Галицька сага. Майбутня сила

Зося Павловська не пам’ятала, як проїхала через Перетин. Вона нічого не бачила перед собою, не управляла конем, лише не переставала схлипувати. Селяни, що були у такий час на своїх обійстях, із здивуванням спостерігали за дивним фірманом, не розуміли, чому на ньому розірвана спідня сорочка. Звичайно, дехто підозрював, що хтось таки помстився Адамові Павловському за те горе, яке пережили перетинці (й не лише вони).

А навчений кінь переїхав невеличку річку і звично повернув ліворуч, де була осада. Адам ще здалеку зауважив, що з Зосею щось не так. Він кинув роботу, яку відкладав уже давно й збирався саме сьогодні закінчити, й побіг назустріч дружині. Побачивши її у такому стані, Адам злякався.

– Зосю, що сталось? – крикнув він.

Але жінка не відповіла. Вона продовжувала сидіти нерухомо й зовсім не звертала уваги на свою наготу.

– Хто це зробив?! – не вгавав Адам, але одразу зрозумів, що зараз від Зосі нічого не доб’ється.

Адам обережно допоміг жінці зійти з брички, але, лише ступивши на землю, Зося вже стояти не могла. Адам підхопив її на руки й поніс у дім.

– Свині! – шипів він. – Ну, почекайте! Ви ще мені заплатите за все!

Павловському знадобилося досить часу, щоб заспокоїти Зосю, але дізнатися, що з нею сталося дорогою, він так і не зміг: знесилена пережитим дружина заснула. Зрештою, Адамові не треба було й підказувати, хто це міг зробити. Переконавшись, що Зося заснула, Адам наказав восьмирічному Кшиштофу слідкувати за сестрою, а сам зняв з гачка карабін, перевірив, чи на місці набої, і попрямував до брички. Він не встиг розпрягти коня, тому похапцем заліз на бричку, потягнув віжки й сильно вдарив батогом ні в чому не винну тварину.

Його метою була крайня хата Перетина. Адам небезпідставно вважав Данила Солтиса головним винуватцем своєї ганьби дев’ятирічної давнини, тому й відплатив йому, коли випала така нагода. Шкода, що впертий Солтис не захотів виказати своїх спільників, прийнявши всі удари на себе. Адама це не зупиняло: він підозрював, що двома іншими були Смоляр та Василь Вовк, але щось довести не міг.

Що ж, сьогодні русини переступили межу, і для нього вже не потрібні жодні докази, щоб наказати їх. Адам Павловський зупинив коня біля брами Солтисів і, навіть не прив’язавши його, з карабіном у руці забіг на обійстя. Там нікого не було, тому осадник ударом ноги відчинив двері хати і зайшов всередину.

В перших покоях він застав усіх. Данило все ще лежав на бамбетлі і хоч іще не вставав, але почувався не так погано, як раніше; Галина стояла біля відновленого свекром п’єца і готувала вечерю; сам Лука сидів біля вікна і чинив чобіт. На ліжку під образами бавилися п’ятирічний Юрко із молодшою сестричкою Оленкою.

Раптова поява незваного гостя заскочила всіх зненацька. Усі так і застигли на місці. А Павловський, хижо глянувши на Галину, став перед бамбетлем, на якому лежав Данило.

– Що, русине, догрався? На жінку підняв руку? То така твоя Україна? – кричав Адам. – Думаєш, що відбувся палками? Ану, скурвий сину, говори, хто був з тобою?

Данило, нічого не розуміючи, спробував підвестися, але тут Галина зірвала з себе запаску, кинула на підлогу і сміливо затулила собою чоловіка.

– Вам мало було того, що ви покарали мого чоловіка? – говорила вона, не зводячи з Павловського очей. – Ви хочете стріляти в него? То стріляйте і в мене! Стріляйте! Я сьи не бою!

Адам остовпів. Він аж ніяк не сподівався на таку реакцію жінки. Поки він роздумував, як поступити, з ліжка зірвався малий Юрко і підбіг до матері. Павловський опинився у безвиході. Він розумів, що вистрілити у жінку з дитиною не може, хотів лише настрахати Данила, але й залишати просто так помешкання не випадало.

– Нічого! – майже примирливо вирішив він. – Дідько з вами! Не думайте, що я не знаю, хто були двоє інших! Одного нема, але другий на місці!

Павловський розвернувся й вийшов надвір. Невдовзі почувся стукіт копит. Лише тепер Галина притиснула до себе свого захисника – малого Юрка. Лише тепер вона відчула, що трималася з останніх сил, і важко сіла поруч із чоловіком. А Данило насилу звівся з бамбетля.

– Що з ним сьи стало? – запитав він.

Галина не знала, але озвався старий Лука, що увесь час мовчав.

– Я видів, як перед тим через село проїхала його Зося, – сказав він. – Уся в подертому. Видно, хтось її знасильничав. То він і шукає, хто то зробив!

Обличчя Данила спохмурніло. Він здогадався, хто це міг бути.

А Павловський, підганяючи коня, проскакав сільською вулицею, минув обійстя Гутманів і помчав дорогою, що вела до лісничівки. Адам не сумнівався, що він на правильному шляху і невдовзі поквитається зі своїми ворогами.

Ще здалеку Адам запримітив на обійсті вчительку Оксану. Вона саме розвішувала випраний одяг. Побачивши, що до неї під’їжджає бричка Павловського, а сам він має такий вигляд, що можна злякатися, Оксана відсахнулася.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

 Йдеться про Другі Зимові Олімпійські ігри.

2

 Голєндрувати на шляйфах – кататися на ковзанах. Тут – ковзанярський спорт.

3

 А ми господарі! А мій тато тобі не допоможе! (Пол.)

4

 Мінея – книга, що використовується Східною Церквою, яка містить підказки для фіксованих дат календарного року, не залежних від дати Пасхи.

5

 Обвальне падіння цін акцій, яке розпочалось у четвер 24 жовтня 1929 року. Початок Великої депресії.

6

 Ферії – канікули.

7

 Віковий поділ членства у «Пласті» передбачав чотири вікові категорії: новаки (6–12 років), юнаки (12–18 років), старші пластуни (18–35 років) та пластуни-сеньйори (від 35 років).

8

 Рюкзак.

9

 Нари.

10

 Кольпортаж – розповсюдження.

11

 У 1930-ті роки Львівський аграрний університет був підрозділом «Львівської Політехніки».

12

 Амбулянс – спеціальний візок: санітарний, поштовий.

13

 Нурець – агент поліції, філер, сексот.

14

 Диграф – буквосполучення з двох літер.

15

 Інституція (instytucja) – розвідка (пол.).

16

 Тут – очна ставка.