bannerbanner
Сині етюди
Сині етюди

Полная версия

Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
На страницу:
5 из 5

Примітки

1

Батько.

2

Переступає через калюжу.

3

«Папа рєжєт, мама клєіт».

4

Як і Аркадій Любченко.

5

Мовляв, «за що? за що?».

6

До речі, страшенно нудно перечитувати.

7

Щоб не забути.

8

В 1921–1922.

9

Жило багато народу.

10

Я думаю прожити сто п'ятдесяти.

11

Мій сюжетний любовний роман «Вальдшнепи» буде в третьому томі.

12

«Садок вишневий коло хати».

13

Між іншим, можна сказати не тільки «Три мушкетери», але й «три мушкетонери». Мушкет, аркебуза – це одно, а мушкетон – це старовинна рушниця з набоями в кілька куль, що одразу летять у кілька сторін.

14

Диканьське пиво й меди опішнянські – недалеко біля Полтави.

15

Читав десь.

16

За сорок верст Кочубеївка була.

17

Це вілла.

18

Їй спати хочеться.

19

Позривали ягоди.

20

Кров і яблука, революція і кров…

21

Мабуть, і в колонії.

22

Що увірвалась струна.

23

Бувшого… тепер усі бувші і все бувше, і в цім глибінь вечірньої мислі…

24

Паски святили.

25

Для того: розкрити природу типа.

26

Зимою стара шинеля.

27

Для баришень скандал!

28

«Кирпик!» – казали й так, поза очі тільки.

29

Ім'ярек.

30

Це товариш Жучок.

31

Без автора.

32

Тоді – в дикім степу.

33

Добивали.

34

В печінках сидить!

35

Це, звичайно, не вголос.

36

Не всіх.

37

З нами іноді бувало навіть дурно.

38

Ленін сказав.

39

Це до мене, Микола Хвильовий.

40

Глухе слово, а от гаптувати – вишивати золотом або сріблом – це яскраво.

41

Швайцарія.

42

Проходили дні – холодні й теплі, близькі, далекі… люди однакові, люди різні.

43

Або: дух творчости, дух руйнування.

44

Це не Америка, але істина, здорова логіка.

45

Зелене баговиння в громовицю глибоко сидить у воді, і йому не страшно.

46

Заводська молодь у футбол і лявн-теніс грає.

47

Як треба.

48

Більш не було.

49

Енергійно.

50

Я думаю про кінець етюду. Як жили інші – про це в другий раз.

51

Знову був трактир.

52

Завтра.

53

Юрко.

54

Я зупинився на найцікавішому місці. Правда? І як ви думаєте, чи не час мені плюнути й почати нову новелу? Час, певно, час. Отже останнє зусилля!

55

Ляжу на твоє тьмяне лоно, мій коханий, невідомий обрію!..

Конец ознакомительного фрагмента
Купить и скачать всю книгу
На страницу:
5 из 5