Полная версия
Стійкий принц. Дама-примара
Король іде.
Мулей
Фенікс! Хоч і мимохідьЯ тобі зізнатись мушу:Біль мою терзає душу,Дошкуляє кожну мить.Хай мій тон різкий, бува,Гонор твій не ображає:Хто від ревнощів страждає,Той про чемність забува.Чий, підступнице лукава,Ти портрет тримаєш? Чий?Хто, скажи, обранець твій?Ні! Мовчи! Це ваша справа, —З мене ж досить і того,Що на власні бачу очі,Навіть слухати не хочуЗвуків імені його!Фенікс
Самохіть дала тобіПраво я себе любити,А не кривдити й ганьбити.Мулей
Я не прагнув, далебі,Скривдити тебе словами:Знає небо лиш одне,Як мій стан гнітить менеІ доводить до нестями.Я кохаю з давніх пірІ схиляюся в пошані,Тільки, стриманий в коханні,Проти ревнощів, повір,Я безсилий.Фенікс
ЗавинивТи переді мною дуже,Але я не хочу, друже,Спричиняти марний гнівІ незлагоди причиниПоясню у двох словах.Мулей
Справді?Фенікс
Справді.Мулей
О Аллах,Дякую за ці новини!Фенікс
Свій портрет мені прислав…Мулей
Хто?Фенікс
Інфант Марокко.Мулей
Нащо?Фенікс
Батько дбає якнайкраще,Що йому до наших справ…Мулей
Так.Фенікс
…І хоче об’єднатиКоролівства…Мулей
Все! Зажди!Ось пояснення, що тиЇх мені хотіла дати?Фенікс
Але в чім, скажи мені,Я перед тобою винна?Мулей
Вмерти ти була повинна,А портрет не брати, ні!Фенікс
Ухилитися?Мулей
Авжеж!Фенікс
Як?Мулей
Щось вигадати треба.Фенікс
Що?Мулей
Померти, як за тебеЯ помер би, Фенікс, теж.Фенікс
Це насильство?Мулей
Ні, відхід.Фенікс
Примус?Мулей
Радше, інша сутність.Фенікс
Але що це?Мулей
Це – відсутність,Мрій і прагнень зниклий світ.Щоб не впевнитись достоту,Що минулася любов,Зникнути волію знов,Бо примножиш ти скорботу.Фенікс
Як гнітить мене розлука…Мулей
Нидіє душа моя…Фенікс
Жду тебе з Танжера я,Певна, що минеться мука.Мулей
Це – відстрочка, не кінець.Фенікс
Жаль прощатися з тобою.Мулей
Дай портрет, що став журбоюДля закоханих сердець.Фенікс
Воля короля, Мулею…Мулей
Вирву з рук твоїх мерщійЯ того, хто образ мійВирве із душі твоєї.Ідуть.
Чути сурму, гамір висадки, і з’являються інфант дон Фернандо, дон Енріке і дон Хуан Коутіньйо.
Дон Фернандо
Я буду першим, Африко прекрасна,Хто ступить на піщаний берег твій,І сліду переможного, нещасна,Відчувши на собі тягар важкий,Ти нам скоришся.Дон Енріке
Слід свій величавийНа цій землі таємній і чужійЛишаю другим я. О Боже правий!(Падає.)
Прикмети переслідують мене.Дон Фернандо
Енріке! Ні до чого тут лукавий,Я дам тобі пояснення одне:Як владар, землю ти вхопив руками,І наших рук вона не обмине.Дон Енріке
Пустинне узбережжя перед нами,Розбіглись полохливі маври геть.Дон Хуан
Танжер квапливо зачиняє брами.Дон Фернандо
Вони сховались у якусь мечеть.Хуане Коутіньйо, мусиш тиОглянути обачно море й твердьІ, перш ніж сонце вранішнє пектиПочне, наш ультиматум незабарноДо відома тубільців доведи.Перекажи, що опиратись марно,Вони повинні здати місто нам,Бо опір не минеться їм безкарно:Все на поталу я вогню віддам.Дон Хуан
Яка б мені не випала дорога,Дістанусь все одно до їхніх брам.З’являється блазень Бріто в солдатській одежі.
Бріто
Я знову на землі, хвалити Бога!Мене вже не хитає, не нудить.І нібито минулася тривога,Хоч досі в голові моїй шумить.Тверда земля – не ночви дерев’яні,Що можуть перекинутися вмить.О Земле мила! Ось ти – наяву!Якщо в морській не утопився хлані,Виходить, я ще трохи поживу.Дон Фернандо
Що, Бріто, кажеш ти?Бріто
ЗаупокійнуМолитву нині вигадав новуЯ на місцевий лад і без упинуЇї воді торочу вже давно:З докором я їй ставлю у провину,Що нею розбавляється вино.Дон Енріке
Якесь безумство у твоїх словах!Дон Фернандо
По щирості, нагадує воноТвої незрозумілі забобони!Дон Енріке
Шматує душу незбагненний страх:Відтоді, як ми вийшли з Лісабона,Одразу доля відцуралась нас,І всюди бачу я прикмети скону.Ми вирушили в путь і в той же час,Як обриси далекої земліЗабачили нарешті, раптом згасЯсного сонця лик в густій імлі —Шалена буря у морській глибиніРозпорошила наші кораблі.Дивлюсь на море – бачу чорні тіні,Дивлюсь на небо – а верзеться кров,На обрії в нічному безгомінніПтахів зловісних бачу знов і знов,А на землі – могильну яму бачуІ падаю до неї стрімголов.Дон Фернандо
Тобі я ці видіння розтлумачуІ з радістю розвію смуток твій:Ми втратили галеру, а не вдачу,А отже – перемоги час близький,Здійсняться наші плани, вір мені,Не крові знак, а радісних надій —Червоне небо; чудиська страшні,Що в небі ти їх бачив і на морі,Не наші, брате, – тут, на чужині,Рояться споконвіку ці потвори, —Хіба не привід це, щоб дикий крайМи силою схилили до покори?На страхи та прикмети не зважай,Хай мучать маврів сумніви й печалі,А нас вони не стримають, і край!Сюди прийшли ми, підкоривши далі,Зі зброєю в руках не задля того,Щоб для нащадків занести в скрижалі,Яка почесна наша перемога.Ні, наш похід угодний небесам:Поширити прийшли ми віру в Бога,Йому належить слава, а не нам.Якщо ж ми стрінем тут останню мить,Не треба марно дорікати долі:Ми – слуги, і сумління нам велитьСкоритися безмовно вищій волі.Але що це?З’являється дон Хуан.
Дон Хуан
О сеньйоре,Мури міста обдивлявсяНині пильно я, та раптомВершників загін побачивПід горою. До ТанжераТой загін із Феса мчавсяШвидко так, мов це не людиЗовсім, а пташина зграя.Їхні коні легконогіСуходолу ледь торкались:Небо і земля не знали,Чи летять вони, чи скачуть.Дон Фернандо
Вийдемо їм навперейми:З аркебузами[26] солдатиСтануть першими, за нимиВершники, закуті в лати,Розташуються, Енріке,І озброєні списами.Що ж, до бою! Як на мене,Це початок непоганий.Вище голову!Дон Енріке
Я – брат твій,І мене зрадливість часуНе лякає, образ смертіНе страшний мені, Фернандо.(Ідуть.)
Бріто
Я ж у польовім шпиталіПро здоров’я буду дбати.Ач, яка запекла бійка!Наші перейшли у наступ.Я видовищем цим ладенБезустанно милуватись.Бріто зникає, чути брязкіт зброї, і з’являються дон Хуан і дон Енріке, кожен веде двобій з маврами.
Дон Енріке
Навздогін мерщій, бо мавриЗ поля бою вже тікають.Дон Хуан
На людські та кінські трупиНалетіла чорна галич.Дон Енріке
Я не можу зрозуміти,Де подівся дон Фернандо.Дон Хуан
Десь він зник, бо захопивсяПереслідуванням маврів.Дон Енріке
Розшукати брата треба.Дон Хуан
До твоїх я послуг завжди.Вони зникають, і з’являються дон Фернандо зі шпагою Мулея та Мулей із серцеподібним шкіряним щитом.
Дон Фернандо
Тут, на цьому бойовищі,Що скоріш могилу братськуНам нагадує і може,Безумовно, з повним правомЗватися вертепом смерті,Ти один лишився з маврів:Всі здались чи повтікали.Ти не втік – твій кінь конаєУ пилюці, з рота пінуВивергає він криваву —І твоїм життям відниніТут, на полі, де змішалисьТрупи вершників і коней,Тільки я розпоряджаюсь.Я радію перемозі,Що мені віщує славу, —Жаль лише, що не гвоздикиБойовище прикрашають,А червоною від кровіНині вся округа стала.О, якби ж то людські очіЗроду цих страхіть не знали,Не дивились на руїниІ не бачили страждання,І поля не червоніли,А були у зелень вбрані!Я тебе своїм завзяттямПереміг у рукопашнійІ з усіх численних коней,Що без вершників зостались,Вибрав скакуна баского:Він мені спочатку здавсяСумішшю вогню та вітру,Тільки іншої він масті.Кінь цей – бездоганно білий,І тому вода вважає,Що зі снігу це створінняІ вона йому за матір.Отже він прудкий, як вітер,Наче блискавка, прекрасний,Білосніжний, наче лебідь,Мов змія, верткий та жвавий,Незрівнянний у гонитві,В битві – гордий і безстрашний:Грива на вітру тріпоче,Сила чується в іржанні.На його хребті могутнімКонец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Див.: Chabâs J. Historia de la literatura española. – La Habana, 1967. – P. 192 – 193
2
Оригінальний текст листа Кальдерона, адресованого А. Пересу де Гусману, див.: http://bib.cervantesvirtual.com/servlet/sirveobras/003605410 00025062979079/p0000001.htm#i_0_
3
White H. C. the metaphysical Poets. a s tudy in religious Experience. – new York: collier Books; london: collier-macmillan ltd., 1966 – P. 116–117.
4
Існує також незавершена опера «Життя – це сон» українського композитора, музичного педагога і фольклориста П. І. Сениці (1879–1960) на основі однойменної драми Кальдерона.
5
Повний текст: Франко І. Я. Війт заламейський // Франко І. Я. Зібрання творів у 50 т. – Т. 24: Драматичні твори. – К., 1979. – С. 123–186.
6
Переклад М. Литвинця див. у журналі «Тема». – 2000. – № 1. З нагоди ювілею Кальдерона у Києві відбулася наукова конференція, в ході якої обговорювалися питання, пов’язані з творчістю видатного драматурга. Матеріали конференції див. у журналі «Вікно в світ». – 2000. – № 3. В цьому ж числі містяться й деякі зі згадуваних вище перекладів поезій Кальдерона.
7
Детальніше див.: Стрілець В. Театральна легенда // Кінотеатр. – 1995. – № 0 (пробний випуск). – С. 36–43.
8
Перекладено за виданням: Don Pedro Calderon de la Barca. El Príncipe constante. Cambridge: At the University Press, 1957
9
Інфант – титул принців королівського дому в Іспанії та Португалії. Портрет інфанта – художня вигадка Кальдерона (мусульманська релігія забороняє зображати людину).
10
Сеута – північноафриканське місто, розташоване на березі Гібралтарської протоки. Завойоване португальцями 1415 р.
11
Берберійське узбережжя – узбережжя Африки.
12
Геркулесова протока – Гібралтар.
13
Магомет (Мухаммад, Мухаммед, бл. 570–632) – у мусульманській традиції засновник ісламу.
14
Кавказ неприступний – символічне означення нездоланної перешкоди.
15
Танжер – місто на півночі Марокко, на березі Гібралтарської протоки, головна мета португальської експансії у Північній Африці. Португальці кілька разів намагалися взяти Танжер, але їм не вдавалося втримати його. Остаточну перемогу вони здобули лише 1471 р. Місто залишалося володінням Португалії до 1662 р.
16
Нептун (грецьк. Посейдон) – у давньоримській міфології бог – володар морів, часто зображався у супроводі почту з морських божеств і мешканців глибин.
17
Вавилон – місто, де, за біблійними переказами, люди намагалися побудувати велетенську вежу, аби досягти неба. Розгніваний Бог змішав людські мови і позбавив будівничих можливості порозумітися, завадивши тим реалізації їхнього зухвалого наміру. Серед творів Кальдерона є також ауто «Вавилонська вежа» (La T orre de Babilonia, 1672), де розроблено цей біблійний сюжет. У переносному значенні Вавилон – символ могутнього, але розбещеного міста, «столиці гріха». У п’єсі «Стійкий принц» це слово вжито в значенні: «безліч», «скупчення».
18
Висячі сади, або сади Семіраміди, цариці Вавилонської, – одне із семи чудес Стародавнього світу. Семіраміда є персонажем п’єси Кальдерона «Дочка повітря» (La Hija del A ire, 1653).
19
Армада – флот, велика кількість бойових кораблів, що зібралися або діють в одному місці.
20
Едуард Португальський – король Едуард І (1391–1438), старший брат інфантів Енріке і Фернандо, вступив на трон 1433 року.
21
Дон Енріке (дон Енріке де Авіс-і-Ланкастер) – принц Генріх Мореплавець (1394–1460), один з головних організаторів невдалого завоювання Танжера (1437). Відіграв значну роль в історії Великих географічних відкриттів. У морехідній школі, заснованій ним у м. Сагреш, навчався Христофор Колумб.
22
Дон Фернандо (дон Фернандо де Авіс-і-Ланкастер) – принц Фердинанд Португальський Блаженний (1402–1443), знаний також як «Святий інфант», день пам’яті – 15 червня.
23
Орден Христа (повна назва: Королівський орден лицарів Господа нашого Ісуса Христа) – португальський духовно-лицарський орден, заснований 1319 р. Емблема ордену – червоний хрест. Одним з Великих магістрів ордену був інфант дон Енріке (Генріх Мореплавець).
24
Орден Авіса (повна назва: орден Святого Бенедикта з Авіса) – один з найдавніших духовно-лицарських орденів Португалії, заснований 1162 р. Авіс – місто, де знаходилася штаб-квартира ордену. Емблема ордену – зелений хрест особливої форми.
25
Морабіти – мусульманські пустельники, релігійні подвижники, яким приписували особливі здібності, наприклад, здатність передбачати майбутнє.
26
Аркебуза – ґнотова рушниця, яку заряджали з дула кам’яними, пізніше свинцевими, кулями.
