Поштове відділення Лікаря Дуллітла. Бюро погоди

– Можу собі тільки уявити, як вони від цього втомлюються, бідні хлопці! – промурмотів Лікар.

– Можливо. Та зрештою, якщо ти хочеш бути гарним моряком, то море має значення, чи не так? Це та річ, за якою ти мусиш спостерігати – щоб учитися. Ну а ми, морські птахи, проводимо практично все своє життя – день і ніч, весну, літо, осінь і зиму, – дивлячись на море. А що в результаті? – запитав мартин, беручи свіжий бутерброд з таці, яку піднесла йому Чап-Чап. – А в результаті те, що ми таки знаємо море! Лікарю, якби ви посадили мене в невеликий ящик без віконець і вивезли на середину якого самі захочете океану, а потім би відкрили ящик і дали мені подивитися на море, навіть якби в полі зору не було й натяку на суходіл, – я б зміг сказати вам, який це океан і, з точністю мало не до милі, в якій його частині ми знаходимося.

– Чудово! – вигукнув Лікар. – А як ти про це дізнаєшся?

– З його кольору, з маленьких часточок, які плавають на його поверхні, з видів риб та морських істот, що мешкають у ньому, з того, як брижаться дрібні брижі і хвилюються великі хвилі, з його запаху, з його смаку й солоності і ще з добрих двох сотень інших ознак. Але, повірте, у більшості випадків, не завжди, а в більшості випадків, я зможу вам сказати, де ми знаходимося, навіть із заплющеними очима відразу ж, як вийду з ящика. Просто з того, як вітер обвіває моя пір’я.

– Святі небеса! – вигукнув Лікар. – Та що ти говориш!

– Це головна проблема моряків, Лікарю. Вони не знають вітрів так, як мусили б знати. Вони можуть відрізнити північно-східний вітер від західного вітру. І сильний від слабкого. І на цьому все. Проте якщо ти більшість свого життя провів так, як його проводимо ми, літаючи поміж вітрами, використовуючи їх, щоб піднятися вгору, спікірувати вниз, щоб ширяти на них, тоді ти розумієш, що вітер – це набагато більше, ніж його напрямок і сила. Як часто він дме вгору чи вниз, як часто він набирає снаги чи втрачає її – усе це ти знатимеш, якщо опануєш науку вітрів, у повному обсязі.

Глава ІІI

Бюро погоди

Коли обід закінчився, Лікар сів у крісло біля плити і запалив люльку.

– Я от думаю про те, – звернувся він до мартина, – щоб заснувати новий департамент у своїй поштовій службі. Багато птахів, що допомагають мені в цій поштарській справі, схоже, вміють надзвичайно добре передбачати погоду. А те, що ти щойно розповів мені про своє знання моря й штормів, наштовхнуло мене на ідею відкрити бюро погоди.

– А що це таке? – запитав Джип, який збирав крихти зі стола, щоб потім винести їх птахам на палубу плавучої пошти.

– Бюро погоди, – пояснив Лікар, – це дуже важлива справа, особливо для судноплавства й фермерства. Це такий офіс, де тобі мають сказати, якої погоди слід очікувати.

– І як це їм удається? – запитав Чав-Чав.

– А їм не вдається, – відказав Лікар, – або вдається тільки інколи. Хоча майже завжди вони помиляються. Вони використовують інструменти – термометри, барометри, гідрометри, вітрометри і всякі інші штуки. Проте результати більшості погодних бюро завжди були досить-таки убогими. Гадаю, я міг би це робити набагато краще з моїми птахами. Вони надзвичайно рідко хиблять в прогнозах погоди.

Лікар сів у крісло біля кухонної плити

– А для яких частин світу ви б хотіли прогнозувати погоду, Лікарю? – поцікавився мартин. – Якщо це тільки для Фантіппо і Західної Африки, то це просто, як апельсин. Усе, що тут може трапитися, це торнадо. Решту року стоїть скажена спека. Однак якщо ви забажаєте передбачати погоду в Магеллановій протоці, чи Новій Зеландії, чи в тих країнах, які мають усі види різноманітних цікавих погод, то це інша річ. Навіть над тим, щоб визначити погоду в Англії, потрібно буде добряче поламати голову. Особисто я вважаю, що погода й сама ніколи не знає, що вона найближчим часом буде робити в Англії.

– Що ти маєш проти англійського клімату, – устряг Чипсайд. Його пір’я настовбурчилося, й він уже був готовий до бійки. – Пацан, ти не тицяй свого довгого маринарського дзьоба в нашу Англію. Як ви називаєте тут цю дурню? Кліматом, еге? Ну, я б назвав це турецькою лазнею. В Англії ми любимо, шоб наш клімат був різноманітним. І він у нас такий. Ось чому англійці мають такі симпатичні червоні обличчя. А тут ці бідолахи геть чорні.

– Я хотів би, – сказав Лікар, – бути спроможним прогнозувати погоду в усіх кутках світу. І я не бачу причин, чому б я цього не міг. Це відділення разом зі своїми філіями підтримує зв’язок з птахами, які літають в усі кінці світу. Я зміг би поліпшити фермерство і землеробство для всієї людської раси. Проте особливо я хочу заснувати Бюро морської погоди, щоб допомогти кораблям.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.