Секрет Руху

І мене осінило. Я запропонував їй її грошима оплатити аванс за клуб і другу частину оплатити через 2 місяці після того, як всі цифри, що написані в тому БП, підтвердяться. Мені залишалося два місяці, щоб назбирати ці гроші. Але клуб, по суті, був уже наш. Жодного долара не витрачено, бізнес придбано. Спасибі Дональду Трампу! Через якийсь час ми переконалися в тому, що клуб не розвивався так швидко і динамічно, і ми не стали виплачувати решту грошей за нього. За кілька місяців я віддав Кірі половину від тієї суми, що вона заплатила, і насолоджувався своїм бізнес первістком. Все це сталося дуже просто, швидко і легко. А спочатку, коли я прочитав той БП і побачив суму в 50 000$, яку просили, я мало не зламав голову, де мені їх роздобути. Трохи стримав запал, відпустив ситуацію, зменшив значущість бажаного і дозволив собі мати. Не бійтеся хотіти і дозвольте собі мати…

З PS клубом я став справжньою гордістю навіть для самого себе. Це був бізнес не такий великий, але для мене це була величезна перемога. Це був 2012 рік і мені було 24 роки. Мені хотілося розповісти і похвалитися кожному перехожому. Хотілося покататися на машині районом, витягнувши середній палець на руці з вікна вище, щоб усі, хто не вірили в мене, заткнулися!)) Я був емоційно на такому підйомі, як «Роккі Бальбо», коли зміг пробігти велику дистанцію і забігти на сходи під час тренування). Ти відчуваєш, що ти нарешті намацав хвилю успіх у , і треба цей шанс не проґавити. Мені було 24 роки, у мене був свій ігровий клуб, у мене був додатковий дохід в агентстві знайомств, який до того ж дуже динамічно зростав, і крута тачка. Але я був усе ж таки тією маленькою людиною, про яку ніхто не чув. Мене це завжди трохи напружувало. Я все життя займаюся спортом і звик до духу суперництва. У цьому випадку мій суперник – це моє его. Насолоджуватися перемогою, це не моє. Я завжди в напрузі і завжди переживаю, а раптом щось трапиться і завтра все завалиться? А куди мені йти? Що робити? Хто мені допоможе, якщо в мене немає ні родичів, ні батьків? Я був на дні і повертатися назад точно не хочу. Ці думки мене зрідка відвідують і зараз. Але що більше я читаю і прислухаюся до своєї дружини, то я стаю спокійнішим і впевненішим у собі. Коли ти на дні, тобі нічого не страшно. Коли ти трохи виринув, на дно повертатися вже не хочеться, і ти починаєш годувати свої страхи. Пройшовши певний шлях і прочитавши певну кількість книжок, я з радістю дам вам рекомендацію на прочитання книжок для можливості справлятися зі своїми страхами. Насамперед, прочитайте кілька книжок про Діпака Чопри, а також Володимира Зеланда «Трансерфінг реальності».

Ці книги чудові. В них ви знайдете для себе багато цікавого і пізнаєте самого себе. Якщо ви в злагоді із самим собою, то з бізнесом, дружбою або особистим життям, ви будете легко справлятися.

У 2012 році, коли племена «Майя» пророкували кінець світу, я вперше за своє життя виїхав за кордон. Нагадаю, коли мені було 16 років, у мене, у мами, тата, сестри, взагалі не було паспортів. Ми були як справжнісінькі українські цигани. У 16 років я зав дяки своїй спритності та винахідливості, ну і трохи корупції, зробив паспорт своїй матері, і собі відповідно. Навіщо, на той момент, не розумів, оскільки я був один раз в іншому місті за все життя. Закордоном і не пахло. Намір. Був намір. Це був Дубай, АОЕ. Це був інший світ, інший вимір! Я був у шоці, у захваті, в екстазі… Це було щось нереальне. Цей світ не був схожий ні на що. Блиск і розкіш того місця зашкалював. Емоції мене переповнювали. Хотілося зробити свій внесок і стати частиною цього прекрасного. Я їздив по всьому Дубаю, з відкритим ротом від захвату. Ми з моєю дружиною від самого нашого знайомства в усьому були однією командою і переслідували завжди одну й ту саму мету. Швидше, вище, сильніше. Втім, як і весь настрій Дубая. Найвищі фонтани у світі, найшвидші американські гірки у світі, найвища будівля у світі, найбільше колесо огляду, і багато іншого. Там була незліченна кількість дорогих, ексклюзивних автомобілів на кожному розі. Ми, прочитавши про економіку Дубая, побачили, що 90% економіки становить туризм. Що ми можемо придумати і дати туристам, крім того, що вже є в цьому місті, думали ми. Приїхавши назад в Україну, в місто Одеса, де я народився і жив, я сів у своєму кабінеті в офісі і почав вивчати правила побудови Бізнес-плану. Дружина мені запропонувала продумати і розвинути ідею, пов’язану з ексклюзивними і дорогими автомобілями для Дубая. У тому місті кожен мешканець вважав за потрібне виділитися, красивою, дорогою, ексклюзивною тачкою. Ми придумали створити БП для торгового центру для дорогих автомобілів, з усіма світовими представниками тюнінгових доопрацювань автомобілів. «Toretto Emirates». Загальна вартість інвестицій, яка необхідна для запуску цього проєкту, становила 12 млн. доларів. Це був за проєктом найбільший автомобільний торговий центр у світі. Його пасивний прибуток на старті становив від 500 тис. доларів на місяць. Окупність проєкту за 2 роки. Дуже приваблива перспектива. Ми полетіли через кілька місяців, після того як закінчили бізнес-план, у Дубай у пошуках інвестора. Перші кілька зустрічей були безуспішними.

І на 7-му засіданні ми зробили це. Ми продали цю ідею за 3 млн доларів і 5% від прибутку. Більше я не працював. Звучить непогано, але нудно. Цей бізнес-план і донині (2022) не знайшов свого власника. А звучало не погано, так?

Є завжди і злети, і падіння. Важливо бачити в будь якому падінні можливість і при кожному злеті не грітися довго в променях слави. Життя – це рух і азарт до перемог. Якщо ти не готовий працювати все життя і йти на гору без зупинки, приймаючи важкі поразки і солодкі перемоги, роби, як тебе вчать в школі, і працюй все життя на стабільній роботі, витрачай не більше, ніж можеш собі дозволити, і чекай на спокійну старість та соціальне забезпечення, сподіваючись, що в старості про тебе подбає держава. Якщо тебе це влаштовує, закривай цю книжку. Для тебе тут немає нічого корисного.

Лопни, але тримай фасон

З ранніх років мене не влаштовував безлад. Все має лежати на своїх місцях. Я настільки любив чистоту і пунктуальність, що в мене виробилося автоматичне відчуття встигнути, щоб не запізнитися. Хотілося бути скрізь одночасно, щоб не пропустити щось значуще, і що допоможе змінити моє життя кардинально. Бути успішним я не вибирав у якому саме напрямку. Бути успішним у всьому або навіщо воно все? Так для себе я визначив ще в юнацькому віці. Однозначно в цьому мені допоміг мій спортивний спосіб життя. Любов до спорту була у мене ще з раннього дитинства. Спорт – це виховання характеру, насамперед, це дисципліна. Наполегливість, порядність, дисципліна, охайність, працьовитість, пунктуальність, оптимістичність, і трохи гумору. Це базові ази, з яких я рекомендую починати. У будь якій ситуації, навіть несприятливій на перший погляд для вас, вчіться бачити плюси. Це вам дасть змогу сфокусуватися на успіху. Як? Що мені це дає, і що я можу від цього отримати? Запитання, які ти ставити повинен собі постійно. Дружба, гулянки, знайомства, навчання і будь-який час проводження має регулярно чути від вас запитання, що я від цього можу отримати. Гуляючи з хлопцями і друзями, які мислять, що я ще встигну напрацюватися, коли мені буде скільки-то років, не мій варіант, і вам не рекомендую. Якщо ви не геній, який планує створити велосипед, або стати вченим у певній науці, вам потрібен нескінченний потік нових і нових знайомств. Де б ви не були, будьте в пошуку нових знайомств і нових пізнань. Знайомства з корисними людьми вас наближають до успіху. Тут як у боксі або в будь-якому спорті. Дуже самовпевнено намагатися вирубати противника з одного удару або, отримавши м’яч, бити відразу по воротах. Дуже мала ймовірність успіху. Не можна мати одного корисного друга, вашого однодумця і вважати, що ви самодостатні й станете успішними.

«З миру по нитці, голому сорочка». Проеціюйте на своє життя і збирайте пазл успіху. Таким мисленням ви правильно будуєте своє коло спілкування. Спілкуючись із другом чи товаришем, який цілий день грає в комп’ютерні ігри, і не вилазить із дому, багато корисним він вам не стане. Хіба що у нього батько чи мати не бізнесмени. Що вам від того, що його батьки бізнесмени? Вони ж не твої батьки. Навіщо їм тобі допомагати в чому-небудь, якщо їм є кому допомагати. Допоможи своєму другові або товаришеві стати кращим в очах його батьків, і щоб вони побачили, хто йому в цьому допоміг. Перший крок зроблено, і ви заручилися довірою батьків свого друга.

Розуміючи, що ви правильно мислите і позитивно впливаєте на їхнього сина чи навіть доньку, батьки будуть як друга вас ставити за приклад. Це маленька перемога. Сукупність маленьких перемог, принесе вам велику перемогу. Спілкуючись із невдахою, ви переносите себе на лінію невдачі й навпаки. Зробіть свого товариша або друга успішнішим, і перебуваючи поруч, ви себе будете переносити на лінію життя перемог і удачі.

Успіх – це не біла смуга удачі, це спосіб життя. В дитинстві, на вулицях, де я ріс, я був практично найбіднішим. Мій батько був наркоманом і всі сусіди це знали, мати часто дуже через це багато випивала. Сім’я, з якою багато сусідів не дозволяли дружити дітям. Ми завжди хочемо для наших дітей найкраще. І з самого дитинства я намагався здобути прихильність старших будь-якими способами. Ми все дитинство з моїм другом проводили на спортивному майданчику, де були турніки і бруси. Мій сусід, «Дядя Серьожа», був дуже міцний мужик, і недбало ставився до мене зі зрозумілих причин. Син наркомана. У нього була одна дочка і не було дружини. Ми з моїм другом Дебілкіним були найміцніші хлопці нашого віку на районі. Ми жартували над багатьма слабкими хлопцями. І прогулюючись районом, ми побачили якогось нам незнайомого щуплого хлопця з очима, як у мопса, що дивилися в різні боки. Ми і над ним жартували частенько. Мопсику, ти як сюди забрався? І тому подібні жарти. І в один момент, я зрозумів, що це син жінки, яка стала для «Дяді Серьожі» дружиною. Дядя Серьожа мені подобався попри те, що він мене недолюблював. У нього був свій бізнес, продуктовий магазинчик, і він був начальником охорони найбільшого ринку в Європі. Я хотів, щоб він зі мною дружив. Навіщо, що мені це дає? Поки не зрозуміло, але як каже мій друг зараз, «це точно плюс, а не мінус». Я перестав жартувати з мопса, і покликав його з нами на спортивний майданчик. Малий виявився зовсім не поганим хлопцем. Дядя Серьожа побачив це, і зрадів, що його не рідний син почав приживатися до місцевого соціуму. А відповідно ймовірність того, що його нова тоді ще не була дружина, не поїде назад у село зі своїм сином, бо він не зміг прижитися на новому місці. Звали мопса Саша. Ми з Сашком пішли в тренажерний зал, і він почав займатися спортом. Ви ж розумієте, що Дядя Серьожа це дуже оцінив. Дядя Серьожа серйозний спортсмен, і мені здавалося, що він Сашу сам недолюблював, оскільки він був антиспортивним. Але він любив його матір, і тут нічого не поробиш. Заходячи вкотре з Сашком в магазин його батьків, його мати мені подякувала за те, що її син нарешті зайнявся спортом, а Дядя Серьожа попросив натиснути на нього добряче, і не давати спуску в залі.

Дядя Серьожа мене полюбив. Він побачив, що я не курю, не п’ю, займаюся спортом. Я повна протилежність моєму батькові. Я вже не був сином наркомана. Я був другом його сина. Сім’я Дяді Серьожі була однією з найзаможніших сімей на районі. І друзі в нього були сусіди з аналогічних сімей. Побачивши, що син Дяді Серьожі дружить зі мною, і я часто виходжу з їхнього будинку, стали не те що б не так проти моєї дружби з їхніми дітьми, а почали ледь не просити подружитися з їхніми дітьми. «З миру по нитці – голому сорочка», пам’ятаєте? Я заробив собі репутацію і багато знайомих дорослих людей. Намагатися бути найкращим у всьому, значить збирати біля себе собі подібних. Люди, які грають в ігри, обговорюють ігри, бізнесмени обговорюють бізнес, песимісти обговорюють, хто винен у їхній невдачі, успішні люди обговорюють свої перемоги. Зосереджуючись навіть на найменших перемогах і не думаючи про негатив або про те, що у вас щось може не вийти, ви себе переносите на лінію успіху. Абсолютно все знаходиться у вас у голові. Інвестуйте час у свій саморозвиток. Постійний потік нової інформації змушує ваш мозок постійно працювати. У моєму випадку це читання бізнес-літератури, психології та духовних книг. Наприкінці книги, подивіться список рекомендованої мною літератури.

Вивчення мови тіла дуже і дуже цікава річ. Прочитавши про мову тіла, я почав спостерігати за оточуючими і бачити набагато більше, ніж бачив раніше. Наприклад: схрещені руки на грудях – спроба створити перед собою захисний бар’єр, що закриває від надмірної уваги. Руки за спиною, здебільшого, використовують впевнені в собі люди або люди владних професій. Це лише два приклади з мільйона можливих у мові тіла. Маючи ці знання на озброєнні, прочитавши мимовільні автоматичні рухи тіла свого співрозмовника, ви з легкістю зрозумієте, що він, приміром, не дуже добре або, навпаки, сприймає інформацію, отриману від вас. Ви вчасно помітите те, що підібрали правильну або неправильну тактику, не доводячи розмову до точки безповоротності. Найкраща інвестиція, це у свій саморозвиток. Це не тільки необхідно робити, я вважаю, це шалено захоплююче і цікаво. Розуміючи, як влаштована свідомість середньостатистичної людини, ви зрозумієте, як можна впливати і керувати людиною, не маючи над нею влади. Люди здебільшого з самого ранку і до пізнього вечора рухаються автоматично і не усвідомлено. Так влаштований наш світ. Подивіться живий приклад, який ви часто зустрічаєте на дорозі. Ви бачите, попереду себе тягучку, і ввімкнений поворот автомобіля, який їде перед вами, що ви робите? Ви вмикаєте поворот і прямуєте за ним, думаючи, що попереду немає проїзду через аварію, наприклад. За вами водій робить те саме, що і ви. І за ним усе буде так само.

Скільки разів ви бачили припаркований автомобіль, що стоїть біля тротуару перед поворотом без ввімкнених аварійних сигналів і без водія всередині, а за ним зібралася вже купа автомобілів, що стоять у черзі і чекають поки перший автомобіль поверне. Але вони не бачать, що в першому автомобілі немає водія, а водій, який стоїть за ним, неуважний і не помітив цього. Всі інші водії, що стоять у заторі, рухаються інстинктивно, використовуючи «народний доказ». Це загальноприйняті правила народом. Якщо 1000 осіб і 990 із них каже, що білий колір – це не білий, а зелений, то решта 10 осіб називатимуть цей колір теж зеленим. 10 осіб покладатимуться на знання більшості. Така сама ситуація на дорозі, де утворився затор. Водій автомобіля бачить, що всі перестроюються в правий ряд, отже, вони щось знають, а він не бачить і не знає, тому рухається за іншими. Це стадницька інстинктивна поведінка керуючись народним доказом. Знаючи ці та інші дрібниці, ви зрозумієте, що найважливіше, що ви можете зробити для свого успіху, це інвестувати у свій саморозвиток. Потрібно стежити за своїм зовнішнім виглядом. Він має бути бездоганним завжди. Зовнішній вигляд – це ваша візитна картка. Приходячи на зустріч у діловому костюмі, ви позначаєте, що ви тут у справі, а не просто зайшли з пляжу переговорити по-швидкому. Зайшовши на зустріч у шортах, капцях і панамці, ви, найімовірніше, не розташуєте до себе співрозмовника сприятливо. Ви завжди маєте розуміти, де б ви не перебували, ваш зовнішній вигляд говоритиме за вас до того, як ви почнете говорити. А в разі, якщо ви безглуздо виглядаєте і неохайні, ви можете і не отримати можливість говорити. Працюйте на свою репутацію, а репутація працюватиме за вас. Як у випадку з Дядьком Серьожою. Я заручився його підтримкою і прихильністю, і люди, побачивши це, інстинктивно мені хочуть довіряти і спілкуватися зі мною. Кожна людина у світі знає президента через 4 рукостискання. Ваша репутація – це фундамент вашого успіху. Не дозволяйте собі, допустити не кришталево чисту репутацію.

Ти там, де ти маєш бути

Дуже довгий час я думав, що я не на своєму місці. Років до 25, напевно, мене це почуття переслідувало. Коли мені було 6 років і я продавав насіння в наркопритоні, коли мені було 11 і я працював «біч боєм», коли мені було 12 і я працював вантажником на заводі «Водограй» з виробництва води, коли було 14 підпрацьовував будівельником у підземному переході, де ходили студенти без зупинки, і навіть коли було 18 років, я працював на СТО маляром, так само розумів, що це точно не моє місце.

2007 р.

2007 р.

«Я не тут маю бути. Це просто безвихідність. Те місце, де життя змусило бути.»

Приблизно така фраза у мене в голові звучала час від часу. Насправді, до 18 років, на СТО маляром, була моя найкраща і улюблена робота. Мені шалено подобався сам процес і той момент порівняння, коли приїжджає побита машина, і за кілька днів або тижнів, залежно від ушкоджень на ній, виїжджає ідеально рівна, блискуча цукерка, від якої у власника знову течуть слинки. Я відчував, що створюю щось нове. Пропрацював я на СТО 3 роки. Це був мій найдовший період на одній роботі. Зараз розумію з якої причини так сталося. СТО знаходилося в пішій доступності від будинку, сам процес мене приваблював, начальника у мене через півроку не стало, точніше наставника. Він не помер. Він просто сказав, що ти вже можеш працювати сам, я тобі більше не потрібен. Оскільки власник СТО був моїм знайомим, ми вчилися в одній школі, мені було дозволено приходити і йти коли захочу. Якби я працював над автомобілями клієнтів СТО, звісно, це не пішло б на користь репутації СТО. Клієнт міг прийти коли завгодно в робочий час станції, і побачити, наприклад, що його автомобілем не займаються. Але це не в моєму випадку. На СТО приїхав одного разу хлопець на автомобілі з виліпленими зі скловолокна бамперами. Його взяли в роботу, пофарбували, і віддаючи автомобіль, сказали не привозити більше такі машини з тюнінгом ручної роботи. Хлопця, що привозив ці машини, звали Андрій. У нього було своє тюнінг-ательє, де він сам цей тюнінг і ліпив. Андрій був молодий, стильний і дуже веселий хлопець, у якого була красива дівчинка, явно грошенята водилися, купа багатих друзів і нескінченний потік тюнінгових автомобілів у роботі. Я єдиний погодився з ним працювати. Річ у тім, що інші малярі не хотіли морочитися і витрачати час на тюнінг від Андрія. Він був, м’яко кажучи, зроблений не дуже якісно. А після фарбування, якщо щось, через деякий час вилазить, на деталях що фарбував маляр, винен хто? Природно маляр. Мене це турбувало найменше за все, якщо чесно. У мене язик підв’язаний як треба, так що я цих моментів точно не боявся. Я взявся за цю роботу і працював виключно з автомобілями, що приганяв мені Андрій. Я з ним хотів подружитися, і працюючи з його автомобілями, я цю можливість отримав). Він був такий самий простий хлопець, як і я, але на років 7 старший за мене і з величезною кількістю багатих друзів, до тусовки яких я мріяв потрапити. Це був дуже веселий період життя, правду кажучи.

Кілька жартів про якість тюнінгу Андрія і ми подружилися. Він декілька разів мене взяв із собою на тусовку, де були його друзі, і, природно, я подружився практично з усіма. Зокрема і з Кірою Леонідівною. На той момент і не здогадуючись, що в осяжному майбутньому вона може стати моїм бізнес-партнером. На СТО я за 3 роки, що там працював, насправді знайшов дуже багато знайомих. Хоч мужики, маляри, що працювали поруч зі мною, працювали вже понад 10 років і говорили мені про те, що з роботи маляра, як правило, пропрацювавши більше року, ніхто не йде. Мовляв, вони так само, як і я говорили, що в будь-який момент підуть від цієї брудної роботи. А за 16 років їхньої роботи на СТО, так і не змогли цього зробити. Ось і ти вже не зможеш. Де ти ще заробиш 2-3 тисячі доларів на місяць? Багатих родичів у тебе немає, щоб прилаштували на хорошу роботу в офіс, тож змирися. Я сміявся їм в обличчя. Вони прямо як із фільму парубоча вечірка у Вегасі «Все, що відбувається у Вегасі, залишається у Вегасі».

Я купив собі спортивний мотоцикл, і потрапив на ньому в аварію. Точніше, мене просто збив автомобіль, поки я спокійно їхав на мотоциклі. Я прокинувся в кареті швидкої допомоги з опухлою головою. На той момент я жив із заміжньою молодою парою на орендованій квартирі. Ми щовечора веселилися і у нас постійно хтось був у гостях. Поки я був на лікарняному, до нас заскочив один хлопець у гості, з яким я так само познайомився на СТО. Він був власником шлюбного агентства. Їздив на крутій машині, ходив у дорогих речах, у сорочках на запонках, ну загалом, видний хлопець. У розпалі вечора він запропонував відкрити філію в його агентстві і піти з брудної роботи маляра. Костя був упевнений, що у мене в цьому бізнесі добре і швидко вийде досягти успіху. Ти балакучий, кмітливий і моторний. Це те, що точно буде корисно в такому бізнесі як шлюбне агентство. Звісно, дивлячись на Костю і побачивши, який він має вигляд, що в нього є, я погодився і пішов із СТО. Костя мав рацію, і я менше ніж за рік досяг обороту своєї філії, трохи більше ніж 10 000$ на місяць. Мені подобалося те, чим я займаюся. І незважаючи на те, що перший час жодної копійки не приносила ця агенція, і гроші практично закінчилися, я мав вигляд як з голочки. Усі, хто працював в офісі, подумали, дивлячись на мене, що, мовляв, ось він, черговий багатий татів синочок. А я тим часом ходив додому пішки з офісу і в офіс. Короткою дорогою, через чигирі та переходи залізничних колій, було всього 4-5 км. Хлопець у штанах, сорочці і туфлях чеше через поля і перевали, уявіть собі цю картину сміховинну. Гроші закінчувалися, з квартири з товаришем і його дружиною, де жили, довелося з’їхати. Повернувся до мами додому в найбідніший район, «цукрове селище», але тримав марку й образ багатого татового синка.

Хоч за все життя я жодного разу не сказав, що мої батьки багаті. Динаміка зростання в агентстві була, і я бачив, що пішки ходити не довго залишалося. Я зробив найкращу філію у Кості в агентстві. Пройшовши чималий шлях, я нарешті опинився в теплому офісі, з гарним доходом і керівною посадою. Ця робота була вже не фізичного характеру. Тут потрібно було думати головою. На ній так само були і злети, і падіння. Я за часів роботи в шлюбному агентстві пізнавав новий світ для себе, знімна квартира в центрі міста, нічні клуби, ресторани, красиві дівчата та інше безтурботне життя. Через якийсь час я продав свою філію, думаючи, що підвернувся один успішний бізнес-проект. З ним нічого не вийшло, і я знову у мами на «С.П.».

Грошей практично немає, починати агентство з нуля було не просто і не швидко, і я не розумів, що мені робити. Проводячи дні і ночі в соціальних мережах, тут то мені і попався профіль Кіри Леонідівни. Як я зав’язав бесіду з нею, ви вже знаєте.

Якщо нанести місця, де я працював і з ким знайомився, на мапу, ви будете шоковані тим, як все взаємопов’язано. Всі, хто оточує нас, є частиною механізму, який тебе рухає вгору або вниз. Твоє завдання навчитися бачити, яка шестерня в цьому механізмі крутиться вниз, а яка вгору. Твоє життя – це результат твого вибору. Ти завжди там, де маєш бути, і завжди в той час, коли потрібно. Потрібно сфокусуватися на своїх цілях, і бачити, що, або хто, потенційно може бути тобі корисно або корисний. Якби я не працював, наприклад, на СТО, я б не познайомився з Андрієм, у якого була дівчина Кіра, і PS клуб, можливо, так би і не став моїм. З Костею так само б не познайомився і не відкрив шлюбного агентства. І багато-багато інших зв’язків із новими корисними людьми і подіями в житті. Все навколо взаємопов’язане і відіграє роль, в одній довгій і заплутаній історії. Але щаслива це історія чи ні, вирішуєш тільки ти сам. Якщо ти в усьому, що відбувається навколо тебе, бачиш успіх і позитив, ти рухаєшся і фокусуєшся на позитивних емоціях і позитивних речах. Якщо ти в усьому бачиш тільки негатив й негативні моменти, ти точно будеш налаштований на фокус і пошук негативу. Я маю на увазі образ вашого мислення.

– Так це погано. Це мені не подобається. Де ще погано, щоб туди не піти, де ще погано, щоб туди не дивитися. Мені ж потрібен позитив. Так не працює. Ви фокусуєтеся на пошуку речей, які негативно на вас впливають. А все позитивне у вас уже за кадром, ви цього не бачите, бо шукаєте калюжі, щоб у них не опинитися. А сухі стежки ви не бачите. Фокус на правильних речах! Дозвольте собі бачити сухі стежки і йдіть ними, і незабаром ви не помічатимете калюжі навколо.

Легко сказати, думаєте ви, так? Але повірте, я знаю про що я кажу. Мені на це знадобилося понад 30 років мого життя витратити. У років 12, поки мати була на роботі, а батько десь, де знав тільки він, я хотів хоч чимось набити живіт. Але їжа, яку на той момент я знайшов, була настільки непривабливою, що мені хотілося її чимось запивати, щоб легше було проковтнути. Основна суть була-то втамувати відчуття голоду). Вода з відра, ні. Вода з відра з цукром, непогано, але ні. Смачний чайок із трьома ложками цукру буде те, що потрібно. Але проблема в тому, що чай теж закінчився. Всі продукти могли закінчуватися тільки через те, що мати кілька днів не виходила на роботу. Прихворіла, наприклад, або після сильної гулянки. Гроші закінчилися і продукти теж. За батька мовчу. Він десь, де знає тільки він. Або в шафі ховається). Отже, чай був замінений обірваними гілками вишні, з дерева, що росло в сусідському дворі через дорогу. Я просто зварив кілька гілок у чайнику, додавши цукор, і це був найсмачніший вишневий чай, що я пробував. Природно, я себе дуже шкодував і років до 13 весь час плакав. Думаючи про те, який я бідний і нещасний. Як мені доводиться виживати.