Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох

Обидва детективи витріщилися на нього.

– Зараз у моїх руках усі нитки цього заплутаного клубочка, – впевнено заявив мій приятель. – Звісно, ще бракує певних деталей, але ланцюг подій, починаючи з тієї миті, як Дреббер розійшовся зі Стенджерсоном на вокзалі, й аж до того, як ви знайшли труп самого Стенджерсона, мені зрозумілий так, ніби все відбувалося на моїх очах. І я вам це доведу. Ви не могли б узяти звідти пігулки?

– Вони в мене, – поінформував Лестрейд, витягуючи маленьку білу коробку. – Я взяв і пігулки, і гаманець, і телеграму, щоб здати у відділ поліції. Щиро кажучи, пігулки я прихопив випадково, бо не надав їм жодного значення.

– Дайте сюди, – сказав Голмс і обернувся до мене. – Докторе, як гадаєте, це звичайні пігулки?

Ні, пігулки, певна річ, не можна було назвати звичайними. Маленькі, круглі, перлинно-сірого кольору, вони були майже прозорі, якщо дивитися на них при світлі.

– Судячи з легкості та прозорості, вважаю, що вони розчиняються у воді, – зауважив я.

– Цілком слушно, – кивнув Голмс. – Будьте ласкаві, зійдіть униз і принесіть того нещасного паралізованого тер’єра, – домовласниця вчора просила приспати його, щоб він більше не мучився.

Я зійшов униз і приніс собаку. Важке дихання та скляні очі свідчили про те, що тварині недовго залишилося жити. Судячи з побілілого носа, вона вже майже переступила межу собачого існування. Я поклав тер’єра на килимок біля каміна.

– Зараз я розріжу одну пігулку навпіл, – сказав Голмс, виймаючи складаний ніж. – Одну половинку покладемо назад – вона ще може бути потрібною. Іншу кладу в цей келих і наливаю чайну ложку води. Бачите, наш лікар мав рацію – пігулка швидко розчиняється.

– Так, дуже цікаво, – ображеним тоном вимовив Лестрейд, либонь, запідозривши, що над ним насміхаються, – але я все ж не можу зрозуміти, як це стосується смерті Джозефа Стенджерсона?

– Будьте терплячі, друже, дещицю терпіння! Скоро ви переконаєтеся, що пігулки мають із нею безпосередній зв’язок. Тепер додам трохи молока, щоб було смачніше, й собака вихлебче все відразу ж.

Виливши вміст келиха на блюдце, мій товариш поставив його перед собакою. Той вихлебтав все до краплі. Серйозність Голмса настільки подіяла на нас, що ми мовчки, як заворожені, стежили за собакою, чекаючи на щось надзвичайне. Нічого, проте, не сталося. Тер’єр лежав на килимку, так само важко дихаючи, але від пігулки йому не стало ні краще, ні гірше.

Голмс вийняв годинника; минула хвилина, ще одна, собака дихав, як і раніше, а Шерлок сидів із глибоко засмученим і розчарованим виглядом. Він прикусив губу, потім затарабанив пальцями по столу – словом, виявляв усі ознаки гострого нетерпіння. Так хвилювався, що мені стало його щиро шкода, а обидва детективи іронічно всміхалися, явно радіючи провалу колеги.

– Невже це просто збіг? – вигукнув той нарешті. Схопившись із крісла, він люто заметушився по кімнаті. – Ні, не може бути! Ті самі пігулки, які, як я припускав, вбили Дреббера, знайдені біля мертвого Стенджерсона. Й ось вони не діють! Що ж це означає? Не вірю, щоб весь хід моїх міркувань виявився неправильним. Це неможливо! І все ж бідний песик живий… Ага! Тепер я знаю! Знаю!

З цим радісним вигуком він схопив коробочку, розрізав другу пігулку навпіл, розчинив у воді, долив молока й поставив перед тер’єром. Заледве нещасний пес лизнув язиком цю суміш, як його тілом пробігли судоми, він витягнувся та застиг, немов уражений блискавкою.

Шерлок Голмс глибоко зітхнув і витер піт із чола.

– Треба більше довіряти собі, – зауважив він. – Пора усвідомити, що якщо якийсь факт іде врозріз із довгим ланцюгом логічних висновків, його можна витлумачити інакше. У коробочці було дві пігулки – в одній містилася смертельна отрута, друга – зовсім нешкідлива. Як це я не здогадався, перш ніж узагалі побачив коробку!

Остання фраза здалася мені настільки дивною, що я засумнівався, чи при здоровому він глузді. Однак труп собаки служив доказом правильності його міркувань. Я відчув, що туман у моїй голові поступово розсіюється і я починаю смутно розрізняти правду.

– Вам усім це здається надзвичайно дивним, – продовжував Голмс, – адже на самому початку розслідування ви не звернули увагу на єдину обставину, яка й була справжнім ключем до розгадки. Мені пощастило вхопитися за неї, й надалі усе лише підтверджувало мій здогад і, по суті, було її логічним наслідком. Тому все те, що заганяло вас у глухий кут і, як вам здавалося, ще більше заплутувало справу, мені, навпаки, багато пояснювало й лише підтверджувало мої висновки. Не можна змішувати дивне з таємничим. Часто навіть банальний злочин виявляється найзагадковішим, бо його не супроводжують якісь особливі обставини, що могли б послужити основою для висновків. Це вбивство було б набагато важче розгадати, якби труп просто знайшли на дорозі, без всяких outre[10] і сенсаційних подробиць, які надали йому характеру незвичайності. Дивні подробиці зовсім не ускладнюють розслідування, а, навпаки, полегшують його.

Ґреґсон аж усидіти не міг від нетерпіння під час цієї промови, а тепер не витримав.

– Послухайте, містере Шерлок Голмс, – сказав він, – ми охоче визнаємо, що ви – людина кмітлива та винайшли свій особливий метод роботи. Але зараз нам ні до чого вислуховувати лекцію з теорії. Зараз треба ловити вбивцю. У мене було своє тлумачення справи, але, здається, я помилився. Молодий Шарпантьє не може бути причетним до другого вбивства. Лестрейд підозрював Стенджерсона і, вочевидь, також дав маху. Ви весь час сиплете натяками та робите вигляд, ніби знаєте набагато більше за нас, але тепер ми маємо право спитати прямо: що ви знаєте про злочин? Можете назвати вбивцю?

– Не можу не погодитися з Ґреґсоном, сер, – зауважив Лестрейд. – Ми обоє намагалися знайти розгадку, й обоє помилилися. З тієї миті, як я прийшов, ви вже кілька разів повторили, що у вас є всі необхідні докази. Сподіваюся, що тепер ви не станете їх приховувати?

– Якщо зволікати з арештом убивці, – додав я, – то він може вчинити ще якийсь злочин.

Ми так тиснули на Голмса, що він явно завагався. Насупивши брови й опустивши голову, міряв кроками кімнату, як завжди, коли щось напружено обмірковував.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Ґазі – фанатик-мусульманин.

2

Пальник Бунзена – газовий пальник із відкритим полум’ям спеціальної конструкції, названий на честь відомого німецького хіміка Роберта Вільгельма Бунзена.

3

Ґваякова смола міститься в деревині ядра ґваякового дерева (Guaiacum officinale), її використовували як реактив на гемоглобін.

4

Трихінопольські сигари – сорт сигар, які виготовляли неподалік міста Тіруччіраппаллі в Південній Індії.

5

Фемгеріхт – таємний суд у середньовічній Німеччині, що засідав уночі.

6

Aqua tofana – отрута, названа в честь Теофанії ді Адамопо, котру стратили в Палермо 1633 року.

7

Марія Мадлен Бренвіль заради вигоди отруїла свого батька та двох братів. Страчена в Парижі 1670 року.

8

Убивства на Реткліфській дорозі – один із найзнаменитіших злочинів в історії англійської криміналістики.

9

Дурного всюди мова найде дурнішого за себе славослова (фр.). Нікола Буало. «Поетичне мистецтво». Пер. Максима Рильського.

10

Явні ознаки (фр.).