П’ятеро шукачів пригод у фургонах

Діти зайшлися сміхом, а Тіммі міцно сів на хвіст. Потім знову підвівся, вихляючи ним, бо до нього підбігли Баркер і Ґровлер. Тіммі пригадав їх, а вони – його.

– Ну, ось і подружилися, – зрадів Ноббі. – Зараз вони познайомлять Тіммі з усіма іншими собаками, і все буде гаразд. Гей, пильнуйте Понґо!

Шимпанзе підкрався іззаду до Джуліана і поліз до нього в кишеню. Ноббі підійшов до нього і ляснув Понґо по лапі.

– Шкодник! Поганий хлопчик! Кишеньковий злодій!

Діти розреготалися, коли шимпанзе затулив морду лапами, наче осоромлений.

– З ним хляпати вухами не можна, – сказав Ноббі. – Він любить цупити речі з чужих кишень. Хотів ще спитати… Скажіть-но, це ваші фургони? Гарні будиночки!

– Нам їх позичили, – відповів Дік. – Коли ми побачили, як повз нас проїжджає ваш цирк з усіма барвистими фургонами, то вирішили й собі щось подібне позичити на канікули.

– А що ви сказали, куди прямуєте?

– Ми вирішили поїхати і знайти вас, щоб ви показали нам ваш табір, – сказав Джуліан. – Сподіваюся, ти не проти.

– Матиму за честь, – сказав Ноббі зашарівшись. – Не часто люди хочуть дружити з таким циркалем, як я… бо я не шляхетного роду, як ви. Матиму за честь усе вам показати… і ви можете тут подружитися з будь-якою мавпою, собакою чи конем!

– Дякуємо! – сказали всі четверо одразу.

– Дуже мило з вашого боку, – мовив Дік. – Хай йому всячина, подивіться на шимпанзе: він знову намагається потиснути хвіст Тіммі. Закладаюсь, він усіх смішить на манежі, еге ж, Ноббі?

– Він супер, – посміхнувся Ноббі. – Глядачі лягають покотом. Бачили б ви, як він виступає з моїм дядьком Деном. Ви знаєте, він – головний клоун. Понґо такий же великий клоун, як і мій дядько. Вони разом дуропляси виправляють.

– Шкода, що ми не бачили, – сказала Енн. – Я маю на увазі – на манежі. Твій дядько не проти, що ти покажеш нам усіх тварин?

– З чого б це? – сказав Ноббі. – І питати його не буду! Але поводьтеся з ним ввічливо, бо він гірший за тигра, коли розпалиться. Його називають Тигром Деном через оту лють.

Енн це геть не сподобалось: Тигр Ден! Звучить і жорстко, і жорстоко.

– Сподіваюся, його зараз тут немає, – з острахом кинула вона, нервово озираючись.

– Немає. Десь пішов, – сказав Ноббі. – Він самітник: у цирку приятелює лише з Лу, акробатом. Оно він.

Лу був довгоногим, гнучким парубком з потворним обличчям і кучмою чорного лискучого волосся, яке густо кучерявилося. Він сидів на приступцях фургона, палив люльку і читав газету. Діти подумали, що Лу і Тигр Ден – яке їхало, таке й здибало: злі, похмурі й неприязні. Вони вирішили поменше спілкуватися з акробатом Лу і клоуном Тигром Деном.

– Він дуже хороший акробат? – тихо поцікавилася Енн, хоча Лу був задалеко, щоб почути її.

– Гарний. Першокласний, – відповів Ноббі у захваті. – Він може вилізти будь-куди й на будь-що… Він залізав на оте дерево, як мавпа, я бачив, як він видряпався по ринві висотки, як кішка. Він – диво. Він вправний линвоходець. Уміє танцювати на линві!

Діти дивилися на Лу із подивом. Він відчув на собі їхні погляди, підвів очі й спохмурнів. «Ну, – подумав Джуліан, – може, він і найкращий акробат у світі, але вигляд у нього жахливий. Якраз до пари Тигру Дену!»

Лу підвівся, потягся своїм довгим тілом, як кішка. Він рухався легко і м’яко. Насуплений, підскочив до Ноббі.

– Хто ці дітлахи? – спитав він. – Чого вони тут тиняються?

– Ми не тиняємося, – ввічливо відповів Джуліан. – Ми прийшли побачитися з Ноббі. Ми з ним вже бачилися.

Лу поглянув на Джуліана, як на смердюка якогось:

– То ваші фургони? – запитав він, мотнувши головою в їхній бік.

– Так, – відповів Джуліан.

– Понтові, еге ж? – глузливо сказав Лу.

– Не вельми, – відповів Джуліан, усе ще ввічливо.

– З вами дорослі є? – поцікавився Лу.

– Ні, я за все відповідаю, – відказав Джуліан. – У в нас є собака, який дає відкоша усім, хто йому не подобається.

Тіммі явно не вподобав Лу, він стояв поруч з ним і гарчав. Лу копнув пса ногою.

Джорджа вчасно схопила Тіммі за нашийник. «Заспокойся, Тіме!» – вигукнула вона і повернулася до Лу, блискаючи очима.

– Не смійте копати мого собаку! Він повалить вас на землю, якщо ви не припините, тримайтесь від нього подалі, бо він накинеться на вас!

Лу зневажливо плюнув на землю і повернувся, щоб піти геть.

– Забирайтеся звідси! – зі злістю сказав він. – Нам тут діти не потрібні, а собак я не боюся. Я знаю, як упоратися з поганими собаками.

– Що ви хочете цим сказати? – розлючено гримнула Джорджа. Але Лу пустив це повз увагу, піднявся приступцями до фургона і грюкнув дверима. Тіммі сердито загавкав і смикнув нашийник, який Джорджа все ще міцно тримала.

– Ну, тепер у нас із вами нічого не вийде, – з жалем сказав Ноббі. – Віднині Лу звідусіль вас виганятиме. І стежте за своїм собакою, бо можете його втратити.

Джорджа була зла і стривожена:

– Втратити?! Що ти маєш на увазі? Якщо ти гадаєш, що Тіммі дозволить комусь вкрасти себе, то ти помиляєшся.

– Гаразд, гаразд. Я тільки попереджаю. Чого ти проти мене заповзялася! – сказав Ноббі. – Краще дивіться – оно шимпанзе заліз до одного з ваших фургонів!

Раптова буря вщухла, бо всі майнули до зеленого фургона. Понґо був усередині й без жодного стриму ласував цукерками з банки. Щойно побачивши дітей, він застогнав і затулив морду лапами, але й далі завзято смоктав цукерки.

– Понґо! Поганий хлопчик! Іди сюди! – вилаяв його Ноббі. – Відшмагати тебе?

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Гра з роздаванням карт (звичайних або з малюнками) і їхнім відкриванням. Виграє той, хто називає найбільше співпадінь зображень (тут і далі примітки перекладача).

2

Гра з фішками, ланцюжками квадратиків або кружечків і кубиком.

3

Гра, схожа на наш «Ерудит». Називається ще «кросвордний лексикон».