Реквієм для Рози

– Угу, – мугикнула я, не знаючи, як повестися, коли перед очима стоїть жінка у формі антихриста і звертається до мене так, ніби ми вже сто років знайомі, ніби в нас колись була одна на двох годувальниця, ніби ми на «ти» з пелюшок.

– Пішли зі мною! – сказала так, мовби я її підневільна й ніяких заперечень у цілім світі не існує.

– Не можу, – відповіла я, зіщулившись чи то від страху, чи то від огиди, яка вмить наспіла мене чорною хвилею, – аж в очах потемніло.

– А я не питаю, можеш чи ні, – ошкірилась Роза. – Я кажу, пішли!

Я підвелася, але враз згадала про комісарчика і знову сіла на лаву.

– Мені наказали сидіти тут і чекати, – промовила твердо.

Я не знаю, що трапилося б далі, що сказала б мені ще ця сердита до люті жінка, якби із найближчих дверей не вийшов той, кого я подумки називала комісарчиком.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примітки

1

Теперішня Саксаганського.

2

Рукавички без пальців.

3

Трупа українських артистів під керівництвом Миколи Садовського у Києві; власне, перший український стаціонарний професійний театр, заснований на базі пересувного театру М. Садовського, посталого 1906 року в Полтаві.

4

Марія Михайлівна Старицька – акторка, режисер і педагог, заслужена артистка УСРР з 1926 року.