Війна

А я вже третій день на Паризькому книжковому салоні. Дівчата від організації «Євромайдан», що працюють волонтерами на українському стенді, за вчорашній день зібрали 200 євро на допомогу пораненим під час січневих-лютневих подій. Учора ж до тих, що працюють на стенді фонду «Open Ukraine», приходила парочка літніх російських іммігрантів полаяти Україну. Потім підійшла дівчина-росіянка, хотіла купити якісь книги й намагалась розплатитися карткою одного з російських банків. Термінал карткової оплати не зміг зняти з картки гроші за книги. Дівчина пішла, потім повернулась і попросила спробувати ще раз. Одначе термінал знову відмовився обслуговувати картку Visa. І тут хтось, що стояв поруч, сказав, що тепер санкції США поширилися на кілька російських банків і їхні картки в Європі й Америці не обслуговуються. У дівчини в очах з’явилися сльози. Вона мовчки пішла. Тепер у Європі можуть застрягти без грошей тисячі, якщо не десятки тисяч російських туристів, не кажучи вже про дипломатів і всяких співробітників фірм. За геополітичні капризи одного Путіна будуть розплачуватися мільйони росіян. Але, з іншого боку, понад 70 відсотків росіян підтримують анексію Криму. Щоправда, я гадаю: ті росіяни, які їздять до Європи, скоріше за все Путіна не підтримують. Його підтримка – це люди, які ніколи не були в Європі й не користуються інтернетом. Вони користуються тільки телевізором.

24 березня

Учора, в неділю ввечері, Крим залишився без електрики. Погасли вікна будинків у Ялті, Джанкої, Алушті та інших кримських містах і селах. Керівництво Криму відразу оголосило, що це диверсія з боку України. Пізніше кримські політики звинуватили Україну в обмеженні поставок електроенергії та пообіцяли, що Росія за це помститься. А ще пізніше енергетична компанія «Крименерго», що відповідає за постачання електрики до Криму, попросила вибачення за аварію на ЛЕП – лінії високовольтних передач – і пообіцяла, що аварію буде усунуто до ранку понеділка. Уранці в понеділок, після вечора в темряві та при свічках, жителів Криму підбадьорили новиною: з 24 березня на території Криму вводиться російський рубль. Кілька контейнерів із рублями вже в Криму, і зовсім скоро «рублеві потоки» поллються в кишені простих кримчан. Щоправда, українську валюту – гривні – поки що не заборонили. Навпаки, повідомили, що вона теж буде «ходити» в Криму аж до початку 2016 року! Тобто кримчанам доведеться згадати математику, бо ціни на товари й послуги вивішуватимуться в двох валютах одночасно. Але з цього понеділка всі зарплати бюджетникам виплачуватимуться тільки в рублях, і податки тепер у бізнесменів будуть збиратися в рублях, що створить чимало незвичайних проблем. Утім, кримські бізнесмени наразі у великій розгубленості. Хтось закриває фірми та магазини тому, що отримував товари з України або відправляв свої товари на материкову частину України. Хтось вимагає від російського уряду скасування оподаткування для кримського бізнесу. А представники російської влади, котрим президент Путін дав указівку організувати територіальні органи управління Росії на території півострова, пояснюють, що для продовження своєї діяльності кримські бізнесмени тепер зобов’язані зареєструватися за російськими законами і тільки після цього можуть знову почати працювати. Представники кримської влади продовжують свою пропагандистську роботу. Вони вже підтримали бойовий дух проросійських пенсіонерів заявою про те, що російські пенсії будуть у чотири рази більші за українські. Пенсіонери вірять і чекають. Багато з них заявляють, що готові отримувати зразу дві пенсії: російську та українську. Однак українські пенсії за березень ніхто в Криму ще не отримав. І український уряд тут не винний. Кримська влада заблокувала українські казначейські банківські рахунки, на які мали надійти бюджетні гроші з Києва. Тепер ніякі державні платежі з Києва до Криму не доходять. Але в російських теленовинах ви не побачите стурбованих цим кримчан. Навпаки, російські телеканали продовжують показувати жителів півострова, радісних і задоволених своїм поверненням під крила Росії. Днями кримська бабуся в телеінтерв’ю захоплено заявила: «Нам тепер із Росії відпочиваючих будуть ещелонами слати!» Гадаю, що улюбленою піснею кримчан, які думають так, як ця бабуся, має стати «Back to the USSR!» Ещелонами, тобто товарними вагонами, в сталінські часи везли ув’язнених до ГУЛАГу. Те, що бабуся думає, що Путін накаже вантажити росіян у вагони і насильно відправляти на відпочинок до Криму, зайвий раз показує спосіб мислення багатьох літніх російськомовних жителів Криму. У Криму, незважаючи на культ царської Росії, пам’ять про СРСР і досі жива і комуністи досі мають великий вплив. Більшу частину голосів за комуністичну партію в парламентських виборах в Україні завжди давав саме Крим. Тепер, коли кримські комуністи увіллються в комуністичну партію Росії, в української комуністичної партії майбутнього немає. Чи є майбутнє у майбутнього курортного сезону в Криму, адже туристична індустрія – це головна «годувальниця» півострова, теж велике питання. Поки ж російські агентства з продажу авіаквитків заявляють, що попит на квитки на Сімферополь упав на 50 % у порівнянні з минулим роком.

Але майбутнє «кримських бабусь» – це ще не майбутнє самого Криму. Представники російської влади дали жителям Криму один місяць, аби вони вирішили: громадянами якої країни вони хочуть стати. Запис на громадянство Росії почався вже давно. Тим, хто залишиться громадянами України, кримська влада обіцяє силу-силенну проблем. Вже заявлено, що просто так проживати з українським паспортом на території Криму буде неможливо. Охочих залишитися громадянами України змусять або виїхати, або оформляти «свідоцтво на тимчасове проживання» в Росії за російськими законами. Російське законодавство дозволяє подвійне громадянство, українське – не дозволяє. Багато російськомовних громадяни Криму хочуть отримати російські паспорти, але при цьому не збираються відмовлятися від українського громадянства. Це не тільки ті, хто хоче отримувати відразу по дві пенсії: і від України, і від Росії. У число таких громадян входять кримчани, у яких в Україні живуть родичі або які хочуть продовжувати займатися бізнесом, пов’язаним із материковою Україною. Вони розуміють, що тепер в Україні ставлення до Росії не буде особливо дружнім. Тому хочуть залишити український паспорт – в’їжджати в материкову Україну легше буде за українським паспортом, а російський позбавить від усіх можливих проблем в окупованому Криму.

А в Києві наприкінці минулого тижня в першому читанні парламент ухвалив закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в якому регламентуються відносини України та Криму. За цим законом за несанкціоновану, тобто не схвалену українською владою, поїздку до Криму громадянин України може отримати від трьох до п’яти років тюремного ув’язнення, а за співпрацю з кримською владою можна сісти у в’язницю на термін до 15 років. Від цього законопроекту тхне «холодною війною» радянського зразка. Мені цікаво, хто даватиме дозволи на «санкціоновану» поїздку до Криму? Прем’єр-міністр? Міністр внутрішніх справ? Одна справа, якщо я зможу отримати дозвіл по інтернету, так само як, наприклад, я можу отримати по інтернету візу для відвідування Сингапуру, й інша справа, якщо мені треба збирати документи і стояти в черзі до якого-небудь кабінету, після чого, як за радянських часів, чекати три місяці рішення спеціальної комісії. Сюрреалізм, що відбувається в Криму, породжує сюрреалізм у Києві та по всій Україні.

Щоправда, «санкціоновані» поїздки до Криму вже відбуваються. Днями представники української влади відправили до Криму три тисячі закордонних паспортів для жителів Криму. Ці закордонні паспорти було оформлено в Дніпропетровську, а потім кур’єром, явно без інформування нової російської кримської влади, доставлено на острів і передано тим жителям Криму, які хотіли оформити українські паспорти для поїздок за кордон. Ця історія вже «тягне» на сюжет пригодницького шпигунського роману. Таким же чином днями до Криму привезли гроші в сумі 80 тисяч гривень сім’ям двох загиблих громадян України – військового Сергія Корякіна, етнічного росіянина, вбитого при штурмі проросійськими добровольцями та російськими військовими української військової частини біля Сімферополя, і Решата Ахметова, кримського татарина і активіста Євромайдану, викраденого і вбитого тими ж проросійськими добровольцями. У Криму починається нове життя, яке може дати масу матеріалу для авторів наступних кінофільмів про Джеймса Бонда.

У Києві життя увійшло в більш-менш нормальне русло. Крім прогнозу погоди, кияни щоранку уважно стежать за повідомленнями про курс долара та євро. Незважаючи на обіцянки відкрити європейські ринки для українських товарів, курс української валюти падає. Поки що падіння це не можна назвати катастрофічним, але сама тенденція не тішить. Мітинги проросійських сил на південному сході України тривають, але на них приходить набагато менше людей. Кілька великих операцій Служби безпеки України, в результаті яких на українській території було заарештовано, зокрема, й співробітників російських спецслужб зі зброєю та грошима для сепаратистів, заспокоїли жителів Західної і Центральної України, які висловлювали сумнів щодо бажання СБУ та міліції по-справжньому захищати державність України в російськомовних регіонах. Члени груп «Правого сектора» та «Народної самооборони», які брали участь в Євромайдані, продовжують записуватися в Національну гвардію, яка вже допомагає українським прикордонникам охороняти державні кордони на сході та півночі країни. Тому потік контрабанди через російсько-український кордон зменшився в десять разів, а на деяких ділянках кордону з Росією взагалі припинився. Багато місцевих жителів прикордонних сіл цьому зовсім не раді, адже вони вже два десятки років заробляли на контрабанді. Та схоже, що кордон уже ніколи не буде «прозорим». Усе більше українських політиків говорять про необхідність введення візового режиму з Росією. Якщо Європа протягом найближчих двох років дійсно оголосить про скасування віз для українців, візовий режим із Росією стане реальністю. Жителям Східної України, які звикли їздити в Росію на заробітки, це, звичайно, не сподобається. Але повернення до колишньої «політики добросусідства» вже не буде. Це зрозуміло. Особисто мене можливе введення візового режиму з Росією не лякає. Мене лякає можлива російська інтервенція на сході та півдні країни. Дуже не хочеться думати про можливу війну, але ще не було дня, щоб це не спадало на думку. Навіть те, що почалася весна, сонце підігріло землю і розпустилися раптово квіти, не відволікає мене від політики. А відволіктися хочеться дуже сильно. І не тільки мені.

26 березня. Середа

Приємно одну ніч ночувати в паризькому готелі, а наступну – в українському селі. А на східному фронті без змін. Але, напевно, там, як і тут, голосніше співають вранці птахи, що радіють весні. У мене ця весна радості не викликає, і мені співати не хочеться. Але зате тепле ранкове сонце заспокоює, зупиняє погані передчуття, відволікає від них.

Ліза вчора вранці поїхала звідси до Києва, залишивши Антона і Тео самих до вечора, до мого приїзду. Щоправда, попередила сусіда, і він приходив кілька разів, цікавився, чим вони займаються. А коли приїхав я, а діло було вже після 9-ї вечора, вдома був порядок, тільки впав у вічі непомитий посуд на кухні. Тео розфарбовував фігурки воїнів, складених із набору-конструктора, подарованого йому на день народження. Розфарбовував якоюсь особливою, дорогою фарбою, на яку витратив свої власні 500 гривень. Але головне, що обидва вони радіють результату.

Перед сном дивилися «Fierce creatures», комедію про зоопарк, в якій Майкл Пейлін убиває випадково американця-мільярдера, що купив цей зоопарк, але який планує продати його для гольф-клубу японцям. Потім усі дружно разом із сином убитого перетворюють убивство на «самогубство», що і стає в результаті хепі-ендом фільму. Сам фільм на тлі вбивства Саші Білого міліцією під Рівним набув якогось іншого значення. Нині міліція намагається довести, що Саша Білий сам застрелився з власного пістолета, але відразу спливло відео з камер спостереження харчевні «Три карасі», де він святкував чийсь день народження і звідки його чи то повели, то він сам вибіг перед своєю смертю.

А в Криму якісь російські служби розважаються за допомогою знайдених у паспортних столах бланків паспортів громадянина України. Уже з’явилися невраховані та несправжні «українські громадяни» зі свіжовиписаними паспортами, яких намагаються відправити на материкову Україну для підтримки сепаратистів.

Позавчора ввечері у Страсбурзі на вокзалі я зустрів старшого наукового співробітника Карадазького природного заповідника (Феодосія, Крим) Володимира Мальцева, який приїжджав до Ради Європи отримати європейський сертифікат українського природного заповідника. Сертифікат отримав, але куди тепер його везти – не впевнений. Постояли хвилин п’ять на вокзалі, поговорили. Він – додому через Берлін і Київ, я – до Києва через Париж. Мальцев розповів, що йому дзвонили московські колеги, з якими він колись закінчував Московський університет. Цікавилися рідкісними рослинами, що ростуть у Криму. Сказали, що збирають інформацію для включення рідкісних рослин Криму в Червону книгу Росії. Ось так Червона книга Росії дісталась до українських квіточок і трав. Ніколи раніше не подумав би, що ботаніків можна використовувати в політиці, але тепер зрозуміло: в Росії кожен мусить внести свою лепту в окупацію Криму. Армія мусить окупувати територію і людей, Нацбанк Росії – окупувати фінансовий простір, Ростелеком – окупувати телекомунікації, а ботаніки – траву, рослини, кущі та дерева. Скоро настане час і для російських зоологів.

А поки що новин про наступ на Крим російських зоологів немає, я замислився про нашу власну флору та фауну. Точніше, про тимчасово забуті через напружену обстановку гуманітарні дрібниці. Змінюючи систему управління в країні, не можна забувати і про гуманітарну сферу. Днями в стрічці новин промайнуло інтерв’ю одного невідбутого через Майдан шевченківського лауреата, який скаржився, що указ Януковича про присвоєння Шевченківських премій діячам культури все ще не підписано в. о. Президента України Турчиновим. Я відразу згадав усякі документи, що траплялися мені протягом радянського та пострадянського життя, внизу яких було закарбовано одне прізвище начальника, але перед ним ручкою було проведено косу лінію, а над нею стояв підпис зовсім іншої людини, який було прийнято вважати підписом заступника або виконуючого обов’язки. І спробував я відразу уявити собі такий же документ, де над удрукованим прізвищем Януковича стоїть підпис Турчинова. Не вийшло. Якось аж надто це схоже на одеський анекдот. Все одно, що вимагати у Турчинова повернути гроші, взяті в борг Януковичем. З іншого боку, ця «неув’язочка» підкреслює, наскільки своєчасно було б нині повернутися до питання реформування або взагалі скасування Національної премії імені Тараса Шевченка. За двадцять два роки незалежності вона переживала різні часи, іноді подаючи ознаки життя, коли нею нагороджувались Олесь Ульяненко, Євген Пашковський і деяка, досить незначна кількість інших дійсно гідних персоналій мистецтва, але частіше від неї йшов стійкий запах шпротів, запах Радянського Союзу. Я сам попрацював у Шевченківському комітеті 2009 року й відчув на собі всі принади, що оточують цю інституцію, – від пропозиції хабарів за підтримку конкретного кандидата в лауреати, до здивування, що виникало після оголошення проміжних результатів таємного голосування. Останні три роки премія Шевченка стала премією Адміністрації Президента Януковича, майбутніх лауреатів призначали заздалегідь, вибираючи їх із лояльних системі. Голова Шевченківського комітету частіше бував у кабінетах Адміністрації Президента, ніж у своєму власному. Якщо раптом виникав сильний, але неприйнятний кандидат, як, наприклад, Василь Шкляр, то його доводили до затвердження лауреатом у Шевченківському комітеті, але потім його не виявлялось у списку лауреатів, підписаному президентом. Так що думка у мене закрадається одна: премію в нинішньому форматі треба просто скасувати і здати в архів. А замість неї створити іншу, фінансовану мішаним шляхом – і державою, і, можливо, якою-небудь лотереєю, як це відбувається у Великій Британії. Майбутньому президенту, в якого буде і так голова боліти через економічні та політичні проблем, треба дозволити дистанціюватися від нової премії та не просити його підписувати всякі укази про затвердження чергових лауреатів, підготовлені Адміністрацією Президента. І Адміністрацію Президента треба пожаліти, дозволивши їй не втручатись у справи культури і особливо в обрання та затвердження лауреатів майбутніх премій.

Звичайно, уряду ще доведеться розбиратися з указами Януковича про сотні й тисячі стипендій та спеціальних пенсій діячам української культури. Думаю, що нове керівництво країни не намагатиметься таким же чином купувати лояльність письменників і режисерів, а спробує просто заслужити їхню повагу та підтримку своїми діями.

А що стосується останньої премії Шевченка часів Януковича і «підкорення Криму», то впевнений: більша частина лауреатів погодиться, що доводити цю справу до фінансового кінця, тобто до нагородження та видачі сотень тисяч гривень лауреатам, неетично, неморально і несвоєчасно, особливо з огляду на економічну ситуацію в країні та необхідність вишукування додаткових коштів для Міністерства оборони.

Але премія – премією, справа не така вже й важлива. А ось Севастополь продовжує «дивувати і тішити». Не тільки тим, що містом керує людина, яку «мером» обрали на мітингу, і голосували навіть не піднесенням рук, а криками «давай!» Кілька днів тому на міському пляжі з гордою назвою «Кришталевий» вивісили список осіб, яким купання на пляжі заборонено. «Пляжні» санкції стосуються президента США Барака Обами, верховного представники ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, практично всіх українських політиків, а також убитого вчора члена «Правого сектора» в Рівненській області Саші Білого (Музиченка). Щоправда, його прізвище сьогодні вже обвели траурною рамочкою. Значить, севастопольці все-таки стежать за новинами з України.

Учора ж російськими військами було захоплено останній український корабель, заблокований у озері Донузлав. Тепер на жодному кораблі в Криму не майорить український прапор, чим командування ЧФ Росії дуже пишається. Також командування заявило про те, що 80 % українських моряків склали присягу Росії, порушивши тим самим раніше дану присягу Україні. Язик не повертається назвати цих моряків «зрадниками», але все-таки іншого слова для них у мене немає. Хоч я і розумію, що вибір у них складний: чи прийняти присягу Росії й служити в ЧФ РФ, залишаючись жити в Криму, чи переїжджати на материкову Україну і продовжувати служити Україні. А Росія, покінчивши з Військово-морськими силами України, взялася за українських дельфінів. Звичайно, тепер це російські, а не українські дельфіни. Дельфіни присяги не приймають. Севастопольський державний океанаріум вже готується почати тренування бойових дельфінів і морських котиків за новими програмами російського флоту. Російські військові інженери вже давно виробляють і випробовують спеціальні прилади, які надівають на дельфінів і морських котиків і за допомогою яких можна виявляти ворожі підводні човни, затонулі кораблі й навіть бойових плавців із аквалангами. Виявилося, що за радянських часів саме в Севастополі військові зоологи та інженери й займалися тренуваннями дельфінів для використання їх у військових цілях. У незалежній Україні на «військове навчання» дельфінів не було грошей, але тепер Росія виправлятиме ситуацію. Їй, Росії, це тим більше важливо і логічно тому, що єдина схожа база для підготовки дельфінів до військового використання розташована в Сан-Дієґо, США.

27 березня. Четвер

Учора – багато телефонних розмов та інтерв’ю, напевно, витратив більше години, прислухаючись до запитань і відповідаючи на них.

А погода була знову відмінна. За сніданком з хлопцями визначили меню на день, а також запланували поїздку до Костівців за насінням газонної трави для ділянки, яку вчора закінчив підготовлявти Тео. Я присвоїв сьогодні вранці Тео звання молодшого лейтенанта, а Антону – сержанта. Сам залишився рядовим внутрішніх військ, що відповідає дійсності. Я – рядовий запасу. Приходив знову вранці сусід, але я кави не хотів, і він теж відмовився. Поговорили хвилин п’ятнадцять, після чого я попросив вибачення і пообіцяв зайти до нього сам годинки через дві. Хочеться сьогодні встигнути розкопати кілька грядок для цибулі та моркви з петрушкою і спробувати засадити їх до неділі. Життя збирається дорожчати ґрунтовно. І хоча нас це подорожчання торкнеться в останню чергу, але свої, до того ж органічні овочі нікому ще не шкодили.

Ранкові новини знову неспокійні – американці та європейці помітили нарощування російського військового угруповання на кордонах із Україною від Чернігівської області до Донецької та Луганської. До Чернігівської області підійшли два військові ещелони з технікою. Учора ж на лінії фронту між Херсонською областю та Кримом російські військові в темряві на «нічийній» смузі землі між двома КПП – українським і російським – передали Україні по одному трьох українських офіцерів, які не бажали переходити в російську армію, – Юлія Мамчура – героя Бельбека, полковника Ломтєва і ще одного офіцера. Ломтєва зустрічала дружина з маленькими дітьми. Незважаючи на те, що він був побитий, це було помітно і по його обличчю, від лікарні він відмовився та поїхав із дружиною й дітьми приватною машиною. У полоні залишається ще кілька осіб. Мамчур розповів, що в першу добу його схиляли до зради, до переходу під «російський прапор», а наступної доби просто не давали спати. Він перебував у маленькій тюремній камері, у двері регулярно стукали прикладами, щоб не дати йому заснути.

У Криму оголосили, що всім громадянам, які не мають кримської реєстрації, необхідно залишити півострів протягом місяця, тобто до 18 квітня. Росія вважає, що Крим став територією РФ 18 березня. 6 тисяч осіб уже отримали російські паспорти, ще 20 тисяч заяв кримчан розглядають спеціально створені комісії. Одночасно з цим 16 тисяч випускників кримських шкіл записалися на зовнішнє тестування в Україні. Ясно, що на территорії Криму шкільні тести провести буде неможливо, тому школярам доведеться їхати на материкову частину України. Поки що незрозуміло: де саме для них проводитимуть тести і чи зможуть вони безперешкодно туди доїхати, якщо захочуть.

Міністерство оборони поширило інформацію про «тривожну валізку» для тих, кого призивають в армію по «частковій мобілізації». З собою рекомендується брати зміну білизни, предмети особистої гігієни (пасту і зубну щітку, вологі серветки й т. ін.), ліки проти діареї та температури, бинт, зеленку, активоване вугілля, ліхтарик, годинник, запасні батарейки, мобільний телефон та – дуже важливе – фотографії дружини і дітей, аби завжди пам’ятали, кого вони захищатимуть у разі початку бойових дій.

Партія регіонів готується до з’їзду, наміченого на 29 березня. Серед учасників з’їзду заявлені Янукович і Азаров. Сусід Януковича по його новому будинку в Підмосков’ї російський політик і бізнесмен Олег Мітволь повідомив, що колишній український президент кілька днів тому поїхав до Ростова-на-Дону, де він уже двічі давав прес-конференції про свою легітимність. Навряд чи він поїхав туди давати третю прес-конференцію, але, можливо, він звідти братиме по скайпу участь у з’їзді Партії регіонів.

У Криму міністр оборони Росії Сергій Шойгу вручав медалі «За повернення Криму». Одним із перших цю медаль отримав самопроголошений прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов. Також було нагороджено офіцерів командування Чорноморського флоту РФ і бійців колишнього українського «Беркута», яких підозрюють у розстрілі мітингувальників у Києві. Нова медаль майже повністю повторює радянську нагороду 1944 року «За визволення Криму від німецько-фашистських загарбників».

Український парламент із третьої спроби вранці прийняв порядок денний, включивши в нього пакет непопулярних законопроектів, націлених на порятунок країни від дефолту. Якщо пакет законопроектів візьмуть, то країна виживе, але жити буде дорого і важко. Якщо голосування за проектом провалиться, то провалиться і країна.

До вечора пакет документів було проголосовано, незважаючи на голоси «проти» від ПР і комуністів. До цього часу парламент уже було обложено «Правим сектором», вимагали відставки Авакова за смерть Саші Білого. ПС почав штурм парламенту, було розбито вікна першого поверху. Російське ТБ «Росія 24» показувало штурм парламенту в прямому ефірі, супроводжуючи кадри відповідними коментарями. Один із молодих бійців ПС спробував викрасти з-під парламенту «мерседес». Він був у масці й на запитання, чому він носить балаклаву, відповів, що йому це наказав особисто Дмитро Ярош. «Мерседес» він хотів забрати тому, що машину «куплено на його гроші». Не впоравшись із поставленим самому собі завданням, він відшкрябав із капота машини фірмовий значок «мерседеса», поклав його в кишеню і з цим трофеєм пішов, незважаючи на те, що його радикальні побратими все ще штурмували український парламент. Стає все важче відрізняти бійців «Правого сектора» від звичайних бандитів. Особливо якщо врахувати, що багато бандитів тепер ходять на грабежі в камуфляжних куртках зі справжніми автоматами в руках і, перед пограбуванням представляються членами «Правого сектора».