Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Формувати особистість майбутньої людини розочинали ще на етапі планування і зачаття дитини. Були певні правила, заборони щодо часу, місця, поз, рухів тощо. В окремих місцевостях, за свідченнями І. Ігнатенко, навіть були рецепти «роблення» здорових дітей чи дитини бажаної статі[60]. Якщо ж потомства довго не було, вдавалися до інших ритуальних дій. Зокрема, важливого значення надавали бінарній опозиції «правий / лівий», яка в народній культурі слов’янських народів тісно пов’язана зі статтю: праве – чоловіче, ліве – жіноче. Побутувало вірування, що хлопчиків можна зачати на правому, а дівчаток на лівому боці (Покуття). Достатньо поширеним було вірування про те, що потрібно класти під подушку чоловічий одяг чи певні інструменти для того, щоб зачати хлопчика (Бойківщина, Гуцульщина, Покуття).

Галичани вірили, що дитину можна випросити в Бога. Для цього здійснювали паломництво до Рима, Єрусалима, Києво-Печерської чи Почаївської лаври, з цією ж метою відвідували скит у с. Манява (Богородчанський р-н Івано-Франківська обл.).

Долю і майбутній соціальний статус чоловіка, за народними віруваннями, визначали дії з новонародженим відразу після пологів. Зокрема, сексуальну силу хлопчика, майбутнього чоловіка, визначала відстань, на якій баба-повитуха відтинала пуповину. Загальнопоширеною була практика відтинання пуповини хлопчикові на сокирі, щоб він у майбутньому був добрим господарем (Українські Карпати). Наприкінці ХІХ ст. появився новий варіант, коли відтинали на книжці для того, щоб хлопець був грамотним, добре вчився і в майбутньому здобув авторитет в односельчан не лише як добрий господар, а й людина, до якої можна звернутися за порадою з багатьох питань. Спорадично, аби забезпечити дитині «щасливу долю», плаценту хлопчика закопували під лавою, столом або під покуттю (Західне Поділля, Покуття).

Відомими в Галичині були випадки народження дитини в «сорочці», – це коли дитина виходила на світ у плодовій оболонці, яка не розірвалася при народженні. Коли дитина народжується в «сорочці», то це вважали ознакою того, що в майбутньому вона буде щасливою. Засушену частину з цієї «сорочки» зашивають в одяг новонародженого, і вона виконувала роль своєрідного оберега, який людина має мати при собі до самої смерті (Західне Поділля).

Коли пуповина відсихає і відлітає від новонародженого, то батьки її ховають і зберігають до певного віку дитини (часто до семи років), а потім дають самому хлопчикові розв’язати, адже вірять, що це сприятиме фізичному і розумовому розвиткові дитини.

Важливого значення надавали і першій купелі дитини. Підбір рослин для першої купелі хлопчика дещо відрізнявся від купелі дівчинки. Хлопчикам до купелі клали інструменти, щоб вони були вправними господарями, копійки, щоб були багатими (повсюдно), олівець, щоб добре вчилися грамоти. Коли дитину перший раз клали до колиски, то могли ставити туди певні господарські інструменти, книгу тощо.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Див.: Голик Р. Культурна пам’ять і Східна Європа: писемна культура та формування суспільних уявлень в Галичині. Львів, 2015. С. 274–275; The Wyth of Calicia / International Cultural Centre Wien Museum; idea for the exhibition J. Purchla, E. Brix. Kraków, 2014. P. 87–119.

2

Грушевський М. Галичина і Україна // Націоналізм. Антологія. Київ, 2000. С. 180–187.

3

Проект «Україна». Австрійська Галичина / автор-упорядник М. Р. Литвин. Харків, 2016. С. 318–361.

4

Історія Львова: у трьох томах / редкол.: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. Львів, 2007. С. 326–332.

5

Уланов В. Галіция в єя прошлом и настоящем. Москва, 1917. С. 2–8.

6

Лагов В. Галичина. Ея история, природа, населеніє, багатства и достопримечательства. Петроград, 1915. С. 41–56.

7

Rudnićkyj S. Ukraina, Land, und Volk. Eine gemieffssliche Landeskunde. Wien, 1916. S. 27–206.

8

Детальніше див.: Красівський О. Галичина в першій чверті ХХ ст. Проблема українсько-польських стосунків. Львів, 2000. 416 с.; Лисенко В. Галичина в концепції польської месіанської візії. Емінак. 2017. № 3. С. 19–24; Його ж. Галичина в месіанській візії Ю. Пілсудського. Грані. 2017. Т. 20. № 7. С. 34–39.

9

Вінценз С. На високій полонині. Івано-Франківськ, 2011. С. 123–128.

10

Див.: Галичина: Етнічна історія / відп. ред. С. Макарчук. Львів, 2008. С. 131–132; Його ж. Історико-політичне та етнографічне районування України: питання співвіднесеності. Народознавчі зошити. 2001. № 3. С. 389–394; Ястремська Т. Діалектний простір Галичини: говірки української мови. Українська мова в Галичині: історичний вимір. Львів, 2011. С. 55–106.

11

Могитич І. Р. Типи та розвиток будівель селянського двору. Народна архі- тектура Українських Карпат ХV – ХХ ст. Київ: Наукова думка, 1987. С. 29.

12

Андрієвська Т. Традиційне народне житло в с. Космач. Наукові записки. Музей народної архітектури та побуту у Львові. Львів, 1998. Вип. І. С.39.

13

Могитич Р. І, Кіщук Т. П. Садиба житло інтер’єр. Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1987. С. 175.

14

Шухевич В. Гуцульщина / Переднє слово Д. Ватаманюка; вступна стаття П. Арсенича. Верховина: [б. в.], 1997. Ч. 1–2. С. 138; Головацький Я. Подорож по Галицькій та Угорській Русі, описана в листах до приятеля у Л. Подорожі в Українські Карпати. Львів: Каменяр, 1993. С. 50.

15

Головацкій Я. Ф. Объясненіе этнографической карты Галичины, Сѣверо-восточной Угріи и Буковины. Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси, собранныя Я. Ф. Головацкимъ. Москва: Изд. Имп. О-ва Истории и Древностей Рос. при Моск. Ун-те, 1878. Ч. 1. С. 693.

16

Данилюк А. Скарби народної архітектури Гуцульщини. Львів: Логос, 2000. С. 38–39.

17

Вінценз С. На високій полонині. (правда старовіку). Львів: Червона калина, 1997. С. 35–38.

18

Франко І. Етнографічна експедиція на Бойківщину. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка, 1982. Т. 36. С. 118.

19

Могитич І. Р. Типи та розвиток будівель селянського двору… С. 75.

20

Сілецький Р., Сополига М. Двір. Лемківщина: у 2-х т. Львів: ІН НАН України, 1999. Т. 1. С. 251; Сілецький Р. Сільське поселення та садиба в Українських Карпатах XIX–XX ст. Київ: Наукова думка, 1994. С. 118.

21

Сивак В. Житло та його внутрішнє планування. Екстер’єр. Лемківщина: у 2-х т. Львів: ІН НАН України, 1999. Т. 1. С. 264–265.

22

Сивак В., Сополига М. Інтер’єр житла. Традиційні меблі. Лемківщина: у 2-х т. Львів: ІН НАН України, 1999. Т. 1. С. 278.

23

Косміна Т. В. Сільське житло Поділля (кінець ХІХ – ХХ ст.): історико- етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1980. С. 19–30.

24

Радович Р. Традиційне житло Покуття: техніка і технологія спорудження стін (ХІХ – перша половина ХХ ст.). Плісненські старожитності. Львів: Растр-7, 2017. Вип. 2. С. 27–61.

25

Суть такої конструкції полягає в тому, що будівля складається з двох незалежних у конструктивному плані одна від одної частин: зрубу хати, перекритого стелею, і даху, який підтримується каркасною системою, встановленою біля стін. У такій будівлі, за потреби, стіни хати можна повністю розібрати, не порушуючи даху і конструкції, котра його підтримує.

26

Радович Р. Етнографічне районування народного житла північно-західної Галичини та південного заходу Волині. Етнічна історія народів Європи: зб. наук. пр. Київ, 2008. Вип. 25. С. 138–143.

27

Сивак В. П. Народні меблі у селянському житлі Українських Карпат та Середнього Полісся кін. ХІХ – ХХ ст.: Тесана нерухома лава. Народознавчі зошити. 2015. № 5. С. 1087.

28

Сілецький Р. Традиційне селянське житло українців Галичини ХІХ – початку ХХ ст. Галичина: Етнічна історія. Львів. 2008. С. 82.

29

Сивак В. П. Меблі у традиційному інтер’єрі народного житла Лемківщини (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). Народознавчі зошити. 1995. № 4. С. 230–234.

30

Кіщук Т. П. Інтерєр. Народна архітектура Українських Карпат. Київ, 1987. С. 113.

31

Мовна У. В. Традиційне житло, господарські та промислові будівлі українців Галичини у світлі львівської преси. Народознавчі зошити. 1999. № 3. С. 403.

32

Франко І. Етнографічна експедиція на Бойківщину. Зібрання творів: у 50 т. Київ, 1982. Т. 36. С. 84–85.

33

Strzetelska-Grunbergowa Z. Staromiejskie: ziemia I ludność. Lwów, 1899. S. 431.

34

Бескид Ю. Матеріяльна культура Лемківщини. Торонто, 1972. С. 59–64.

35

Головацький Я. Подорож по Галицькій та Угорській Русі. Подорожі в Українські Карпати. Львів, 1993. С. 26.

36

Керницький І. Стара хата. Новела. Локальна історія. 2018. № 1. С. 86–88.

37

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка (далі – Архів ЛНУ імені Івана Франка). Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 364-Е. Арк. 2.

38

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 368-Е. Арк. 40.

39

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 366-Е. Арк. 28.

40

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 132-Е. Арк. 24.

41

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 364-Е. Арк. 10.

42

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 366-Е. Арк. 12.

43

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 177-Е. Арк. 57.

44

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 364-Е. Арк. 22.

45

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 177-Е. Арк. 44.

46

Архів ЛНУ імені Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 132-Е. Арк. 104–105.

47

Франко О. Ф. Практична кухня. Літ. Опрацюв. Сенатович О. П.; Худож. Плесканко І. П. 2-ге вид. Львів: Каменяр. 1992. С. 34 (238 с.; іл.)

48

Гнатюк В. Народня пожива і спосіб її приправи у східній Галичинї. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів: З друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1899. Т. І. С. 100 (С. 96–110).

49

Moszyński K. Kultura ludowa słowian. Kraków: Polska Akademja Umiejęntności, 1929. Cz. I: Kultura materjalna. S. 275 (710 s.)

50

Franko I., Roszkiewicz O. Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie pow. Stryjskiego. Zbiór wiadomości do antropologii krajowéj. Kraków, 1886. T. 10. S. 5 (S. 3–54).

51

Франко І. Етнографічна експедиція на Бойківщину. Зібрання творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1982. Т. 36: Літературно-критичні праці (1905–1906). C. 84 (С. 68–99).

52

Грінченко Б. Д. Словарь украинскаго языка: в 4-х т. / Репринт. вид. за 1907–1909 рр. Київ: Вид-во АН Української РСР, 1959. Т. 3: О – П. С. 89 (506 с.).

53

Гонтар Т. О. Харчування. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / відп. ред. Ю. Г. Гошко. Київ: Наукова думка, 1983. С. 150 (С. 149–156).

54

Кирчів Р. Ф. Народні вірування і знання. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / відп. ред. Г. Ю. Гошко. Київ: Наукова думка, 1983. С. 219 (С. 207–221).

55

Зюбровський А. Традиційна основа випікання хліба на Рівненщині (за матеріалами польових досліджень Гощанського та Острозького р-нів Рівненської обл. у липні 2009 р.). Народознавчі Зошити. 2010. № 5–6. С. 776–783 (С. 480).

56

Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / упоряд. М. М. Пазяк; відп. ред. С. В. Мишанич. Київ: Наукова думка, 1989. С. 312. (480 с.)

57

Зубрицький М. «Тїсні роки». Причинки до історії Галичини 1846–1861 рр. Записки НТШ. Львів, 1898. Т. ХХVI. С. 2. (С. 1–8).

58

Зюбровський А.В. Народні традиції випікання хліба в українців наприкінці ХІХ – на початку ХХІ століття (За матеріалами Південно-Західного історико-етнографічного регіону). Київ: Наукова думка, 2018. 193 с.; іл.; Конопка В., Зюбровський А. «Від зернини до хлібини»: семантико структурний аналіз хліборобського побуту українців (на матеріалах Південно-Західного історико-етнографічного регіону). Львів: Інститут народознавства НАН України. 2018. 600 с.; іл.

59

Конопка В. Формування гендерної ролі чоловіка: дитинство, підлітковий вік (на матеріалах Поділля). Народознавчі зошити. 2016. № 6. С. 1304.

60

Ігнатенко І. Народні ембріологічні уявлення українців. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження. Київ, 2008. Т. 1. С. 6.