Іван Мазепа

215

Там же. С. 343.

216

Там же. № 161. С. 351.

217

Там же. № 163. С. 356.

218

Там же. № 19. С. 112.

219

Там же. № 79. С. 202—203.

220

Там же. № 83. С. 213.

221

Там же. № 107. С. 259.

222

Там же. С. 214.

223

Там же. № 117. С. 275—276.

224

Там же. № 106. С. 257.

225

КС, 1890. № 5. С. 224.

226

Листи І. Мазепи. Т. 1. № 117. С. 266.

227

Там же. № 36. С. 137.

228

Там же. № 100. С. 241—243.

229

Там же. № 126. С. 292—293.

230

Там же. № 127. С. 293—294.

231

Там же. № 140. С. 313.

232

Там же. № 61. С. 175.

233

Там же. № 62. С. 177—178.

234

Эварницкий Д. Источники для истории запорожских казаков. Т. 1. С. 161— 165.

235

Листи І. Мазепи. Т. 1. № 92. С. 226—227.

236

З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. К., 1996. С. 28.

237

Листи І. Мазепи. Т. 1. № 93. С. 231—232.

238

Там же. № 99. С. 240—241.

239

Там же. № 71. С. 191. та ін.

240

Там же. № 94. С. 233.

241

Там же. № 77. С. 200.

242

Там же. № 131. С. 298. Наприклад, такий випадок: російський гонець-стрілець убив свого українського провідника. Мазепа просить «царів» дати указ, що робити. «Царі», тобто Софія, дає указ Голіцину «чтобы он переговоря с гетманом послал каво пригож и про то убивство велел розыскать…».

243

Там же. № 159. С. 346.