Повернення Шерлока Голмса

– Мені здається, інспекторе, – зауважив Голмс, – що вам доведеться викликати телеграфом конвой, бо якщо мої гіпотези слушні, вам доведеться доправити до в’язниці графства надзвичайно небезпечного злочинця. Хлопчик, якого я посилаю із запискою, може заодно відправити і вашу телеграму. Ми повернемося до міста пообіднім потягом, Ватсоне, оскільки сьогодні ввечері мені ще треба буде закінчити один цікавий хімічний аналіз. А справа, яка привела нас сюди, швидко наближається до розв’язки.

Коли хлопчик із запискою поскакав, Шерлок Голмс закликав слуг. Він наказав кожного чоловіка, хто з’явиться в оселі та забажає бачити пані Гілтон Кьюбітт, негайно вести до вітальні, не повідомляючи йому про те, що тут сталося. Він наполегливо зажадав якнайточнішого виконання цього наказу. Потім вирушив до вітальні та додав, що все тепер діятиметься без нашої участі, а нам залишається лише сидіти і чекати, що за дичина втрапить у наші сіті. Лікар подався до своїх пацієнтів. З Голмсом залишилися лише інспектор і я.

– Я допоможу вам згаяти цю годину цікаво та корисно, – запропонував сищик-аматор, підсунув своє крісло до столу та розклав перед собою безліч різних папірців із зображенням чоловічків у танці. – Перед вами, друже Ватсон, мені необхідно загладити свою провину: я надто довго дратував вашу цікавість. Для вас же, інспекторе, вся ця справа стане чудовим професійним уроком. Передусім маю вам розповісти про свої зустрічі з паном Гілтоном Кьюбіттом на Бейкер-стрит.

І він коротко виклав інспектору те, що ми й так знаємо.

– Ось переді мною ці кумедні малюнки, які могли б викликати посмішку, якби не виявилися провісниками такої страшної трагедії. Я чудово знаю всі типи тайнопису і сам є автором наукової праці, в якій проаналізував сто шістдесят різних шифрів, однак змушений зізнатися, що цей для мене повна несподіванка. Мета винахідника цієї системи полягала, вочевидь, у тому, щоб приховати, що ці значки є письменами, і видати їх за дитячі малюнки. Але кожен, хто здогадається, що ці значки відповідають літерам, без особливих зусиль розгадає їх, якщо скористається визнаними правилами дешифрування. Перша записка була така коротка, що дала мені можливість зробити лише один правдоподібний висновок, що виявився згодом правильним. Маю на увазі прапорці. Їх використовують лише для того, щоб відзначати кінці окремих слів. Більше нічого з першої записки я встановити не міг. Був потрібен свіжий матеріал. Відвідавши мене вдруге, пан Гілтон Кьюбітт передав мені три нові записки, з яких остання, цілком імовірно, містила лише одне слово, адже в ній не було прапорців. Дві інші записки починалися, без сумніву, з одного і того ж слова з чотирьох літер. Ось із цього:

Як бачите, воно закінчується тієї ж літерою, що і починається. Тут мене осінила щаслива думка. Листи зазвичай починаються з імені того, кому лист адресовано. Той, хто писав пані Кьюбітт ці послання, був безумовно близько з нею знайомий. Цілком природно, що він називає її просто по імені. А ім’я її складається з чотирьох букв і закінчується тієї ж буквою, який починається: звуть її Ілсі. Таким чином я став власником трьох літер: І, Л і С.

Отже, в двох записках він звертається до пані Кьюбітт на ім’я і, мабуть, чогось вимагає від неї. Чого ж він може від неї вимагати? Чи не хоче він, щоб вона прийшла кудись, де він міг із нею поспілкуватися? Я звернувся до другого слова третьої записки. Ось до цього:

У ньому сім літер: третя буква й остання – І. Я припустив, що слово це «приходь», і відразу отримав ще сім літер: П, Р, И, X, О, Д, Ь. Тоді звернувся до тієї записки, яка складалася всього з одного слова. Як ви знаєте, це слово з’явилося на дверях комори, на нижній панелі, збоку від попереднього напису. Я припустив, що воно є відповіддю і що його написала пані Кьюбітт. Ось воно:

Підставивши в нього ті літери, які вже знаємо, виходить:…і…о…и. Що б могла пані Кьюбітт відповісти на його прохання прийти? Раптом я здогадався. Вона відповіла: «Ніколи». Тепер я вже знав стільки літер, що міг повернутися до найпершої записки. Ось вона:

Якщо підставити під цей напис вже відомі нам літери, можна прочитати…у…сл…н. Припустимо, що друге слово тут. У такому випадку, останнє слово – Слейн. Це прізвище, надзвичайно поширене в Америці. Коротеньке слівце з двох букв, що стоїть перед прізвищем, вочевидь, ім’я. Яке ж ім’я може складатися з двох літер? В Америці поширене ім’я Аб. Тепер залишається встановити тільки перше слово фрази; воно складається всього з однієї букви, і відгадати його неважко: це займенник я. Отже, в першому посланні написано: «Я тут. Аб Слейн». Ну, а тепер вже є стільки букв, що я без жодних зусиль можу прочитати і другу записку. У ній написано: «Ілсі, я живу в Елриджа». Мені спало на думку, що «Елридж» – назва садиби або заїзду, в якому живе автор повідомлень.

Інспектор Мартін і я з величезною увагою вислухали докладний і чіткий звіт про те, яким чином мій приятель розгадував таємницю чоловічків у танці.

– Що ж ви зробили далі, сер? – спитав інспектор.

– Позаяк ім’я Аб вживається лише в Америці й оскільки вся справа почалася з того, що з Америки надійшов лист, я мав усі підстави припустити, що цей Аб Слейн – американець. Крім цього, я запідозрив, що за всім цим криється якийсь злочин. Моя підозра виникла з того, що пані Кьюбітт запекло приховувала від чоловіка своє минуле. Я послав телеграму у нью-йоркське поліцейське управління пану Вілсону Гарґріву, котрий не раз користувався моєю поінформованістю лондонського злочинного світу. Я спитав його, хто такий Аб Слейн. Він мені відповів: «Найнебезпечніший бандит у Чикаґо». Того вечора, коли я отримав цю відповідь, Гілтон Кьюбітт передав мені останнє послання Слейна. Підставивши під нього вже знайомі літери, я отримав фразу:

«Ілсі готуйся до с…е…ті». Так я дізнався літери м і р, які досі мені не траплялися. «Ілсі, готуйся до смерті!» Мерзотник від прохань перейшов до погроз, а я знаю, що у чиказьких бандитів слова не розходяться з ділом. Тому відразу ж поквапився до Норфолка зі своїм приятелем і колегою, доктором Ватсоном, але, на жаль, ми прибули тоді, коли найгірше вже сталося.

– Велика честь – разом із вами розкрити злочин, – м’яко зауважив інспектор. – Однак, сподіваюся, ви дозволите мені сказати вам кілька відвертих слів. Ви відповідаєте тільки перед собою, а я відповідаю перед своїм начальством. Якщо цей Аб Слейн, котрий живе в Елриджа, справді вбивця й якщо він утече, поки я сиджу тут, мені буде непереливки.

– Вам нема потреби турбуватися: він не спробує втекти.

– Звідки ви взяли?

– Втекти – означає зізнатися у своїй провині.

– У такому разі, їдьмо і візьмімо його.

– Він прийде сюди з хвилини на хвилину.

– З якого дива від сюди прийде?

– Бо я йому написав і попросив прийти.

– Все це дуже необачно, пане Голмс! Невже він прийде тому, що ви його попросили? Чи не легше припустити, що ваш лист викличе в ньому підозри і він спробує втекти?

– Все залежить від того, як скласти лист, – зауважив Шерлок. – Якщо не помиляюся, цей джентльмен уже йде до нас власною персоною он тією стежкою.

Доріжкою, що провадила до будинку, прошкував якийсь чоловік. Це був високий, вродливий, смаглявий чоловік у сірому костюмі та крислатому капелюсі, з чорною жорсткою бородою та великим хижим носом. На ходу він махав ціпком і крокував із таким виглядом, ніби все навкруг належить йому. Нарешті пролунав гучний, упевнений дзвінок.

– Раджу, джентльмени, – спокійно зазначив Голмс, – сховатися за двері. Коли маєш справу з такою людиною, треба бути вкрай обережним. Приготуйте кайданки, інспекторе. А розмовляти з ним буду я.

Ціла хвилина минула в тиші – одна з тих, які не забудеш ніколи. Потім двері відчинилися і наш гість зайшов до кімнати. В одну мить Шерлок приставив револьвер до його чола, а Мартін натягнув кайданки на його зап’ястя.

Все було зроблено так швидко та вправно, що наш бранець опинився в неволі ще до того, як помітив нападників. Він якийсь час глипав то на одного, то на другого своїми блискучими чорними очиськами, а потім гірко засміявся:

– Ну, джентльмени, цього разу ви мене спіймали! Тепер уже мені від вас не втекти… Однак мене викликала сюди листом пані Гілтон Кьюбітт… Ні, не кажіть мені, що вона з вами змовилася. Невже вона допомогла вам заманити мене в цю пастку?

– Пані Гілтон Кьюбітт важко поранена та перебуває на межі життя і смерті.

Він голосно зойкнув, і його лемент, сповнений горя, пронісся по всьому будинку.

– Та ви з глузду з’їхали! – заверещав він люто. – Це він поранений, а не вона! Хіба у когось вистачило б духу поранити маленьку Ілсі? Я погрожував їй, хай Бог мене милує, але не торкнувся б жодної волосини на її прекрасній голові. Візьміть свої слова назад, чуєте, жевжику! Скажіть, що вона не поранена!

– Її знайшли важко пораненою біля свого мертвого чоловіка.

З глибоким стогоном він опустився на тапчан і затулив руками своє обличчя. Відтак мовчав аж п’ять хвилин. Потім відтулив обличчя й озвався з холодним спокоєм відчаю.

– Мені немає чого приховувати від вас, джентльмени, – сказав він. – Я стріляв у нього, але і він стріляв у мене. Отже, це не можна назвати вбивством. Якщо ж гадаєте, що я спроможний поранити ту жінку, отже, ви не знаєте ні її, ні мене. Жоден чоловік ніколи не кохав жодної жінки так, як я її. Я мав усі права на неї. Вона була мені призначена вже багато років тому. На якій підставі той англієць став поміж нас? Я першим отримав на неї права і вимагав лише того, що мені належиться.

– Вона розлучилася з вами, коли дізналася, хто ви такий, – суворо сказав Голмс. – Вона втекла з Америки, щоб сховатися від вас, і вийшла в Англії заміж за поважну людину. Ви погрожували їй, переслідували її, намагалися змусити її покинути чоловіка, котрого вона кохала та поважала, і втекти з вами… Але вона вас боялася та ненавиділа. Ви скінчили тим, що вколошкали цього шляхетного чоловіка та довели його дружину до самогубства. Ось чого ви досягли, пане Слейн, і за це вам доведеться відповісти.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.