Петербург

Адам Міцкевич

ПЕТЕРБУРГ

Колись давно, за еллінських часів,Люд будувався біля храмів Бога,На горах, посеред святих лісів,Куди дістатись ворогу незмога —Постали так Афіни, Спарта, Рим.В добі готичній біля веж барона,Де всіх околиць була оборона,Хати ставали під валом крутим,Або, пильнуючи торгівлі й сплаву,Росли вони над ріками на славу.Так місту кожному життя далоЛицарство, божество чи ремесло.Чом захотілось цій державі йти,Залазити в болотяні кути,Що їх вона в чухонців одібрала?Земля тут не для житла, а для лозРозкинулась, шумлять сніги та сльоти,У кліматі мінливі ці широти,Як настрій деспота – жара й мороз.Та цар собі сподобав трясовицюБолотисту і наказав звестиНе місто людям, а собі столицю,