Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

1914 р. Р.Купчинський записався до легіону УСС (рядовик, командант чоти, сотні, ад’ютант полку в ранзі поручника). В сотні В.Дідушка брав участь у боях на Маківці, згодом на Тернопільщині біля р. Стрипи у селах: Семиківці, Багатківці, Панталиха, Соколів, Раковець, Соснів. У 1918 р. командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, в січні 1919 р. – пішим полком УГА у боях за Львів, разом з цією армією пройшов її шляхом перемог і поразок. Із середини 1920 р. до лютого 1921 р. був інтернований у польському таборі для старшин УГА в Тухолі. Перший вірш Р.Купчинський опублікував 1915 р. у Відні в часописі «Вісник Союзу визволення України»; в рукописі передавали з рук у руки стрілецьку хроніку Р.Купчинського «Новініяда», яку називали початком стрілецької преси. З 1915 р. належав до «Пресової Квартири УСС» (разом із поетами, композиторами Л.Лепким, Ю.Назараком, М.Гайворонським, А.Лотоцьким, Ю.Шкрумеляком та ін.) й Артистичної горстки УСС, які збирали різноманітні матеріали, документи, фотографії для увічнення пам’яті стрілецького чину, випускали періодичні видання, компонували архіви УСС. Активно публікував свої твори у стрілецькій періодиці, львівських часописах «Шляхи» і «Діло».

Після звільнення з польського полону (1921) Р.Купчинський студіював філософію у Віденському університеті (1921–1922), невдовзі продовжив студії з гуманітарних наук у Львові в Українському таємному університеті (1922–1924). Працював у цьому місці професійно як журналіст, поєднуючи журналістику з літературою. У 1924–1939 рр. був співробітником редакції газети «Діло», де вів постійну рубрику «Відгуки дня», під якою друкував фейлетони, підписуючись псевдонімом Галактіон Чіпка, підготував книжку цих фейлетонів (її виходові перешкодила війна), також співпрацював з редакціями часописів. У 1922 р. разом із В.Бобинським та П.Ковжуном організував літературно-мистецьку групу «Митуса», яка видавала однойменний місячник літератури й мистецтва; всі троє були співредакторами. Тут публікував і свої твори. Автор роману-трилогії зі стрілецького життя «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидві частини, 1928 р.), «У зворах Бескиду» (1933 р.). Писав тексти для лялькового театру гумору і сатири «Вертеп наших днів», який у 1926 р. організував у Львові Л.Лепкий; у 1946 р. знову разом з Л.Лепким створив сценарії до «Вертепу», відновленого зусиллями останнього у таборі для переміщених осіб в с. Бльомгофен (Баварія, Німеччина). Як повідомила газета «Діло» 26 червня 1929 р.

У 1933–1939 рр. Р.Купчинський – голова Товариства письменників і журналістів ім. І.Франка у Львові (ТОПІЖ). З ініціативи Р.Купчинського ТОПІЖ проводив літературні конкурси з грошовими нагородами, влаштовував вечори лауреатів конкурсу; в лютому 1935 р. започаткував Бал Української Преси – найбільшу в країні імпрезу такого роду. 1939 р. Р.Купчинський переїхав до Кракова, де працював в Українському видавництві. Наприкінці Другої світової війни виїхав до Німеччини, де продовжував займатися літературною творчістю.

У 1949 р. Р.Купчинський емігрував до США (м. Оссінг поблизу Нью-Йорка). У 1952–1954 рр. вів свою рубрику «Відгуки дня» в україномовній газеті «Свобода». У 1952 р. належав до ініціативної групи, яка організувала Спілку Українських Журналістів Америки (СУЖА), був її головою у 1958–1960 рр. (відмовився від цього поста внаслідок погіршення стану здоров’я). Почесний член СУЖА з 23 грудня 1966 р. Протягом тривалого часу працював у дирекції та редакційній колегії відновленого у 1950 р. за львівським зразком видавництва «Червона Калина». У 1950–1960 рр. – член управи Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку; діяльний в Об’єднанні Колишніх Вояків Української Армії та інших українських товариствах; працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об’єднань Канади і США «Вісті Комбатанта» (Нью-Йорк). Можливості творчої та громадської діяльності митця були сковані хворобою. Помер 10 червня 1976 р. в м. Оссінгу.

Боже великий, Творче всесвіту

Вірш і музика Романа КупчинськогоБоже Великий, Творче всесильний,На нашу рідну землю споглянь!Ми були вірні Твому завіту,Вислухай нині наших благань,Ми були вірні Твому завіту,Вислухай нині наших благань.Люд у кайданах, край у руїні,Навіть молитись ворог не дасть…Боже Великий, дай УкраїніСилу і славу, волю і власть,Боже Великий, дай УкраїніСилу і славу, волю і власть.Боже Великий, Творче всесильний,Пісню подяки нині прийми,За дар свободи рідного краю,Вірні все будуть Твої сини,За дар свободи рідного краю,Вірні все будуть Твої сини.Ти воскресив нам нашу Вкраїну,Двигнув з неволі і дав життя.Боже Великий, дай УкраїніСилу і славу, многі літа,Боже Великий, дай УкраїніСилу і славу, многі літа.

Вдаряй мечем!

Вірш і музика Романа КупчинськогоВдаряй мечем, вдаряй, вдаряй,Великий Комтуре Закона,Щоб з нього честь була для нас,А для Вкраїни – оборона!Щоб з нього честь була для нас,А для Вкраїни – оборона!

Готуй мені збрую

Вірш і музика Романа КупчинськогоГотуй мені збрую,Готуй мені коня,Бо я серцем похід чую,Дівчинонька моя.Бо я серцем похід чую,Дівчинонька моя.Дай уста рожевіЩе поцілувати,Нім заграють нам крицевіВорожі гармати.Нім заграють нам крицевіВорожі гармати.Піду я, піду я,А де – сам не знаю,Може, люту смерть знайду яВ далекому краю.Може, люту смерть знайду яВ далекому краю.Прийдуть вірні друзі,Прийдуть, заспівають,Під явором, в темнім лузіМене поховають.Під явором, в темнім лузіМене поховають.Не плач же, дівчино,Серденько кохане,А заплачеш в ту хвилину,Як мене не стане.А заплачеш в ту хвилину,Як мене не стане.

За рідний край

Вірш Романа Купчинського. Музика Михайла ГайворонськогоЗа рідний край, за нарід свій,За волю України,Ми йдемо в бій, ми йдемо в бійКрізь згарища, руїни.Ми йдемо в бій, земля дуднить,Радіють гори, степи,Бо в нас у бій благословитьМогучий дух Мазепи.

За твої, дівчино, личенька пишні

Вірш і мелодія Романа КупчинськогоЗа твої, дівчино, личенька пишні,За твої, дівчино, устонька-вишні,Віддав би, любонько,Моя голубонько,Всі свої мрії колишні.Мила, очі твої сині,Незабудки при долині…Віддав би, любонько,Моя голубонько,Всі свої мрії колишні.За твої, дівчино, чорнії брови,За твою, дівчино, каплю любови,Віддав би, любонько,Моя голубонько,Всі свої юні розмови.Люба, очі твої сині,Незабудки при долині…Віддав би, любонько,Моя голубонько,Всі свої юні розмови.

Зажурились галичанки тай на тую зміну

Вірш і музика Романа КупчинськогоЗажурились галичанки тай на тую зміну,Ой виходять наші стрільці десь на Україну:«Хто ж нас поцілує в уста малинові,І карі оченята, в чорненькії брови?Хто ж нас поцілує в уста малинові,Карі оченята, в чорненькії брови?»«Не журіться, галичанки, є ще і військовіТі ще краще обіймають ніж стрільці січові.Ті вас поцілують в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови.Ті вас поцілують в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови».«Ой не будуть більш військові з нами приставатиІ не будуть нас військові за стан обіймати;Ні, не поцілують в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови.Ні, не поцілують в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови.Аж як ви із України вернетеся зновуІ, як перше, знов підете з нами на розмову,Тоді вже цілуйте в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови.Тоді вже цілуйте в уста малинові,В карі оченята, в чорненькії брови».

Заквітчали дівчатонька

Вірш і музика Романа КупчинськогоЗаквітчали дівчатонькаСтрільцеви могилу,Замість мали заквітчатиСтрілецькую милу.Невисокий хрест з березиЗаплели віночком,Замість мали заплітатиКосу барвіночком.І пісочком висипалиСтежечку довкола,Замість мали постелитиРушник до престола.Схилилися дві черешніНаліво й направо,А на віттях вітер граєПро стрілецьку славу.

Засумуй, трембіто

Вірш і музика Романа КупчинськогоЗасумуй, трембіто,Та й по всьому світу,Що пропало галичанамСорок тисяч цвіту.Що пропало галичанамСорок тисяч цвіту.Засумуй, трембіто,Та на всі Карпати,Щоб не ждали сина з войниНі отець, ні мати.Щоб не ждали сина з войниНі отець, ні мати.Засумуй, трембіто,Та на все Поділля,Щоб не ждала дівчинонькаХлопця на весілля.Щоб не ждала дівчинонькаХлопця на весілля.Засумуй, трембіто,Що галицька сила,Та від Збруча по СлавутуТрупом застелила.Та від Збруча по СлавутуТрупом застелила.

Ірчик (Мирославу Ірчанові)

Вірш і музика Романа КупчинськогоЧи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка,Чи є в світі де царівна, щоб була така чарівна.Приспів:Гей, гей, Ірчик, Ірчик, личко в тебе як папірчик.Чи є в горах краща квітка, як Ірчанова сусідка?Чи є в раю де дзвіночок, як сусідки голосочок?Приспів.Поцілує, як ангелик, затанцює, як метелик,Приголубить, як голубка, але тільки свого любка.Приспів.В неї коси золотисті, як на сонці води чисті,В неї устонька – коралі, і так далі, і так далі.Приспів.

Лети, моя думо

Вірш і музика Романа КупчинськогоЛети, моя думо, в вечірню годинуДалеко-далеко звідсіль.Лети, моя думо, у тую хатину,Що слухає казки топіль.У хатці жила там дівчина кохана,А, може, живе – поклонись!І скажеш їй слово болюче, як рана,Що я вже не той, що колись.Що гасне мій погляд і тихне мій голос,І скиби зорали чоло,Що з волі й неволі посивів мій волосІ терня у серце вросло.І шепнеш їй, думо, хай душу роздружить,А серцеві скаже: «Корись!»Хай дармо не б’ється, хай марно не тужить,Бо я вже не той, що колись.

Мав я раз дівчиноньку

Вірш і музика Романа КупчинськогоМав я раз дівчиноньку чепурненьку,Любу щебетушечку, рум’яненьку.Приспів:Гей, гей, га, уха-ха,Дівчино, рибчино молода!Посилав я старостів у неділю,Думав, погуляємо на весіллю.Приспів.Мали повернутися з рушниками,Але повернулися з гарбузами.Приспів.Всьому супротивився батько рідний,Бо вона багатая, а я бідний.Приспів.Думав я втопитися з тої злості,Та вода холодная, ломить кості.Приспів.

Мій край

Вірш і музика Романа КупчинськогоУкраїна – край мій ріднийВід Кавказу по Карпати,І веселий, і свобідний,І великий, і багатий.Де є в світі кращі ріки,Як Дністер, Дніпро-Славута?Хто покине їх навіки,Тому в серці вічна смута.Де є в світі кращі гори,Де таке повітря свіже?Де шумлять так гарно бориІ хвилює спіле збіжжя?Де ясніше сонце світить,Де гарніше зорі сяють?Де ж солодше пахнуть квіти —Як у нашім любім краї?

Най жиє Великий Комтур наш

Вірш і музика Романа КупчинськогоНай жиє Великий Комтур наш!Ми добра, добра йому бажаєм,І в піснях його все величаєм,Най жиє великий Комтур Наш!

Накрила нічка

Вірш і музика Романа КупчинськогоНакрила нічка, тай тихесенька,Земленьку кругом.Лиш вітер мряки жене злегенькаНад розіспаним лугом.І до любови накликаєЧарівниченько-соловій.А місяць срібний розтягаєЧарівну пряжу мрій.Там при окопах на долиніСтоїть поручник молодий.Йому щохвилі вилітаєЗітханнячко з грудей.«Спи, дівчино, спи, кохана,Злоті мрії-сни.І про мене, голубонько,Не забудь спімни».А там у Львові музики грають,Танець жваво йде.Дівочі очі як зорі, сяють,Любка всім вперед веде.І усміхається чарівно,І клонить голову на грудь.А сотник просить, сотник молить:«Кохана, не забудь».Сіріє ранок, світла гаснуть,Тяжіє сонна голова.А сотник шепче ще до вушкаПрощальнії слова.«Спи, дівчино, спи, кохана,Злоті мрії-сни.І про мене, голубонько,Не забудь спімни».Ударив гранат, як грім гримучий,Землю розгорнув.Збудив окопи і ліс дрімучий,І ставок, що вже заснув.Там при окопах на долиніЛежить поручник молодий.Йому потічком випливаєЧервона кров з грудей.І знову стихло все довкола,Ставок заснув, здрімнувся ліс.А тільки вітер по сосниніЗітхання тихо ніс.«Спи, дівчино, спи, кохана,Злоті мрії-сни.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.