Орлеанська діва

40

Осел ревучий став на мураві. – Вольтер попереджає читача: «Та як же слави без коня зажить?» і тут же замінює коня ослом; дальшими рядками про Пегаса і Гіппогріфа (див. нижче) Вольтер знижує героїчний образ, хоча зберігає всі його властивості: розсудливість, крилатість, вірну службу героїні поеми. Ще різкіше підкреслена пародійність перетворенням погонича віслюків на віслюка силою монаха Грібурдона.

41

Вольтер порівнює осла з конем із Фракії або Англії («Comme un coursier de Thrace ou d’Angleterre»).

42

Пегас – міфічний крилатий кінь, що зробив ряд послуг грецьким героям. Він спинив ударом копита гору Гелікон, яка захиталася від співу дев’яти муз; за пізнішими переказами, він переносив поетів на священні гори натхнення (Парнас, Гелікон). Пор. сатиру Вольтера «Розмова Пегаса із стариком» (Dialogue de Pégas et du Vieillards 1773), в якій згадані герої поеми – «Жанна, ніжна Агнеса й обжерливий Бонно».

43

Гіппогріф – казковий крилатий кінь середньовіччя. Він служив героям в їхніх фантастичних мандрівках. Італійські поети Боярдо і Аріосто використали образ Гіппогріфа у своїх поемах. Астольф – хоробрий рицар, герой поеми Аріосто «Шалений Роланд»; обернений чарами на мирт, він був звільнений феєю Меліоссоєю, дістав ріг, звуку якого не міг витримати жоден смертний. З допомогою цього рогу Астольф учинив ряд подвигів.

44

Саул – перший єврейський цар, був помазаний на царство суддею Самуїлом. Саул не виправдав надій, і тому Самуїл ще за життя Саула помазав Давида, як наступника Саулові, що спричинилось до ряду замахів з його боку на життя Давида. Напередодні бою при Гелвуї Саул, з допомогою славетної чародійки з міста Ендор, викликав тінь померлого Самуїла, що провіщав йому поразку. Після цього бою Саул заколов себе мечем.

45

Лілія – геральдичний знак французьких королів.

46

В оригіналі: «Suivez du moins cette auguste amasone. C’est votre appui, c’est le soutien du trône – рядки, які значною мірою повторюють сказане Вольтером у VII пісні «Генріади»: «Et vous brave amasone, la houte des Anglais et le soutien du trône». – «Ви, смілива амазонка, ганьба англійців, підпора трону». Порівняти у Шекспіра: Карл каже Іоанні: «Стій, стій! Ти амазонка і б’єшся святим мечем Дебори» (Генріх VI, дія І, сцена II).

47

Гіппократ (460–356 до нашої ери) – грецький лікар, якого вважають основоположником медицини. Гіппократ застосовував ряд методів лікування, що збереглися і досі. Автор спеціальних досліджень з медицини.

48

Реймс (Reims) – місто за 160 км. на північний захід від Парижа. У Реймському соборі, починаючи від XII ст. до революції 1830 p., відбувалися, за рідким винятком, коронації французьких королів. Реймс, що перебував під владою англійців, був визволений французами в 1429 р.

49

Президентша – дружина президента Луве.

50

Іберійці від грецьк. і be res (лат. iberi) – назва племен, що населяли в греко-латинську епоху сучасні Іспанію і Португалію; в даному разі іспанці.

51

Конде (Gondé Louis II, prince de, 1621–1686), названий великим, і Тюренн (Turene Henri de la Tour, 1611–1675) – видатні французькі генерали. Під час Фронди Конде спочатку був на боці двору, а потім очолив партію феодальної аристократії, що боролася проти абсолютистської політики кардинала Мазаріні, підпорою якого було середнє дворянство та верхівка буржуазії. Тюренн, що належав деякий час до «фрондерів», у 1651 році перейшов на бік Мазаріні і в наступному році завдав поразки війську принца Конде. Після розгрому аристократичної партії Конде емігрував до Іспанії, вступив в іспанську армію і взяв участь у війні з Францією. Бій на дюнах, коло приморського міста у Фландрії – Дюнкірхена (1658), закінчився перемогою французького війська, на чолі якого стояв Тюренн. Після складення миру між Францією та Іспанією Конде повернувся на батьківщину і не раз брав участь у дальших воєнних кампаніях (відновлена війна з Іспанією, війна з Голландією). Тюренн у 1774 р. окупував одну з німецьких держав на Рейні, Палатінат.

52

Віллар (Villars Louis Hector, 1653–1734) – французький генерал, один з найталановитіших полководців останніх років царювання Людовіка XIV; під Мальплаке був розбитий військом коаліції під командою генерала Мальбрука.

53

Поллукс – син Юпітера і Леди, разом зі своїм братом Кастором брав участь у поході Аргонавтів, що подалися на кораблі Арго в Колхіду (так греки називали країну, що лежить в південно-західній частині Кавказу) шукати золоте руно. В цьому міфі поетизувалася колонізаторська діяльність грецьких мореплавців.

54

Олександр Великий (356–323 до н. е.) – македонський цар, один з найбільших полководців в історії; при ньому завойовницька політика Греції досягла найвищого щабля, він підкорив Персію та Єгипет.

55

Лурді (Lourd) – тупий. Вольтер, згідно з традицією комічних жанрів класичної літератури, часто надає своїм героям імена-характеристики.

56

Розенкрейцери – члени таємного реакційного містичного товариства, що виникло в 1622 р.

57

Какодемон – у перекладі з грецької – злий дух.

58

«Вісник» (Mercure de France) – журнал, заснований в 1672 p., спочатку мав назву «Mercure galant».

59

Белерофонт – легендарний грецький герой; дістав від Афіни-Паллади коня Пегаса, з допомогою якого переміг Химеру (потвора з лев’ячою головою і тулубом дракона) та амазонок.

60

«Війна мишей та жаб» (Batrachomiomachia) – героїкомічна поема, приписувана Гомерові.

61

Кенель (Quesnel, 1634–1719) – католицький богослов, прибічник янсенізму. В 1684 p., відмовившись підписати антиянсенітську формулу, змушений був тікати з Франції. В Брюсселі видав «Réflexions morales sur le Nouveau Testament», засуджений папською буллою 1713 p. Лойола (Loyola Ignacio, 1491–1556) – засновник «Ордену Ісуса» (єзуїти), що ставив перед собою завдання – боротися з єресями та прагнув зміцнити папську владу.

62

Кібела (грецька міф.) – богиня Землі, дружина Кроноса, мати Зевса, Гери, Посейдона та деяких інших богів.

63

Тиляги – лати, панцир.

64

Натяк на перебування Вольтера в Англії від 1726 до 1729 p., коли він познайомився s багатьма видатними людьми.

65

Євфрат – річка в Maлій Азії, згадувана в найдавніших літературних пам’ятниках.

66

Бастард (bastard) – незаконна дитина, зокрема позашлюбна дитина владущих осіб, що визнана ними і має у визначенні бастард, як у своєрідному титулі, вказівку на знатність походження. Дюнуа називав себе в офіціальних документах «Bastard d’Orléans», бо був позашлюбним сином Людовіка, герцога Орлеанського.

67

Некромант (necromant) – той, що викликає духів, чарівник.

68

Інкуб – за народним повір’ям, демон, що одвідує деяких жінок.

69

Назон Публій Овідій (Publius Ovidius Naso, 43 р. до. н. е. – 7 р. н. е.) – римський поет. Йому належить, опрацювання стародавніх міфів у «Метаморфозах».

70

Європа – дочка фінікійського царя. За легендами, була вкрадена Зевсом і мала від нього дітей. Даная – дочка аргосського царя, кохана Зевса.

71

Аглая, Єфрозіна і Талія – за старогрецькою міфологією, дочки Вакха і Венери, що уособлюють собою радість життя.

72

Геба (грецька міф.) – богиня юності; була виночерпієм у богів.

73

До оповідань Гільома Ваде включено віршований епізод «Що подобається дамам» (Ce qui plait aux dames); його герой Роберт має стати чоловіком феї. Розгортання подій нагадує пригоду Дюнуа в замку Гермафродита.

74

Атропа, одна з трьох Парк, богинь долі, уривала нитку життя. Стікс – у старогрецькій міфології річка, якою душі померлих переправлялися в пекло.

75

Марк Аврелій (Marcus Aurelius, 121–180 н. е.) – римський імператор з 161 p.; філософ-стоїк, автор морально-філософського трактату «До самого себе», написаного у формі щоденника.

76

Тіт (Titus Flavius Vespasianus, 40–81 н. e.) – римський імператор з 79 p., ще за життя батька брав діяльну участь у керуванні державою; римські історики вихваляли його справедливість і піклування про підданців; після відомого вибуху Везувія, що зруйнував Помпею, зробив розпорядження про допомогу жителям, які врятувалися; йому приписують фразу: «Я втратив день», яку він нібито казав, якщо протягом дня не зробив доброго діла.

77

Катон старший (Cato Marcus Portius, II ст. до н. е.) на посту цензора боровся за чистоту римської моралі. Катон Утіцький – внук попереднього, відзначався доблестю і мужністю; зазнавши поразки у боротьбі з Цезарем, він укоротив собі віку.

78

Ціцерон (Cicero Marcus Tullius, 106 – 43 до н. е.) – видатний римський промовець і політичний діяч, боровся проти зловживань римських адміністраторів, обстоював принципи аристократичної республіки.

79

Солон (VII–V ст. до н. е.) – афінський законодавець; з його іменем пов’язане встановлення законів («Закони Солона»), що означали перемогу демократії над аристократією. Арістід (VI–V ст. до н. е.) – афінський полководець і політичний діяч, учасник греко-перської війни; був вождем партії, що обстоювала інтереси землевласників і боролася з партією торговельного капіталу. За словами грецьких істориків, був зразком доблесті і патріотизму. Вольтер, садовлячи античних філософів і найбільш шанованих ним політичних діячів у пекло, пародіює християнську традицію, особливо яскраво виявлену у Данте в «Божественній комедії»; згідно з цією традицією, всі ці діячі, незважаючи на свої властивості, повинні горіти у пеклі, як «поганці».

80

Франциск Ассізький – засновник чернечого ордену францисканців, що проповідував зречення власності.

81

За біблійними переказами, ослиця пророка Валаама заговорила з ним, коли він не помітив ангела, що перепинив йому шлях.

82

Кульбака – сідло.

83

Медуза (грец. міф.) – одна з трьох Горгон, змієволоса діва. Кожен, хто подивився на неї, обертався в камінь; герой Персей одрубав їй голову.

84

Люцифер, або Фосфор, – за стародавньою міфологією, світлоносець; у біблійних і пізніше християнських переказах диявол мав ім’я Люцифера.

85

І кволих сильним завжди продає (Vend Je plus faible aux crimes du plus fort) – та сама думка і майже в тих самих словах повторюється в трагедії Вольтера «Меропа» (Меигоре), дія І, картина 2.

86

Аркадія – одна з областей Пелопоннеса в Елладі. В міфологічній поезії – країна мирного щастя, простоти і безтурботного спокою.

87

Анхіз – за грецькою міфологією – коханий Афродіти, від якої мав сина – героя Троянської війни Енея. За розголошення цієї таємниці Анхіз був осліплений Зевсом. Згодом, під час розгрому і спалення Трої, Еней виніс Анхіза на руках і одвіз його на кораблі.

88

Пательня – сковорода.