Обережно зі своїми бажаннями

– Чи можу я доповнити свої зауваження, пане голово, думкою, що було б великим привілеєм дозволити пані Беррінґтон приєднатися до її знаменитих пращурів та очолити раду, особливо в час, коли компанія стикається з такими реальними труднощами. Знаю, що з вашою допомогою ми зможемо подолати ці труднощі й відновити гарне ім’я Беррінґтонів, їхню репутацію та фінансову непохитність.

Емма сіла з відчуттям, що з її доповіді можна було б виснувати: «Ти могла б і краще». Вона просто сподівалася, що Джайлз мав рацію у другому пункті. Майже всі за цим столом вирішили, як будуть голосувати, ще задовго до того, як ці збори оголосили від- критими.

Після того як виступили обидва кандидати, настала черга членів ради директорів висловити свою думку. Більшість із них хотіла сказати своє слово, але не надто багато розуміння чи оригінальності прозвучало упродовж наступної години. І, незважаючи на те, що Емма відмовилася відповісти на запитання «Чи призначили б ви майора Фішера своїм заступником?», вона все ж відчула, що думки розділилися приблизно порівну. Так було, доки не озвалася леді Вірджинія.

– Я хочу висловити лише одне своє спостереження, пане голово, – завуркотіла вона, кліпаючи віями. – Не вірю, що жінок створили для того, щоб очолювати компанії, ставати профспілковими лідерами, будувати комфортабельні лайнери або змушувати займати величезні суми грошей у банкірів лондонського Сіті. Позаяк я захоплююсь пані Кліфтон і всім, чого вона досягла, все ж буду підтримувати майора Фішера і лише сподіваюся, що вона прийме щедру пропозицію майора стати його заступницею. Я прийшла сюди з відкритою душею, з бажанням обрати кандидатуру місіс Кліфтон, але, на жаль, вона не виправдала моїх очікувань.

Емма мимохідь захопилася стриманістю Вірджинії. Ця жінка добре вивчила кожне слово свого сценарію задовго до того, як увійшла до цієї кімнати, відпрацювавши навіть драматичні паузи, й їй якось вдалося створити враження, що вона зроду не мала наміру втручатися до останньої миті, та їй не залишили іншого вибору, ніж зробити кілька зауважень. Емма могла лише дивуватися, скількох із тих, хто сидів за столом, одурили. За винятком, ясна річ, Джайлза, котрий виглядав так, ніби якби міг, то власноруч задушив би свою колишню дружину.

Лише двоє людей не виступали до того часу, коли леді Вірджинія зайняла своє місце. Голова, ввічливий як ніколи, сказав:

– Перш ніж оголосити початок голосування, було б цікаво, чи не хотіли б пані Фішер або пан Гардкасл висловити свою думку?

– Ні, дякую, пане голово, – поквапилася відповісти Сьюзен Фішер.

Голова поглянув у бік пана Гардкасла.

– Спасибі, пане голово, – подякував Гардкасл, – я лише хочу сказати, що з величезним інтересом вислухав усі виступи, зокрема, й ті, що стосуються двох кандидатів, і що, як і леді Вірджинія, вже вирішив, кого саме підтримуватиму.

Фішер усміхнувся йоркширцю.

– Дякую, пане Гардкасл, – видихнув голова. – Якщо більше ніхто не хоче нічого сказати, настає час, щоб члени ради директорів віддали свої голоси.

Він на мить замовк, але ніхто не озивався.

– Тепер секретар компанії по черзі буде називати кожне ім’я. Будь ласка, повідомте йому, якого кандидата підтримуєте.

– Почну з виконавчих директорів, – сказав Вебстер, – перш ніж запросити віддати свої голоси решту членів ради. Пане Бьюкенен?

– Я не буду підтримувати жодного кандидата, – заявив Бьюкенен. – Однак якщо результат голосування зрівняється, я, бо це прерогатива голови, віддам свій голос на користь того, кого вважатиму кращим наступним головою.

Росс провів кілька безсонних ночей, борючись із питанням, хто має стати головою, і нарешті вирішив на користь Емми. Але гучна промова Фішера та доволі слабкий виступ Емми змусили його переглянути свою позицію. Він усе ще не міг змусити себе голосувати за Фішера, тому вирішив утриматися й дозволити прийняти рішення колегам. Тим не менш, якщо голоси поділяться порівну, йому доведеться, хай і неохоче, підтримати Фішера.

Емма не могла приховати свого здивування й розчарування через рішення Росса не голосувати. Фішер усміхнувся та перекреслив прізвище голови, яке до цього часу було в колонці «Кліфтон».

– Пане Діксон?

– Пані Кліфтон, – без вагань сказав виконавчий директор.

– Пане Керрік?

– Майор Фішер, – повідомив фінансовий директор.

– Пане Енскотт?

– Майор Фішер.

Емма була розчарована, але не здивована, бо знала, що це означає і що Ноулс голосуватиме проти неї.

– Сер Джайлз Беррінґтон?

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

SAS – парашутно-десантні війська особливого призначення Великої Британії.

2

 Його танцювала біблійна Саломія.

3

 Рой Ліхтенштейн (1923–1997) – американський художник, представник напрямку поп-арт.

4

 Церква Святої Маргарити – готичний храм на території Вестмінстерського абатства, що виходить фасадом на Парламентську площу в Лондоні.

5

 Вілкінс Мікобер – персонаж роману Чарлза Діккенса «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим», котрий завжди зберігає оптимізм, незважаючи на бідність.

6

 Бітер – група алкогольних напоїв, до якої входять гіркі настоянки та деякі види вермутів і лікерів.

7

 Фраза підступного магрибинця з казки «Чарівна лампа Аладдіна».

8

 «Бристольський крем Гарві» – торгова марка хересу.

9

12 серпня у Великій Британії розпочинається сезон полювання на куріпок.

10

 La Buena Noche (ісп.) – на добраніч.

11

 Трампове судноплавство – нерегулярні рейси морських кораблів без чіткого розкладу, які здійснюють на основі угоди між судновласником і суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

12

 «Гіллмен» – марка англійських автомобілів, які випускали у 1907–1979 рр.

13

 Страйк «диких котів» – акція, яку робітники проводять без дозволу, підтримки або схвалення керівництва профспілки.

14

 Мейо, буквально Тисова рівнина – територія на заході Ірландії.

15

 Йдеться про вірш «Якщо» Редьярда Кіплінґа (1865–1936).