Гуморески і не тільки

Борис Байков

ГУМОРЕСКИ І НЕ ТІЛЬКИ

КМІТЛИВИЙ УЧЕНЬ

(гумореска)Був Миколка геть свавільний,Розбишака і втікач.Він в шибки влучав прицільно,І казав, що винен мяч.Вчивсь Микола той у школі,Вже ходив у другий клас.Знав урок? – З’являвся в школі.Якщо ж ні – робив вже «пас».Якось наш герой спромігсяПрогуляти аж два дні.Казав неньці, що втомився,Й бачив двійку уві сні.– Ну скажи мені, Миколо,Вчитель потім запитав, —Чом не був два дні у школі?Знов уроків не читав?– Позавчора моя мамкаЯкраз випрала штани.Ну а вчора біг я ранком,Бачу: знов висять вони.Придивився – інший колір,Ні! Це, певно, не мої!Щось знайоме бачив в школі,Глядь! – я в вашому дворі!Вмить скумекав – безумовно,Що й вам випрали штани.Тож, мабуть, і ви, шановний,були вчора вихідний!

ПОРА ЧАРІВНА

Знов прийшла пора чарівнаІ прокинулась земля.В лісі проліски, вербина,Сніжні плями у полях.А в деревах забуялиСоки живлення – нектар.Ось і сонечко заграло,І віта зелений дар.Нехай буде ще негода,Та, як кажуть, то дарма,Бо прокинулась природа,І не вернеться зима.Пахне вже весною в квітні,Знову радість у серцях,В незалежній УкраїніМайорить народний стяг!Нам й піввіку не минуло,Як то кажуть, – ще дитя!Попри це, усі відчули,Як покращилось життя.Ой весна – весна буяє!Розквітає, наче врода!Мирний поступ всіх вражаєУкраїнського народу.

НЕ ДО СМІХУ

(гумореска)Ти чого насупився, Іване? —Так товариш близький його запитав,Отже, бачу, і настрій поганий,Може, трохи вночі недоспав?Так тому, що зібравсь увілънитиСекретарку свою чарівну,А, було, вже надумав кохати,Так устрів у халепу одну.Днями йду я з роботи додому.Тільки й втримався ледь на ногах,Бо побачив її, нашу Тому,Тягне кошик важкий у руках.Ну яким би я був джентльменом,Щоб спокійно дивитись на це,Кошик враз опинився у мене,В Томці ж вдячність лягла на лице.А коли привела в дім красивий,Ще й пестливо мене обняла,Поцілунок був дуже чутливий,Я ж подумав: «Аванс вже дала»!У наступні хвилини чеканняЯ не бачив її лише мить,Бо вона зачинилась у спальні,Щоби згодом мене запросить.Я ж в уяві палкого коханняЧас не гаяв – все з тіла убрав.Залишилось з’єднатись в бажанні,Обійняти єдину «май лав».Раптом чую: «Заходь вже, коханий!»Я ввійшов і в ту ж мить остовпів:Бо стою у «костюмі Адама» —За столом же – весь мій колектив!Правда, треба віддати пошану:Колектив мій мене зрозумів.Бо почув лиш звертання: «Іване,Спати рано іще, ти ж не пив!»Ось така драматична виставаПриключалась, Миколо зі мною.– Тю, подумаєш, з ким не бувало.Ти радій, що вернувсь з головою!Я б з тобою погодивсь, Миколо.Так! Без гумору тяжко прожити.Але ж, знаєш, я був зовсім голий,Тож й від гумору треба спочити.

МИЛАСЯ

У степу біля хатиПідростав я на волі,Як не пестила мати,Все ж зустрів свою долю.Хоч не краля з косою,І рука не тендітна,Проте ходить босою,Й до дорослих привітна.А як з раночку встане,Ще як півні співають,Вийде з хати на ганок,Мов те сонце з-за гаю.Біле личко рум'яне,Очі – промінь блакитний,Губки – морква в сметані,Шийка біла, тендітна.Хоч дивись – задивляйся,Так вже тягне до неї,А як пройде Милася —Що зоря над землею.Кажуть, вправна ж то дівка,Все літа, як метелик,З ранку знов до корівки,Вдень – готує вареник.А як вечір прилине,Ми підемо до гаю.Щоб кохатися вільноДосхочу у розмаю.

БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ

А ліс шупить, гуде, співає,Верхівки вітер обіймає,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.