Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Важко жилося нашим предкам! Які монстри на них полювали!

Стоїть Опанас в сосняку і кричить:

– Л-ю-ю-ди! Допоможіть! Порятуйте!

Іде Микита і так з усмішечкою:

– Що, брате, в трьох соснах заблукав?

– Та ні… В капкан попався!…

– Опанасе, а це правда, що риба корисна для мозку?

– А особливо, Микито, корисна рибна ловля – для розвитку уяви.

Доктор Ватсон і Шерлок Холмс вийшли на ранкову прогулянку. Ватсон запитує:

– Чуєте, як виє собака Баскервілів?

– Ні, згідно дедуктивного методу, це виє сер Генрі. Йому знову на сніданок подали вівсянку!

Микита і Опанас кілька днів плавали, шукаючи рибне місце. Нарешті їм пощастило. Наловили. Повернулися до берега, здали човен, Микита запитує:

– Ти місце запам’ятав?

– А я його позначив. Я на дні човна хрестик намалював.

– Ну й намудрував! Завтра нам видадуть іншого човна!

Тундра. Північне сяйво. Два чукчі тягнуть нарти. На нартах сидять собаки, виють, стріляють з рушниць. Один чукча – іншому:

– Це ти придумав – собакам горілки дати…

– Як учора?

– Клюнула величезна щука! Але зірвалася…

– У мене теж зірвалася. Ще більша, ніж у тебе!

У великий мороз два мисливці зустріли в лісі відомого депутата з рушницею. Звернули увагу, що він без рукавиць.

– І як він не відморозить руки?

– Не переймайся, його рукам завжди тепло, він тримає їх у наших кишенях!

– Васильку, чому ти запізнився на уроки?

– Та… я хотів піти на рибалку, але тато мені не дозволив.

– Він тобі пояснив, чому ти повинен іти до школи, а не на риболовлю?

– Так, він сказав, що черв’яків на двох не вистачить…

– Ганю, якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягузом!

– Ой, Микито, зате я дуже боюсь! Мені так не личить жалоба…

Хлопець телефонує дівчині:

– Алло, це ти, моя рибко?

– Ні! – відповідає татусь. – Це господар ставка.

Микита повертається з полювання: на боці – гуска, на плечі – рушниця. А сам увесь пошкрябаний, на лобі гуля. Опанас запитує:

– Ти звідки?

– З полювання!

– Що, гуска така вже дика?

– Та ні, гуска якраз не дика. Господар гуски дикуватий…

Сидять рибалки в човні. Повз них пропливає зграя терпугів. Один терпуг виринає і запитує:

– Хлопці, а де південь?

Рибалки підхопилися, показують руками:

– Туди!

– Дякую! – чемно каже терпуг.

Терпуги попливли, рибалки сидять. Через деякий час пливе один терпуг і запитує:

– Не бачили, куди зграя терпужків попливла?

– Туди! – один з рибалок показує в інший бік.

– Дякую! – і поплив.

– Навіщо ти йому не туди показав? – запитує другий рибалка.

– Ти його бачив?

– А що?

– Він же без ручки! Не допливе…

Сидять три мисливці біля вогнища, випивають, байки травлять. Один:

– Іду вчора мимо кущів. Чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю…» Я – бабах! Підхожу – лисиця!

– А я, – каже другий, – іду і чую: «Ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом…» Я – бабах! Підхожу – кабан!

– То все дурниці! – каже третій. – Іду мимо кущів і чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-зю-жом-жом…» Про що це я?

– Що таке рибальське щастя?

– Ну… це коли упадеш у річку без вудочки і випірнеш з рибиною в руках!

– А нещастя?

– Це… коли випірне лише рибина…

– Я одного разу врятував тигреня від лісової пожежі. Так через кілька років дорослий тигр мене з річки виловив і на беріг відніс. Упізнав свого рятівника!

– А я одного разу ведмежаті з лапи гостру тріску вийняв. А через кілька років дорослий ведмідь так тріснув мене лапищею! П’ять місяців в гіпсі пролежав…

– Як же це?

– А то просто зовсім інший ведмідь був…

– Добре клює в цьому озері?

– Клює? Та я, коли черв’яка насаджую, за дерево ховаюся, щоб риби мене не розірвали!

– Дядьку, здрастуйте!

– Здоров.

– Ви мене не впізнали.

– Ні.

– Та ж це ви у нас минулого року курку підстрелили!

– Я ж вам за неї як за качку заплатив!

– Казала мама: нехай би той мисливець ще прийшов та підстрелив качку – може, як за гуску, заплатить…

Ще «нормальний» рибалка запитує у вже «клюкнутого» рибалки:

– Скажіть, будь ласка, котра година?

– Пішов ти нафіг!

– А що це ви мені «тикаєте»?!

– Опанасе, кожного разу коли я повертаюся пізно з полювання, йду крадучись, мов кішак, стараюся не забряжчати, не кашлянути, роблю все, щоб не розбудити Ганю, а вона все одно прокидається, і потім не маю спокою до ранку!

– Не так ти робиш! Я ж приходжу так, як іти, пізно. Скрізь включаю світло, вмикаю музичку, довго миюся, фиркаю, а потім штовхаю Марійку в бік і кричу на вухо: «Давай, жіночко, зо три рази!» Уявляєш, очей не відкриває!

Захотіли риби у водоймі вибрати президента. Зареєстрували трьох кандидатів: щуку, ляща і карася. В передвиборній боротьбі щука з’їла всіх опонентів і виборців, та й вирішила: «Піду я балотуватися в сусіднє озеро».

Два студенти-агротехніки пішли на полювання. Розійшлися в різні боки і полювали кожен собі. Раптом один з них помітив, що кущ хитнувся, вистрілив і… поранив свого напарника. Підняв товариша на плечі і як міг швидко приніс до найближчого селища в лікарню… Через деякий час із операційної до нього вийшов лікар.

– Лікарю, він будет жити?

– Думаю, у нього було би більше шансів, якби ви його не оббілували…

Маєток Баскервілів. Сутінки. У залі при свічках сидить сер Баскервіль. Раптом за вікном тишу розтинає жахливе виття.

– Беррімор, що це за виття?

– Це собака Баскервілів, сер.

Через деякий час:

– Беррімор, а що це за несамовитий вереск за вікном?

– Це кішка Баскервілів, сер.

Через деякий час:

– А що це за зловісна крижана тиша?

– Це риба Баскервілів, сер.

Якось відійшов Опанас від товаришів у лісі, аж чує – кущі тріщать, бачить – суне величезний ведмідь. Сховався мерщій за дерево. А ведмідь стогне:

– Ой! Погано мені!

Порівнявся з тим деревом, де Опанас причаївся, і знову:

– О-ой-йо-йой! Як же мені погано!

Опанас вискочив позаду ведмедя та як влупить його прикладом по довбешці! А ведмідь:

– Ой матінко! І з кожним днем все гірше!

На виставці електроніки японці демонструють робота, який відповідає на всі запитання. Один британець скептично усміхається:

– Перевіримо! Що зараз робить мій батько?

Робот помигав вогниками і видає відповідь:

– Ваш батько ловить рибу на березі Темзи.

Британець регоче:

– Бреше! Я так і знав! Ось телеграма від секретаря мого батька. Дивіться: «Лорд Вудсон передає вітання з Венеції».

Японці забігали, перешіптуються. Потім до британця:

– Робот не може помилятися. Давайте ще раз попробуємо.

Британець повторює питання:

– Що зараз поробляє мій тато?

Знову мигають вогники, і робот видає відповідь:

– Лорд Вудсон дійсно знаходиться у Венеції, а ваш татусь сидить з вудкою на березі Темзи. До речі, він за цілий день нічого не зловив…

– Хочу хом’яка.

– Його треба доглядати, прибирати, годувати, міняти воду, гратися з ним.

– Тоді я хочу бути хом’яком!

Прийшов Опанас із рибалки і жаліється Марійці:

– От скупі люди! Домовилися: хто перший рибу упіймає, той біжить за пляшкою, а хто другий – той за закускою. І що ти думаєш? Дивлюся, у Микити поплавок танцює, тоне, а він і вусом не веде! У Никодима аж вудочка гнеться, а він на неї ногою наступив і курить! От скупі ж!

– А у тебе клювало? – цікавиться Марійка.

– Еге! Дурня знайшла! Я взагалі без наживки закинув.

– Квит! – підвівся кум Григорій. – Вже он перші півні заспівали.

Спати не хотілося. Ще хвилин тридцять, і я вирушав би до ставка.

– Я господар, ти гість, – попробував було затримати кума, – на правах господаря…

– Гість, як риба, – свіжим залишається недовго, – простягнув мені руку Григорій. – Завтра продовжимо… Тобто вже сьогодні, увечері…

День другий

Я кинув до літньої кухні подовжувач, причепив над столом у дворі добру лампу і в 'язав до вудок новенькі гачки. На небі вже й зорі висіялись, а кума Григорія все не було. Раптом у городі почулось якесь шаркання, загавкав Салтисон – матусин дворовий песик-товстун.

– Хто там? – відірвався я від роботи.

– Та я ж, я! – вийшов на світло кум. – Запитуєш, репетуєш! Добрий рибалка по кльову має знати, що рибу коропом звати!

– Про ведмедя думка, а він назустріч… А чому ж це ти городами ходиш?

– Та ж… Марина! Чекав, поки виговориться і піде спати. А потім, щоб швидше, через город…

– То ходи до столу, – я вже ніс із кухні пляшку і закуску.

Григорій сів, роздивився гачки, взяв у руку коробочку, в якій зберігався усілякий рибальський дріб'язок. Карась на кришечці хитро примружив око.

– У намальованої риби завжди одне око, – мигнув йому Грицько.

– Ну що, записав нашу бесіду? – зиркнув я на кума.

– Запишу… У мене пам'ять – ого-го-го! Хочеш, переповім усе вчорашнє до словечка?

– Не хочу! Навіщо товкти воду в ступі, сьогодні буде інше, повторюватись не будемо – не цікаво. Ти готовий?

– Е-е-е, куме, давай по чарці, а потім…

За першою швидко пішла й друга. Кум їв, аж упрів, я теж не відставав, бо зголодався, його чекаючи.

– А ти пива купив? – запитав Гриць.

– Ні. Раненько ж до ставка, голова болітиме…

– Am! Так пива хочеться!! Пиво – найгеніальніший винахід людства! Колесо теж не остання штука. Але уяви собі колесо з… рибою. А ще ж бувають дні, коли слово «Пиво» вранці звучить з великої букви… Запам'ятай, горілки треба пити багато, а пиво – часто.

– Ага, питимеш часто – матимеш барило, що ніг своїх не видітимеш!

Григорій підхопив пляшку, примружив око, націлився в келишок.

– Ти як на полюванні око прикрив.

– Атож. Взагалі, праве око не любить лівого, тому між ними виріс ніс… – патякав Григорій, наливаючи. – Ну, – задер руку з келишком, – щоб завжди була охота!…

– Григорію, оце ти прислів'я та примовки нанизуєш… Між іншим, влучно тулиш до розмови. А давай, я рибальське прислів'я, а ти – мисливське. Хто зіскочить.

– А давай! Ну!

– Рибу везеш – рибу гризеш.

– Зайця бубоном не виманиш.

– Риба клює в того, хто чекає.

– Інколи тільки коли ти промазав розумієш, як ти «попав»…

– Якщо тобі приспічило тупнути ногою, не роби цього на кризі.

– Вовка боятися – від зайця втікати.

– Ти рибі не потрібен, риба тебе не шукатиме – шукай рибу сам!

– Нещастя лисиці в її власній шкурі.

– Якби у риби було стільки таємниць, як у людей, вона б не була німою.

– Якщо у вашого пса великі кістяні вуха, то це не пес, а… козел.

– Верша насміялася з болота, аж і сама в болото попала.

– Якщо вовк з’їв вашого ворога, це ще не значить, що він став вашим другом!

– З дешевої риби і юшка дешева; дорога рибка – добра юшка.

– Чим пес старіший, тим хвіст твердіший.

– Змилувався Бог над раком, та ззаду очі дав.

– Старого лиса тяжко зловити.

– На те щука в морі, щоб карась не дрімав.

– Полоханий заєць і пенька боїться.

– Дали бабі рибки, стала баба дибки.

– Не тоді хортів годувати, як на влови їхать.

– Пошли дурня по раки, а він жаб налапає. – Собака жайворонка ловив, та й господаря загубив.

– Ні риба ні м’ясо, і в раки не годиться.

– Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.

– Плюнь на раки – вершу видно.

– Не штука вбити крука, аби живого злапати.

– Мовчи язичку, будеш їсти плотвичку.

– Лучив корову, а попав ворону.

– На безриб’ї і рак риба.

– Коли на ведмедя мала гілка впаде, то він бурчить, а як велика, то мовчить.

– Хоч не рибно, але юшно.

– Вовк старий не лізе до ями.

– В мене так: хоч рак, та на тарілці.

– Битому собаці кия не показуй.

– У кого чорний усок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода.

– Спить, як полоханий заєць.

– То чудо, кум, а не рак: одного рака повна торба й клешня висить!

– Куди б лис не вліз, скрізь увиє.

– Казав окунь карасю: не поспішай, бо встигнеш!

– Любиш охоту – ходи по болоту!

– І дощ не злякає, як рибалочка чекає!

– Поки зайця заб’ють – вола з’їдять!

– Мій карасик за твою щуку більший – у кожного своя мірка.

– Бажання мисливця і ведмедя не збігаються.

– Дай, Боже, пити, та не впиватися, а з риболовлі з рибою повертатися!

– Чим більший звір, тим більше на нього мисливців.

– Наперед невода рибу не лови.

– Коли мисливець повертає з лісу і несе гриби, не питай, чи вдалим було полювання.

– Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.

– Як малий у зайця хвіст, більше не прибуде; як дурив нас хитрий лис, так дурити буде!

– Пошли, Боже, карася і линка, щоб не сварилася жінка!

– Добрий пес і поганого мисливця умілим зробить.

– Добре, куме, ось тобі загадка: Сидить баба на ізу, розверзнула ковизу: лізьте раки-четвертаки – на базар повезу. Що то є?

– Верша! Аж тепер і тобі загадка: Чортове пір’я і м’ясо занесло. Що то?

– То, куме, качка полетіла собі над озеро після твого невдалого пострілу! Але не ображайся, я тобі вірша подарую, «Мисливський романс» називається:

Цей недоспіваний романсПро лісникову теплу хату,Куди приніс замерзлу Вас,Щоб від морозу врятувати.Я пам’ятаю дивну ніч,Як ми у лісі заблукали.І лісникову теплу піч,Що нас до ранку колисала.Тоді я з Вами був на «ти»,Я Вас закохано голубив.У двері дерлися чорти,Вовки і тигри шаблезубі…А ми – в хатинці лісника!І нас ті жахи не лякали.Ваш теплий бік… моя рука…В ту ніч ми спали і не спали…Цей недоспіваний романсУ кольорах щоночі сниться.До скону днів кохаю Вас,Моя улюблена… рушниця!

– А я тобі, куме, віршем і віддячу. Рибальським, про юшку:

Дід Охрім до столу сів:– От би, юшечки поїв!

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.