Холоднеча. Старі майстри

Він сказав, що йшов модриновим лісом, а відтак попрямував до болітця: тут-бо можна йти тільки двома шляхами, «або тим, або іншим», і хотів, власне, спуститися до вокзалу, щоб затаритися газетами і «злякатися кочового світу. Газети для мене – єдина розвага. Те, чого мені вже не можуть дати люди, те, чим для мене ніколи не була природа, тепер означають газети. Різноманітність, поперечина». У газетах він знаходить підтвердження багатьох своїх теорій. Газети – це, по суті, весь світ у кожному номері, який він розкриває. «Світ – це не світ, це ніщо». Щодня газета змушує його дискутувати із самим собою. «Газети, коли брати до уваги нудоту, що її вони викликають у багатьох, не без підстави і з повним правом можуть вважатися єдиними великими утішниками людини». Газети для нього – те, чим ніколи не були ні брат, ні сестра, ні батько, ні мати. «Чим ніколи не був для мене світ. Найчастіше я не мав нічого, крім газети, цілими днями, тижнями, роками – тільки газета, яка говорила мені, що все на світі ще існує, все, розумієте, все навколо мене і в мені, все, що я вважав мертвим».

На схилі, під великою липою, де найсильніше гудуть телеграфні дроти, за декілька кроків від опори лінії електропередач, йому стало млосно, і він повернув назад: «Річ у нозі». Він змушений був тягнути її, мов багатопудову гирю. «Здавалося, вона ось-ось відірветься». Спочатку він намагався дістатися заїзду найкоротшим шляхом, але тут зовсім вибився із сил, як йому здалося. Сяк-так доплентався до копиці, де сподівався також сховатися од вітру. «А спина зігрілася, сіно таки!» Моє наближення, «кришений шурхіт» відірвав його від думки про сестру, «вельми сумної думки». «Мені приємно, що ви прийшли. Це ви випадково чи побачили мене?» Випадково, сказав я. «Тільки-но я присів, біль у нозі потроху почав стихати. Поповз угору, ближче до мозку».

Він увесь час ремствує на болі в нозі, які «найчастіше починаються, посилюються, сваволять, коли слабшає головний біль». Він іде за моєю порадою тримати ногу в такому положенні, щоб ступня знаходилася вище, підкладати вночі під неї подушку, але «як бачите, це не допомагає. Навпаки. Пухлина значно збільшилася. Здається, ніби вона висмоктує всі соки тіла. Це те ж саме відчуття, яке у мене завжди пов'язане з мозком». Пухлина справді збільшилася. Від того, що він весь час ходить. Можливо, вона стала навіть удвічі більшою, ніж раніше, коли я бачив її востаннє. Але була безбарвна. Кісточки вже не видно. «Найкраще – не трудити ногу. Менше ходити», – порадив я. «Ви думаєте, так просто можна справитися з цією страшною хворобою?» – «За кілька днів усе минеться, – сказав я, – пухлина зникне». – «Осьде, на руці, бачите, прокльовується нова», – поскаржився він. І показав мені місце біля ліктя, де нібито позначається пухлина, але я нічого розгледіти не міг. Я обмацав руку – жодних ознак аномалії. «Далебі, ви бачите, як це сигналізує про своє наближення. Ви не тямите у хворобах». Його голова набита «невимовними комбінаціями». Образи, які живуть у ньому, як і в будь-якій людині, раптом перевертаються, розриваються «буквально на клапті. Але я, знаєте, змирився з тим, що наскрізь, суціль хворий. Скручений хворобою. Ця хвороба, як мені здається, незаразна. Коли я виявив її, я відчув, що вона невиліковна», – повторив він і замовк. Ми йшли, як завжди: я – попереду, він – за мною, спочатку – в село, потім – до заїзду.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Томас Бернгард. Старі майстри. Елізабет II. – Івано-Франківськ, 1999. – С 34.

2

Marcel Reich-Ranicki M. Thomas Bernhard. Aufsätze und Reden… S. 28–29.

3

Затонський Д. Томас Бернгард. У: Феномен австрійської літератури. Вікно в світ. Вип. 1. – Київ, 1998. – С. 180.

4

Luigi Reitani. Wenn die Metaphysik zur Politik wird. Zur Bernhard-Rezeption in Italien, in: Wolfram Bayer… S. 303.

5

Wendelin Schmidt-Dengler. Die Tragödien sind die Komödien oder Die Unbelangbarkeit Thomas Bernhards durch die Literaturwissenschaft, in: Wolfram Bayer… S. 15.

6

Dimitri Zatonsky. Der sowjetische Bernhard oder die Macht der Tradition. Zur Rezeption in Rußland und in der Ukraine, in: Wolfram Bayer… S. 466–467.

7

Hans Holier. Thomas Bernhard, Reinbek bei Hamburg. – 1993. – S. 147.

8

Martin Huber. Möglichkeitsfetzen von Erinnerung. Zur Rezeption von Thomas Bernhards autobiographischer Pentalogie, in: Bayer, Wolfram (Hg.). Kontinent Bernhard. Zur Thomas-Bernhard-Rezeption in Europa, Wien: Böhlau, 1995. – S. 51.

9

Wendelin Schmidt-D engler. Verschleierte Authentizität. Zu Thomas Bernhards «Der Stimmenimitator», in: Schmidt-Dengler, Wendelin. Der Übertreibungskünstler. Studien zu Thomas Bernhard. Wien, 1986. – S. 60.

10

Otto F. Riewoldt. Magic Wolfi oder «They never come back». In: Text + Kritik. Wolfgang Bauer. Heft 59, München, 1978. – S. 43.

11

Jens Dittmar (Hrsg.). Sehr gescherte Reaktion. Leserbrief-Schlachten um Thomas Bernhard, Wien. – 1993. – S. 11.

12

Там само, S. 61–66.

13

Там само, S. 107.

14

Franz Boni. Route 66. In: manuskripte 155. – Graz, 2002. – S. 58.

15

Christian Klug. Thomas Bernhards Theaterstücke. – Stuttgart, 1991. – S.11.

16

Томас Бернгард. Старі майстри. Комедія // Томас Бернгард. Старі майстри. Комедія. Елізабет II. Катма комедії. – Івано-Франківськ, 1999. – С 141.

17

Томас Бернгард. Іммануїл Кант / Іммануїл Кант та інші п'єси. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 104.

18

Опублікований 1963 р. в німецькому видавництві Insel Verlag роман «Холоднеча» здобув широкий розголос і схвальні відгуки. Цей твір вважають подією в австрійському письменстві. «Холоднеча» – один з найвідоміших, найуспішніших текстів письменника. Мороз, студінь, холод – центральний мотив творчості Т. Бернгарда, опрацьований у його романах, п'єсах та автобіографічному п'ятикнижжі. Напередодні появи твору молодий автор уклав книжку віршів із такою самою назвою, проте її було відхилено.

19

Практика у шпиталі… – запалення легенів, яке перейшло в затяжну недугу, що протривала все життя, змусило Бернгарда провести чимало часу в австрійських лічницях.

20

Ярмаркова комуна у федеральній землі Зальцбург (тут і далі примітки перекладача).

21

Венґ – поширена назва сіл і містечок на території Баварії й Австрії. Письменник узяв за основу оточене скелями село в долині річки Енне на північно-східному боці австрійських Альп.

22

Генрі Джеймс (1843–1916) – американський письменник, напрочуд популярний у 40 – 50-х pp. XX ст.

23

Лікарня для душевнохворих у Відні, збудована 1907 року за проектом Отто Ваґнера.

24

Курортна місцевість на південний захід від Зальцбурга.

25

Атрофія мозку – Т. Бернгард і його фігури перебувають під впливом картезіанства. Гасло «Мислю, отже, існую» набуває в письменника екзистенційного й одночасно іронічного забарвлення.

26

Нижня (Долішня) Австрія – один із дев'яти федеральних країв з адміністративним центром Санкт-Пельтен.

27

Регіон на північному заході Нижньої Австрії.

28

21-й округ Відня.

29

Побутовий варіант спортивної гри, що практикується взимку на крижаній доріжці.

30

Tim Лівій (59 до н. є. – 17 н. є.) – римський історик, автор «Історії від заснування міста»; Квінт Горацій Флакк (65 до н. є. – 8 до н. є.) – римський поет авґустинської доби; Публій Овідій Назон (43 до н. є. – 17 н. є.) – римський поет, автор «Метаморфоз».

31

Ґолїнґ-на-Зальцаху – ярмаркова комуна в Австрії, у федеральній землі Зальцбург.

32

Вольтер (Марі Франсуа Аруе, 1694–1778) – французький філософ і письменник.

33

Гомер – давньогрецький поет, якому приписують авторство «Іліади» та «Одіссеї», жив у VIII ст. до Р. X.

34

Карбідний ліхтар – лампа, де джерелом світла служить відкрите полум'я струменя спалюваного ацетилену, що, в свою чергу, виникає внаслідок хімічної реакції карбіду кальцію з водою.