кедра вийшов!До нас іде!»І Лемех ані словаНе мовив більш, на лук нову стрілуУклав і вистрілив.«Стій, Лемех, стій! —Роздався голос. – Я твій прадід Каїн!»Та в тій же хвилі острая стрілаЙому попала прямо в серце. СкочивУгору Каїн і лицем на землюУпав, аж вістря вилізло плечима,А руки судорожно в землю врилисьІ задубіли так.«Гура, дід Лемех!» —Хлоп’ята крикнули, та Лемех тількиМахнув рукою. Він, мов труп, стоявБлідий, недвижний, лук і стріли впалиНа землю.«Що вам, що вам, діду Лемех?»Защебетали діти, але дідЛедве промовив стиха: «Що сказавОтой дикун?»«Сказав, що він є Каїн,Ваш прадід».«Каїн? То не може бути!Мій прадід Каїн! Діти! Се ж було бСтрашне нещастя, сли б була се правда!Глядіть лиш, де він, що з ним?»«Він упавОтам близ кедра й лежить спокійно».«Ходім до нього! Може, він живий!О Боже, хорони мене від того лиха,Щоб Каїнову кров я мав пролити!»І, спотикаючись, тремтячи весь,Дід Лемех рушив, а за ним юрбоюІшли хлоп’ята. Хоч сліпий, він прямоІшов туди, куди пустив стрілу,Аж поки не спіткнувся і не впавНа трупа Каїна.«Се він! Се він! —Мов божевільний, скрикнув Лемех. – Діти,Пропали ми, пропав увесь наш рідНа віки вічні! Каїн смерть принявІз моїх рук! Біжіть, зовіть батьків,Зовіть усіх сюди!»І поки дітиПобігли по батьків, дід Лемех сівПри трупі й, доторкаючись рукоюЛиця його й прострілених грудей,Завів, мов над колискою дитини,Тремтячим голосом старезну пісню[116]:«Слухай, Цілля[117], слухай, Ада[118],Дому мойого відрада,Каже Божий глас:Хто над Лемехом глумиться,На нім Лемех буде мститьсяЗа раз – сім раз.А хто Каїнів убійця,То на тім сам Бог помститьсяСімдесят сім раз».Раз по раз, мов безумний, він співавСю пісню. Вже зійшлось усе селоНа вість тривожну. Всі широким кругомІ трупа, і убійцю обступили.Вкінці немов прокинувся дід ЛемехІ, голову підвівши, наче сонний,Промовив: «Що, чи є тут хто при мні?»«Ми всі тут, діду!» – загула громада.«Так плачте, діти! Се наш предок Каїн,Проклятий Богом за убійство братаІ семикрат проклятий ще за те,Що наблизивсь до нашої оселіІ смерть приняв із моїх рук! Та смертьНа нас прокляття Боже навелаІ пімсту на дітей і внуків ваших!Тож плачте, діти! Плачте над собою!А сього трупа, се прокляте тіло,Не доторкаючись, похороніть,Щоб світу Божого він не поганив,Щоби на нього сонце не гляділо,Щоб звір, його наївшись, не сказивсяІ птиця, наклювавшись, не здихала!Зносіть каміння і, немов собаку,Прикиньте ним його, піском засиптеІ обсадіть тернами! Най повікПрокляте буде місце, де поліг він!»І кинулась громада з диким крикомІ стогоном прикидувать каміннямМерця. А він лежав, немов дитя,Вколисане до сну, простягши руки,З лицем спокійним, ясним, на котрому,Здавалось, і по смерті тліла щеНесказана утіха і любов.Та швидко купою каміння трупПокрився; кинений ізблизька каміньРозбив всю чашку, сплющив до землі,Похоронив навіки під собою.