На полі крові

Леся Українка

НА ПОЛІ КРОВІ

Драматична поема

Глуха містина в околиці Єрусалимській. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою і часто викидає каміння з землі, від часу до часу спиняючись та втираючи піт з обличчя.

Дідок-прочанин іде повз нивку стежкою, що звертає вбік з великого Єрусалимського шляху. Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний. На ціпку вгорі прив’язана тиковка хилитається порожня і калатає. Чоловік, що працює, оглянувся на мить, почувши те калатання, але зараз же нахилився знов до праці.

Прочанин (спиняється коло працівника).

Благослови господь твою роботу,мій брате!

Працівник мовчить, не одривається від роботи і не дивиться на прочанина.

(Прочанин тихо до себе.)

Він, либонь, глухий.

(Голосніше.)

Мій друже!Благаю ревне, дай мені водиці!Хоч я ще й небагато увійшов,а вже всю воду випив, – душно, бачиш,а тиковка мала.

Чоловік (показує на кухоль з водою, захований у бур’яні).

Он, можеш взяти.

Прочанин (жадібно приникає до кухля і довго п’є; потім, напившись).

Нехай господь тобі продовжить віку,що ти мене порятував.

Чоловік знов не подає знаку, що чув сі слова.

Скажи,де ти береш тут воду? Я підута й наберу собі й тобі. Куди тутпо воду йти?

Чоловік.

Туди.

(Показує мотикою в той бік, звідки прочанин прийшов, і знов нахиляється до праці.)

Прочанин.

Назад… Ну, знаєш,мій синочку, пробач мені, старому,я підтоптався вже за довгий вік,ліниві ноги стали.

(Сідає на межі під деревом.)

Світ не близькиймені додому йти. Я з Галілеї.Ходив оце в Єрусалим на прощу,там маю родичів – сестру і тітку, —от з ними й паску їв. А ти, мій сину,єрусалимський?

Чоловік.

Ні…

(Поспішно.)

Єрусалимський!Авжеж!.. Хіба, ти думаєш, я звідки?

Прочанин.

Та я не думаю нічого. Так отспитав собі… А поле се – твоє?

Чоловік.

Авжеж, моє. Чиє ж би мало бути?

Прочанин.

Ото яка чудна балачка в тебе!То я тому спитав, бо пам’ятаю,що як ішов я се в Єрусалим,то ся містина облогом стояла

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.