Орлеанська діва

Пісня друга

Жанна, діставши зброю від святого Дениса, рушає до Карла VII в Тур; що вчинила вона по дорозі і як дістала свідоцтво про дівочу чистоту.Щасливий, хто зрива вінок дівочий!Це любий скарб; та серце полонить,До себе милі привернути очі, —Ось найдорожча і найкраща мить!Навіщо рвати квітку самохіть?Нехай любов її дарує вільно.Тлумачники нам зіпсували сильноПрекрасний текст; як звіритись на них,То кожна радість – непрощенний гріх.Ладен за те я книгу їм зложити;Я там навчу, як слід людині жити,Я доведу, що тішитися намНаказує закон природи сам.У цім труді, ясної вартий слави,Святий Денис підмогу дасть мені:Недарма ж я про нього склав пісні.Тимчасом, мій читальнику ласкавий,Вернімось до його святої справи.В Шампані, де простягся ряд стовпів1,Оздоблених пташками гербовими,На знак, що Лотарінгія за ними,Був городок, як сотні городків;Та не умре ім’я його довіку,Бо жертву він прекрасну і великуДля Франції та короля зложив.Про Домремі озвуся я хвалою, —Хай з уст в уста іде вона луною!О Домремі! Серед твоїх долинНема ні персиків, ані цитрин,Ні золота, ні чистих вин шипучих, —Та Жанну ти родив для діл могучих2.Кюре, що всюди, де лише бував,Своє насіння щедро розсівав, —Колись чернець, – охочий до осанни,А також і до чарки та до панни —Такий був батько героїні Жанни.Стан покоївки, круглий та гладкий, —Ось форма, що її отець святийОбрав, щоб вилити це дивне диво.В шістнадцять літ, моторну та вродливу,До корчми Жанну віддали служить:Їй коні там доручено глядіть.Рішуча, горда, чесна у звичаї,Вона очима, як зірками, сяє;Зубів, як перлів, тридцять два блищить,Скрашаючи рожевого їй рота,І вся її струнка, міцна істотаСерця такою свіжістю п’янить,Аж цілувати всіх бере охота.Хоч перса й темні, а зате тверді,Знадливі й для поважного судді,І для священика й для капітана.В’юнка, весела, дужа та рум’яна,Вона спочинку не дає рукам,Слугуючи і простим, і панам, —А мимохідь дасть ляпаса гучногоНахабі, що безстидно ухопивЇї за груди чи за повну ногу;Працює, носить вина із льохів,Годує коні, чистить, напуває, —Чи, сівши верхи, чвалом їх пускає8Незгірш від славних римських вояків.О мудросте! О божий супокою!У порох падають перед тобоюВеликі й славні, принци й королі —І до небес підносяться малі!Святий Денис, посол твій на землі,По замках та палацах не блукає,Невинності в князівен не шукає, —Ні, пташечку химерну та легкуЗнаходить – де, панове? – у шинку.Був саме час йому туди з’явитись,Щоб Жанні в небезпеці прислужитисьІ зберегти дівоцтва пишний крин:Лиха ніколи не дрімає сила,І тільки б трошки запізнився він, —Вся Франція в неволі б заніміла.Гладкий чернець, на ймення Грібурдон,[38]Що кинув із Шандосом Альбіон,В тій корчмі Жанни назорив поставу —І покохав, як батьківщини славу.Натуру мавши підлу та лукаву,Ладний і чорту слатися до ніг,Шахрай, обмовник, сповідач і шпиг,Він знав чаклунське таємниче діло4,[39]Що перейшло із глибини віківВід магів та єврейських мудрецівI в нашу землю, Господеві милу…Тепер його забули серед нас.О дні тяжкі! О звиродніння час!Він вичитав із книг кабалістичних,Що Жанна – сил посланниця одвічних,Що носить під спідничкою вонаКінець війни, для всіх іще незримий,I заприсяг, у злі досягши дна,Христом і чортом та всіма святимиЇї оплутать чарами земними,Дівочості палладій звоювать5,В молитвах і блюзнірстві невситимий:«Британію і церкву врятуватьПовинен я, склонившись перед ними;Обом же їм ретельно послужу —Ну, та й собі самому догоджу».Під той же час, мужлай над мужлаями,Погонич мулів загадав те саме, —І, правду мовивши про молодця,Він був нічим не гірший за ченця,І день, і ніч приносити готовийДарунки грубі дикої любові,А рівність їхніх станів життьовихМогла б невинну спокусить на гріх.На щастя, досі стид і чеснотливістьПеремагали невідступну хтивість,Та добре бачив Господа слуга,До чого може призвести жага,І, стрівши раз суперника свойого,Таку промову він сказав до нього:«Вартніші ви, мій рицарю, єстеЗа мули всі, яких ви глядите,І гідні недоторканої діви;Вона чарує серце і мені,Обидва ми коханці запальні,І вірністю рівняєтесь мені ви.Тож краще ласий шмат ми поділім,Аніж змагатись без ладу над ним, —Тоді б обидва щастя ми втеряли…На неї я накличу сон міцний,Щоб спалося, не прокидалось їй,А ми б над нею по черзі не спали».По слові тім він книгу ухопивІ викликав того споміж чортів,Що звавсь Морфеєм за старих часів.Цей дух тепер у Франції витає:Як зранку велемовний адвокатЗ Кюяса сипле блискавки цитат,Він із панами суддями дрімає;Удень він тихий навіває сонНещасним, що новітній МассільйонЇм каже казань на гугнивий тон,І ввечері одверто позіхає,Трагедії чекаючи кінця.Отож, почувши виклик від ченця,Він дві сови запріг у колісницюI лине, щоб приспати голубицю.До Жанни він, скрадаючись, іде,I чорний мак на груди їй кладе,І, знаючись на ділі чародійнім,В уста їй дише подихом сновійним.Так, люди кажуть, і чернець Жірар 6,Невинну висповідуючи діву,Із грішних уст наслав на неї чарІ розбудив у ній чортицю хтиву.Тимчасом два гарячі джигуни,Позичивши завзяття в сатани,Стягли рядно, що Жанна ним укрита.Вже кості кинуто на лоно їй,Щоб вирішить, кому в розвазі тійСудила доля перший крок зробити.Тож перша Грібурдонові черга, —І ворожбит розпалений плигаНа Жанну… О святої волі диво!Прибув Денис – прокинулася Діва.Не зносять грішні сяєва святих!Зальотники, скотившися до нігДенисові, що так заскочив їх,Тікають у розкриті навстіж двері.Отак у дім, присвячений Венері,Зненацька завітає поліцай:Молодики, покинувши свій рай,Півголі, з вікон, із дверей, з балконівПлигають від служителя законів,Рятуються, налякані украй.Денис лагідно Жанну утішає,Що від образи дикої ридає,І каже їй: «Обранко сил святих,Бог королів правицею твоєю,Яка ніколи не впадала в гріх,Прогнати хоче бриттів навіснихI врятувати Франції лілею.Він може обернути, пресвятий,У кедр ліванський очерет хисткий,Моря він сушить, потряса долиниІ світ новий підносить над руїни.Де ступиш ти – там залунає грім,I перемоги над чолом твоїмУстане ангел огняний, крилатий,I в славі вічній будеш ти сіяти.Іди ж, смиренну долю цю покинь,Стань між героїв, стань між героїнь!»На мову цю гучну і патетичну,Утішницьку та ще й теологічнуУ Жанни рот розкрився мимохіть:Ні слова не далось їй зрозуміть.Та благодать, прийшовши на підмогу,До розуміння світить їй дорогу, —І спалахнули в серця глибиніСвятих, високих поривів огні.Вона уже – не наймичка віднині,I їй до серця титул героїні.Так міщанин і простий, і плохий,Що скарб йому зоставив багатій,Халупу заміняє на палати,З покірливого робиться пихатий,Вельможам гордим рівня він теперI зве його простолюд: монсеньєр.Так гарна дівчина, яку природаСтворила для гаремів затишнихЧи для театрів пишно-голосних,А рідна мати, скромна й тихохода,Готова б повінчати із шевцем,Коли з Амура ласки осяйноїОпиниться нараз під королем, —Уже й ходою ходить не такою,І згорда поглядає навкруги,I голос повен владного спокою,А думи – королівської ваги.Лаштуючись до подвигу свойого,Звичайно, з церкви почали дорогуДенис і Жанна. Там при вівтарі(Усяке б здивувалося з такого!)Упав з небес, ясніший від зорі,Вояцький найдорожчий обладунок.Архангел то Михайло надіславЗ небесних арсеналів подарунок:З шоломом там Дебориним сіяв7Той цвях, що смерть Сізарі вготував;Там камінь був, що із пращі ДавидаПопав у Голіафа-лиховида,Та щелепа, которою Самсон,Як мила продала його в полон,Лупив без жалю юнака і діда;Там меч Юдіти полум’ям горів,Який вона в коханця устромила —I вельми Господеві догодила,Його священний втілюючи гнів.З такої ласки Божої щаслива,Те все добро бере одважна Діва —Шолома, списа, панцира, меча,Перев’язь, рукавиці до плеча,І кістку, й цвяха, й камінця хапає, —А серце славу вже передчуває.Та як же слави без коня зажить?Хіба що в цьому ділі попроситьПогонича, нещасного з любові?Аж дивиться: осідланий, готовий,У золоті, в шовковому шитвіОсел ревучий став на мураві,[40]Б’є копитами землю, нетерпливий,Як той фракійський кінь золотогривий.[41]На спині мав він довгих двоє крил,Літав-бо й за далекий небосхил.Отак Пегас, ясному вірний Фебу,[42]Всіх дев’ять муз возив колись по небу;Так Гіппогріф на місяць голубийНосив Астольфа – в Жанів край святий8.[43]Коли, читачу, хочете ви знати,Що за тварина цей осел крилатий, —Про це ще буде в повісті моїй.Та знайте: шанувать його годиться,Бо в цім ослі – небесна таємниця.От героїня сіла на осла,Денис, як завжди, променя сідла, —І линуть понад берегом ЛуариМерщій кінчати смертоносні чвари.Осел предивний то мов кінь біжить,То, наче птах, підноситься в блакить.А Грібурдон, якому в серці ласімБажання знов прокинулись тимчасом,Погонича на мула обернув(Недарма-бо чаклун із нього був!)І їде ним услід хоробрій Діві,Клятьби вигукуючи нечестиві.Погонич мулів, мул віднині сам,Покірний ворожбитовим словам,Летить учвал – і ледве помічає,Що трохи іншу оболону має.Денис і Жанна поспішали в Тур,Де короля в полон забрав Амур,Їм на шляху, при самім Орлеані,Зустрілися англійці, дуже п’яні;Шукавши втіхи дикої в вині,Вони поснули; у тяжкому сніХропли солдати, слуги, капітани —І німували сурми й барабани.Той голий ліг, не вкрившися й плащем,А той простягся над своїм пажем.Тоді Денис, неначе батько добрий,Промовив стиха дівчині хоробрій:«Дитя моє! Нам розповів поет,Як Ніс, до Турна трапивши в намет9Удвох із вірним другом Евріалом,Рутульців сон довершував кинджалом.Відоме й те хтозна з яких часів,Що достославний гордий син ТідеяУ товаристві мудрім Одіссея,Як Ресів табір морок оповив10,Троянців сонних мертвими робив.Чому й тобі задля свойого краюНе відновити їхнього звичаю?»«Ні, – мовить Жанна, – я письма не знаю.Але на рицарську ступила путьI відаю: лежачого не б’ють».Ще не скінчивши гордої відмови,Вона шатро золочене, чудовеУ сяйві місячнім постерегла:Особа, певне, там значна була.Вино, окрасу доброго стола,Там Жанна в кубки сміло наливає,I пирогом вечеряє смачним,І вдвох із богопосланим святимЗа короля французів випиває.Шандос у тім наметі проживав11.Горілиць він, вояка грізний, спав.Вона бере меча його страшного,Бере штани з єдвабу дорогого:Так Господів улюбленець Давид,Саулові натрапивши на слід.[44]Низьке бажання помсти занехаяв,А тільки шмат плаща його відкраявI царедворцям навіч появив,Що міг зробити, тільки не зробив.Біля Шандоса, юний та вродливий,Спав юний паж, у забутті щасливий.На лінії, відкіль початок ніг,Амур би сам йому позаздрить міг.Поблизу нього каламар похіднийСтояв з чорнилом – доказ очевидний,Що хлопець вірші звечора писавКрасуні тій, яку він покохав.Пречиста Жанна узяла чорнилоI на озадку хлопцевому смілоЛілеї три в один виводить мах.Святий дивився з радістю в очах,Як зад англійця, свіжий та круглявий,Скрашає герб французької держави.Хто ж був уранці, наче звір, лихий?Шандос, і так з похмілля сам не свій.Побачивши у хлопця в місці певнімТри лілії,[45] він, повен гнівом ревним,Лукаву зраду в цьому добачаІ кидається по свого меча…Ох! ні меча, ані штанів немає!Він стогне, виє, очі протирає, —I врешті думка родиться ясна,Що це зробив не хто, як сатана.І променю, й крилатому ослові,Що Жанну ніс крізь хмари пурпурові,Було б за жарти й землю облетіть!Вони до двору добулися вмить.Святому досвід показав недавній.Що люблять жарти царедворці славні.Почути міг би тут ізнову він,Як од Рішмона, дотеп не один,А з того люди втратили б пошануДо нього й до єпископського сану.Та хитрощів не вчитися святим!Щоб висловити королеві-пану,Що слід було, подобу він узявОдвертого Рожера Бодрікура12.Той рицар – щира і тверда натура —Любов, проте, у короля придбав.«Королю! – він до Карла промовляє, —Ви тут собі замкнулись, як у раї,Амурові віддавшися в полон,І це чоло, де сили всемогущіНакреслили суворий свій закон,Троянди лиш вінчають запахущі!Ви залишили лютим ворогамКраїну й трон, від Бога дані вам!Ідіть на смерть або на перемогу,Ударте на британців навісних!Вам сам Господь показує дорогуДо славних діл, до лаврів бойових!То ж він мене навчив цієї мови,Він засмутився з вашої любові,Він допомогу обіцяє вам!Ідіть же: слава вас чекає там!У цій війні ви будете щасливі,Лише довіртесь непорочній діві,Яку сюди, королю, я привів.Вона для вас врятує трон батьків.Махне вона могутньою рукою, —І в прах паде нахабний супостат…Нехай уже залежність від дівчатВам силою присуджена святою, —Покиньте ту, якої згубний чарУ вас одваги заглушає дар,I тій услід без роздуму ідіте,Що ваш вінець прийшла оборонити».[46]Агнеса люба Карлові була,Та честь кохання те перемогла.Бійця старого заклик патетичнийУ нього сон розвіяв летаргічний:Так в оний день, що нам Господь прорік,В сурму заграє ангел-вістівник,І прах оживить, і гроби розкриє,І збудить мертвих голосом надії.Король ожив, король огнем горить,Війни він бачить заграви червоні,Гукає, слів не тратячи: «До броні!» —І гострий спис в руці його дзвенить.Та впали в душу сумнів і тривога,Коли минув той порив запальний:Чи перед ним посланниця від Бога,Чи, може, дух наслав її лихий?Чи вість благу несе її поява,Чи діє сила тут якась лукава?Тож, повернувшись до красуні, вінСказав слова, з яких не без причинПочервоніла б інша, а не Жанна:«Скажіть, а справді ви ще чиста панна?»На те вона: «Нехай аптекарі,У круглих окулярах лікарі,Жінки статечні, весь народ ученийПридивляться, до чого слід, у мене.Усім, королю, хто на це мастак,Ладна я показатись так і сяк».У мові цій одвертій, благороднійВідчув король навіяння Господнє.«Гаразд! – він мовив, – вірю, чом би й ні,Лиш угадайте ви одно мені:Що з милою робив я цеї ночі?»«Нічого!» – з дива заблищали очіУ Карла. «Сила Божа!» – він сказав,Перехрестився й на коліна впав.Аж от ідуть учені чередоюУ мантіях, у гострих ковпаках,З писанням Гіппократовим в руках[47]На огляд войовниці молодої13,Що відкрива їм плечі, груди, станI нижче… Придивляється деканДо неї зверху, знизу, справа, зліва, —І пише вирок: безперечно, діва.Свідоцтвом вельми втішена таким,Стає перед монархом молодимНавколішки обраниця Господня,Показує трофеї благородні,Що у британця сонного взяла,I каже: «Володарю, я прийшлаТобі вернути під шляхетну рукуКрай, супостатам відданий на муку.Від Бога в мене влада й сила ця.Клянусь тобі невинністю своєю,I цим мечем, і смілою душею,Що ти у Реймсі досягнеш вінця,[48]Як проженеш орду англійців п’яну,Яка несе загибель Орлеану.Іди ж, французам звесели серця,Покинь свій Тур, добудь отчизні волю, —З тобою поруч я піду, королю!»Придворці, Жанну оточивши вмить,На неї тільки й на святу блакитьЗорять побожно, плещуть у долоніІ одностайно всі кричать: «До броні!»З них кожен – і старий, і молодий —За зброєносця хтів би стать при ній,Всі сили їй і все життя віддати, —І кожен має сховану жагуСолодку квітку в дівчини зірвати,Для неї й для вітчизни дорогу.Усі заворушились комашнею:Той з любкою прощається своєю,Той розписки складає лихварям,А той без грошей платить хазяям.Денис підняв священну орифламу14 —І мужній Карл, радіючи думками,У славі бачить трон високий свій:Тож прапор цей, для ворогів страшний,Невинна діва та осел крилатийЙого безсмертям мають увінчати!Святий Денис так справу влаштував,Що Карл Агнесі й слова не сказав:Навіщо зайві для страждань причини?Навіщо тратить дорогі хвилини?Агнеса спала пресолодким сном.Не знаючи, що діється кругом,Їй снилося те ніжне раювання,Якому вже прийшла пора остання:Коханець обіймав її палкий,Вона йому жагуче віддавалась…Шкода й казать! Забрав його святий,І тільки милі спогади лишались.Так лікар, щоб хворобу відігнать,Забороняє те і се вживатьІ від смачних наїдків ненажері,Йому ж на добре, зачиняє двері.Коли Денис монарха одірвавОд грішних, хоч і любих нам забав, —З’явився він до Божої ягниці,Що силу мала більшу від левиці,Вернув до себе знову взір святий,Побожну мову, зачіску нехитру,I патерицю, й перстень золотий, —І мовив так, свою надівши митру:«Служи тепер отчизні й королюI знай, дитя, що я тебе люблю.Пильнуй лише, щоб з лавром гордовитимЦвіли й невиннощі рожевим цвітом.Під Орлеан ти поведеш бійців.Коли Тальбот, вождь наших ворогів,До президентші[49] йтиме на стрівання,Пойнятий диким полум’ям бажання, —Він упаде від мужніх рук твоїх.Скарай же грішного, сама на гріхНе надячись лукавий. Будь щасливаI відай: сильна ти, допоки діва».Скінчивши так високий заповіт,Полинув пастир у надземний світ.

Пісня третя

Опис палацу Дурості. Битва під Орлеаном. Агнеса перевдягається в Жаннин військовий одяг, щоб найти свого милого; вона потрапляє в полон до англійців, і соромливість її зазнає багато лиха.То ще не все – у бої бути смілим,Одважним оком ворога стрічать,Спокійно власним довіряти силамI вояками твердо керувать;Таку нам славу може показатьI той, і той на цьому світі білім.Палкі й завзяті Франції сини, —Та чи не рівня мудрі їм англійціВ страшній науці лютої війни?Чи гірші за германців іберійці?[50]Бували биті, били і вони.Перед Тюренном сам Конде не встояв1,[51]Віллара, не останнього з героїв,[52]Євгенія перемогла рука2, —І з Карла, вінценосця-вояка,Північної країни дон-Кіхота,Як під Полтавські він ступив ворота,Блискучі лаври воїн той зірвав,Що Карл його за хлопчика вважав!3Хто вмів людей сліпити і вражати,Певніше той, читачу мій, робив:У святості зодягшись дивні шати,Нам легше йти на грізних ворогів.Так давній Рим усіх собі підбив,Вдававшись до чудес, де тільки треба,З оракулів, що знали волю неба.Юпітер, Марс, Поллукс[53] і всі богиЙого орлові додали снаги.Вакх, Азії великий переборець,І син Алкмени, воїн-чудотворець,І Олександер, цар серед царів,[54]Вдавали з себе Зевсових синів,Бо з того мали дещицю вигоди:Корились їм владики і народи,Шануючи таку високу кров.До цеї думки і Денис дійшов;Намислив він, щоб Жанну між юрбоюПрославлено і названо святою,Щоб простий вірував у це вояк,Тальбот-зальотник і Шандос-пияк,Безбожник і хвалько зарозумілий, —I всі б небесну силу в ній узріли.Дійшовши до такого рішенця,Бенедиктинця він обрав, ченця —Не з тих ото, що книги компонуютьI раз у раз їх Франції дарують,Але з дрібних, що й книг не потребують,Як требник прочитали до кінця:Тож брат Лурді,[55] простак благочестивий,Здобути славу має задля Діви.На Місяці є дивовижний край,Для дурнів і безумців давній рай4, —А на межі широкого простору,Де Ніч, Хаос і Пекла дух тяжкийПанують завжди в злагоді тісній,З’єднавшися у силу темнозору,Лежить страшне, печеряве житло,Що світла сонячного й не булоНіколи там, – проміння лиш фальшиве,Хистке, холодне, тьмяне і жахливе,Яке з болотних повстає огніз.Там повно чортенят, чортиць, чортів.Дитина з бородою і в короні,Цариця-Дурість там сидить на троні,Рот, мов Данше, роззявлюючи свій5.За скіпетр – служить брязкотельце їй.Дочка це темноти, хоч не єдина;Стоїть навколо вся її родина:Пиха, Лінивство, Впертість кам’янаТа Легковір’я, що вагань не зна.Слугують їй уклінно, як годиться,Подумав би, що й справді то цариця, —А все це лиш облуда і туман,Панує-бо за неї інший пан:Лукавство там несите за міністра.Ця спритна постать, до ошуки бистра,За ніс царицю водить і дворян.В години неспокою та тривогиТам раду радять мудрі астрологи,Що правди не сказали ще ні в чім, —Тому ж і віри всі діймають їм.Алхіміки там злото фабрикують,Не маючи в кишені і дрібних,Юрба там розенкрейцерів дурних[56]І всіх, що в теології мудрують.Товстий Лурді з-поміж усіх ченцівБув обраний туди помандрувати.Коли блакить ясних небес повивНічний туман, мінливо пелехатий,На крилах сна, імлистих та легких,Полинув наш чернець у рай дурних6.Не маючи підстави дивуватиУ Дурості нічому при дворі,Він думав, що в своїм монастирі.Передусім він, глянувши на стіни,Емблематичні постеріг картини:Какодемон,[57] що будував той храм,Накреслив мальовниче там і сямПомилок, хиб і всіх дурниць портрети.Там і дотепні плани ви знайдете,Що виконать ніхто, проте б, не міг,Хоча у «Віснику»[58] і славлять їх.Поміж такими дивними дивами,Де у гурті роззяви з шахраями,Шотландець Лоу там немов живий, —Землі французької король новий.Скрашає паперова діадемаЧоло його, де й напис є: система7.Із мила блискотливі бульбашкиУсім дає він з щедрої руки.Ченці, повії, судді – для користіВсі грошики до нього зносять чисті.О, скільки тут гуртків, гурточків, пар!З Моліною достатнім Ескобар8,По них – Дусен, що бідній людській зграїТу буллу цілувати простягає,Яку Тельє так хитромудро склав9,Аж навіть Рим, хоч потай, глузував…Проте ж із неї безліч випливаєСперечок, партій, диспутів гучнихI – це найгірше – товстелезних книг,Де, кажуть, єресів отрутних повно.(Нудні усі ті книги невимовно).Нові белерофонти-вояки[59]Химер у тім тумані засідлали,Змагаючись за тьмяні ідеали.В руках у них не сурми, а свистки.У нападах священної нестямиВони незгодних луплять пухирями.Тут сила всяких доказів ясних,Дискусій, коментаріїв дрібних, —I з того всього ще темніші справи!Гомере-батьку, літописче слави,Що, Іліаду давши нам гучну,Склав і «Жабино-мишачу війну»,[60] —З могили встань і оспівай до ділаЗмагання всі, що булла та зродила!Он янсеніст, покірний долі син,Що ласки духу Божого не знає;На прапорі у нього Августін,За «декотрих» він списа підіймає10;Навпроти – ціла зграя ворогівСидить на спинах зігнутих попів.Замовкніть, чвари суєти й марноти!Навколішки! Дорогу, ідіоти!В труні, що отінив святий Медар,Лежить дурних і тупоумних цар!11Господній дух на всіх французів линеЗ убогої тієї домовини:Сліпому враз він повертає зір, —I той навпомацки іде в свій двір;Кривий до того гробу поспішає,Реве осанна – і як перш кульгає;Глухий стоїть і слухає, мов пень, —А натовп легковірний день у деньКричить про явлене високе диво,Цілуючи труну благочестиво12.Товстун-Лурді на все те позираI славить бога сили та добра,Кричить, не розуміючи нічого,I з реготу трясеться пузо в нього.А! Ось і він, премудрий трибунал,Де засідає й піп, і кардинал, —То інквізитори, то слуги віри,Яких побожні оточили сбіри,То судне коло докторів святих;Совине пір’я покриває їх,На головах – ослині довгі уші.Щоб зважувати людські справи й душі,Вони вживають певних терезів;Дві шалі там: одна для дукачів,Що їх собі святі отці зібрали,Для крові з грішних, що вони пролляли;На другій шалі – чотки, літії,Декрети, булли та єктенії…Ця вся високовчена асамблеяБідаху оточила Галілея13;Він перед ними на коліна став,Прощення молить, правду-бо сказав.Що ж то в Лудені за нове багаття?Кюре в огні печеться, миле браття;Негідники приречення своєСказали: ворожбит Юрбен Грандьє14.Галігаї! І ти, і ти згоріла15У розцвіті прекрасної весни,Коли парламенту продажна силаТебе назвала, винну без вини,Страшною спільницею Сатани.Ох, Франціє високомудра й мила!У пекло й папу тільки й віриш ти,За «Отче наш» боїшся перейти!Стоїть мені в очах наказ твій дикийПро Арістотеля й шлункові ліки16.I вас, Жіраре, отче запальний17,У книзі оспіваю я своїй!Немов живу, я вашу постать бачу,Побожний і прекрасний сповідачу;Скажіть мені, як з чарівним дівчамУ сповіді тій повелося вам?Лихого я не бачу в цій пригоді:Законне все, Жіраре, що людське,I тут гріха дошукуватись годі:Святі отці чинили й не таке.Одна для мене річ незрозуміла:До чого тут здалась нечиста сила?Жіраре! Ви самі і всі судці,Всі прокурори, свідки, адвокати —Лукаві клерки і тупі ченці —Шкода між вами чаклунів шукати!Ось і парламент, що спалити вразПослань прелатських двадцять дав наказI смертний бій оголосив тій раті,Де на чолі – дивак, святий Ігнатій;Та й на парламент склалася біда;Ігнатій радий, а Кенель – рида.[61]Париж тій долі співчував трагічнійI втішився лиш в опері комічній.О Дуросте, богине вагітна!Родила смертних, мати всеземна,Ти більше, ніж Кібела ясносила,[62]Богів колись могучих породила,I дивишся, від радості п’яна;Як виростає їх незмірна сила:Дурний тлумач, дурний перекладач,Та й автор теж, а також і читач!Скажи ж мені, владарко сьогосвітня,Хто в цій юрбі, віддалеки помітній,Для тебе найдорожчий з-між усіх,Хто найздатніший до безглуздих книг,У кого голос – наче рев ослиний,Хто топчеться на місці щохвилини?А, знаю! З тим твойого серця пал,Хто у Треву свій видає журнал.Отож Денис у місячній країніУміло й потаємки готувавПроти англійців хитрощі невинні, —Новий тимчасом колот повстававТут, на землі, де дурнів, як у скрині.Ступив король на Орлеанський шлях,На сонці грає королівський стяг, —А Жанна, з ним верстаючи дорогу,Над Реймсом обіцяє перемогу.Ви бачите цих рицарів ставних,Цих зброєносців юних, запальних?Усі вони, цвіт рицарства, на сонціВиблискують, покірні амазонці.У Фонтевро так чоловіча статьПримушена жіночій слугувать18.Там жінка вищу владу обіймає,Святих отців вона благословляє.Агнеса гожа, невеселих днівПримушена без милого зазнати,Снаги не мала розпач подолати,I душу смертний холод їй повив.Та друг Бонно, вигадник знаменитий,Зумів життя пригасле розбудити.Вона розкрила очі чарівні, —Навіщо-бо? Щоб сльози лить сумні!Тоді, склонивши голову до нього,Вона сказала: «Зраджено мене!Яку ж тепер король обрав дорогуI де його те слово вогняне,Яким мені він у коханні клявся,З якого пломінь у душі зайнявся?Сама ночую в ліжку я своїм,А Жанна у військових тих уборах —Агнесі більший, ніж британцям, ворог —Мене ганьбою криє перед ним!Які гидкі – не вмію я й сказати! —Тварюки ці, у спідницях солдати19,Що чоловіча сила в них сама,А ніжності утрачена принада;І чоловікам слави з них нема,I красна стать нітрохи їм не рада».Це мовивши, Агнеса вся горить,Від болю стогне, з гніву аж тремтить,Ревнивий зір, як полум’я, палає, —Та враз нову їй думку навіваєЛюбов, у радах бистра й потайна.До Орлеана рушила вона,Аліса з нею та Бонно мостивий, —I от до корчми випадок щасливийПриводить їх, де Жанна спочива,Стомилось-бо і тіло й голова.Агнеса жде, щоб ніч усіх приспала;Тимчасом з хитрих розпитів дознала,Де Жанна спить, – і в темряві нічнійТуди крадеться, одяг військовийЗ Шандосовими надіва штанамиЗ залізними міцними тилягами,[63]Що ковано їх зовсім не для дами.Як зброя та на плечі їй злягла, —Вона б упала, бідненька, була…Бонно правиця тут їй помогла.Тоді Агнеса тихими словамиПромовила: «Амуре, пане мій,Дай сил мені тяжку носити зброю,Щоб я збудила постаттю такоюЛюбов і жаль в душі його ясній.Мій милий хоче дівчини-героя, —Нехай же втішу, звеселю його я!Піду за ним і буду попліч з нимЗа нього в бої битися страшнім.Коли на нього зловорожі силиСписи підіймуть і летючі стріли,Нехай мене прошиють вістря їх,Щоб я умерла, він щоб жити міг,Щоб у хвилину темного конанняЗомліла я від щастя, від кохання».Бонно цих слів уважно наслухавІ їй меча та списа подавав, —А Карл тоді близенько пробував.Агнеса захотіла тої ж ночіКоханого побачить милі очі.Тож, повна нестриманної жаги,Сіда вона, зігнувшись од ваги,І жеребця стискає острогами,Роздряпавши озадок свій штанами.На огирі нормандському БонноХропе й сопе, натомлений давно, —А бог любові сумно поглядаєНа дівчину одважну – і зітхає.Як тільки рушила Агнеса в путь, —Зненацька кінське тупотіння чутьІз-за дерев, що віти посплітали, —І кінні вояки повиліталиВ червоних одягах. Ще й лихо в тім,Що Жан Шандос був за сеньйора їм.«Гей, хто іде?» – питання розляглося,А дівчина, – їй, бачите, здалося,Що це зустрівся з нею сам король, —Кричить: «Любов і Франція – пароль!Агнеса я!» – Не встигла докінчити,Як бідолашну ухопили бритти,Бонно-добрягу також узяли —I до Шандоса хутко повезли,Що, повен люті і страшного гніву,Поклявся в серці покарать жахливоРозбійників (хоч би там хто вони),Які украли меч його й штани.Під час, коли з очей нам відлітаютьОстанні зграї животворних снів,Щебече птаство в глибині гаїв,Пригаслі сили в серці воскресають,Жвавіше котиться по жилах кров,Тремтять бажання, виника любов, —Під час отой перед тобою стала,Шандосе, дівчина; вона сіяла,Неначе сонце східне навесні.Яке ж чуття в сердечній глибиніЗбудила німфа, дивна красотою,В твої штани одягнена, герою?Огонь пробіг в Шандосових очах,I він крізь зуби каже, їй на страх,Милуючися на дівочі чари:«А, маю знов свої я шаровари!»На постіль садить він її мерщійI промовляє: «Полонянко мила,Не до лиця одежу ти наділа».По тих словах, нестримний та палкий,Він панцира зриває з неї хтиво.Пручається Агнеса соромливоІ стогне в переможцевих руках,Звертаючись до Карла у думках.А що ж Бонно? Його вояк завзятийПослав, яко митця, кухарювати,Відомо-бо, хоч то вже й давній час:Бонно – вигадник кров’яних ковбас,Йому ви честь, французи, віддаєте,Коли з вуграми хвалите паштети!«Сеньйоре! Що ви хочете вчинить?Ой лишечко!» – Агнеса лебедить.Шандос: «Божуся (божаться всі бритти)20,За кривду я повинен одплатити.Штани – мої, а я добром своїмНе поступався ще ні перед ким».Таке промовив – і з одного махуДо голого роздяг він бідолаху, —А та, обійми чуючи міцні,Ридала тільки: «Я не хочу, ні!»Під цю хвилину крик розтявсь: «До зброї!»Зчинився гуркіт, лемент, ґвалт і грім, —І, крові й смерті вісником страшним,Сурми розлігся голос бойової.Прокинувшися, Жанна не знайшлаАні шолома із пером з орла,Ні панцира21, ані брагет, що звичай22Носити каже статі чоловічій.Без роздуму, схопивши навманняСвойого зброєносця убрання,Вона ослові скочила на спинуI крикнула: «За віру! За країну!»Сто рицарів на поклик той гучний,Шістсот солдатів кинулося в бій.Тут брат Лурді, щоб край свій рятувати,Покинув темні Дурості палатиI до англійців прилетів з небес,Мішок незграбних несучи чудесТа нісенітниць, що ченці побожніМіж людом сіють у часи тривожні.Труснув мішком – і лютих ворогівДикунських забобонів оповивГустий туман, що Франція віддавнаУ нім живе, своїм безглуздям славна.Так ночі бог у повозі своїм,Над падолом літаючи земним,Нас обсипає видив чорним маком,І ми дурницям віримо усяким.