Полная версия
Шляхами і стежками життя
70
«Фараон» – історичний роман польського письменника Александра Гловацького (1847–1912), який творив під псевдонімом Болеслав Прус, написаний у 1894–1895 рр.
71
Жулавський Єжи (1874–1915) – польський письменник і драматург, один із основоположників польської науково-фантастичної літератури.
72
Ридель Люціан (1870–1918) – польський поет і драматург.
73
Пшерва-Тетмайєр Казимеж (1865–1940) – польський поет, прозаїк, драматург.
74
«Марія Магдалина» – роман польського письменника Густава Даниловського (1872–1927), написаний у 1912 р.
75
Персія – регіон у Південно-Західній Азії, територія якого приблизно відповідає сучасному Ірану, який мав цю назву до 1935 р.
76
Ідеться про театрального діяча Олександра Михайловича Крамського, який був соратником М. Соловцова та адміністратором його театру в Києві.
77
Театр Соловцова – один із перших театрів Києва з постійною трупою. Заснований у 1898 р. відомим російським актором та драматургом Миколою Соловцовим; був розміщений на території колишньої садиби професора Київського університету Ф. Мерінга на Миколаївській площі (тепер це площа Івана Франка – приміщення Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка).
78
Юренева Віра Леонідівна (1876–1962) – російська актриса. У згаданому «Театрі Соловцова» грала 4 сезони в період від 1906 р. до 1919 р. У п’єсі Єжи Жулавського «Ерос і Психея» (написана 1904 р.) саме В. Юренева зіграла головну роль.
79
Московський художній академічний театр (МХАТ) – драматичний театр у Москві, заснований К. Станіславським та В. Немировичем-Данченком у 1898 р. У часи, про які згадує авторка, – один із провідних модерних театрів Російської імперії.
80
Під час Першої світової війни Наталена Королева справді працювала в російському Червоному Хресті, оскільки офіційною датою утворення українського відділення вважається 18 квітня 1918 р.
81
Георгіївський хрест (орден св. Георгія) заснований у Росії в 1769 р. як військова відзнака для нагородження офіцерів і генералів; із 1807 р. – для нагородження солдатів і унтерофіцерів (із 1913 р. офіційна назва – Георгіївський хрест).
82
Сьогодні в будинку, де М. Лермонтов прожив останні два місяці життя, міститься Державний музей-заповідник М. Ю. Лермонтова (місто П’ятигорськ, вул. Лермонтова, 4). Цей будиночок залишився неушкодженим, тому цілком імовірно, що саме в ньому й зупинялася Наталена Королева.
83
Німецький вчений і письменник Георг Моріс Еберс (1837–1898) написав 12 романів із різних періодів історії Стародавнього Єгипту, серед яких «Дочка фараона» (1864), «Уарда» (1877) та ін.
84
Наталена Королева перші свої розвідки написала французькою мовою (відомо про кілька публікацій у французьких періодичних виданнях «Echos d’Orient», «Revue Augustinienne», «La Croix», «Uniondes Eglises», «La Femme à la Campagne», «Revue des Poétes»), найчастіше – під псевдонімом Frère Jean.
85
Королів Василь Костянтинович (псевдонім Королів-Старий; 1879–1941) – український письменник, видавець, громадський діяч; чоловік Наталени Королевої.
86
Мельник – містечко в Чехії, приблизно за 30 км на північ від Праги.
87
«1313» – історичний роман Н. Королевої (1935 р.) про часи середньовіччя.
88
Карлос де Ляцерда (Лячерда) – герой роману «Предок», у якому Наталена Королева описує його життя, поїздку з Бурґоса на Волинь та знайомство з далеким предком авторки по батьківській лінії – Адамом Дуніним-Борковським.
89
«Предок» – історичний роман Н. Королевої (1937 р.).
90
«Во дні они» – збірка оповідань Н. Королевої, яка вперше з’явилася друком у 1935 р. у Львові. Окремо нариси друкувалися протягом 1935 р. у журналах «Дзвони» (за підписом Лячерда Медина Челі (де Лячерда)) та «Жіноча доля». Друге видання (Мюнхен, 1948) доповнене двома творами, а в деяких змінено назву. Сюжети оповідань ґрунтуються на євангельських мотивах.
91
Ідеться про історичний роман «Сон тіні» (1938 р.), що описує події в єгипетській Александрії в першій половині II ст.
92
Тут авторка згадує своє оповідання «Втрата» (Наші дні. – 1943. – Ч. 4. – С. 4.), де справді надруковано «мадридська пристань» замість «мадраської».
93
Див. примітку 97.
94
Капуцини – римсько-католицький чернечий орден, заснований у XVI ст. (тоді ж, до речі, завезли і картоплю до Європи).
95
Лятуринська (Н. К.). Наталена Королева згадує українську художницю, письменницю та громадську діячку Оксану Лятуринську (1902–1970), з якою спочатку познайомилася листовно, щоб замовити скульптурну композицію на могильний пам’ятник В. Короліву-Старому.
96
Патина (італ. patina) – плівка, наліт різноколірних відтінків (від зеленого до брунатного) на поверхні виробів з бронзи, міді, латуні, що виникає через корозію металів.
97
Errare humаnum est (лат.) – людині властиво помилятися.
98
«…яка болість, яка страшлива болість відійти з цього світу, не написавши сторінки, саме тієї, що її хотілось написати…» (з приватного листування) (Н. К.).
99
Вважається, що давній захисний амулет юдеїв та арабів у вигляді долоні з оком, так звана рука Фатіми, в ісламі символізує 5 стовпів віри: символ віри, молитву, пожертву, піст, прощу.
100
Гойно – щедро, розкішно.
101
Тобто мильні бульбашки.
102
Уед – рівчак, глибока та вузька долина в пустині (Н. К.).
103
Мекка – місто в Саудівській Аравії, де народився пророк Магомет.
104
Марабу – титул мусульманського святого (Н. К.).
105
Реконквіста – відвойовання Еспанії від маврів (Н. К.).
106
Тарч – щит; один із обов’язкових атрибутів у геральдичній символіці.
107
Рохас (Rojas) та Карраско (Carrasco) – іспанські шляхетські роди. На щиті герба роду Рохас справді зображено блакитні зорі, а фамільний герб Карраско мість зображення дуба.
108
Патіо – внутрішній двір еспанських домів на спосіб класичного атріума, управлений як садок, з водограєм посередині, в патіо влітку еспанська родина проводить більшу частину дня (Н. К.).
109
Тебризький килим – назва килимів, які виробляють на північному заході Персії (від назви міста Тебриз – столиці тамтешнього килимарства).
110
Дон Хуан де Маранья, тобто Дон Жуан – персонаж багатьох літературних творів, легендарний іспанський розпусник. Наталена Королева дотримується версії, що прототипом Дон Жуана був дон Хуан де Меранья. Див. примітку 105.
111
«Маріїною пряжею» звуть в Еспанії павутиння «бабиного літа» (Н. К.).
112
Тобто з алебастру – з дрібнозернистого гіпсу білого кольору. У переносному значенні вживається на позначення білого (тут – блідого) кольору.
113
Кондоленція (від лат. сondolere) – співчувати.
114
Машталір – конюх, кучер.
115
Тут Наталена Королева описує прапор Мадрида, на якому зображено 7 зірок (за кількістю зірок у сузір’ї Великої Ведмедиці).
116
Овоч (пор. чеськ. owoce) – плоди, фрукти.
117
Пістунка (діал.) – нянька, вихователька, доглядальниця.
118
Тобто походженням з баскських земель в Північній Іспанії та Південно-Західній Франції.
119
Сан Педроде Карденья – стародавній монастир поблизу однойменного селища на південний захід від Бурґоса.
120
Зелений четвер – католицька назва четверга напередодні Великодня (у православній традиції – Чистий четвер).
121
Perillo – песик. Дрібна монета. На еспанських монетах зображення льва. Люд звичайно називає його жартом «песиком». На дрібні монети кажуть: «perro chico» – маленький песик, на великі – «perro gordo» – товстий пес (Н. К.). Un perillo (іспан.) – одна монетка.
122
Por amor de Pios (іспан.) – за любов до Піо.
123
Хота (J) – одинадцята літера еспанської абетки. Вимовляється як українське «х» (Н. К.).
124
Цигани вимовляють її твердо. По вимові хоти враз можна пізнати, говорить еспанець чи циган (Н. К.).
125
Niňa – дівчина, дівчатко, дитина. Цим словом часто називають і дорослу дівчину (Н. К.).
126
Гітана – циганка. Гітаніта, гітанілья – здрібніла форма: циганочка (Н. К.).
127
«Gloria» – хвалебний християнський спів, що входить до складу меси Церков західного обряду. У Великий четвер «Gloria» співають у супроводі органу і дзвонів, після чого музичні інструменти й дзвони не використовують до Великодніх богослужінь (зокрема до згаданої авторкою Білої (тобто Великодньої) суботи).
128
Калатала (калатало) – дерев’яний пристрій для утворення звуків. У церковній традиції використовують у четвер та п’ятницю перед Великоднем, оскільки в ці дні дзвони мовчать.
129
«Руйнування вівтарів» – ідеться про церемонію «оголення вівтаря», яку здійснюють у католицькій церкві після літургії Великого Четверга. З вівтаря знімають скатертину (убрус), що символізує самотність Ісуса перед розп’яттям та нагадує вірянам про факт його роздягання перед стратою.
130
Мадрідський архієпіскоп, властиво, мав титул архієпіскопа Толедського, бо Толедо було до Феліпе II (по-еспанському Феліпе, а не Філіп!) стародавною столицею Еспанії. Мадрід був лише «новою» столицею (Н. К.).
131
Марія Крістіна, мати дона Альфонса XIII, якому було тоді сім літ. Він народився після смерті свого батька, Альфонса XII. Зараз же було проголошено його королем. Інфантом – тобто наслідником – він не був ніколи (Н. К.). Детальніше див. примітку 200.
132
Ante diem festum Paschae (лат.) – перед святом Пасхи.
133
Дукеси – герцогині, маркези – маркізи, кондеси – графині: титули високої шляхти (Н. К.).
134
Гранди, жіноч. рід – грандеси, найвища шляхта, найближчі вельможі з королівського оточення. Король їх ословлює на «ти» як близьких товаришів; вони ж мають право не скидати з голови брила у присутності короля (Н. К.).
135
Тобто королівська капличка.
136
Історичний факт. Вчинив так Карлос тому, що допустився кривди, якої не міг направити. Про це написано в романі «Предок» тієї ж авторки (Н. К.).
137
Азраїл – ангел смерті у маврів. Маври вірили, що у мент смерті людині з’являється ангел Азраїл, вогненним мечем пересікає нитку життя і поцілунком забирає душу людини (Н. К.).
138
Севілья – місто на півдні Іспанії. Тут, за переказами, жив дон Хуан де Маранья, про якого і згадує Наталена Королева (детальніше про нього див. примітки 74, 105). У місті є кілька визначних місць, пов’язаних з цим персонажем: пам’ятник дону Хуану де Маранья (у сквері навпроти лікарні Милосердя), де він зображений із немічним дідусем на руках; будинок на площі Святої Марти, де, за легендою, він зваблював жінок тощо.
139
Шпиталь Милосердя (Hospital de la Caridad) – лікарня в Севільї, яку заснував дон Хуан де Маранья; існує і досі як притулок для бідних та літніх людей.
140
У згаданій Лікарні милосердя на другому поверсі є так званий Кабінет дона Хуана – висока прямокутна кімната, обшита деревом. У кабінеті зберігається шпага дона Хуана, його письмовий стіл, кілька підсвічників та посмертна гіпсова маска.
141
Дон Хуан де Маранья відомий у літературі всіх культурних народів. Його наймення часто помилково вимовляють і пишуть і – дон Жуан (за французами, які несправно читають еспанську «хоту» як своє, французьке j – жі) (Н. К.). (Див. також примітку 74).
142
Fraile – здрібніла форма від «фрай» – чернець, фат (Н. К.).
143
Кавальєро – висловлюється еспанське слово «Caballero». Ніколи не «кабалеро», як це часто пишуть, не знаючи еспанської мови. «Б» висловлюється як «В», а «ll» – як «ль», в Андалузії – як «й». Ословлювання «кавальєро» – все одно, що «пане», «пан» (Н. К.).
144
Джума – чума.
145
Історичний факт. Хуан де Маранья цілком історична особа, його героїчна праця при хворих також історично стверджена. Кляштор кілька разів піднімав питання про його канонізацію (Н. К.).
146
Чернець-трінітар – тобто член католицького чернечого ордену Пресвятої Трійці, заснованого в 1198 р.
147
Великі Борки – тепер Великі Бірки, селище в Тернопільській області.
148
Стелла, чи Естрелья, означає «зоря». В еспанському календарі припадає пам’ять про ту святу 21 травня, в той самий день, як і пам’ять св. Кассільди (Н. К.).
149
Комплікація (від лат. complicare – складати) – ускладнення, заплутаність.
150
Бурґос – місто та провінція на півночі Іспанії.
151
В Еспанії кожний має прізвище не тільки батька, але й матері. Якщо ж якась галузь роду вимерла – прізвище переноситься часами на най ближче споріднену особу. Тому еспанські прізвища такі довгі (Н. К.).
152
Швагер – тут: чоловік сестри.
153
Як став повнолітнім, Адріан Дунін-Борковськии був «натуралізованим французом», то є дістав франц[узьке] громадянство, відбував військову службу у франц[узькій] армії. Це громадянство лишив собі на все життя (Н. К.).
154
Гільдія – у період раннього середньовіччя в Західній Європі – об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів. Очевидно, тут Н. Королева має на увазі своєрідний внесок для вступу в таке об’єднання.
155
Антимахус (Papilio antimachus) – велетенський метелик родини вітрильників; назву отримав від імені Антимаха (одного з троянських старійшин у грецькій міфології).
156
Стелла, Stella – зоря (Н. К.).
157
Тут згадуються так звані Піренейські війни Наполеона з союзом Іспанії, Португалії та Англії на початку XIX ст. (іноді вживаються й інші назви: війна за незалежність Іспанії; Іспанська революція 1808–1814 рр.).
158
Наполеон III Бонапарт (1808–1873) – останній французький імператор, президент Французької республіки, племінник Наполеона I.
159
Село Сан-Педро де Карденья, звідки родом був Сід, лежить у 8 кілометрах від Бурґоса (Н. К.).
160
Сід Кампеадор (справжнє ім’я – Родріго Діас де Бівар; народився [1043] р., помер 1099 р.) – іспанський лицар, який прославився під час Реконкісти; національний герой Іспанії.
161
Мадругада (іспан. madrugada) – світанок.
162
Мова про традиційні процесії в Іспанії протягом Страсного тижня (Семанта Санта). Ритуал полягає в тому, що з церкви виносять і проносять містом на спеціальних ношах фігури Ісуса або ж Діви Марії. Інколи на цих ношах створюють цілі скульптурні композиції, які відтворюють сцени Святого Письма. Бути серед носіїв – велика честь для віруючих мешканців (попри те, що ноші інколи бувають надзвичайно важкими) і знак щирого каяття. Процесія триває близько 6 годин (з перервами для відпочинку) і долає шлях від приходу окремого братства до головного собору міста.
163
Галлего, висловлюємо – «гальєґо», мешканець найвбогішої еспанської провінції Галісії (Н. К.).
164
«Маха», чи «манола», – елегантка-чепуруха з люду, в якій сконцентровано все специфічно еспанське, починаючи з мальовничого одягу і кінчаючи виразами мови (Н. К.).
165
Saeta – «стріла», спів-імпровізація, яка імпровізована тут же, на місці – слова і мелодія (Н. К.).
166
Тобто в каптурах – гострокутних головних уборах із прорізами для очей (від іспан. capirote – капюшон).
167
Назареносами називають тих, хто у згаданій раніше процесії під час Страсного тижня несе свічки попереду нош-платформ зі скульптурами Ісуса Христа та Діви Марії.
168
Опаловий – колір опалу: молочно-білий з райдужними відтінками та голубуватим або жовтуватим відблиском.
169
Вклоніться вашому пану вуйкові, Ноель (Н. К.).
170
Chica, висловлюється: «чіка», значить – «маленька». Цим словом в Еспанії називають не тільки дітей, але і дорослих дівчат. Є це пестливий вираз (Н. К.).
171
Суперіор – титул очільника монастиря.
172
Очевидно, тут від назви євхаристичного хліба у католиків (облатка – тоненький коржик із прісного тіста для причастя в католиків та протестантів).
173
Русільйон та Гасконія – історичні провінції Франції.
174
Андалузія (Андалузія) – іспанська автономія (зі столицею Севілья) з восьми провінцій: Альмерії, Кадісу, Кордови, Гранади, Уельви, Хаену, Малаги і Севільї.
175
Дуро (іспан. duro) – старовинна іспанська срібна монета.
176
Романішелі (франц. romanichel) – зневажлива назва циган.
177
«Hijo de vecino» читається «іхо де весіно» – син сусідів. Еспанський вираз, який означає «як кожний, як хто-будь» (Н. К.).
178
Копистка – дерев’яна лопатка.
179
Декокт (лат. decoctum) – відвар (найчастіше з лікарських трав).
180
Саванарола Джіроламо (1452–1498) – італійський чернець, домініканець, проповідник (від 1475 р.), автор кількох трактатів на релігійні теми.
181
Опука (заст.) – тут: м’яч.
182
Регула (лат. regula) – правило, закон, чернечий статут.
183
Зілійниця – жінка, яка знається на зіллі та лікує травами, знахарка.
184
Нетачанка (пол. najtyczanka) – діалектна назва тачанки.
185
Морана (Морена) – міфічна богиня смерті та холоду, втілення диявольських сил.
186
Тут авторка цитує польські прислів’я (імовірно, не зовсім точно) про пекаря «Piecze piekarz guski, uścipuje kuski / Piekarzka mu pomaga, uścipują obadwa» («Пече пекар гуски, відщипує шматки / Пекарка йому допомагає, відщипують обоє») та про горобця, який «szyje boty ze grochu» («шиє черевики з гороху»).
187
«Frére Jaques, frére Jaques, dormez vous?..» – слова відомої французької дитячої пісні «Брате Жак, Брате Жак, чи ти спиш?..», де справді рефреном звучать слова «Дін, данг, дон. Дін, данг, дон».
188
Тому святкували іменини Естрельїти на Різдво, що її наймення Естрелья – зоря – висвітлювало, що то значить зоря Бетлеємська, яка з’явилась при народженні Христовім, і це було також причиною, чому французь ка вихователька назвала дівчинку Noële, тобто «Різдво». Бо ж наймення «Наталена» на Україні, а може, й скрізь на світі, крім Півдня Франції і Еспанії – незнане. Означає-бо воно також Різдво, але й наймення святої, яка була пастушкою, вихованою чужими пастухами, бо рідний батько звелів її викинути чи втопити з досади, що народилася знов донька, а не син (Н. К.).
189
«Violettes de Parme» – назва відомих парфумів «Пармська фіалка».
190
Баревні (чеськ. barevný) – кольорові, різнокольорові.
191
Верцинеготорикс (82 р. до н. е. – 46 р. н. е.) – вождь кельтського племені арвернів у Галлії (територія сучасної Франції).
192
Король Кловис (Хлодвіг) (466–511) – засновник Франкського королівства, яке розглядають як першу французьку або німецьку монархію, залежно від національної приналежності чи симпатій дослідників. Син короля Хільдеріка І з роду Меровінгів і Базіни Тюринзької.
193
Дагобер I ([604]–639) – король франків із династії Меровінгів. Син короля Хлотара II та королеви Бертруди.
194
Одягнути штани на руба, тобто навиворіт. Легенда про «штани короля Дагобера» була популярною у Франції.
195
За ті часи у Франції був ще досить сильний вплив класицизму, тому в школах навчали міфології (Н. К.).
196
Ферії (польськ. Ferie) – канікули.
197
Авторка має на увазі «Моральні листи до Луцилія» – останній твір відомого давньоримського філософа та поета Сенеки.
198
Публій Елій Траян Адріан (76–138) – римський імператор з династії Антонінів.
199
Аврелій Марк Антонін (121–180) – XVI римський імператор з династії Антонінів, відомий філософ-стоїк.
200
Аахен – місто в Німеччині на межі кордонів трьох країн: Німеччини, Бельгії та Нідерландів.
201
Карл Великий (742/748–814) – король франків, лангобардів, імператор Заходу, представник династії Каролінгів; його вшановують як засновника Німеччини, Франції та їхніх національних монарших династій.
202
Charlemagne – французьке скорочення слів: Carolus Magnus (Н. К.).
203
Ідеться про Малін (або ж Мехелен) – місто в Бельгії між Брюсселем та Антверпеном. Від французької назви міста (Malines) походить вислів «малиновий дзвін», оскільки Мехелен був європейським центром дзвонарства.
204
У місті збереглася гробниця Карла Великого в капелі (споруда у формі восьмикутника заввишки 31 м і діаметром близько 32 м), яка пізніше стала частиною відомого кафедрального Аахенського собору.
205
Карломанія – тут: захоплення згаданим раніше Карлом Великим.
206
Елізенгартен (Elisengarten) – один із міських парків в Аахені, названий на честь Елізабети Баварської (1801–1873), дружини короля Фрідріха Вільгельма IV.
207
Чувати – пильнувати.
208
Вільгельм II (1859–1941) – останній кайзер Німеччини та король Пруссії.
209
Весталки – жриці давньоримської богині домашнього вогнища і родини Вести.
210
Латіклава (лат. laticlavia) – туніка римського сенатора з широкою пурпуровою смугою.
211
«Отче-вуйко». Вираз, яким в Еспанії ословлюють вуйка-священника (Н. К.).
212
Соляна дорога (Via Salaria) – стародавній торговий шлях, дорога в Італії, якою перевозили сіль.
213
Номентанська дорога (Via Nomentana) – антична дорога в Італії, яка починалася на північному сході Риму і вела до міста Номентума (сучасна назва Ментана).
