Украдене щастя (збірник)

Похорон

Поема

ІВелика зала світлом вся залита.Горять лампи й ряснії жирандолі,І повінь іскор, наче стежка бита,У дзеркалах великих ллється долі.Там на галерії музика грає,Гримить, то плаче, мов дитина в полі.Посеред зали стіл довжезний сяєВід срібла, скла й точеного кришталю,І довгий ряд букетів розділяє,Мов скиба із смарагдів і коралю,Вподовж його сніжисто-біле поле.Вельможне панство заповнило залю:Блиск туалет аж сліпить око кволе;Горять алмази, чути шелест шовку,А блиск очей красунь аж серце коле.Мов п’яний, зір блукає: тут головкуЧудову схопить, там лице марсове,Там сніжно-білу шийку. Без умовкуРозмова ллється, клекотить чудовеГудіння, де сотки шумних привітань,Солодкі шепти, срібний сміх, перловеПризнання, град уриваних запитаньМішається, витворює вражінняЖивої маси, де з турбот і скитаньВтишається душа, щеза сумління,Все одиничне тає, пропадає,Живе лиш тлум, гуртове сотворіння.Ось панство звільна при столі сідає.Довжезний ряд – по черзі, чорні фракиЙ цвітисті строї. Тихо доглядаєПорядку служба; думав би, що такиСам з себе кождий там сів, де належитьЗа честь, літа й службовії відзнаки.Почався бенкет. Шумно! Не бентежитьНікого з тих шести соток ізбраннихНіяке горе, шляху їх не стежитьНіякий ворог, в ясних блисках ранних,У пурпуровім сяйві перед нимиВесь світ. Нема убогих, безталанних!Так дзвінко ті сміються херувимиУ модних сукнях! Щиро так жартуютьПани створіння! Мов солодкі римиСкладаються в гармонію, римуютьРозмови, й брязкіт срібної посуди,І колір вин, що в келихах шумують.Свобода тут підносить кожді груди,І радістю палають кожді очі,І гордощами, що минули труди,Що день настав після страшної ночі!Здобута величезная побіда,Не зможе вже піднятись і не схочеГрізна рука розбитого сусіда.IIІ я сидів на бенкеті між ними,Та не було в мойому серці тонуВеселости й свободи ні краплини.Мов Юда той серед Синедріону,Котрому він Христа продав на муки[119],Так я сидів на бенкеті отсьому.І я, всміхаючись, стискав ті руки,Щойно з крови братів моїх обмиті,І ссали грудь мою їдкі гадюки.Блискучі дами, радощами ситі,Гляділи то цікаво, то згірдливоНа мене й усміхи душили скриті.А я, хоч серце рвалося, ліниво,Спокійно поводив по них очимаІ усміхавсь – щасливо чи сонливо.Музика грає… В моїм мозку блимаЯкийсь там огник, спомин незабутий,І враз він різко заскрипів дверима,І рій якийсь ввірвавсь кровавий, лютий,І крик піднявся, плач і зубний скрегіт:«Ти зрадник! Зрадник! Зрадив люд закутий».Музика грає, мов чортівський регіт,Мені ж мороз подрав поза спиною,І тілом затрусив смертельний дрегіт.Ох, та музика! Пощо там за мноюВона реве і душу всю термосить,Мов вітер пустку з ветхою стіною?Чого та скрипка плаче і голосить,Мов сто мамів ридає за синами?Чого той бас реве і помсти просить?Пощо мені такими голосамиПригадувати те, чого й без тогоДо гробової не забуду ями?Я ж тямлю: позавчора ще нас многоГрізною армією йшло до бою,А кождий повен був огню святого.Я ж тямлю: за права людей, за волюМи піднялись на кривдників відвічних,Своєю кров’ю всім купити долю.Вже много військ їм ми розбили стрічних,З землею много їх твердинь зрівнялиІ славою діл своїх героїчнихМи решту, як зайців, все далі гнали.Ті, що тепер так бучно бенкетують,Як цупко ще позавчора втікали!Тепер вдають хоробрих і жартують,Та, певно, ще їм дрож по нервах ходить.Аж на побитих страх свій відкатують!О, страх найгіршую жорстокість родить!Я тямлю, як ми їх зігнали в купу,Як рибу в сак. Ось-ось перегородитьНаш відділ їм утеку в нічку глупу!Ось наш залізний перстень їх обхопитьІ впре в долину, мов пшоно у ступу,І всю їх міць в їх власній крові втопить.Вже все було на той удар готове,Вже руки ждали за мечі ухопить,Завзяття тліло тисячоголове,І зуби зціплені знаку чекали,І в грудях спертий дух, уста без мови…Вони ж, мов вівці ті в кошарі, спали;Безрадність і зневіра в власні сили Їм обережність навіть відібрали.Один лише не спав, один в тій хвилиПро всіх їх думав – князь он той, з лицемБлідим, мов труп, он той дідусь похилий!Він, за старця перебраний, тихцемПрийшов до мене і почав шептати…Прикинувсь моїм ангелом, вітцем!Він, сатана, аж плакав, щоб наллятиМені крізь вухо в саму душу трути[120],Щоб свій язик гадючий підіпхатиМені під серце! Змію, змію лютий!Ти побідив! В душі моїй дуплоЗнайшов і вліз. Я зрадив люд закутий!Я зрадив месників і вибрав зло.Братів покинув, видав на різницю!..Ще день минув, а сонце як зайшло,То нашу славу вклало у гробницю!Герої наші, мов снопи, купкамиВ крові лежали; мов коса пшеницю,Стяла їх смерть зрадливими руками.Ніхто не втік. Коли їм стало звіснеМоє відступство, йшли на смерть без тями.Моє відступство, йшли на смерть без тями.IIIМузика стихла. Зо стола посудуЗняли, вина в чарки поналивали,Втишився гомін зібраного люду.Всі наперед порядок тостів зналиІ знали: перший князь промовить має, —З цікавістю його промови ждали.Він встав і так з усмішкою мовляє:«Господу дякувать,Панство моє,Що нам підскакуватьНиньки дає.Що ще нам дихатиНиньки велів,Не в траву пчихати,Слухать чмелів.Але ж бо круто вжеЗ нами було!Бачиться, люто всеПекло гуло!Бачиться, уші вжеЧорт наострив,На наші душі вжеМіх свій розкрив.Стерпла нам шкура вже,Кіс сліпив блиск,Хлопського шнура вжеЧули ми стиск.В костях зненацька щосьМерзло й пекло,Мов там багацько осьЦіпів пройшло.Досі розмислитиЯ не зумів,Як се ми виштриклиЧорту з зубів?Чи, обчислившися,Сам зміркував,Що, поспішившися,Страту би мав?«В пеклі, в огні? О, ні,Розхід оден!З них на землі меніЛіпший хосен!Хай ще побавляться,Як чия хіть!Час прийде, ставлятьсяВсі в мою сіть».Що, не логічно б вінСе міркував?В логіці вічно вінСильний бував.Фрази загальноїВін не признасть,З стежки реальноїЗбиться не дасть.Всякі принціпиПриймає на сміх:Хай там дуріпиТримаються їх!Всі ідеали —Брехня і бридня.Словом, панове, вінНаша рідня.Майстер в політиці,В штуці життя.Всі наші світочі —Його дитя.Він наш учитель єЗ давніх-давен,Він наш спаситель є,Він джентельмен.Честь йому перед всім, —Се свіжий спорт.Вгору чарки знесім:Хай живе чорт!»Музики грім. Панове якось млявоВсміхаються, мабуть, їм се не в смак,Лиш дехто рже: «Г-ге, браво, князю, браво!»Князь іронічно глипнув, потім знакРукою дав, музику притишив,А потім, знов піднявшись, мовив так:«Даруйте, панство, я ще не скінчив.Три струни є на моїм інструменті, —Сю я, мабуть, зарізко наточив.Стрібуймо другу! Я скінчу в моменті».iV«Панство, даруєте,Що я наплів!Більше не вчуєтеБезбожних слів.Геть, мано! Спадь від нас!Є ще в нас честь.Apage, satanas![121]Бий тебе хрест!Ми не соколики,Дявольський рід,Ми є католикиВірні, як дріт.Ми не єретики,Не атеїсти,Нам для естетикиВ пекло не лізти.Хоч часом свічечкуЧорту ткнемо,Богу ж щонічечкуПо дві жжемо.Справи тілесніїДідьчі в нас всі,Але небесніїІскри в душі.Тіло наплутаєТут на землі,Хай же спокутуєТам у смолі.Але щоб душу БогНашу прогнавВ темний, пекельний льох,В затхлий канал,Щоб між розбійників,Підлих жидюг,Між свиногінників,Хлопів, злодюг,Між бидло те брудне,Щоб там у адЙшов за пусте-дурнеАристократ, —Щоб та блискучая,Ніжна душа,Квітка пахучаяЙшла до коша, —Щоб сей найкращий твір,Божий напійПхать до пекельних дірЧорту на гній, —Ні, щось таке дзвонить —Се просто сміх!Щоб се міг Бог чинить, —Думати гріх.Бог, найчільніший тойАристократ,Він би юрбі гидкійМав бути брат?Нас би він мав судитьЗадля голоти?Ні! Можуть се твердитьЛиш ідіоти.Я, мої панство, сюВіру кохаю:Нас він готує дляРозкошів раю.Щоб, перейшовши сюЗемную школу,Вміли з ним бавитьсяВічно посполу.Він-то тепер, колиТисли нас хлопи,Спас нас чудесно, мовНоя з потопи.А що нас шарпатиСміли ті хами,Поле великеєВкрив їх кістками.Щоб знали кпи дурні:Хлоп – то худоба,А тільки ми одні —Божа подоба.Щоб знали; хлоп – то гнійУ огорожі,Тільки пани є в нійПишнії рожі.Бог тільки нам отець,А їм вітчим;Нам тільки добрим є,А їм грізним.Щоб нам розрахуватьХвильку буття,Сотням їх знівечитьЦіле життя.Щоб на годину намГумор направить,Сто їх на цілий вікРадости збавить.А щоб знав люд той, якЧтити нас мусить,За один волос нашСто їх роздусить.Всюди і все такаБожая міра!Се моя етика,Се моя віра!Те, що нам сталосяВчора й сьогодні, —Доказ найкращий нам,Чого ми годні.Доказ найкращий нам,Хто за нас дбав,Хто нас тим ящурамЗжерти не дав!Хто своїх вибранцівВірно беріг,Щоб їх сей дикий тлумСтлумить не міг.Щоб не втопила насТемная дич,Світ не зопхнулаУ варварства ніч.Щоб під їх плахтищемЦвіт наш не всох…Наш Бог є шляхтичем!Vivat наш бог!»Музики грім. Панове якось млявоВсміхаються, мабуть, їм се не в смак,Лиш дехто рже: «Г-ге, браво, князю, браво!»Князь іронічно глипнув, потім знакРукою дав, музику притишив,А потім, знов піднявшись, мовив так:«Даруйте, панство, я ще не скінчив.Чи знов я переборщив в сакраменті?Га, годі! Так мій дух мене навчив.Ще пару слів лише. Скінчу в моменті».V«Панство любе, жарт набік!Говорім про річ практично.На остатній наш успіхЯ дивлюсь досить критично.Чи там Бог, чи чорт нас спас,Се вже як собі хто віда;Ще одна така побіда,І могло би буть по нас.Хоч то звісно, що наш рідЗріс не з соли і не з ролі,Але нині інший світ,А як б’ють, то «bardzo boli»[122].А втім – як чий смак! До ката!Може, й досі є такі,Що понад вино й дівчатаЛюблять рани й синяки.Я – в покорі признаюся —Не числю себе до них,Без тих боїв, війн страшнихІ без слави обійдуся.не буду величатьТих, що на вчорашні боїЙшли відважно, так сказать,Як правдивії герої».(На лиці князевім тутІронічний усміх мигнув,І він зараз в інший кутВ своїй мові лука вигнув.)«Я, панове, дипломат,Що по бою лічить страти.Лічить зиски, щоб завдатиВорогові крайній мат.Те, що ми здобули в бою,Се побіди перша часть;Тільки праця головоюПеремогу всю нам дасть.Трупи… кров… ну, слава – всеВиглядає сіро, буро.Що за плід се принесе?Нумо думать pro futuro![123]Хто нам вкаже ясний шлях,Як держать в руках здобутеІ приборкать плем’я люте,Не б’ючись з ним по полях,Без пожежі, крови, сварів,А спокійно й певно, тойВарт найвищих лаврів, дарів,Той найбільший з нас герой».Музики грім. І оплески, і брава…Та князь на них уваги не звертав, —Він знав, що варта в тій громаді слава.По хвилі граф помалу з місця встав,О склянку брязнув і князю вклонився,Від нього дозвіл річ держать дістав.Гладкий, здоровий, він відсторонився,Щоб рухатись свобідно, наче слон,Що серед сойму звірів опинився.Почав. Різкий, твердий його був тон.VI«Що тут довго міркувати?Чи міркує той, хто муситьЗ диким звіром воювати?Б’є і дусить.Дав нам Бог минути смерти,Непокірних дав побити, —А що з рештою робити?Тільки дерти.Всякий спосіб тут придалий:Сила слова і жандарма,Щоби тлум отой зухвалийГнути в ярма.Перша річ – щоб був він голий!З бруду, голоду, хробацтваЩоб не вибився ніколиІ з жебрацтва.Друга річ – щоб був він темний,Знав, що думать – смішно й підло,Що він раб, хробак той земний,Панське бидло.Третя річ – щоб був безличний,Дав собі плювати в морду,Знав, що всі для нього маютьЛиш погорду.Хлопську як зігнеш натуру?Гладь смирніших і бідніших,Щоб з багатших і бутнішихДерти шкуру.А тим псюкам, недоукам,Що хтять люд підняти к собі, —Куку в руку або букомБух по лобі!А ті школи, відки вийшлаЛютих псів на нас когорта,Всіх докторів, професорів —Геть до чорта!Ті газети, що до бунтуПіднімали люд той клятий —Видушити, зруйнуватиВсі до шпунту.Ті спілки, крами і каси,Зсипи, читальні громадські, —Все те – зборища лайдацькі,Без прикраси.Вийняти їх з-під закона!Лиш один для них – до ката!Дать параграф: заборона,Конфіската!Або згинем по-жебрацьки,Або сильними рукамиВиб’єм дух з них гайдамацькийКанчуками.Жадних прав! Ні навіть шептуПро якісь новії ери!А на бунт одну рецепту:Манліхери.Хлоп до праці, не до ради,До податків, не до складок,До грабель, а не до шпади —Се – порядок.Його річ – покора й жертва,Як лиш бульбу, хліб і борщ ма;Його святощі – то церква,Двір і коршма.Се наш ґрунт. Пожруть дракониНас, коли зійдемо звідсі.Лиш держімо ті закониТвердо! Dixi!»[124]Музики грім. Панове плещуть браво,До графа тиснуться і ґратулюють,З усіх боків стискають руки жваво.Лиш дами трохи кривляться, вахлюютьГарячі лиця. Чути десь: «Fi donc![125]Брутально! Нас вони компрометують!Які принципи! Що за грубий тон!»В тій хвилі князь потис за срібний дзвоник —Се знак тиші. І з місця встав барон,Щоб говорить. Він скочив, наче коник,І випрямив свою дрібну фігурку(Його здрібніло й кликали «бароник»).Меткий, верткий, мов лялечка на шнурку,Він славився між панством лібералом(Недаром дід його носив ярмурку!).Він говорив, мов кінь, що гонить чваломІ фирка, рже, біжить, копитом гряне;Тут патосом сипнув, там комуналом,Вертівсь, як вуж, коли на хвіст хто стане.VII«То вже Монтеск’є[126] сказав, панство моє,Що кождий народ в таких правах жиє,Які заслужив собі мати.І се також певне, що висловив Міль[127],Що тільки висока, величная цільУпавшого може підняти.Ми ниньки в упадку подвійно тяжкім;Ніхто нас не любить, не маєм на кімОпертися в хвилі негоди.Своєї держави не маєм давно,Лишилось нам предків надбання одно:Здобутії ними народи.Лишились безсмертнії унії ті,Непорвані зв’язки і шлюби святі,Заключені скрізь добровільне,Та сума симпатій покревних племен,Що нам запевняла від давніх-давенПановання в них неподільне.Підношу се з натиском, панство моє:Се плуга, не шаблі пановання є,Культурности, а не розбою;Ми не для забору у край сей ішли,А в жертву себе ми йому принесли,Його захищали собою.Ми світло проґресу у варварства тьмі.Що гнувся народ сей у панськім ярмі —Потрібно було й натурально:Ми вищі ідеї плекали в той час,Він праці, порядку навчився від нас,Втягнувся, піднісся морально.Отеє, моє панство, є наш заповіт,Котрим живемо ми вже тисячу літ,Його нам забути не вільно!Що хлоп збунтувався, се сумно – та намНе мститься, а дбать, щоб він каявся сам,Піддався нам знов добровільно.Що всіх непокірних ми витяли впень,Се добре, та є се півділа лишень, —А друге почнімо в сій хвили.Зробім, щоб пізнали безглуздий свій гнів,В нас бачили своїх природних панів,Щоб нас шанували й любили.Канчук, конфіската, відбирання прав,Гніт, здирство, усе те, що раяв пан граф, —Тепер се є анахронізми;Хосен з них непевний, а певний скандал.Що скаже Європа? Перед трибуналІсторії станем які ж ми?Се, панство кохане, не фрази пусті:Усе для нас мусять лишиться святіТрадиції нашого роду.Як згодяться буки, жандарми, рабиІ той наш величний девіз боротьби:«За нашу і вашу свободу»?Тепер органічної праці пора!Хай згине шляхетська натура стара,Шляхетське недбальство й неробство!Політика наша така має буть,Щоб землю і серце народу здобуть,Uobywatelić to chłopstwo[128].На економічному полі в сих днях,У банках, щадницях, спілках, копальняхЧекає нас праця подвійна;У моїм умі вже малюється вразШирока, багата, спасенна для насПолітика інвестиційна.Кінчу. О, коби було слово моє,Мов дзвін, що заснути вночі не даєІ геть градові жене хмари!Щоб страх розігнало ще свіжий отсейІ пристрасти більма зняло нам з очей,Прогнало минувшини мари!Вже ж певно, що скаже громада, те й яРобитиму, хоч би розвага мояВ тім бачила злочин і згубу, —Тож я піднімаю свій голос отсе:Вважайте, панове, на все, а над всеНа нашу батьківщину любу!»Музики грім. Лиш дехто кине бравом.Панове кривляться. В громаді тійНе в тоні якось бути лібералом.Барон, своє сказавши, сів як стій.Він змучився, зопрів, розчервонівся,Мовби пробіг через різковий стрій.Князь задзвонив, і шум успокоївся,І промовлять піднявся ґенерал,Що в бою чести й сорому наївся.Старий рубака. Бойовий сигналДля нього був, мов для коня острога,Але стратегії ні в зуб не знав.У небезпеці знав лиш шаблю й Бога,Страх смерти був зовсім йому чужим.«Честь або смерть! Все простая дорога!»Се був девіз його. Крутих стежин,Побіди без найбільшого зусилляНе знав, дипломатичних крутанинНенавидів. Бій був йому весілля,Найвища проба мужеських чеснот. —Життя й людей цінив він лиш відсіля.Почав, вином прополоскавши рот.VIII«Коли по битві коло Саламіни[129]Щасливі греки почали шукати,Хто з них найбільше заслуживсь Елладі,Кому би першу надгороду дати,То по глибокій, мудрій застановіРішили: кождий так боровся сміло,Таким палав чуттям патріотичним,Всю силу й душу клав у спільне діло,Що надгороди першої нікомуНарод признать не може й не бажає.Бо надгороди тої справедливоСам себе кождий гідним уважає.От так і в нашім тім остатнім бою,Коли вже ворог бив без застановиНе в армію, не в вежі, ані в мури,А в нашого існовання основи,Коли здавалось, що на нас повсталиНе люди, але всі живла природи,Земля, повітря, і вода, і скали,Що вже остатній нам кінець приходить, —В тім бою кождий з нас стояв так твердоІ сили й ум сплітав в одно огниво, —Що надгороду дать комусь одномуБуло б несправедливо й неможливо.Най кождий сам собі таку признає,Якої варт перед самим собою.А другу надгороду тим признаймо,Що головами полягли у бою,На третю надгороду, панство любе,Є тут аж два між нами кандидати:Заслуги їх усім вам добре звісні,Тож розсудіть, кому її признати.Один в момент найтяжчої зневіри,Коли топір уже блищав над намиІ, бачилось, нема для нас рятунку,З біди нас вивів хитрими словами.Не військовою штукою, не жаромЧуття на подвиг він підняв громаду,А ворогові труту влив у душу,Його спокусив на відступство й зраду.Се правда, ворог сяк чи так побитий,Ми сяк чи так втекли від згуби й шкоди, —Та я міркую, що гнила побідаХіба гнилої варта надгороди».Між панством шум. Всі лиця простяглися.Князь кинувся, мов голий у кропиві.Та ґенерал немов того й не бачивІ далі лив слова медоточиві.«А другий кандидат – той, що недавноНа нас провадив армію ворожу,Топтав, і бив, і гнав нас без пощади,І впер нас у залізну огорожу;Той сам, що нас притис на край загуби,В остатній хвилі відмінив свій намір,До нас пристав, нам видав сили й планиПротивників і став для нас як шамір,Як камінь той чудовий, що від ньогоСкляні й залізні прискаються стіни,Додав нам духу, насталив нам рукиІ вивів нас із згуби і руїни.На трупах тих, що вчора звав братами,Плебей здвигнув тріумф аристокрації;Свою вину змазав він морем крови, —Взір дивної, страшної абнеґації.Не входжу в наміри його – хай судитьЇх Бог! Його ж страшне, велике ділоПридавлює мене своїм розміром, —Йому признаймо надгороду сміло!»Грім оплесків. Гучні, скажені брава.Всі встали. Ґенерал пугар подвійнийУ руки взяв, до мене наблизивсяІ так сказав – блідий та супокійний:«Ну, пане Мирон, ви є наш спаситель,За те від нас вам слава і подяка.Ще хвилечку заждіть, хай щире словоВам висловить старий, тупий рубака.Ви демократ, плебей і консеквентнеРобили те, що мусили, мій друже.Ви підняли на нас народ розжертий, —Як ворога я поважав вас дуже.Як зрадили свою ви рідну справу,Як перейшли до тих, що хоч приймаютьУслугу вашу, але вам чужіїІ рівним вас ніколи не признають —Тоді для мене вмерли ви, мій пане,Сплили, мов гук нестрійного акорду;Ми визискали вас, та нині маємДля вас лишень обридження й погорду.Не вірте усміхам і компліментам!Для нас ви ворог, зрадник і простак.Не ждіть, щоб я свою подав вам руку!А се здоров’я ваше п’ю ось так!»І о поміст пугар з усеї силиВін кинув, і пугар лиш бренькнув разІ прис на тисячі дрібних відломків,Вино ж, мов кров, оббризкало всіх нас.Мертва тиша. Ніхто з присутніх тамТакого, знать, не надіявсь фіналу.Тривожне «ах!» почулось з-поміж дам.Забувся й князь, музикам дать сигналуНе змігся; клопітно панове внизСхиляли очі, боячись скандалу.Лиш я стояв спокійний. Перун блисІ вдарив, – більш чого мені бояться?Безмірний холод, мов кліщами, стисУ мене серце… «Зрадця! Зрадця! Зрадця!»Лунало десь – чи в мні, чи то вокруг?Уста ж безстидно почали всміхаться.В тій хвилі князь шепнув одному з слуг,І сей підбіг до мене й нахилився.«Чи хочуть пан промовить дещо вслух?»Почувши се, князеві я вклонився.Сей задзвонив. «Пан Мирон промовля».Всім важко стало, вид у всіх змінився —І скрізь тиша мертвая залягла.IXІ я почав: «Шановний ґенерале,Позволь, щоб я тобі сказав два слова.Твоя правиця – хай і так, залізна,Та думка в тебе, вибачай, – дубова.Ні премії від тебе, ні доганиЯ не жадав і о твій суд не стою, —А те, що ти сказав ось тут, се доказ,Як мало ще знайомий ти зо мною.Один мій вчинок своїм ліктем змірявІ мовиш: «Зрадник! Всякий се розчовпа».От так сліпий в слона обмацав ногиІ мовить: «Слон подібний є до стовпа».Та не в докір тобі се я говорю,Ти висловив лиш те, що дума всякий;Ти лиш щиріший; те, що всі скривають,Ти виявив і варт за се подяки.Тож не тобі одному – як на теєПішло вже, що сказати правду мушу —А всьому сьому збору, всьому світуПравдиво я свою відслоню душу».(При тих словах душная атмосфераПрояснилась, розтаяло студенеПригноблення, повеселіли лиця,Цікаво позверталися до мене.)«Я є плебей, – сказав наш ґенерал, —Що вів і зрадив хлопськеє повстанняІ на плебейських костях допомігЗдвигнуть аристократів панування.Чи справді так? І чим же я плебей?Тим, що родивсь у низькій, хлопській хаті?Немов і князь не міг родиться там?Не родяться плебеї і в палаті?Чи є плебейське що в моїм лиці,В моїх чуттях, і помислах, і мові?Ні, зроду я плебейства ворог, радЙого знівечить у самій основі.Від перших літ, коли в мні тямка встала,З плебейством я воюю без упину.І я плебей? Ні, я аристократ!Таким родився і таким загину.Я з тої раси, що карка не гне,Глядить життю і смерті в очі сміло,Що любить бій, що просто, грімко йдеНа визначене їй судьбою діло.Я з тих, що люд ведуть, мов стовп огнистий,Що вів жидів з неволі фараона[130];З тих, що їм дана власть і ціль висока, —Життя чи смерть, все є для них корона».(На лицях моїх слухачів заблиснеДе-де легенький усміх іронічний;Мене, мов прутом, він по серці цвіга,Та я спокій ще вдержую стоїчний.)«Се правда, я сей хлопський бунт підняв,Щоб люд сей вирвать з вашої неволі,Щоб збуркати його з важкого сну,Зробити паном на свойому полі.Я гнав його, немов лінивий скот,В огонь і в січу, в труди й небезпеки,Щоб знівечить плебейські всі інстинкти,Щоб гартувались лицарі-запеки.І близька вже була моя побіда,Та я пізнав, що се побіда мас,Брутальних сил, плебейства і нетями,А так не хтів я побідити вас.О, я пізнав, що, так вас побідивши,Своєї місії я не сповню,Що ворога я посаджу на троні,Під власний дім підкину я вогню.Я бачив, як ті лицарі завзяті,Що йшли в огонь, що бились, як орли,В душі своїй були і темні, й підлі,Такі ж раби, як уперед були.Я бачив, що якоїсь іскри треба,Щоб душі їх розжеврить, запалить,Щоб вуголь їх в алмаз перетопився, —З такими б тільки міг я побідить.І я зламав той знаряд непридалий,Спокусу дешевих побід відверг,Бо краща від плебейської побідиДля них була геройська смерть тепер».(Всміхались дами. Де в кого з панівЯвились знуджені, кваснії міни, —Сказати б то: «Бреши собі здоров!»Ей, грубшим вас кінцем заїду для відміни!)«Народну справу мав я погубити,А вашу власть скріпить від того дня?Невже ж ви так сліпі, що власний розумВам не кричить на се: брехня! брехня!Чого не мав сей люд для повної побіди?Фізичних сил? О ні, він мав їх тьму.Лиш ідеалу брак, високих змагань, віри, —І се, панове, се я дав йому.Всі ті, що згибли у остатній січі,Ну, чим були б вони в спокійний час?Раби, воли, що прожили б весь вік свій,Хиляючись, працюючи на вас.Тепер вони погибли як героїІ мученицький прийняли вінець.Їх смерть – життя розбудить у народі.Се початок борні, а не кінець.Тепер народ в них має жертви взірІ ненастанний до посвят підпал;Їх смерть будущі роди переродить,Вщепить безсмертну силу – ідеал.А ви – ну, що дала вам ся побіда?Зміцнила вас? О ні! Зміцнила ваші пута!Для вас вона сим пам’ятна одним,Що зрадою і підлістю здобута.Для вас вона – пухкий, затрутий хліб.Гнилі – ви гнитимете дальш від неї.Я – вас скріплять? Я викопав вам гріб,Бо я – аристократ, а ви – плебеї.О так, стискайте зуби й кулаки!Я гордо се говорю вам, без ляку:Ненавиджу вас всіх і бриджусь вами,Ви парфумовані плебеї в фраку!Ви паразити з водянистим мозком,Ви неробучі, загребущі руки,Ви, у котрих з усіх прикмет звірячихЛишились тільки хитрощі гадюки!»Тут гамір, крик скажений заглушивМою промову. З місць усі зірвались,І против мене тлум цілий спішив.Сі за склянки, ті за шаблі хапались,Ревли: «Мовчать! Розсічемо! Проч з ним!»Блідії дами за мужчин ховались.Я не дрогнув між натовпом грізним.ХВ тій хвилі залунало: Бам! Бам! Бам!Дванадцята година! Чи година?Бам! Бам! Бам! Бам! – лунає тут і там.Здається, в місті дзвонів половинаРеве. Бам! Бам! Все дужче, все міцніш!Немов якась могутня хуртовина,Страшенні тони б’ють! Немов той спіжРосте, а з ним росте і тонів сила,А кождий душу прошиба, мов ніж.Бам! Бам! Бам! Бам! Мабуть, заголосилаУся земля і з жаху вся тремтить,І вся вона – розритая могила.А голос все міцніє, б’є блакить…Ні, се блакить є тим великим дзвоном,А велетень по ньому б’є щомить!..Бам! Бам! Гримить погрозою, прокльоном,Розпукою. І косу смерть взяла,Щоб все життя скосить одним розгоном.І в залі стала враз юрба ціла,Закаменіла. Почало мінитьсяЯркеє світло. Зразу поплилаПурпура, мов кровавая криниця;Вона пожовкла, – в жовтім блиску тімВид трупів разом прийняли всі лиця.Ось блиск посинів, і страшенний грімЧи з неба? з пекла? все зглушив, основиЗемлі затряс, і похитнувся дім.А світла блиск зробивсь фіолетовий,А там зелений. Всі пани й паніБули, мов тіні, мов екран газовий:Крізь них було все видно на стіні.Лиш князь сидів, цинічно усміхався,Очима знак якийсь давав мені,І тих очей його я так злякався,Що скочив, мов опечений.Де я? Чого я тут? В яку нору запхався?На світ! На світ! Уся душа мояКричить: на світ! Хай там землі основиВаляться! Хай пекельная зміяРоззявлює пащеку, хай оковиМене чекають – тільки відси пріч!З-поміж сих трупів, що не ждуть обнови!І з зали вибіг я у ясну ніч.XIЯсна ніч. Не чути грому. Не здригається земля.Небо чисте, фіолетом місяць землю освітля.Тихо скрізь, лиш дзвони стогнуть десь далеко, на полях;Вулиця безлюдна, довга, мов набитий сріблом шлях,Простяглась кудись без краю просто-просто, мов стріла.Ряд домів високих в тіні, другий ряд – одна, ціла,Нерозривная фаланга сотнями скляних віконВниз поглипує тривожно: бач, надходить похорон.Зразу військо йде в дві лави, сумно висять хоругви.Білі мундури кроваві і оружжя всі в крови.Йде музика полковая, труби, сурми блискотять,Та не чути ані згука, хоч, здається, грать хотять.Далі коні ряд за рядом в такт копитами січуть,Та ні ржання, ні коменди, ані стуку їх не чуть.Далі котяться гармати, чорний ще від диму спіж,Та пливуть так тихо-тихо, тіні не плили б тихіш.А за ними знов піхота, знов кіннота, наче дим,Знов музика, ґенерали, офіцери, піп один;А за ним чотири коні, чорні, темний мов туман,Тягнуть тихо, наче тіні, величезний караван.Він укритий хоругвами, та вінців на нім нема,А наверху домовина, таємниця мов німа.Величезна, чорна – тільки металеві окуттяБлискотять – остатні іскри знівеченого життя.Ані жінка, ані мати, ані діти, ані рідНе ступа за караваном, не рида мерцеві вслід,Але йде юрба велика, що й кінця їй не видать:Ті волосся рвуть <на> собі, сі, мабуть, хотять ридать,Руки ломлять, б’ються в груди, виски п’ястями товчуть;Але тихо! Ні ридання, ані шелесту не чуть.Наче мла пливе лугами, мов ріка з глибоких плес;Тільки дзвони все голосять, зорі глипають з небес.І почув я жаль великий за мерцем таємним тим,Що така народу сила тихо так іде за ним.І почув я, що чимсь близький він мені, що к тим юрбам,К похоронному походу прилучиться мушу й сам.І почув я, що на серці мені важко, тисне грудь,Наче в сьому похороні винуватий я чим-будь.«Хто ж сей мрець?» – хтів я спитати, та боявся, що згрішу,Що сповню великий злочин, перервавши сю тишу.Але в серці те питання все клубилося, мов гадь:«Хто ж сей мрець, кого такії маси вийшли проводжать?Хто ті люди, що, здається, сотні тисяч їх ідуть,Ані гомону, ні стуку, ані шелесту не чуть?»Дарма зиркаю в їх лиця: щось знайоме є у всіх,Та якийсь серпанок білий заслоняє риси їх.Де в кого отверті очі, та без блиску, мов скляні;Та затулені у інших, мов ідуть в глибокім сні.Величезний хід той суне, суне тихо, наче мла;Вулиця глуха, безлюдна, проста-проста, мов стріла.Два ряди домів без прорви, наче гвардія німа,І здається, ані краю, ні кінця їм десь нема.«Хто сей мрець?» – клубиться в серці те питання, наче гадь.«Хто сей мрець?» – свого сусіди врешті зваживсь я спитать.Не підводячи обличчя, не розплющивши очей,Відповів сусід мій глухо: «Мирон, Мирон мрець отсей».«Мирон, Мирон!» Що за Мирон? Все сказати би волів!Але чом же серце в мене похололо від тих слів?Чом уста мої поблідли, і трясуться, і мовчать,Мов отсе на них прибито вже смертельную печать?Я підводжу очі вгору: ось вже й вулиці кінець;Величезна чорна брама, а на ній з огнів вінець;Під вінцем огнистий напис блимає, немов ільща:«Хто сюди ввійде, надію най навіки попроща».XIIХрести, хрести, хрести в вінках терновихБез написів, лиш огник, що горитьНа кождім гробі – знак, що там, в дубовихДошках, чиєсь гаряче серце спить.Хрести й огні довжезними рядами…Аж на кінці, де на цілець ступить,Зівають челюсті нової ями.Тут зупинився караван. Весь людРозставився при гробі тім кругами.І не було жалібних співів тут.Зняли із каравану домовинуІ вже край гробу на землі кладуть.Один із війська виступив на глину,На горб, щоб добре всім його видать,І рік, схиливши голову вдолину:«Позволите, панове, річ держать?»Немов від вітру колоски на полю,Схилились чола. Він почав казать:«Товариша у боротьбі за волю,Войовника, що був проводир нам,І сівача, що сіяв кращу долю,Будівника, що клав величний храмБудущини, ось тут ховаєм нині.Як жив, що вдіяв – відомо всім вам.Вмер нагло днесь о північній годині».А втім, знизу озвався різко піп:«Вмер нагло, кажеш? По якій причині?Я самовбійці не покроплю гріб».«Не самовбійця, – мовив речник стиха. —Він впав, як зжатий острим серпом сніп,З рук зрадника, що й нам накоїв лиха.І не кинджалом вбитий, не мечем,А словом, що пихою злою диха».Тут голосним всі вибухли плачем,А речник з горбу так сказав по хвили:«Прощай нам, брате! Ти своїм плечемНас захищав, коли злі бурі били,Твій ум показував нам шлях у тьмі,Твій приклад в праці додавав нам сили.Та поки лишимось отут самі,Прийми від нас остатнє цілування,Остатній цвіт в розставання зимі».Знов розляглось великеє ридання.В труні відбили віко гробарі,І почалось остатнєє прощання.До трупа тислися малі й старі,Устами уст мерцевих доторкалисьІ кланялись потім землі сирій.«Чи всі вже з братом нашим попрощались?» —Знов мовив речник. «Всі вже!» – загуло.«Не всі ще! – інші голоси озвались. —Одного при труні ще не було!Он там стоїть він, за хрестом укритий.В очах його блищить ще земне зло».А я тремтів, немов несамовитий,При самій думці – цілувать мерця,Хоч я не знав ще, хто се й ким убитий.Та ось юрба мені гукнула вся:«Виходь! Виходь! Зближись до домовини!І доводи прощання до кінця!»На крик той я з переляком дитини,Без сили й волі власної, ледвиСтупаючи, ввійшов до середини.В труну зирнув – і стявся лід в крови,Тривога очі виперла із лоба,Волосся дубом встало з голови.В труні був я! Так, я, моя подоба,Моє лице, мій вираз, все, зовсім…І скаменіла вся моя утроба.«Цілуй! Цілуй!» – реве народ, мов грім.Та я і кроку вже не міг зробитиІ на коліна впав при гробі тім.«Цілуй! Цілуй! – реве народ сердитий. —Піднять його! До трупа підвести!»І коло трупа впав я, мов убитий.«Цілуй! Цілуй!» – Не встиг я донестиПоблідлих уст до трупа, аж у ньогоЗ очей і уст пустилась кров плисти.«Убійця!» – крикнув піп край боку мого.«Убійця!» – крикнув той, що річ держав.«Убійця!» – люд увесь ревнув до того.«З ним суд у нас короткий, – проказавПомалу речник, – з трупом враз в могилу,Та так: на вбійці вбитий щоб лежав».«В могилу з ним! Беріть його на силу! —Реве народ. – Валіть його, кладітьТруну на нього! Сипте глини, ілу!»Я був живий. Ще темний небозвідДо мене моргав зорями-очима,Земля ще пахла й яблуневий цвіт.Та я був труп. Надія вже не блимаВ душі, завмерла воля до життя…Кінець іде, ніщо його не стрима!Простір, і час, і всякі почуттяЗагасли. Темне щось лягло на мене…Гуркоче глина… стихло… небуттяМене пожерло озеро студене[131].ЕПІЛОГДругого дня знайшли мене на гробіПриятелі. Я сильно простудивсь,Бо лиш нічну сорочку мав на собі.Пройшло три тижні, поки пробудивсьЗ гарячки й цілковитої нетямиІ ледве що від смерти відходивсь.«Якими ти блукаєш манівцями?Чого на кладовище ти заліз?І хто в сорочці ходить вулицями?» —Приятелі питали. Що за біс?Я спочатку не тямив ні крихітки,Хто, як, чого мене туди заніс?Аж як одужав я, вернули свідкиТієї ночі – спомини ясні,Пізнав я, як прийшов той страх і звідки.В ту ніч в важкій задумі при вікніСидів я, серце мучила тривога,Важкі питання сунулись мені:«Чи вірна наша, чи хибна дорога?Чи праця наша підійме, двигнеНаш люд, чи, мов каліка та безнога,Він в тім каліцтві житиме й усхне?І чом відступників у нас так много?І чом для них відступство не страшне?Чом рідний стяг не тягне їх до свого?Чом працювать на власній ниві – стид,Але не стид у наймах у чужого?І чом один на рідній ниві вид:Безладдя, зависть, і пиха пустая,І служба ворогу, що з нас ще й кпить?»І рій тих дум, неначе мла густая,Наліг на душу і розради ждав,Та не являлася розрада тая.А з неба повний місяць заглядавНа мене й усміхався, білолиций,Мене блискучим чаром обкидав.«Ходи за мною, може, в снів скарбниціЗнайдеш для себе дещо, синку мій!Ходи, скупайся в забуття криниці!І не дивуйсь, коли знайдеш у нійСтрахіття деякі та дивогляди, —Моя є форма, зміст усе є твій».Хтів чи не хтів, я мусив сеї радиПослухать – сильний був старого чар, —І в сонне царство вплив я на огляди.Що бачив там, се вам приношу в дар.Не лайте, що не змігся на щось краще!Що ж діять! Всі ми ще в тім царстві мар.Усі ми плем’я сонне, і боляще,І маловірне, і покус такихДо нас підходять тисячі щодня ще.Прийміть сей дар! Крім дум моїх важких,Крім болю серця, й сумніву, й розпуки,Усе в нім байка, рої мрій палких.Ті битви, і побіди, й люті муки,І кров, і блиск, що тьмив у мене очі,І речі ті, і духи ті, і дуки —Усе те – чари місячної ночі.