Сталіна не було

♦ ♦ ♦

Я не писав заяви «Прошу прийняти до лав»,«Прошу дати путівку на відпочинок в Сочі,Але пам’ятав, що Христос смертю смерть подолаві це було вибухом світла посеред гефсиманської ночі.Я пам’ятав, що Господь колись Содом попалив,що жінка Лота за погляд перетворилася на каміння.Я уявляв собі, як посеред оливБлагодать та Закон шукають порозуміння.Я уявляв собі Храм, уявляв собі річку Кедрон.Й велике місто святе на горі понад Кедроном.Так, ще були брати, їх звали Мойсей та Арон.Арон не заїкався, а тому розмовляв з фараоном.Я ненавидів доповіді протягом п’яти годин.Уникав демонстрацій та не ходив на збори.Я був один, але знав те, що Бог Єдин,і засипаючи чув високі янгольскі хори.Я був дивний юнак. Як казав про мене парторг —релігійна інтоксикація є найгірший рід божевілля.Але парторг давно вже потрапив у морг,а я старий та живий, хоч це потребує зусилля.

♦ ♦ ♦

якщо вже вмирати то на високій горів якому-небудь віддаленому грецькому монастиріде пірамідою складені праведників черепа йкуди не знайти дороги хіба що козячий плайвисить над прірвою келія дивитися у вікнотрохи легше вночі, в імлу відкрите вонотільки Бог і зорі шепочуться тихо зі мноюнебесна безодня ближче безодні земноїчагарник корінням по каменю лізе й лізе кудисьтакому ніхто не скаже небезпечно скоріш зупинисьзупинись зірвешся в похмуру прірву гріхарослинки не вівці немає на них пастуханема на чагарник управи ні на терни ні на травуСин Людський не має де прихилити главу

♦ ♦ ♦

статуетка Мадонни на кшталт середньовічної матрьошкивідкривається тіло спереду всередині маленький вівтаррізьблені ангели незграбні трошкив центрі на троні в короні Небесний Царкажуть Мадонна і після пологів Дівою зберегласящо черево Її Господь сотворив більше небесоскільки в Ній дозрівало Немовля у трьох іпостасяхБатько не родився не помер Син помер, а потім воскресА Дух Святий наповнює все природа Бога єдинабо Бог є Трійця славу співаємо їйі вічне Царство Духа Отця і Синавміщала Пречиста Діва в утробі Своїйвсе як і раніше вода текуча а небеса бездонніземля тверда і сяє Сонце Правди між хмарв місцевім музеї розфарбована статуетка Мадоннитіло-браму відкрито на престолі Небесний Цар*Якщо б Христос не воскрес, марна була б віра наша —так написав апостол.А я думаю, якщо б Христос не воскрес,якби раптом відкрилася печера,в якій були б знайдені Його останки,о, яке б невичерпне джерело для поклоніння               знайшли б люди,від першого шийного хребця до нігтьової фаланги                мізинця лівої ноги.В які дорогоцінні реликварїї ми уклали б    Його роз’єднані на дрібні фрагменти останки!Думаю, Він знав це, адже Він знав усе.І Він не дав нам такої можливості —               печера була порожняі в плащаниці була порожнеча і відбиток тіла                на білій тканині.І це нагадує нам слова апостола – якщо б Христос         не воскрес, марна була б наша віра.Віра в те, що Христос не повстав з померлих.

♦ ♦ ♦

Сине Божий! Тобі днесь вклоняюсь і серце Тобі віддам.У Причасті Вечері Тайної прийми мене, Йсусе!Тому що не зраджу Твою Таємницю Твоїм ворогамі Юди цілунком чола Твого я не торкнуся.Але, як розбійник розп’ятий, благаю: у вірі зміцни,мій Боже! І в царстві Своєму мене пом’яни!

♦ ♦ ♦

Храм ще темний. Співають усі: «Не ридай мене, мати».Плащаницю несуть у вівтар. Западає тиша. Вона —в честь «распятаго же за ни при Понтійстем Пілаті,і страдавша, і погребенна». Мить єдина, одна —промине у мовчанні. Тоді – задзвенять кадила.Заспівають священики. Зверху підхопить хор.Світлом засяяла дві тисячі років тому могила.За хвилину – засяє пронизаний світлом собор.Вдарять дзвони. Люди підуть ходою хресною,прилаштовуючись до хору – здалеку чутно спів —прикриваючи свічку долонею, із братами своїми одесную.Господи, дай Своїм слугам, кожному, хто що просив.Ти розтрощив нам душі Твоїм стражданням.Ти поранив наш розум Твоїм терновим вінцем.Тільки й радості в нас, що у третій день, згідно з Писанням,Ти воскрес і вознісся, і тепер Ти – поруч з Отцем.

♦ ♦ ♦

Жінка дивиться прямо – в радості чи то в гніві,чи то в любовнім шалі, й щільнішає, гусне мить.А діва сидить за прядкою, сидить, як і личить діві,погляду не підводить. Між пальців снується нить.Нитка снується – від Благовіщення до Успіння Діви.Тягнеться світла нитка посеред нетрищ пітьми.Ангели прославляють. Та Діва не чує співу,а того, що Діва співає, – на жаль, не почуємо ми.Все заглушає шум у дворі, звук прядки цілими днями —голуб лопоче крильми, ангел ступає легко, втоми не зна.Наше Спасіння у хованки грається з нами.Дзвін ще не вдарив, одначе у вухах бринить луна.В серці Едему дозріли плоди на Древі Життя – правдиві.Вони хоч важкі, однак не бояться впасти, якщо потрясти.Радуйся, о Маріам! Ну бо що ще робити Діві?Радіти, страх мати і дивуватися. Та ще – пряжу прясти.

♦ ♦ ♦

Відпочинь, і, припавши до ніг Владики,погрійся в променях слави його, щоби також її відчути,вслухайся у левів приборканих охи й рики,скуштуй-но вина, відчуй-но присмак отрути.Стерпи свій зненацький біль від горла й до паху.Біль скрізь і наскрізь – не лишилося місця для страху.От і добре – нічого поганого більше не трапиться із тобою.Познайомся: онде – ангел у чорному, онде – ангел у білім.Твоя душа зринає угору, та об стелю вдарившись головою,втрачає свідомість і падає – поруч із тілом.

♦ ♦ ♦

там це море велике й просторе, тамцей левіафан якого Ти створив Собі для гритам цей простір духа де місце молитвам словамі карам небесним прихованим до поритам ці гори торкнешся їх Господь там малі островирозкидані по поверхні вод недалеко від

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.