Украинско-российские взаимоотношения в 1917–1924 гг. Обрушение старого и обретение нового. Том 1

Кроме того, что в данном случае речь идет об инициативной акции собрания в деле консолидации нации, привлекает внимание обращение к Временному правительству, в котором Россия признается свободной страной (хотя еще и не республикой), от которой стоит ждать удовлетворения законных прав (они пока не конкретизируются) украинского народа[92]. В таком же духе (в одних случаях более категорично, в других несколько умереннее и осторожнее) были выдержаны и другие послания от различных украинских кругов из многих мест с Украины и украинских (можно сказать – диаспорных) организаций, коллективов Петрограда и Москвы, ряда городов из российских губерний[93].

Уже 9 марта Центральная Рада обратилась к украинскому народу с пламенным призывом воспользоваться возникшей ситуацией для реализации национальных идеалов, для внедрения в жизнь новых общественно-политических устоев. «Упали вековые цепи, – говорилось в документе. – Пришла воля всем угнетенным людям, всем угнетенным нациям России. Пришло время и твоей воли и пробуждение к новой, свободной творческой жизни после более чем двухсотлетнего сна.

Впервые, Украинский тридцатипятимиллионный народ, ты будешь иметь возможность сам за себя сказать, кто ты и как хочешь жить как отдельная нация. С этого времени в дружной семье вольных народов начнешь сам себе ковать лучшую судьбу»[94].

Несмотря на то, что из конкретных ближайших целей объявлялось только введение украинского языка в образовательный процесс всех уровней, Центральная Рада в общих чертах ориентировала нацию, как полноправный субъект, на самостоятельные созидательные действия, что, естественно, предполагало и новый уровень отношений со всеми другими народами, в том числе и русским.

Все слои населения призывались к спокойствию, поддержке нового строя и национальной организации.

Возникнув как общественно-политический координационный центр, Центральная Рада стала потенциальным источником национальной власти. Без колебаний она оперативно приступила к организации своих органов на местах – губернских и уездных Рад, войсковых Рад.

Возникала потребность в безотлагательной выработке политической платформы как отправного пункта и перспективной стратегии. Исполнение такой миссии с первого же дня связывалось с возвращением в Украину со ссылки (после Симбирска и Казани с конца 1916 г. это была Москва) выдающегося историка с признанным реноме влиятельного общественного деятеля М. С. Грушевского[95]. Очевидно, с ним поддерживалась связь и именно на него пал выбор как на потенциально самого предпочтительного, авторитетного руководителя органа, представлявшегося политическому украинству чрезвычайно, даже наиболее важным[96]. И расчет оказался вполне оправданным.

Впервые появившись на заседании УЦР 15 марта 1917 г., М. С. Грушевский сразу придал ее деятельности мощный интеллектуальный импульс, мгновенно повлиял на кристаллизацию позиции всего украинского движения. Уже 19 марта в официальном сообщении о формировании Центральной Рады довольно четко прорисовался ее политический облик: требование «территориальной автономии Украины с государственным украинским языком, с обеспечением прав национальных меньшинств»[97]

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Верстюк В. Ф. Революція 1917–1920 рр. і українсько-російські відносини // Україна і Росія в історичній ретроспективі. Нариси в 3-х томах. Т. 1. Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Українські проекти в російській імперії. К., 2004. С. 412–499; Штепа П. Українець і москвин: дві протилежності. Дрогобич. 2008. 688 с.; Мірошниченко Ю. Р., Удовік С. А. ХХ століття – Революція і громадянська війна в Україні // Русь – Україна: становлення державності. У 2-х т. Т. 2. Русь – Україна: від імперії до незалежності. К., 2011. С. 162–303.

2

Кучма Л. Украина – не Россия. М., 2003. 560 с.

3

См., напр.: Дикий А. Красная свитка: неизвращенная история Украины – Руси от запорожцев до коммунистов. М., 2007. 448 с.; Север А. Русско-украинские войны. М., 2009. 384 с.

4

Украинский сепаратизм в России. идеология национального раскола. Сборник. М., 1988. 432 с.

5

Там же. С. 5–22.

6

Там же. С. 6–7.

7

Проблемы истории Новороссии. Сборник статей. М., 2015. 232 с.; История Новороссии. М. – СПб., 2018. 864 с.

8

Тишков В. А. Российский народ. Книга для учителей. М., 2010. 192 с.

9

Там же. С. 6.

10

Там же. С. 5–6.

11

Там же. С. 12, 53, 59, 145, 148 и др.

12

Там же.

13

Украинство: кем и зачем оно сконструировано. М., 2017. 672 с.

14

См., напр.: История Украины. СПб., 2015. 508 с.

15

См.: Україна – Росія: діалог історіографій. Матеріали міжнародної наукової конференції. К.-Чернігів, 2007; Гражданский диалог Москва – Киев. М., 2010. 244 с.; 256 с.; Русско-украинский исторический разговорник. Опыты общей истории. М., 2017. 182 с.

16

См., напр.: Солдатенко В. Ф. Трибуна пролетарского интернационализма. Большевистская пресса в борьбе за пролетарский интернационализм в период подготовки и проведения Великой Октябрьской социалистической революции. К., 1977. 182 с.; Он же. Боротьба більшовиків України за інтернаціональне згуртування російських і українських трудящих в період підготовки Великого Жовтня // Український історичний журнал. 1982. № 11. С. 25–37; Он же. Великий Октябрь и вопросы советского национального строительства // Межнациональные отношения и национальная политика КПСС. М., 1989. С. 25–27; Он же. Україна і Росія в конфліктах: історичні паралелі і уроки // Державність. 1994. № 1. С. 88–89; Он же. Проблеми автономії й федерації в політиці Центральної Ради // Українська центральна Рада: поступ націєтворення та державобудівництва. К., 2002. С. 18–26; Он же. До конфлікту Раднаркому Росії з Центральною Радою // Події і особистості революційної доби. К., 2003. С. 75–108; Он же. До історії українсько-російських взаємин 1917 – на початку 1918 рр. // Пам'ять століть. 2003. № 6. С. 52–80; Он же. Историческое наследие Переяслава и поиск путей разрешения украинско-российских противоречий в ХХ веке // Історичний журнал. 2004. № 3. С. 73–82; То же // История русско-украинских отношений в XVII – XVIII веках (к 350-летию Переяславской Рады). Бюллетень. Вып. 2. РАН. М., 2006. С. 36–49, 109–110; Он же. Надзвичайне повноважне посольство УСРР до Москви 1918 року // Україна дипломатична. Науковий щорічник. К., 2005. № 5. С. 327–339; Он же. Федеративная модель национально-государственного устройства в свете российско-украинского опыта российско-украинских отношений // От древней Руси к Российской Федерации. История Российской государственности. СПб., 2013. С. 92–106; Он же. Украинские интеллектуалы и поиск модели рационального национально-государственного устройства России: исторический дискурс // Российская государственность: опыт 1150-летней истории. Материалы Международной научной конференции (Москва, 4–5 декабря 2012 г.). М., 2013. С. 256–271; То же. Восточнославянская цивилизация. История и современность. К.-Минск-М., 2013. С. 145–169; Он же. Федерализм в истории украинско-российских отношений // Российско-украинское обозрение. К., 2013. № 1. С. 23–31; Он же. Упущенный шанс достижения мирного соглашения между УНР и РСФСР // Там же. 2015. № 3(8). С. 27–33; 2017. № 01(09). С. 13–27; Он же. Россия – Крым – Украина. Опыт взаимоотношений в годы революции и Гражданской войны. М., 2018. 167 с. и др.

17

См.: Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. К., 1999. 976 с.; Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки. У 4-х т. Т. 1. Рік 1917. Харків, 2008. 560 с.; Т. ІІ. Рік 1918. К., 2009. 411 с.; Т. ІІІ. Рік 1919. К., 2010. 453 с.; Т.IV. Рік 1920. К., 2010. 442 с.; Он же. Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди. К., 2011. 568 с. (2-е изд. испр. и доп. К., 2012. 522 с.); Он же. Гражданская война в Украине. 1917–1920 гг. М., 2012. 672 с.; Он же. Украина в 1917–1920 гг. // История Украины. К.—М., 2018. С. 283–312 и др.

18

Среди новейших российских изданий следует выделить: Российская революция 1917 года: власть, общество, культура. В 2-х т. М., 2017. Т. 1. 743 с.; Т. 2. 591 с.; Революция 1917 года в России. Аннотированный каталог научной литературы, изданной при финансовой поддержке РФФИ. М., 2017. 228 с.; Шубин А. В. Старт страны Советов. Революция. Октябрь 1917 – март 1918. СПб.,2017. 448 с.; Костриков С. П., Кострикова Е. Г. Локомотивы истории. Революционный 1917. М., 2017. 224 с.; От Великого Октября к советскому социализму. Взгляд 100 лет спустя. М., 2017. 495 с.; Революция 1917 года глазами ее руководителей. М., 2017. 351 с.; Гефтер М. 1917: неостановленная революция. Сто лет в ста фрагментах. В разговоре с Глебом Павловским. М., 2017. 224 с.; Идзинский В. Движущие силы и сущность Великой российской революции. М.,2017. 180 с.

В Украине новейшие подходы и позиции были обозначены главным образом в журнальных публикациях и выступлениях на конференциях. Среди них: Виступ академіка В. А. Смолія на міжнародній науковій конференції «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1 червня 2017 р.) // Український історичний журнал. 2007. № 3. С. 4–7; Верстюк В. Ф. Від «Великой Октябрьской социалистической революции и гражданской войны на Украине (1917 – 1920)» до «Нарисів історії Української революції» й далі: трансформації дослідницької парадигми // Український історичний журнал. 2017. № 3. С. 8–23; Міжнародна наукова конференція «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» // Там же. С. 211; Он же. Революція 1917–1921 рр. у різних форматах (гортаючи числа «Українського історичного журналу») // Там же. № 6. С. 105–122; Он же. Центральна Рада – активній чинник національно-демократичного дискурсу революції // Круглый стол к 100-летию Украинской революции. Эпоха Центральной Рады (март 1917 – апрель 1918 гг.) Взгляд из современности. 22 ноября 2017 года. Программа.

19

См., напр.: Горєлов М. Є., Моця О. П., Рафальський О. О. Цивілізаційна історія України. К., 2005. 632 с.; Яковенко И. Г.Познание России. Цивилизационный анализ. М., 2012. 671 с.; Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь. К., 2016,284 с.; Стан сучасного українського суспільства: цивілізаційний вимір. К., 2017 198 с.

20

Беляков С. С. Весна народов. Русские и украинцы между Булгаковым и Петлюрой. М., 2020. 749 с.

21

Толочко П. П. Киев и Новгород в Х – ХIII вв. Исторические очерки. К., 2018. 256 с.

22

Там же. С. 172.

23

Толочко П. П. Древнерусская народность. Воображаемая или реальная. К., 2010. 300 с.; Он же. Откуда пошла Русская земля. К., 2016. 292 с.

24

См.: Брайчевський М. Ю. Про походження українського народу // Матеріали до української етнології. Вип. 1(4). К., 1995. С. 72–82; Ричка В. М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // Український історичний журнал. 2001. № 2. С. 23–33; Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. К., 2005. 208 с.; Залізняк Л. Походження українців: між наукою та ідеологією. К., 2008. 104 с.

25

Залізняк Л. Новітні міфи та фальшивки про походження українців. К., 2008. 136 с.

26

Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу й нації (методологічні завваги) // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Т. 1. К., 1994. С. 27.

27

См.: Котляр Н. Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі. К., 2002. 248 с.

28

История Украины VI – XXI в. С. 113.

29

Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу і нації // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Т. 1. К., 1994. С. 11–27.

30

Там же. С. 18, 21, 25.

31

Там же. С. 21, 24; Лисяк-Рудницький І. Зауваги до проблеми історичних та неісторичних націй // Там же. С. 29–39.

32

Национально-освободительная война украинского народа (1648–1654) // История Украины. VI – XXI вв. К., М., «Киевская Русь», Кучково поле. 2018. С. 156–171.

33

См.: Борисенко В. Й. Національно-визвольна революція 1648 р. в Україні (до постановки проблеми) // Богдан Хмельницький та його доба (Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Великого гетьмана). К., 1996. С. 38–40; Степанков В. С. Українська революція 1648–1676 рр. у контексті Європейського революційного руху XVI – XVII ст.: спроба порівняльного аналізу // Український історичний журнал. 1997. № 1. С. 3–21; Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція 1648–1676 рр. крізь призму століть // Український історичний журнал. 1998. № 1. С. 3–24; № 2. С. 3–25; № 3. С. 3–12; Степанков В. С. Українська національна революція XVII століття: причини, типологія, хронологічні межі (дискусійні нотатки) // Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.: політика, ідеологія, військове мистецтво. К., 1998. С. 26–45; Солдатенко В. Ф. Революції та історичний поступ України // Політична думка. Український науковий журнал (українською, англійською та російською мовами). К., 1999. № 1–2. С. 154–167; Національна революція. Створення козацької держави // Історія України. Навчальний посібник. Вид. 3-е доповнене й перероблене. К., 2002. С. 88–128; Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). К., 2009. 447 с.

34

Переяславська рада 1654 року: історичне значення та політичні наслідки. Збірник наукових статей. К., 2004. 352 с.; Переяслав 1654 р. К., 2012. ….с.

35

Рафальський О. О. Переяславський договір України з Росією 1654 року. Ретроспективний аналіз. К., 2004. 296 с.; Горєлов М., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційний крах Переяславського проекту (Україна і Московія: історія співіснування та ворожнечі). К., 2017. 256 с.

36

Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Українські проекти в Російській імперії // Україна і Росія в історичній ретроспективі. Нариси в 3-х томах. К., 2004. С. 17–28.

37

См.: Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. К., 1995. С 284 – 288; Степанков В. Переяслав 1654 року: витоки, сутність, наслідки // Україна та Росія: проблеми політичних і соціокультурних відносин. Збірник наукових праць. К., 2003. С 85–127; Горобець В. М. Договір 1654 р.: його політичне навантаження та правовий зміст // Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Україна і Росія в історичній ретроспективі. С. 28–29; Рафальський О. О. Переяславський договір України з Росією 1654 року. С. 38.

38

См., напр.: Грабовський С.,Ставрояні С., Шкляр Л. Світло і тіні Переяславської ради // Geneza journal. 1994. № 1. С. 114–127; Переяславська угода 1654 року: історичні уроки для українського народу. Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень. К., 2004. 26 с.

39

См.: Воссоединение Руси: сб. документов и материалов для преподавателей и учителей истории. К., 2008. 276 с.

40

Там же. С. 37–240.

41

См., напр.: Бульвинский А. Г. Українсько-російські взаємини 1657–1659 рр. в умовах цивілізаційного розмежування на сході Європи. К., 2008. С. 153–154, 273–274 и др.

42

См., напр.: Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV – XVIII в. Т. 3. М., 1992. С. 14, 18, 19, 48, 60–62; Бульвинский А. Г. Назв. произв. С. 154, 274 и др.

43

См.: Горобець В. М. Українсько-російське зближення / відчуження другої половини XVII ст. як результат багатофакторної взаємодії; Політико-правове і соціокультурне означення України – Малоросії в системі російської лояльності; Українська автономія та російський централізм епохи становлення і розбудови імперії // Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Україна і Росія в історичній ретроспективі. С. 34–249.

44

См.: Солдатенко В. Ф. Историческое наследие Переяслава и поиск путей разрешения украинско-российских противоречий в ХХ веке // История русско-украинских отношений в XVII – XVIII веках (К 250-летию Переяславской Рады). Бюллетень. Выпуск 2. М., 2006. С. 37.

45

См.: Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція 1648–1676 рр. крізь призму століть // Український історичний журнал. – 1998. № 1. С. 3–24; № 2. С. 3–25; № 3. С. 3–12.

46

Цит. по: Овсій І. О. Зовнішня політика України. Від давніх часів до 1944 року. К., 1999. С. 138.

47

Переяславська угода 1654 року: історичні уроки для українського народу. Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень. К., 2004. С. 19.

48

См.: Национальная политика. История и современность. М., 1997. С. 54–55.

49

См.: Сахаров А. Н. Россия в начале ХХ века: народ, власть, общество. Введение // Россия в начале ХХ века. М., 2002. С. 32–33; Он же. // Сахаров А. Н. Россия: Народ. Правители. Цивилизация. М., 2004. С. 316–317; Гатагова Л. С. Межэтнические отношения // Россия в начале ХХ века. С. 146, 163 и др.

50

См., напр.: Михутина И. В. Украинский вопрос в России (конец ХІХ – начало ХХ века). М.,2003. С. 21–30; Ее же. Переяславская Рада и историческая судьба Галиции // История русско-украинских отношений в XVII – XVIII веках (К 350-летию Переяславской Рады). Бюллетень. Выпуск 2. М., 2006. С. 49.

51

Булдаков В. Семнадцатый век и семнадцатый год // Родина. Российский исторический иллюстрированный журнал. Россия и Украина: вехи истории. М., 1999. № 8. С. 104.

52

Каппелер А. Мазепинцы, малороссы, хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина: история взаимоотношений. М., 1997. С. 138.

53

Скрипник М. Статті й промови. Т. ІІ. Ч. ІІ. Харків, 1931. С. 12; Солдатенко В. Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. К., 2002. С. 133–134; Он же. Высокое стремление. Судьба Николая Скрыпника. М., 2018. С. 209–211.

54

Сахаров А. Н. Основные этапы и особенности русского национализма // Россия в ХХ веке. Проблемы национальных отношений. М., 1999. С. 23–24.

55

Булдаков В. П. Феномен революционного национализма в России // Россия в ХХ веке. Проблемы национальных отношений. М., 1999. С. 209.

56

См.: Михутина И. В. Украинский вопрос в России. С. 31; Солдатенко В. Ф. Теоретические обоснования украинских проектов трансформации Российского централизованного государства в Федеративную демократическую республику и революционная практика 1917–1922 годов // Гілея. Науковий вісник. Збірник наукових праць. Історія. Політологія. Філософія. Вип. 17. К., 2008. С. 4–25.

57

Головченко В. І., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки першої світової війни. К., 2009. 448 с.

58

См.: Марчуков А. В. Украина глазами российского «освободительного» движения: истоки коллективного стереотипа // История народов России в исследованиях и документах. Вып. 8. М., 2018. С. 259–279.

59

См.: Толочко О. П. Російське «відкриття» України // Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Україна і Росія в історичній ретроспективі. С. 273–279.

60

Памятник Тысячелетию Государства Российского в Новгороде. Специальный выпуск Новгородского музея-заповедника. С. 1–4.

61

Цит. по: Толочко О. П. Максимович versus Погодін // Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. Україна і Росія в історичній ретроспективі. С. 334.

62

Там же.

63

См. подробнее: Політична історія України. ХХ ст.: У 6 т. Т. 1. На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.). К., 2002. С. 93–218; 269–340; Головченко В. І., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни. К., 2009. С. 15–100; Соціально-політичні трансформації в Україні: від задумів до реалій. К., 2009. С. 54–115 и др.

64

См.: Солдатенко В. Ф. «Українська карта» в передвоєнних міжнародних стосунках // Історія України. Навчальний посібник. Вид. 3-е, доповнене й перероблене. К., 2002. С. 197–200; Он же. «Українська тема» в політиці держав австро-німецького блоку й Антанти // Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси. К., 2014. С. 80–109.

65

Винниченко В. Відродження нації. К.-Відень, 1920. Ч. І. С. 35.

66

Там же. С. 39–40.

67

Там же. С. 41.

68

Солдатенко В.Ф. Світова війна й політичні сили українства // Історія України. Навчальний посібник. С. 202.

69

Там же. С. 203.

70

См.: Головченко В. И., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни. С. 48–100; Они же. Україна в контексті світових тенденцій зламу століть // Нариси історії Української революції 1917–1921 років. У двох книгах. Книга перша. К., 2011. С. 13–86.

71

См.: Головченко В., Матвієнко В., Солдатенко В. Дипломатична історія України (кінець ХІХ – перша чверть ХХ століття). К., 2011. С. 32–67.

72

См.: Солдатенко В. Ф. Загострення українського питання в перебігу війни // Історія України. С. 206.

73

Там же.

74

Там же. С. 206–207.

75

Там же. С. 206.

76

Булдаков В. П. Хаос и этнос. Этнические конфликты в России, 1917–1918 гг. Условия возникновения, хроника, комментарий, анализ. М., 2010. 1096 с.

77

См. Гюго Виктор. Человек, который смеется // Гюго В. Собр. соч. в шести томах. Т. 5. М., 1988. С. 337–343 и др.

78

Булдаков В. П. Хаос и этнос. С. 11, 13.

79

См.: Там же. С. 3–4.

80

Булдаков В. П. Красная смута. Природа и последствия революционного насилия. М.,1997. 376 с.

81

Булдаков В. П. Красная смута. Природа и последствия революционного насилия. Изд. 2-е. М., 2010. 967 с.

82

См., напр.: Булдаков В. П. Революция 1917 года: мифы, которые мы выбираем // Вестник Тверского государственного университета. Серия история. 2017. № 1; Он же. Русская революция: утопия, память, наука // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2017. № 1.; Он же. «Тонкие материи» революции и «ментальные ступоры» историографии // Воронцово поле. Вестник фонда «История Отечества». 2017. № 1; К сталинской диктатуре // Уроки Октября и практики советской системы // Материалы Х международной научной конференции. Москва. 5–7 декабря 2017 г. (История сталинизма. Дебаты). М., 2018. С. 156–166.

83

См., напр.: Солдатенко В. Ф. Революции и историческая поступь Украины // Политическая мысль. 1999. № 1–2. С. 154–167; Он же. Вступ. Короткі нотатки про революції, кон’юнктуру та історіографію // Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки. В 4-х т. Т. І. Рік 1917. Харків, 2008. С. 7- 84; Он же. Момент істини (Роздуми про революції та їх роль в українській історії) // Солдатенко В. Ф. Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди. К., 2011. С. 394–460; Он же. Культура національної пам’яті (на прикладі ставлення до історії революцій) // Солдатенко В. Ф. Національна пам'ять (ресурси та наголоси). К., 2016. С. 52–89 и др.