Украдене щастя (збірник)

тамо сѣдохомъ и плакохомъ[68].

На ріці вавилонській – і я там сидів,На розбитий орган у розпуці глядів.І ругався мені вавилонців собор:«Заспівай нам що-будь! Про Сіон! Про Табор![69]»«Про Сіон? Про Табор? Їм вже чести нема.На Таборі – пустель! На Сіоні – тюрма!Лиш одну хіба пісню я вмію стару:Я рабом уродивсь та рабом і умру!Я на світ народився під свист батогів,Із невольника батька, в землі ворогів.Я хилиться привик від дитинячих літІ всміхаться до тих, що катують мій рід.Мій учитель був пес, що на лапки стаєІ що лиже ту руку, яка його б’є.І хоч зріс я, мов кедр, що вінчає Ливан[70],Та душа в мні похила, повзка, мов бур’ян.І хоч часом, мов грім, гримне слово моє,То се бляшаний грім, що нікого не вб’є.[І хоч вирвеся з уст крик: «Най гине тиран!»,То не крик се душі, тільки брязкіт кайдан][71].І хоч душу манить часом волі приваб,Але кров моя – раб! Але мозок мій – раб!Хоч я пут не ношу на руках, на ногах,Але в нервах ношу все невольницький страх.Хоч я вольним зовусь, а, як раб, спину гнуІ свобідно в лице нікому не зирну.Перед блазнем усяким корюся, брешу,Вольне слово в душі, наче свічку, гашу.Хоч труджусь день і ніч, не доїм, не досплю,А все чую, немов я на панськім роблю.І хоч труд свій люблю, а все сіпа гачок:Ти прикутий до нього, мов раб до тачок.Хоч добра доробивсь, та воно лиш тяжить,Мов чуже для когось, мушу я сторожить.З ким в життю не зійдусь, все підляжу йому;Так чи сяк вибирать – все найтяжче візьму!І хоч часом в душі підіймається бунт,Щоб із пут отрястись, стати твердо на ґрунт, —Ах, то й се не той гнів, що шаблюку стиска,Се лиш злоба низька і сердитість рабська.Вавилонські жінки, відвернувшись, ідітьІ на мене здивовано так не глядіть!Щоб не впало прокляття моє на ваш плід,Не прийшлось би раба привести вам на світ.Вавилонські дівчата, минайте мене,Хай мій вид співчуттям серце вам не торкне!Щоби вам не судилась найтяжча судьба,Найстрашніша клятьба – полюбити раба!»

Із книги Кааф[72]

* * *У сні знайшов я дивную долину.Було так ясно, тихо, легко в ній,Що бачилось мені: не йду, а лину.Сміялася в пишноті веснянійПрирода, пахощами вся облита,І скрізь співав пташок незримий рій.Сріблом на збоччях хвилював лан жита,Верхом шумів-гудів відвічний ліс,Внизу була велична тайна скрита.Внизу був луг, і з нього вітер нісТакі розкішні пахощі, що грудиАж ширшали і дух у тілі ріс.А йшли ті пахощі з квіток, що всюдиРосли – барвисті, дивних форм, яких,Мабуть, ніколи не плекали люди.Хиляючись до тих квіток палких,Я чув, що й спів солодкий з них виходить,Мов пасма тонів ніжних і м’яких.Між тих квіток дівчат багато ходить,Всі в білому, в вінках і скиндячках,І одна одну все за руку водить.У всіх маленькі кошики в руках,І кожду квітку пильно оглядають,Пестять і підливають на грядках.Не рвуть квіток співучих, та зриваютьІз кождої ростинки по листкуІ бережно у кошики складають.І, бачачи забаву їх таку,Я мовив: «Нащо ті листки, дівчата?На лік, на страву їх рвете яку?»І мовила одна: «Рвемо для свята.І не на лік, бо для здорових се;І не на страву – сита наша хата.А хто до уст листок сей занесе,І розгризе, і сок його скуштує,У того серце розкішшю стрясе;У того смілість душу напростує,У того радість очі прояснить,Турботи всі розвіє й пошматує.Твій сум, твою зневіру хоч на митьПрогонить він; ти станеш мов дитина,Всю суть свою ти мусиш відмінить.Всім любий ти, хоч круглий сиротина,І любиш всіх, щасливий в тій любві.Кааф у нас зоветься та ростина[73]».Пішли. Та йдуть і мовлять інші дві:«А ти не рад листків тих скуштуватиІ занести їх там, своїй верстві?Чи все в вас має лютість панувати,Зневага до людства, погорда й їдь?»І кинувсь я листки ті дивні рвати,Ось вам пучок їх. Нате та гризіть!* * *Поете, тям, на шляху життєвомуТобі перлини-щастя не знайти,Ні захисту від бурі, злив і грому.Поете, тям, зазнати маєш тиВсіх мук буття, всіх болів і унижень,Заким дійдеш до світлої мети.Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень,Ілюзій і оман твій рай цвіте,А ґеній твій – то міць суґестій, зближень.Пророцький дар у тебе лиш на те,Щоб іншим край обіцяний вказав ти,А сам не входив у житло святе.І серце чулеє на те лиш взяв ти,Щоб кождому в день скорби пільгу ніс,І в горю слово теплеє сказав ти.Та з власним горем крийся в темний ліс!Ніхто до тебе не простягне рукуІ не отре твоїх кривавих сліз.Та не міркуй, що родивсь ти на муку,Бо й розкошів найвищих маєш часть,У творчій силі щастя запоруку.Усе, чого тобі сей світ не дасть,Знайдеш в душі своїй ясніше, краще:Найвищу правду і найбільшу власть.Ото й минай все темне, непутяще,Весь злудний блиск, тріумфи хвилеві,Все підле, самолюбне і пропаще.І бережи на своїй головіВінок незв’ялий чистоти, і ласки,І простоти, мов квіти полеві.У маскарад життя іди без маски,На торжище цинізмів і наругВиходь з ліхтарнею з старої казки:В ній щезне тіло, появиться дух,Прозора стане явищ темна маса.І будь ти людям не суддя, а друг.І дзеркало, й обнова. Guarda e passa[74].* * *Гуманний будь, і хай твоя гуманністьПливе з криниці чистої любови,Якої не мутить пиха й захланність.Гуманний будь не так, як богослови,Що надприродним ліктем довг свій мірять,Льву такають, а гримають ослові,Братами мають тих лише, що вірятьУ їх закон, в їх повісті і чуда,До «вічних благ» все ласо зуби шкірять,Та цідять муху, щоб ковтнуть верблюда.Не те, щоб всіх любив, – се вже надміру,А не бажай нікому зла та худа.Всіх бляґ і брехень не бери на віру,На фальш і зраду май порядний дрюкІ не давай з братів лупити шкіру.Лише не сердься, не заламуй рук,Котячу флеґму май усе в запасі,Не вір облесним, стережися злюк,А дармоїдам все кажи: А засі!* * *Як трапиться тобі в громадськім діліЗдобути голос, вплив якийсь і значність,Народ вести, снувати плани смілі,То пам’ятай і все май ту обачність,Не вірити і не дуфать ніколиНа княжу ласку й на народну вдячність.Бо княжа ласка, як той сніг на поли,Що вітер здує, в південь злиже сонцеІ лишить чорний ґрунт, пустий і голий.Народна вдячність, ти, фатальний гонче,Що з злою вістю все прибудеш вчасно,А з доброю все спізнишся доконче!І не міркуй, що де ти бачиш ясно,Там іншим з твого слова засвітає,Хаос думок уложиться прекрасно.Не вір, що люд твої заслуги пощитає,Що задля них одну дрібну провинуТобі простить! Він судить – не питає.І знай, коли щасливую годинуТи прозівав, щоб інших взять під ноги,Тебе самого безпощадно в глинуЗатопчуть, як камінчик в брук дороги.* * *Ти йдеш у вишукано скромнім строюІ згірдно так глядиш на сю пропащу,Що натяк сам – назвать її сестрою —Ти за зневагу приняла б найтяжчу.Ти чесна! Двадцять вісім літ проживши,Ти весну молодости вже найкращуПустила мимо! Ти пройшла, не пивши,Поуз криницю втіхи життєвої,Уста свої презирством заціпивши.Чого ти ждеш? Чи ще весни нової?Вона минула вже безповоротно.Ти гордо йдеш, та вже ціпкії звоїЖаль простяга, та вже тобі турботно,Вже щось гірке під серце підступає,Сумне, як день, що йде понуро-сльотно.Чи то не зависть по душі щипає?Минаєш ту пропащу, мов не бачиш,А скоса зиркнеш – щось в устах злипає…Мабуть, вночі до подушки заплачеш!Ф. РДівчино, каменю дорогоцінний,Затоптаний в болото, тванню вкритий,Та й досі в блиску свойому нетлінний!На тебе я дивлюся сумовитий:Який багатий скарб чуття й любовиМарнується розтоптаний, розбитий!Огонь, що так горить у твоїй крови,Нагадує мені часи старії,Коли чуття не гнули ще в окови.Така, як ти, колись в Александрії[75],Співаючи, по вулицях ходилаПід іменем Єгиптянки Марії[76].І так, як ти, й вона тоді твердила:«Усіх люблю! Чи бідний, чи багатий,До мене йди і попускай вудилаСвоїм бажанням! Я не для заплати,А через той огонь, що в жилах грає,В свої обійми рада всіх приняти!В кого жура сон ніччю пожирає,Хто радощів не має з ким ділити,Хто пристрасти пожежею згорає,Хто в праці гнесь, без діл не може жити —До мене йдіть! Я всім на своїм лоніДам рай або про рай хоч хвилю снити».Благословлю уста твої червоніІ очі ті безсоромно огнисті —Дві зорі на рум’янім небосклоні!І груди ті прегрішні і пречисті,І стан гнучкий, і сміх – серпанок срібний,Що закрива безодні горя мглисті.І лад той навіть клясти я нездібний,Що впхнув тебе в безодню ту без тями:З усею поганню він був потрібний,Щоб розвалить міцну стіну між нами,І дав нам здибатись, і полюбиться,І розійтись розбіжними стежками.Не раз іще твій вид мені присниться,Не раз іще ім’я твоє коханеПрошепчу я тужливими устами.Благословлю тебе. Де лиш постанеНога твоя, нехай там радість сяє,Най сміх лунає, хоч і серце в’яне.І ти не думай, що тебе чекає!За тим, що щезло, – безхосенні жалі,А напереді смерть усіх спіткає.В бруднім завулку, в ясному шпиталіЧи власнім ліжку – всім одна дорога!Найкраща чвірка не заїде далі.А ти не дбай, і доки тільки змога,Сій радощі, плекай любовні мріїІ жаль гони від свойого порогаЗа прикладом Єгиптянки Марії.* * *Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.Я змерз. І випало з холодних пальцівПеро. І мозок стомлений відмовивВже послуху. В душі глибока павза.Ні мозок, ні чуття, ні біль – ніщоВ ній не ворушиться. Завмерло все,Немов гнилий ставок в гущавині,Якого темну воду не ворушитьВітровий подих.Але цить! Се що?Чи втопленики з болотного днаВстають і з хвиль вонючих простягаютьОпухлії, зеленуваті руки?І голос чути, зойк, ридання, стогін —Не дійсний голос, але щось далеке,Слабе, марне, тінь голосу, зітхання,Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,Яке болюче!..«Тату! Тату! Тату!Се ми, твої невродженії діти!Се ми, твої невиспівані співи,Передчасом утоплені в багнюці!О, глянь на нас! О, простягни нам руку!Поклич до світла нас! Поклич до сонця!Там весело – нехай ми тут не чахнем!Там гарно так – хай тут не гниєм!»Не вийдете на світло, небожата!Не вивести вже вас мені до сонця!Я сам отсе лежу у темній ямі,Я сам гнию тут, до землі прибитий,А з диким реготом по моїй грудиТупоче, б’є моя лихая доля!І ще раз чути: «Тату! Тату! Тату!Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихниТеплом, що з серця йде, повій весною,А ми пурхнем, оживемо, заграєм!Весняним чаром, співом соловейківНаповнимо твою сумну хатину,Арабських пахощів на своїх крилахНанесемо, коверцем пишнобарвнимРозстелимось під твоїми ногами.Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!»Де ж я тепла візьму вам, небожата?Уста мої заціпило морозом,А серце в мене вижерла гадюка.* * *Як голова болить!Пожовклі картиРукопису старого помаленькуПеребігають стомленії очі,А в голові грижа, немов павук,Снує сітки, немов штукар у тьміПускає сині, білі, пурпуровіРакети, огняним млинком вертиться,То вказує в бенґальськім світлі дикіЯкісь появи, що з тих карт пожовклихЗриваються, немов осіннє листяПід подихом хуртовини…«ПрийшовСвятий Матвій у город людожерів[77].А люди ті такі звичаї мали:Не їли хліба, не пили води,А тілько жерли тіло чоловічеІ кров пили. А хто чужий траплявсяУ город їх, то тут його хапалиІ, вивертівши очі, напувалиОтруйним зіллям, і в тюрму саджали,І клали їсти їм траву-отаву».І вже щеза з перед очей рукопис,І ту страшну історію читаюУ власнім серці: як я заблукавсяУ город – будь ім’я його прокляте! —Як очі вибрано мені, щоб яНе бачив, хто мене і пощо в’яже,І як замісто хліба довго-довгоЯ годувавсь ілюзій диким зіллям.І ось я темний у тюрмі ридаю,І не за тим ридаю, що пропало:Не за свободою, яка ніколиСвобідна не була; не за тим щастям,Що лиш у снах являлось та дразнило.Лиш те болить мене, що, зведенийДо стану травоїдної худоби,Я тямки чоловіцтва ще не стратив.Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси,Стукочуть кроки – се сторожа входить.Хтось шарпнув шнур, що в’яже мої руки,І роздивля табличку, що до нихПрив’язана. «Три дні ще, і тодіЧас буде вивести його».Пішли.Мені не страшно. Що ж, три дні! МоглиІ зараз брать.А може… може, тамДалеко десь, по той бік Чорномор’я,Маленька барка надува вітрила,І в ній сидить спаситель твій, що чудомПерепливе безодню, і ввійдеВ останню ніч у сю сумну темницю.І верне зір тобі, і скаже: «Встань і вийди!»[78]Ге-ге, колись в леґендах так бувало,Та не тепер! Не надійся нічого!Мовчи і жди!* * *Якби ти знав, як много важить слово,Одно сердечне, теплеє слівце!Глибокі рани серця як чудовоВигоює – якби ти знав отсе!Ти, певно б, поуз болю і розпуки,Заціпивши уста, безмовно не минав,Ти сіяв би слова потіхи і принуки,Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, —Якби ти знав!Якби ти знав, які глибокі чинить раниОдно сердите, згірднеє слівце,Як чисті душі кривить, і поганить,І троїть на весь вік, – якби ти знав отсе!Ти б злість свою, неначе пса гризького,У найтемніший кут душі загнав,Потіх не маючи та співчуття палкого,Ти б хоч докором не ранив нікого, —Якби ти знав!Якби ти знав, як много горя криєтьсяУ масках радости, байдужости і тьми,Як много лиць, за дня веселих, миєтьсяДо подушки горючими слізьми!Ти б зір і слух свій наострив любов’юІ в морі сліз незримих поринав,Їх гіркість власною змивав би кров’юІ зрозумів весь жах в людському безголов’ю,Якби ти знав!Якби ти знав! Та се знання предавнеВідчути треба, серцем зрозуміть.Що темне для ума, для серця ясне й явне…І іншим би тобі вказався світ.Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривогиБула б несхитна, ясна путь твоя.Як Той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих[79],Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних, вбогих:«Не бійтеся! Се я!»

Із книги «Давнє й нове»

Друге побільшене видання збірки «Мій Ізмарагд»

(Львів, 1911)

Замість пролога

СВЯТОВЕЧІРНЯ КАЗКАСхилившись о вікно, сиджу я в час вечірний,І зір мій мчить в простір глухий, мрячний, безмірний;І думи в світ летять, в хатки низькі й палати,Як буде мир Христа рожденного вітати.Бо вечір се святий; палає світло всюди,І огник радости у кождій тліє груди!«Ось вісімнадцять сот вісімдесят три літа,Як Той родивсь, що став учитель, світло світа,Що за слова любви умер на хреснім древі,За правду завіщав усі вінці терневі!І справджується Твій завіт болющий, Христе!Чи в світі виросло любви насіння чисте,Що сіяв Ти, – чи став щасливший, кращий він, —Не знаю; тілько те осталося без змін,Що за кривавий труд заплатою єсть голод,Що волю й дотепер б’є самоволі молот,Що гонять за любов, за правду висмівають,Що втішнії сумних, голодних ситі лають!»От так у самоті я думав; в тьмі кімнатиТак сумно, важко тут те свято зустрічатиБез слова любого, без друга і без роду;Я рад був з каменем на шиї скочить в воду.А втім, нараз – се що заблисло в моїй хаті,Мов сонечко зійшло і блиски ллє багаті?Мій зір осліплений схилився вниз в тій хвили, —А втім, почувся звук, так ніжний, чистий, милий,Що, мов роса свята, на серце впав зболіле:«Невже ж ко мні любов тобі вже надоїла?»Я зір підняв – і глянь: в надземній красотіСтояла женщина – не в сріблі-злоті,А в простім, хоч зовсім не вбогім, чистім строю,З лицем, осяяним здоров’ям і красою,І з мисли виразом могучим на чолі,І з оком, що пройма глуб серця і ціліПростори земнії обнять, здається, в силі.«Хто ти? – промовив я. – Слова твої так милі,Знайомий так твій вид, і голос серцю близький, —Та чи любить тебе я не занадто низький?»«Ні ти, ані ніхто, мені по роду рідний,Коли любить мене не стане сам негідний.Та нині свято; всі веселі, як хто може, —То й прикро думать так на самоті, небоже.О, знаю й я той біль! Недавно сумувалаІ я так в самоті, відрадоньки не мала.Хоч я між сестрами, як бачиш, не посліднаКрасою й розумом, та що ж, тому, що бідна,То й власний рід мене цуравсь, – і много-многоДнів так сиділа я серед плачу гіркого…Та днесь не ті часи, – сьогодні й я вже маюКоханую рідню, – і днесь її збираюНа братній пир. Ходи! І ти ж рідня мені!»І понеслись ми враз на крилах херувима[80],І став весь руський край у нас перед очима,Широкий, килимом укритий сніговим,І небо яснеє зорілося над ним.«Отсе рідня моя! Отсе моя держава,Мої терпіння всі, моя будучність, слава:Дністер, Дніпро і Дон, Бескиди і Кавказ,Отсе – сини мої, мій чудний рай – для вас!Любіть, любіть його! Судьби сповниться доля,І швидко власть чужа пропаде з сего поля!Не стане тих, що днесь на вас наругу зводять,І щезне сила їх, мов мгли нічні проходять».І повела вона мене в сільськії хати.«Ходім народові з тим святом щедрувати!»Де стріне біль, нужду, там і потіху лишить;Де плач, ридання, жаль – гіркії сльози втишить;Де чути звук пісень, там в серцях нехолоднихРозбудить жаль, любов до вбогих і голодних.І за її слідом меншає горе всюди,Росте надія, сил більшіє в кождій груди.«Ходім до пастирів народа!» – знов сказала.В віконця яснії попівські заглядала,І наче той дзвінок вечірньою порою,Так клич її лунав, мов поклик той до бою:«Ставайте дружно всі, і згідно всі, і сміло, —Бо ваших рук важке, святе чекає діло!Ви – сіль сеї землі! Як звітріє вона, —То чим посолять хліб із нового зерна?»І дальше ми в міста летіли між варстати,Де тісно, вогко, де вдень сонця не видати;І в школи, де то й ум, і злуда в парі блудять;В палати судові, де правду й кривду судять;В варстати духові, де з слова із живогоОружіє кують для чесноти й для злого.І скрізь її слова гули, як крик сумління,То радість родячи, то муки і терпіння.І довго, довго так по краю ми літали,Надії співом ми схід сонця привітали.Тоді, всміхнувшися, вона рекла до мене:«Чи ще тобі життя таке тяжке й нужденне?Чи ще ти будеш так журиться самотою?Не бійсь, коли ти сам, то знай, що я з тобою!Хоч все покине, я одна тебе не кину, —Лиш ти люби мене – свою Русь-Україну!»І на чоло моє свій поцілуй надземнийЗложила – й я збудивсь в холодній хаті темній.

Із циклу «Поклони»

ПОЕТ МОВИТЬ:Вниз котиться мій віз. Пов’яли квіти,Літа на душу накладають пута.Вже не мені в нові світи летіти!Війну з життям програв я, любі діти!Cosa perduta![81]З яким же запалом я йшов до бою!Як рвалася вперед душа вітхнута!Горіло серце чистою любвою!..І що ж здобув? Лишив що за собою?Cosa perduta!Не дав мороз моїм листкам розвиться,Квітки мої побила буря люта!Не довелось геройським боєм биться,Ламаться звільна мусив, ржою вкриться —Cosa perduta!З дрібних шпигань мої повстали рани,Частками жерла моє серце скрута…Я й сам не знав, де ті мої тирани?З дрібних огнив сплелись мої кайдани!Cosa perduta!Україно, моя сердечна нене!Не лай мене, стражденна, незабута,Що не дало моє життя злиденнеТого, що ждати ти могла від мене!Cosa perduta!УКРАЇНА МОВИТЬ:Мій синку, ти би менш балакав,Сам над собою менше плакав,На долю менше нарікав!На шлях тернистий сам подавсяІ цупко по тернах подрався, —Чого ж ти іншого чекав?Сам знав, що гола я і вбога,І до мойого ти порогаПрийшов, захтів служить мені.Ну, в мене слугам плати скупо,А нарікать на мене глупо…Просила я тебе чи ні?І що тобі за кривда сталась?Що підняли на тебе галас:«Не любить Руси він ні раз!»[82]Наплюй! Я, синку, ліпше знаюВсю ту патріотичну зграюЙ ціну її любовних фраз.Що проживеш весь вік убого?Значить, не вкрав ніщо ні в кого,А чесно працював на хліб.Та й те подумай ще, будь ласка:Твойого «я» найкраща часткаЗ тобою враз не ляже в гріб.РЕФЛЕКСІЯВажке ярмо твоє, мій рідний краю,Нелегкий твій тягар!Мов під хрестом, отсе під ним я упадаю,З батьківської руки твоєї допиваюЗатроєний пугар.Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще требаПоваги й блиску від будущини,Чи ні, – одного лиш тобі благаю з неба,Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебеТвої найкращії сини.Щоб сіячів твоїх їх власне поколінняНа глум не брало і на сміх.Щоб монументом їх не було те каміння,Яким в відплату за плодючеє насінняЩе при життю обкидувано їх.СІДОГЛАВОМУ[83]Ти, брате, любиш Русь,Я ж не люблю, сарака!Ти, брате, патріот,А я собі собака.Ти, брате, любиш Русь,Як хліб і кусень сала, —Я ж гавкаю раз в раз,Щоби вона не спала.Ти, брате, любиш Русь,Як любиш добре пиво, —Я ж не люблю, як жнецьНе любить спеки в жниво.Ти, брате, любиш РусьЗа те, що гарно вбрана, —Я ж не люблю, як рабНе любить свого пана.Бо твій патріотизм —Празнична одежина,А мій – то труд важкий,Гарячка невдержима.Ти любиш в ній князів,Гетьмання, панування, —Мене ж болить їїВідвічнеє страждання.Ти любиш Русь, за теТобі і честь, і шана,У мене ж тая Русь —Кровава в серці рана.Ти, брате, любиш Русь,Як дім, воли, корови, —Я ж не люблю їїЗ надмірної любови.ЯКБИ…Якби само великеє стражданняМогло тебе, Вкраїно, відкупити, —Було б твоє велике панування,Нікому б ти не мусила вступити.Якби могучість, щастя і свободаВідмірялись по мірі крови й сліз,Пролитих з серця і з очей народа, —То хто б з тобою супірництво зніс?О горе, мамо! Воля, слава, силаВідмірюються мірою борби!Лиш в кого праця потом скрань зросила,Наверх той виб’єсь з темної юрби.Та праці тої, мамо, в нас так мало!Лежить облогом лан широкий твій,А кілько нас всю силу спрацювало,Щоб жить, без дяки, в каторзі чужій!ДЕКАДЕНТ

(В. Щуратові)[84]

Я декадент? Се новина для мене!Ти взяв один з мого життя момент,І слово темне підшукав та вчене,І Русі возвістив: «Ось декадент!»Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —Се лиш тому, що склалось так життя.Та є в ній, брате мій, ще нута друга:Надія, воля, радісне чуття.Я не люблю безпредметно тужитиНі шуму в власних слухати вухах;Поки живий, я хочу справді жити,А боротьби життя мені не страх.Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,Не раз і прів, і мерз я, і охрип,Та ще ж оскомини хронічної не маю,Катар кишок до мене не прилип.Який я декадент? Я син народа,Що вгору йде, хоч був запертий в льох.Мій поклик: праця, щастя і свобода,Я хлопський син, пролог, не епілог.Я з п’ющими за пліт не виливаю,З їдцями їм, для бійки маю бук,На празнику життя не позіваю,Та в бідності не опускаю рук.Не паразит я, що дуріє з жиру,Що в будні тілько й дума про процент,А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.Який же я, до біса, декадент?МОЇЙ НЕ МОЇЙПоклін тобі, моя зів’яла квітко,Моя розкішна, невідступна мріє,Остатній се поклін!Хоч у життю стрічав тебе я рідко,Та все ж мені той спогад серце гріє,Хоч як болючий він.Тим, що мене ти к собі не пустила,В моїх грудях зглушила і вгасилаЛюбовний дикий шал,Тим ти в душі, сумній і одинокій,Навік вписала ясний і високийЖіночий ідеал.І нині, хоч нас ділять доли й гори,Коли на душу ляжуть злії змори,Тебе шука душа,І до твоєї груді припадає,У стіп твоїх весь свій тягар скидає,І голос твій весь плач її втиша.А як коли у сні тебе побачу,То, бачиться, всю злість і гіркість трачуІ викидаю, мов гадюк тих звій;Весь день мов щось святе в душі лелію,Хоч не любов, не віру, не надію,А чистий, ясний образ твій.НЕНАЗВАНІЙ МАРІЇХоч забудеш ти за мене,Я за тебе не забуду;Незліченними гадкамиВсе тобі являться буду.Сизий голуб промайне,Ти згадаєш, моя мила:«А він так любив мене!Чом його я не любила?»Божа пчілка над цвітокПролетить, і ти спом’янешСвоє слово: «Цить там, цить,Бо нічого не дістанеш!»На стіні павук снуєПретонісінькую сітку,І згадаєш ти своєНудьгування в своїм світку.Чи комарик забринитьНа вікні твоїм весною —Ти згадаєш: «Так співавВін, сумуючи за мною».Чи закракає ворона,То згадається тобі:«Чом же я [і]з ним зірваласьІк життьовій боротьбі?»Чи камінчик в воду кане,Ти згадаєш лиш одно:«Як я в те багно поганеПровалилась аж на дно!»Не гони тих дум від себе —Все одно не відженеш:В супроводі їх, сумная,Аж до гробу доплинеш.І як блискавка заблисне,То в її огні громовімТи побачиш нехотяОбраз мій в вінці терновім.ДО МУЗИЗнов кличеш ти мене, моя богине,В непроходимі нетрі тих часів,Де правда родиться і правда гинеІ де луна ігровище бісів.У світ краси й гидоти, в море сине,В аркани злуд, у тайники лісів,В вир пристрастей, в огонь, що ввік не стине,І в заколот небесних поясів.Нехай і так! Підем, моя ти люба!Скуштуємо ще раз утіх земнихІ зирнемо в той вир, де всьому згуба.Ще раз пройдем по сховищах тісних,Де жах і жаль, і мрії, й дійсність груба,І втомимось, і заснемо по них.

Із циклу «Паренетікон»[85]

* * *Не слід усякого любити без розбору.Як добрі щепи садівник плекає?Так, що всі зайві парості втинає,Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору.Господь сказав: «Яка тобі заслуга,Коли кохаєш свого брата, друга?А ви любіте своїх ворогів!»Подумай добре, що Господь велів!Не мовив: «Моїх ворогів любіте!»Отсе, брати, ви добре розумійте,Що ворог Божий, ворог правди й воліНе варт любови вашої ніколи.* * *Немає друга понад мудрість,Ні ворога над глупоту,Так, як нема любови в світіНад матірню любов святу.Не ділиш мудрости з братами,Її злодії не вкрадуть,Її не згубиш по дорозі,Вона свобідна серед пут.Вона маґнет посеред моря,Найкращий скарб, безцінний дар,Огнище тепле в студінь горя,Холодна тінь у страстей сквар.Без неї все життя пустиня,Так, як пустий без друга шлях,І як твій дім пустий без сина,І як пустий дурного страх.* * *Хто в першій життя четвертиніЗнання не здобув,А в другій життя четвертиніМайна не здобув,А в третій життя четвертиніХто чесним не був,Той скаже в четвертій: «Бодай яІ в світі не був!»* * *О чоловіче, коли спиш, чи чуєш,Як у твій дім скрадаються злодії?Так само не почуєш, як прийдеТой ангел смерти, і чи молодії,Чи то старі літа твої урве.Щаслива молодість днем нинішнім живе:«Сьогодні їжмо, пиймо й веселімся,А тим, що завтра буде, не журімся».Ще ж коли молодости хто не втратив,І досвідом життя своє збагатив,І в старості зберіг єство людини,Той не боїться смертної години.СТРОФИ

1

Пурпуром сонечко сходить,Пурпуром криється в морю;Так будь і ти все спокійний —В щастю і в горю.

2

Мужню силу хоч похилить горе,Та не зломить, в підлість не поверне;Так і свічку хоч схили додолу,Свого світла вниз вона не зверне.

3

Обрубане дерево знов зеленіє,І місяць із серпа знов повний стає;Се бачачи, чесні, не тратьте надії,Хоч доля гнівная вас гонить і б’є.

4

Не цурається правди мудрець,Хоч вона й з уст дитинячих буде, —Так як в ніч, коли сонце зайшло,Каганця не цураються люде.

5