Атеисты в мундирах. Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины

После возвращения советской власти Л. Фоя перешла на подготовительный курс Института киноинженеров. Отец (бухгалтер областного совета ОСОВИАХИМА), знавший о ее связях с подпольем, призывал дочь «порвать с настоящими друзьями», выехать к родственникам в Рязанскую область. Борьба ОУН сейчас обречена, наставлял он дочь, нельзя полагаться на «дураков, с перочинным ножом идущих против танков». Видимо, по показаниям арестованных подпольщиков Л. Фою в январе 1944 г. арестовали. Допросы вел старший оперуполномоченный 6-го отдела 2-го (контрразведывательного) отдела НКГБ УССР ст. лейтенант Орлов. Сидела девушка в камере № 70 внутренней тюрьмы НКГБ по ул. Короленко (ныне Владимирской), 33. Соседкой убежденной националистки оказалась, по иронии судьбы, монахиня, арестованная, по словам Фои, за «единую и неделимую Россию» (Скорее всего, по делам НКГБ на «церковно-монархическое подполье» «Скит» или «Остров». – Прим. авт.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Леонов Николай Сергеевич (род. 1928). Генерал-лейтенант в отставке. Доктор исторических наук, профессор. В разведывательной службе КГБ с 1958 г., работал личным переводчиком Фиделя Кастро во время его визита в СССР, состоял в дружеских отношениях с лидерами Кубинской революции. Начальник аналитического управления Первого главного управления (ПГУ, внешняя разведка) КГБ СССР (с 1973), с 1983 г. – заместитель начальника ПГУ КГБ СССР, начальник Аналитического управления КГБ СССР (1991). Ученый-латиноамериканист, автор ряда книг. Православный христианин, о его воцерковлении писал духовник разведчика, епископ Егорьевский Тихон (Шевкунов). См.: Архимандрит Тихон (Шевкунов). Несвятые святые и другие рассказы. М.; Симферополь, 2012. С. 284.

2

Нарочницкая Н.А. Россия и русские в современном мире. М.: Алгоритм, 2009. С. 39.

3

См.: Політичні репресії в Україні (1917–1980 pp.). Бібліографічний покажч. / авт. вступ. статей: С. Білокінь, Р. Подкур, О. Рубльов. Житомир, 2007; Андрухів І.О. Політика радянської влади у сфері релігії та конфесійне життя на Прикарпатті в 40–80-х роках ХХ століття. Івано-Франківськ, 2006; Бабенко Л.Л. Радянські органи державної безпеки в системі взаємовідносин держави і православної церкви в Україні (1918 – середина 1950-х рр.). Полтава, 2014; Бажан О. Випробування вірою: Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950-х – 1980-ті рр. К., 2000; Боцюрків Б. Українська Греко-католицька Церква і Радянська держава (1930–1950). Львів, 2005; Войналович В.А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940–1960-х років. К., 2005; Волошин Ю.В. Українська православна церква в роки нацистської окупації (1941–1944 рр.). Полтава, 1997; Грідіна І.М. Православна церква в Україні під час Другої світової війни 1939–1945рр.: людський вимір: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т, 2001; Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки: в 2 т. К., 2006; Лисенко О.Є. Церковне життя в Україні 1943–1946. К.: Ін-т історії України НАН України, 1999; Мицик Ю. А., Бажан О.Г., Власов В.С. Антирелігійна кампанія 1950–1960-х рр. К., 2008; Михайлуца М.І. Православна церква на Півдні України в роки Другої світової війни (1939–1945). Одеса, 2008; Пащенко В.О., Киридон А.М. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917–1930-ті роки. Полтава, 2004; Пащенко В.О. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940 – початку 1990-х років. Полтава, 2005; Політичний терор і тероризм в Україні: Історичні нариси. К., 2002; Радянська влада та православна церква на Чернігівщині у 1919–1930 рр.: зб. документів і матеріалів / вип. ред. Р.Б. Воробей; упорядники А.В. Морозова, Н.М. Полетун. Чернігів, 2010; Репресована церква: Про трагічну долю Української Греко-Католицької Церкви. Дрогобич, 1994; Сурмач О.І. Греко-Католицька Церква в період німецького окупаційного режиму в Україні (1941–1944 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Л., 2001; Сердюк Н.С. Репресії радянських органів державної безпеки щодо української греко-католицької церкви в 1944–1949 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2006; Стоцький Я. Держава і релігія в західних областях України: конфесійні трансформації в контексті державної політики 1944–1946 рр. К., 2008; Червоний терор проти духовенства і віруючих на Східній Волині (Житомирщині) у 20–30-х роках ХХ ст.: архівні документи та матеріали / упоряд. С.І. Жилюк. Рівне, 2003; Форостюк О.Д. Правове регулювання державно-церковних відносин у радянській Україні в 1917–1941 роках (на матеріалі Донецького регіону): дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. Луганськ, 2001; Ярема Р., протоиерей. Львовский Церковный Собор 1946 года в свете торжества Православия в Западной Украине. К.: КИТ, 2012; и многие другие.

4

См. обзор подобных наиболее ценных дел: Отраслевой государственный архив СБ Украины. Ф. 13. Д. 511.

5

Бычков С. Чекистский «игумен» Евгений Тучков [электронный ресурс: http://www.kiev-orthodox.org].

6

Смыслов О. Богоборцы из НКВД [электронный ресурс: http://www.e-reading.club].

7

Доклад начальника VI отделения Секретного отдела ГПУ Е.А. Тучкова. 30 октября 1922 г. [электронный ресурс: http://doc20vek.ru].

8

Цыпин В., протоиерей. Русская церковь (1917–1925 гг.). М.: Издательство Крутицкого подворья, 1996. С. 392–393.

9

Архивы Кремля. М.: РОССПЭН; Новосибирск: Сибирский хронограф, 1998. Кн. 2: Политбюро и церковь. 1922–1925 гг. С. 355–356.

10

Агабеков Г. Секретный террор Сталина. Исповедь резидента [электронный ресурс: http://books.google.com.ua].

11

Тот, кто разрушал церковь и гноил священников на Соловках [электронный ресурс: www.solovki.ca].

12

Коскелло А. Священномученик Петр (Полянский): недипломатичный архиерей [электронный ресурс: http://www.pravmir.ru].

13

Бабенко Л.Л. Радянські органи державної безпеки в системі взаємовідносин держави і православної церкви в Україні (1918 – середина 1950-х рр.). Полтава: АСМІ, 2014. С. 163–164.

14

См.: Известия ЦК КПСС. 1989. № 11. С. 52–53; Васильева О.Ю. Русская православная церковь в политике советского государства в 1943–1948 гг. М.: ИРИ РАН, 2001. С. 109.

15

Бычков С. Большевики против Русской церкви [электронный ресурс: http://www.portal-credo.ru].

16

Левитин А., Шавров В. Очерки по истории русской церковной смуты. М.: Крутицкое Патриаршее подворье, 1996. 670 с.

17

ОГА СБУ. Ф. 12. Д. 5037. Т. 1. Л. 38.

18

ОГА СБУ. Ф. 12. Д. 5037. Т. 3. Л. 25.

19

К середине 1920-х гг. 2-й отдел Генштаба Польши состоял из 1-го (организационного), 2-го учетного отделений, 3-е отделение имело шесть «рефератов» с функциями внешней разведки и контрразведки («офензивы и дефензивы»), 4-е (диверсионное) отделение ведало заброской в УССР и Белоруссию вооруженных отрядов, в том чисте подчиненных ППШ. «Двуйка» имела шесть периферийных органов («экспозитур»), ведших разведку в смежных государствах. 5-я экспозитура во Львове ведала разведывательно-подрывной работой в советской Украине. См.: ОГА СБУ. Ф. 13. Д. 445. Л. 20–20 об.

20

Подробнее об этих событиях см.: Останній парад вояків УНР // Вєдєнєєв Д.В., Шевченко С.В. Розвіяні міфи: історичні нариси і статті. К.: Фенікс, 2010. С. 73–82.

21

См. подробнее: Крепкий «Тютюн» для атамана // Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки. К.: К.И.С., 2008. С. 34–55.

22

Подсчитано автором по книге: Золотарьов В. ЧК – ДПК – НКВС на Харківщині: люди та долі. 1919–1941. Харків: Фоліо, 2003. С. 388–452.

23

Антонов В.С. Поэт и чекист // Независимое военное обозрение. 2011. 26 авг.

24

Работа А. Ваксберга цитируется по книге: Кара-Мурза С.Г. Евреи, диссиденты и еврокоммунизм. М.: Алгоритм, 2002.

25

Судоплатов А.П. Тайная жизнь генерала Судоплатова: Правда и вымыслы о моем отце. М.: Современник; Олма-Пресс, 1998. Кн. 1. С. 39–40.

26

Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. К.: Абрис, 1997. С. 139–140; Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький. Особа, час, оточення. К.: Стилос, 2002. С. 67–68.

27

Бутовский полигон. М., 2009. С. 34; Бутовский полигон. 1937–1938 гг. Книга Памяти жертв политических репрессий. Вып. 8. М.: Альзо, 2007. С. 102–103.

28

Петров Н. Человек в кожаном фартухе // Новая газета. 2010. 21 окт.; Сопельняк Б. Палачи // Совершенно секретно. 1996. № 10. С. 14–15.

29

Шкаровский М.В. Русская православная церковь в ХХ веке. М.: Вече; Лепта, 2010. С. 60.

30

Протодиакон Андрей Кураев приводит эти слова в своей книге «Христианство на пределе истории» по источнику: И даны будут Жене два крыла. М., 2002. С. 521–522.

31

Подробнее об этих процессах см.: Шкаровский М.В. Русская православная церковь в ХХ веке… С. 45–63.

32

Рубльова Н. Репресії проти «церковників» і «сектантів» в УРСР. 1917–1939 рр. // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. 2007. № 1. С. 207.

33

Анисимов В. О «положительном заряде» предательства. К 80-летию собора УАПЦ [электронный ресурса: http://www.pip.kiev.ua].

34

Дело патриарха Тихона // Отечественные архивы. 1993. № 6; Сафонов Д. В последние месяцы жизни святителя Тихона против него готовился новый судебный процесс [электронный ресурс: http://www.pravoslavie.ru]; Сафонов Д. К проблеме подлинности «Завещательного послания» патриарха Тихона [электронный ресурс: http://www.pravoslavie.ru].

35

Архивы Кремля. Политбюро и Церковь. 1922–1925. М.; Новосибирск: РОССПЭН, Сибирский хронограф, 1997. Кн.1. С. 9.

36

О ходе этого варварского процесса в Украине см. подробнее: Бабенко Л. Участь органів ВЧК – ГПУ у вилученні церковних цінностей на початку 1920-х рр. // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. 2004. № 1–2. С. 410–428; Верига В. Конфіскація церковних цінностей в Україні в 1922 р. Нью-Йорк; Торонто, 1996.

37

Ченцов В.В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. Тернопіль, 1999. С. 233; Центральный государственный архив общественных объединений Украины. Ф. 1. Оп. 20. Д. 995. Л. 1.

38

Радянська влада та православна церква на Чернігівщині у 1919–1930 рр.: зб. документів і матеріалів. Чернігів, 2010. С. 308–310.

39

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 748. Л. 61.

40

Рылкова Л.П. Биографические сведения о братии Киево-Печерской лавры, пострадавшей за Православную веру в XX столетии. К.: Типография Киево-Печерской лавры; Феникс, 2008. С. 39.

41

Архивы Кремля. Политбюро и Церковь. 1922–1925. Кн. 2. С. 360.

42

Забегайло О.Н. Духовное понимание истории. М.: Серебряные нити, 2009. С. 444.

43

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2318. Л. 12; Д. 2006. Л. 83.

44

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2318. Л. 4; Д. 2006. Л. 83; Жилюк С. «Нова церква». Обновленські ідеї і програми церковного реформування 20-х років ХХ ст. // Людина і світ. 2004. № 6. С. 44–48.

45

Киридон А.М. «Щоб вороги топили один одного…». Про причини церковних розколів у Радянській Україні 1920-х років // Людина і світ. 2004. № 6. С. 27.

46

ОГА СБУ. Ф. 13. Д. 445. Л. 29, 40.

47

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 16. Д. 2; Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ – ХХ ст. Історичні нариси. К.: Наукова думка, 2002. С. 305.

48

Комплекс документов советской спецслужбы о разработке УАПЦ опубликован в журнале «З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ». 2005. № 1–2; 2006. № 1–2; см. также: Преловська І. Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ) (1921–1938): огляд архівно-кримінальних справ ГДА СБУ та ЦДАГО України // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. 2009. № 1. С. 26–48.

49

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2318. Л. 2.

50

Рубльова Н. Невідома ділянка «антирелігійного фронту»: боротьба владних структур УССР проти римсько-католицької церкви, 1920-ті роки // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. 1998. № 1–2. С. 228–243; ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2006. Л. 83.

51

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 16. Д. 1450. Л. 1.

52

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2006. Л. 83.

53

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2318. Л. 17; Д. 2006. Л. 83.

54

ГПУ против УАПЦ. Методология уничтожения [электронный ресурс: http://www.religion.in.ua].

55

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2318. Л. 42–44.

56

ОГА СБУ. Ф. 12. Д. 5037. Т. 3. Л. 78 об.

57

См.: З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. 2007. № 1. С. 16–17.

58

Бабенко Л. Застосування методів спецслужб у процесі ліквідації української автокефальної православної церкви (20-ті роки ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Вип. 229–230. С. 43.

59

ОГА СБУ. Ф. 12. Д. 5037. Т. 1. Л. 23–24.

60

ОГА СБУ. Ф. 12. Д. 5037. Т. 3 Л. 78 об.

61

ЦГАООУ. Ф. 1. Оп. 20. Д. 2318. Л. 40–41.

62

Доненко Николай, протоиерей. Макарий Кармазин [электронный ресурс: http://krotov.info]. // «Наследники Царства». Симферополь, 2000.

63

[Электронный ресурс: http://www.eshatologia.org].

64

Розтальний В. Митрополит-мученик // Голос України. 1992. 19 червня.

65

Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. К.: Абрис, 1997. С. 63, 490–491.

66

Бисер духовный. Великие подвижники ХХ века о спасении в современном мире. М.: Ковчег, 2010. С. 370.

67

О деле Александровского и его «общении» с С. Кариным см.: Рубка кадрів // Вєдєнєєв Д., Шевченко С. Українські Соловки. К.: ТОВ «УВПК “ЕксОб”», 2001. С. 158–164.

68

Приказом НКГБ УССР от 16 марта 1945 г. № 08 С. Карина назначили начальником Оперативной группы НКГБ УССР во Львове // ОГА СБУ. Ф. 9. Д. 84. Л. 13.

69

ОГА СБУ. Ф. 65. Д. 9113. Т. 20. Л. 72–74.

70

ОГА СБУ. Ф. 65. Д. 9113. Т. 21. Л. 1–10.

71

Зарічний В. Лишитися чесним до кінця. Невідомі сторінки однієї чекістської біографії // Робітнича газета. 1989. 1 вересня; статья написана под псевдонимом покойным генерал-майором КГБ В. Шевчуком.

72

См. подробнее: Кривавий «Перелом» // Вєдєнєєв Д., Шевченко С. Українські Соловки… С. 184–185.

73

ОГА СБУ. Ф. 60. Д. 11946.

74

О деятельности и гибели «Орлика» см. подробнее: Так загинув провідник «Орлик» // Вєдєнєєв Д.В., Шевченко С.В. Розвіяні міфи: історичні нариси і статті. К.: Фенікс, 2010. С. 477–482.

75

ОГА СБУ. Ф. 11. Д. 8978.