Листи до Мілени. Лист батькові

* * *

По Відні залишилася гіркота, можна я це скажу? Там, у лісі, на другий день, по-моєму, ти сказала щось на зразок: «Боротьба з передпокоєм довго тривати не може». А в передостанньому Меранському листі пишеш про хвороби. Як мені знайти вихід між двома цими речами? Я кажу це не з ревнощів, Мілено, я не ревную. Або світ такий малий, або ми такі величезні, в кожному разі ми заповнюємо його цілком. До кого мені ревнувати?

(Прага, 6 липня 1920 р.)

7) Вівторок, увечері

Бачиш, Мілено, тепер я посилаю тобі навіть цей лист, зовсім не знаючи, що в ньому написано. Вийшло так: я обіцяв їй сьогодні о 03.30 бути біля її будинку. Збиралися покататися на пароплаві; але вчора я ліг дуже пізно і майже не спав, тому з ранку пневматичною поштою відправив їй записку: після обіду мені необхідно поспати, тому прийду тільки о 6-й. У своєму занепокоєнні, що за всіх письмових і телеграфних гарантій аж ніяк не бажало угамовуватися, я докинув: «Лист до Відня відішлемо тільки після того, як ми його обговоримо». Вона ж у напівнепритомності написала цього листа ще рано-вранці – хоча навіть не може сказати, що саме написала, – і відразу кинула у скриньку. Отримавши мою пневматичну депешу, бідолаха, обливаючись холодним потом, біжить на поштамт, примудряється десь вишукати лист, з радощів віддає службовцю всі свої гроші, причому тільки заднім числом лякається розміру суми, і ввечері приносить лист мені. Що мені тепер робити? Моя-бо надія на швидке, остаточне, успішне вирішення заснована на цьому листі і на впливі твоєї відповіді, і зізнатися, це надія безглузда, але іншої в мене немає. Коли я відкрию лист і заздалегідь прочитаю, я, по-перше, ображу її, а по-друге, напевно, не зможу його тоді відіслати. Ось і шлю його тобі заклеєного, віддаю в твої руки цілком і повністю, як уже віддав у ці руки себе.

У Празі трохи похмуро, листів поки немає, на серці важкувато, і хоча зовсім неможливо, щоб уже прийшов який-небудь лист, серцю цього не поясниш.

Ф.

Її адреса: Julie Wohryzek

Na Smeèkách 6

(Прага, 6 липня 1920 р.)

8) Вівторок, ще пізніше

Ледве кинув цей лист у поштову скриньку – і відразу подумав: як же я міг вимагати від тебе таке. Не кажучи про те, що прийняти тут правильне і необхідне рішення – все ж тільки мій клопіт, для тебе насправді абсолютно неможливо довіритися чужій людині і написати їй у відповідь такий лист. Ну що ж, Мілено, даруй мені ці листи і телеграми, добачай причину в моєму розумі, ослабленому прощанням з тобою; нічого страшного, якщо ти їй не відповіси, адже неодмінно знайдеться яке-небудь інше рішення. Не переймайся цим. Я просто донезмоги втомився від цих прогулянок, сьогодні на Вишеград, ось у чому річ. До того ж завтра приїжджає дядько, і я рідко буду сам.

Поговоримо про приємніше: чи знаєш ти, коли ти в Відні була одягнена найгарніше, ну просто до незмоги гарно? Тут навіть і сперечатися нема чого – в неділю.

(Прага, 7 липня 1920 р.)

9) Середа, вечір

Пишу похапцем, лише кілька слів на честь мого новосілля, – похапцем, бо о 10-й годині прибувають батьки з Франценсбада, о 12-й годині – дядько з Парижа, і всі хочуть, щоб я їх зустрів; новосілля – бо ж я, звільняючи дядькові місце, переїхав у порожню квартиру сестри, яка зараз в Марієнбаді. Порожня велика квартира, це прекрасно; щоправда, вулиця більш галаслива, але в цілому обмін аж ніяк не поганий. А написати я тобі мав неодмінно, тому що з моїх останніх жалобних листів (найжахливіший я сьогодні вранці від сорому порвав; подумай: у мене ще немає жодних звісток від тебе, але скаржитися поштою нерозумно, що мені пошта) ти могла зробити висновок, що я в тобі не впевнений, що боюся тебе втратити; немає, нічого подібного. Хіба змогла б ти стати для мене тим, що ти є, якщо був би в тобі не впевнений? Таке враження складається тому, що мені дано було пережити коротку тілесну близькість і потім раптову тілесну розлуку (Чому саме в неділю? Чому саме о 7-й ранку? Чому взагалі?), – від усього цього, звичайно, голова може піти обертом. Вибач! А тепер, на добраніч, прийми єдиним потоком всього мене і все моє – все, що радо має спочивати в тобі.

Ф.

10) Четвер, ранок

Вулиця галаслива, до того ж навскоси щось будують, перед вікном не російська церква, а житла, набиті людьми, – і все-таки: бути самому в кімнаті – це, напевно, умова життя, бути самому в квартирі – умова (якщо говорити геть точно: тимчасова) щастя (і – одна з умов, бо який сенс був би у квартирі, якби я не жив, якби в мене не було батьківщини, що дарує мені заспокоєння, – наприклад, пари ясних і синіх, незбагненною ласкою запалених очей); отже, квартира ця – одна зі складових щастя, все так тихо, душова, кухня, передпокій, три інші кімнати, не те що ці загальні квартири з їхнім гамором, з їхнім содомом, з нестримним кровозмішенням давно вже некерованих, розгнузданих думок, бажань і тіл, коли у всіх закутках, між усіма ліжками і шафами плодяться недозволені зв’язки, невідповідні, випадкові речі, діти з перелюбу, – де незмінно все відбувається не як у трьох тихих пустельних передмістях у недільний день, а як в оглушливо метушливих багатолюдних передмістях у безперервний суботній вечір.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

 Містечко, що з 1924 року є частиною міста Мерано, що у Південному Тиролі (тут і далі примітки перекладача).

2

 Мова про Курта Авґуста Пауля Вольфа (1887–1963), німецького видавця, засновника видавництва «Kurt Wolff Verlag», що видавало здебільшого експресіоністську літературу й існувало з 1913-го до 1940 року.

3

 Нині Набережна Бедржиха Сметани.

4

 «Пане докторе, Вам недовго лишилося жити» (чес.).

5

 Мова про Феліцію Бауер (1887–1960). Перший раз заручини зірвалися у серпні 1914 року, другий – 12 липня 1917 року, по чому у грудні знову дійшло до розриву.

6

 Кафка згадує один із найвідоміших путівників того часу, де, зокрема, зазначено, що Мерано являє собою «вельми популярний курорт, з огляду на м’який клімат, серед пацієнтів, які страждають на легеневі хвороби, і навесні тут використовують сироватку, а восени – виноградне вино» (Southern Germany and Austria, Including the Eastern Alps, 1871. P. 240).

7

 Кафкa має на увазі, очевидно, Аполлона Григор’єва (1822–1864), російського поета, а також літературного й театрального критика. Проте насправді це помилка – Достоєвський ділив помешкання з письменником і мистецтвознавцем Дмитром Григоровичем (1822–1900), а Григор’єв написав одну з перших рецензій на роман «Бідні люди».

8

 Жалюгідний (каліч. чес.).

9

 «З гарного настрою і тому, що був сильним хлопцем» (каліч. чес.).

10

 Я той, до кого це стосується (чес.).

11

 «Справжній жах» (чес.).

12

 «Або не зовсім правильно» (чес.).

13

 «Доброї думки» (чес.).

14

 Легкий човен (чес.).

15

 Божена Нємцова (уродж. – Барбора Панклова; 1820–1862) – славетна чеська письменниця.

16

 Мова про Сташу Їловську (1898–1955), перекладачку і близьку подругу Єсенської.

17

 Мова про Альфреда Майснера (1822–1885), німецькомовного чеського письменника і поета, онука письменника Авґуста Ґоттліба Майснера.

18

 В оригіналі чеською.

19

 Ви – єврей? (Чес.)

20

 «Не розумію» (чес.).

21

 Мова про знані куранти на Староміській площі, встановлені 1410 року. У XVII столітті до оздоби Празьких курантів додали рухомі фігурки. Фігурки апостолів додано в ході капітального ремонту 1865–1866 років.

22

 Мова про Константинові Лазні (Konstantinovy Lázně) – курортне селище на заході Чехії, приблизно за 40 км на північний захід від міста Пльзень і 60 км на південний схід від курорту Карлові Вари.

23

 «Жодного слова, яке б не було ретельно зважене» (чес.).

24

 Дитяча гра, коли ведучий кидає фразу «Деревця, поміняйтеся!», і гравці, що стоять іззаду, тримаючись за дерева, мають знайти собі нове. Хто не знаходить, стає новим ведучим.

25

 Мова про Ернста Вайса (1882–1940), німецькомовного австрійського письменника і лікаря єврейського походження.

26

 Ліки чи який-небудь інший засіб, що дає тимчасове полегшення хворому, але не виліковує хвороби.

27

 Сташа Їловська.

28

 Тільки страх за Вас (чес.).

29

 Себто той, хто пише.

30

 Змушувати чекати людину (чес.).

31

 Я хотіла б утекти третім шляхом, який не веде ні до тебе, ні до нього, десь у самоту (чес.).

32

 Мова про Йозефа Райнера (1898–1920), який наклав на себе руки 19 лютого.

33

 Уроджена Амброжова, подруга Мілени Єсенської.

34

 Дві я сукні лише маю, та нівроку виглядаю (чес.).

35

 Мова про так зване ритуальне вбивство чеської дівчини Анежки Грузової (1879–1899), нібито вчинене 23-річним безробітним юдеєм Леопольдом Гілснером, який усе життя займався бродяжництвом.

36

 Макс Брод.

37

 Больцано (іт.).

38

 Франтишкові-Лазне – курортне місто у Чехії, в Рудних горах, на території Карловарського краю.

39

 Узагалі негарна, аж ніяк, либонь, іноді приваблива (чес.).

40

 Йдеться швидше за все про сестру Кафки – Валлі (Валері), що 1913 року вийшла заміж за Йозефа Поллака (1882–1942).

41

 Мілена Єсенська посилала Кафці свій переклад новели Ґустава Майрінка «Прокляття жаби».

42

 Син професора права Ганса Ґросса, студент-психоаналітик, 1921 року заморив себе голодом.

43

 Місто на південному заході Чехії в Південночеському краї, на річці Отаві (басейн Влтави).

44

 Кафка говорить про «Щоденник» (1909) австрійського письменника, публіциста і критика Германа Бара (1863–1934). Окремі тексти його друкувалися спершу на сторінках декількох видань.

45

 Тітка Мілени (1863–1940), регулярна дописувачка газети «Národní Listy».

46

 Новела Франца Ґрільпарцера, що її любив Кафка.

47

 Запроваджене за часів ЧССР свято Яна Гуса, що відзначалося 6 липня (цього дня Яна Гуса 1415 року спалили у німецькому містечку Констанці).

48

 Альфред Льові (1852–1923) – брат матері Кафки, який посідав пост директора залізниць у Мадриді.

49

 Арно Лорен (1889–1945) – головний редактор видання «Tribuna».

50

 Отто Пік (1887–1940) – чеський письменник, поет, драматург, перекладач, театральний критик, видавець. Син дрібного крамаря.

51

 Карл Пршибрам (1883–1973) та його брат Евальд були друзями Кафки. Карл був пацієнтом санаторію «Veleslavín», який згадуватиметься згодом.