Шухлядні краєвиди

Емма Андієвська

Шухлядні краєвиди

Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Із циклу «Відозви»

Обрушуються – й обрис інший – барви.Ротата – дійсність – вівців – до обори.Незнані – риси – проступають – в збірнім,Готуючися – до звитяг – і збурень.Й найпроминальніше – могоричі.Із неба – душі – розтина – смичок.Гадючники – в свідомості – й очу.Красуню – смерть – за кіски – парубчак.Й де щойно – зазімки,[1] – буя – весна,Пунктииром – й геть – левині – брами сну.І те, що – в оберемки – легковажно,Гуляє – неподолане – без віжок. —Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,Могутнє – духа – пророста – зерно.

Бо – кожний – поле бою – і наварх[2]

Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.Рівнина, що – й на гори, – до останку.Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тинькуНайневимовніше, – вже – й око – мружить,Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —Бо – кожний – поле бою – і наварх.

Й знов – дух – на барикади – і траву

Із циклу «Відозви»

Навккілля – кольорова – желятинаПівдотиків, півшерехів, півтонів.Могутні хвилі: павзи – і хитання —На півдорозі – у несусвітенне,Деперепони – сталому, – чаклун,Що, – присмоктки – невтільного – й зі склаЙ на жужелицю, щоб – циклонЗаговорив – тією мовою, що – й клен,І, стиснувши – загубник[3] – акваланга,За рибкою – у доозонний – лінкос,[4]Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча,[5] —З заглибини – височуючи – мовчки —Все, що – енерґію – подальших існувань,Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —Й знов дух – на барикади – і траву! —

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Із циклу «Відозви»

Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —Як – густо – крила, де – птахи – у вирійКрізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару.[6]Час – нескінченностей. – І час – обмежень.Межу – рухому – галактичні – мажі.Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,Куляста блискавка, що – сили – множить.На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —і Бациля духа – напрям – і собори —Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,Де – каліч – волю. – Та вже – воронийІ вершник – із краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,Весілля – верх і низ – ефемериди. —Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7]На площах – гучномовці – й велелюдно.Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.Маля – на коника – при мамі – вйока.Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,[8]Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —На втіху – і статечним, і замурзам.Дійсности – вузол – пробує – й омизник.[9] —Природа – ширше – зір, серця – і м’язи.Пошкандибало – неутульне – вбік —Під – мильні – бульбашки, які – байбак.Очищень – лазні – знов – цілу – добу:Той – випростався, інший – у клубок.Й крізь – омахи – в ущільнення – рябе, —Русалки – і в калюжах – арибал.[10] —З-під – плівок – й пелюшок – назовні – оклик —Доріжку, до якої – ще – не звикли:Ще – палить – ноги – світлом – в світло – йти,І поруч – доґи, що їм – ґном: «Ату!» —Та дух – єдиний – воля – і мета.

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Артерію, – пів неба, – затискач.[11]Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.Лон долоні – ніжно – громіздке. —Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.Й де під ребро – ножа – засалабонив[12] —Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —Найневимовнішому, яке – буйність —На цуценя, що – хвостиком – меляє[13]Від чого – світу озія – маліє.І дійсність – знову – нескінченний ранок,Який – нові усесвіти – із ринви. —Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.Та – із мачини – й інший – полігон.І дійсности – міняється – нога.Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —І яблуневий сад – із вух – й легень. —На перетрус – буття – ідіофони.Й знов – вагонетки – з трупами коханих.Попід – навіяним – хребти – й первинне —Під тягарем – процесів – виживання.Та – намір – й найстабільніший – конструкт,Де – вічність – з проминальним – у триктрак.[14]

Світ – з додатками – в Cилур[15]

Нащадка – пильно – ненька – і татусь.Попід ногами – жовті зябра – Стікс.Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —Всі з’яви – з невимовного – ниток.З тунелів сну – і піші, і – комонні.Заки й вони – на цяточки – туману.Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.Поверх – притоптаної – типчини[16] —Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —У фіялкове – переходить – сіре,На – тлі я кого – залишки – косарок. —Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —Вхистився – світ з додатками – в силур. —

І про зміни

Із циклу «Відозви»

Летовище. Вправляється – літун:Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.На крилах – річка, де – мигтять – плоти,Балькон з тітусею, брезентний – тент.Поодаль – віник – місто – підміта,Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —На розі – репетує – газетяр:Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,Якого – в пік – години – гомініди,Що – крізь – усі – нашарування – й надми.В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —Витягується – світ, – тремтить, – галака. —Й – за голову, аж тіпа – очману:Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

Й увесь світ – серце, що – з очей – мости

Із циклу «Відозви»

Єдиний – дух – і стрижні, і міцели.[17] —Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі.Лакрицею – пів неба – позвисало,Готуючи – перехідну – посілість,Де – людству – новий вимір – альбатрос. —Й біжить – факір, на голові – матрац,Бо – кожному – щемить – й місяцетрус,І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. —Відвіяв – час – і рідних, і матусю,Й доводиться – самому – те, що – тисне. —Женуть – із прірв – потвор – маховики. —Та – і граніт – колоссям – пророста. —І море – знов – солончаки – пустель.Й увесь світ – серце, що— з очей – мости.

Заграва – над містом

Літають – щастя – й намірів – пір’їнки.Малому – на подряпину – зеленку.Два дженджики – змагаються – за юнку.Добродій – в брилику – усмак – кров’янку.На мить – з кущів – біля каварні – скрекіт.Повішений – пішов – до бару – з крокви.Обслуга – закладу – в циліндрах – круки.Зідхання. Галас. Співи. Охи. Крики.Ворожку – робота – з намету – чути.Моряк – на дошці – вибива – чечітку.Тут – ковтачі – вогню, там – линвоскоки,Гіпнотизери, картярі, макаки.Хто – душу, хто підметки – залиша. —Хто – й заграву над містом, – чвал лошиць.

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте

Сенс існування – гілочкою – глоду—У склянці,– і свідомість – на боліди.Дзвін – дійсности – у грудях – ледве-ледве.Згорнулася – і скатом – геть – полуда.Ще – поруч – чути: озія′ – талапа.Та і її вже – присмерку – поліпи.Хвиля, бува, – й агар агару – хлю′пне,[18]Щоб легше – вдосконалення – халепу.Глуха – стіна – ще – пам’ятає – трактус,[19]Хоч – легіт – не дає – себе – підстригти,Клітини – вміст – для – світла – просякання.І лицарі на тиграх – підвіконням, —Знов – переорюють – і душу, й степ. —І юнка, що – буття – на автостоп,Із серця – стяг, що – на весь світ – росте.

Де – стежку – існування коліща

Кипить – по краєвиду – у каструлі. —Їх – час від часу, – неквапливо – кралі.Навколо них в повітрі – хлопець – кролем:Відрощує – собі – й навкіллю – крила.Копилить – губи – при ляльках – лялькар.Від сонця – в сизій мряці – кілька – шкур.Біжить – собака, – весь світ – набакир.Мокриці – тягнуть – в гай – тенісний корт.Сидить – на гілці – нерухомо – леліт.[20]В грудки – латаття – гусне – прохололі:Вода – сліди – скубальної – машини,Яка – за співом – інколи – й вільшанки.Й лише – лоза – ще – коротко – тріщить,Де – стежку – існування коліща.

Як пахне – звук – буття, що – долина΄[21]

Працює – над годинником – дзиґар,[22]Нема – коли – й пляшчини, що – кагор.Час – вивітрився, – кілька – кучугурТа горб на плечах, – для майстерні – герб.Заснув на дзиґлику – лихий – порадник,Ногою геть – і рідне, і нерідне.Дроти – над дахом – вагонеток – з ру΄дні.Вилоги – дня – від покладів – природніх.Рибалка над струмком – додому – вилов,Зозуля – груш – на вербах – накувала.Й до зірки – міст – на палях – вдалині. —Як – пахне – звук – буття, що – долина΄.

Де є – джерела, із яких – майдан

Бігун – бар’єр, аж – завидки – беруть.Замість – світила, в небі – зяє – рот.Навколо – густо – світлова – кора.Пік існування: жодних правил гри.А серце – ще – ніяк – від ошелешень.Взнаки дається – мілководний – лишок. —Від обрію – лишилася – калюжа —В процесі – відмирань – і відмолоджень.Та скрізь – поволі – утвори – кремезні,Що – мить тому – по скверах – світ – мімозний.І хмаросяги, кольорові – бутлі,Що – звикли – доти – линтварі – дубити,[23]Крокують – по – одинці – хто – куди,Де – є джерела, із яких – майдан.

Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих

Із циклу «Відозви»

Райони – хмаросягів – торботряси,[24]Цивілізацій – нестабільний – трусок.Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. —Одних – звитяги, інших – лихо – трусить.З бальконів – в горщиках – цвіте – ляванда.Каліка – у візку – справляє швенді.[25]У мізках – знову – гін – до форм – первинних.Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. —Як пальцем – ґудзик, – й світ – на лабузиння,[26]Мала – великою – одразу – зона. —Мовляв, чубрій[27] – кобилу – укодокав[28]За те, що – нахилів – занадто – диких. —Й чекають, аби – злу – поїхав – дах,Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих.

І про – грозу

Двоє базік – на небо – зирк – та зирк:З кількох – вогнистих – картоплин – гроза —Без жодних – попереджень – і цезур, —Візок – з кістками хма΄рок[29] – до озер,Де голови, як – із окропу, – риба,Яка – почула – Єрихонські – труби. —Й навкілля – знов – новий – хребет – і ребра. —Прогулюється – із дівчиськом – робот.Й де – дійсність – намацальна – закоротка,Там – Провидіння – сил – рухомі – грудки,Що – за – дороговкази – і закляття,Які, – як треба, – й лютих – тигрів – з клітки, —Хоч – перш, ніж – їх – поновно – в глухий – кут,Стихії – нишком – партію – в крикет.

Амур – в пісочку, що – підкови – гне

Глухий район, а – із вікна – бельканто.І кожен – звук – гірські масиви – кондор.Від існування – лічені – секунди. —Ворушиться – в кущах – природи – кендюх.Атланти, що – з-під брили – вхід – до банку,Як стихне, – колискову – в дві – гребінки,На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. —Над ними – обома – долоню – бункер.Буття, – не часто, – виправля – й описку.І на стежину – рятівну – і пасквіль. —Дійсність – бар’єр, та – дух – не знає – греблі.Й дитячий – погляд – і навіки – згрубле.Знов – вздовж – галактик – все нові – вогні:Амур – в пісочку, що – підкови – гне.

Єдине серце – мандрівний – атол

Із циклу «Відозви»

Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь,Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту.Єдине – серце, – мандрівний – атол, —Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл —Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить,[30]Вряди-годи – за парашутик – й пір’я.Дарма що – двері – в невимовне – поруч, —Прочинені, – й останнім, які – перші. —І річка – віник, й Авгієві – стайніАж сяють. – Й промінь – в суліях – настої —Для свята, що – еони – на марниціВ процесах – переміщень – і стагнацій. —Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, —І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил.

Зсуви

На пральній дошці – ще – білизну – будні,З-за хмаросяга – на пів неба – бадя.[31]Зникає – місто – у погодній – бодні. —Вага, що – рівнодення – пообіднє.Знов – мапу – існувань – розчиномет. —Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.Принишкло – прицвяховане – й німе.И коріння – закладають – динаміт.Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» —Яка – ніяк – не лізе – під ковпак.Лиш усміхається – блакиті – мічман,Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя,[32]Хоча – стріла – чека – й серед кодол:«Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль[33]

На коротких – і довгих – хвилях

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Не дійсність – крани; – час – перебудови.З ніг – валяться – спузири[34] – і склодуви.Дозорці тліну – не виходить – з дива:У шапокляках – з фіфами – удави. —Від вічности – ледь – невеличкий – змилок,Який – за борт, як – корабель – до молу. —Й на тому – місці – сад – й город, де – мальви.Й на мить – весь світ – у роті – карамелька.Хоч – поруч – барва – пік буття – спроквола,Навкілля – підіймаючи – на вила. —Й на інший лад – свідомість – і літопис,Де – ще – пропасниця – пів літа – тіпа —Й примат – в долонях – звук – перетира,Задіявши – нечинний – електрод.

Галака[35] – світ

Із циклу «Ненормовані краєвиди»

Із автомата – у каварні – джаз.Крізь – соломинку – дві школярки – джус.В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,Сідаючи – на стільчик – волохатий —Під дубом, за яким – томатом – хутір, —Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.Трави – зелене – мерехтить – волосся,Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.В бік парку – віддаляється – фальцет.Спідниця тітки – гнізда – горобців. —Галака – світ, вибулькує, – лящить,Викрешуючи – за΄мки – із ніщот.

Й свідомість: юна – відьма – на мітлі

Усесвітів – пласкі – акордеони —Матерію, що – береги – туманні, —На – диски – й сфери, – існування – іней.Що – макотирю[36] небуття – імунну.Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,З яких – і духи, й ящури – вилазять,Нових площин – виповнюючи – лузи.Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,Що – сам – на колесі складчастім – їде,Пришвидшуючи – існування – цирк,Котрим – часами – й просвітків – моцар,Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —Літають – бублики. Кидики[37] – тлум. —Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.

До потопельника, що – ще – кричить

За маківками[38] – у вінку – правує[39]Сила – й над тим, яке – давно – травою.Піском – повітря. Пес – у парку – виє.Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.На ратуші – півмісяцем – й плазун,Як – невимовне – кронами – з низин.Кипить буття – примружений – казан:Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,Буття – щораз – цупкіш – драговина.Із калабані – дзвін – задеренчав, —І – вмить – з кошами[40] – тліну – збирачі. —Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —До потопельника, що – ще – кричить.

Крен – у напрямі – півдня

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Музей: акваріюм, де – й макроподи.[41]Пара закоханих – серед – опудал.Вся ґалерія – з воску – водоспади.З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.Міня – квадрати – фауна – і фльора.В повітрі – весла: крізь стіну – трієри.[42]На сходах (мармур) – голоси – школярок.На вході – голуби – Орфей – й ліруЦементну, – замість – голови – рогач. —Просто – з-під даху – скапує – сургучНа кольоровий брухт – уздовж доріжок,Що – профіль й торс – сегментів – антуражу.Набабрався – й вже – руку й серце – день. —Й спіднички – молодицям – Купідон.

Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина

Із циклу «Ненормовані відтинки»

В повітрі – зблимує – крилатий – м’ячик.Па΄рка – набік – одну – зі своїх – ми΄чок,[43] —Чекає, коли – сяйво – після – мочви.[44] —Садівникові – заважає – мульча.Загортується – краєвид – в могер.Бджола – найменший – промінь – на пуґар.Тоненькі – ребра – вітерцю – із гір.В каварні – двоє, – з вуст – до вуст, – й кагор.Не закрут – існування – перескік.Буття – для кожного – і небо – в череску. —В вощині – завелася – метениця![45]Біжить – з мітелкою – вже й всесвіту – панунця.Й за нею, – рукавиці – шкіряні, —Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина.

Флюктуація

Із циклу «Паралакси»

Відкрилися – посілості – бездонні,Що їх – у шкірки втілень – господиня,Котра – із хаосу – шматками – цілоденна.—Ще – існування – дівка – на виданні. —Й струмує – дійсність – в обриси – голчасті,Де – кузов небуття а потвори – чистять,Заки – і їм – дадуть – з заглибин – чосу,Щоб – з дерева буття – чергову – чухру.[46]Й скрізь – на відтинках – з форм нових – варіння!Коріння – часу – крізь – бруньки – й вмирання. —Народжуються – й лускають – пухлини,Аби – всі ядра – в висхідному – пляні —Й голівку – й серце – кожний – елемент,Який – надто усталене – лама.

Стереокіно

Повіяло – отавою – знадвору.З басейну – у дворі – дитячий – вереск,На хмарці – гуска – дошкільнятам – варить —З веселок – борщик, кому – конче – в вирій.На листі[47] – полиск – лагодить – бляхар,Аби – в обхід – защемлене – й лихе.Неблимно – небом – риб’ячий – міхур.З найближчих – шхер – легіт – русалок – хор.Сандалі – існування – знов – пустельник —Там, де площин ущільнення – настало. —Чотири – світу сторони – зручніше —На плечах, – й зрівноваженіше, – ношу.Щоб – там, де – щойно – обрію – кінець, —Лазівка – в дійсність, – стереокіно.

Буття, – вкотре, – міня – орієнтир

Буття, – вкотре, – міня – орієнтир.Проміжні – ланки – перебрали – старт. —Нові світи, – опеньками, – етер —Із чергових – галактик – ґарнітур.Ледачий – простір – геть очемерів:[48]На власну – руку – і струмки, й – моря.Піраньї щелепи – ростуть – з дерев,Й ніхто – і пальцем, щоб – набік – мару.Хоч – вже, – частинами, – жонґлер-вигадник —Ущільнює – відхилення – погодні.Вертихвости – тлін – мелють, де – нестули[49]Бльокують – дійсности – рухому – стелю,Заки – бодай – один – з небагатьох —Вогню з грудей, що – його – волі птах.

Вісь – існування – на новий – бігун[50]

Світає. – Краєвид – черговий – виверт:Вздовж – улоговини – крилаті – леви —З веж – перегони – гідр – семиголових. —Від жертв – і сліду, а – ліжка – кривавлять.Із вати – міст. Вокал – блукає – вутлий,Де ще – сторожу – триметрові – нетлі. —Скрізь – никають – макітри – синюваті,В яких – з кістками – часом – й самоцвіти.I знову – тиша. Лиш – дівча – вараска[51] —Стрілою – сіно, щоб – з-під тамариску —До іншої площини – василіск, —Й лазівку, де – він, – місто – і село —Назавжди – мідницею.[52] – Й старт: розгін —Вісь існування – на – новий – бігун.

Ще – одна – ідилія

Пірс. Мазуни, дівулі, діти, шльондри.Трохи поодаль – перегони: люнтри.[53]На стовпчиках, які – з води, – гірлянди.Замість світила – небом – сколопендра.Із вілли – побіч молу – мадриґал.Гравці – в тенетах[54] – забивають – гол.Поруч – хлопчисько – сальто – на бігу.Свято – буття, що – додає – снаги.Зупинки – й напрямні – спотикача΄.[55] —Хоч – й криво, – світ – в Атланта – на плечі.Маля – колиску, – крок в життя, – штовха.Інше, – трирічне, – песикові – хвіст.Сміх, схлипи, – радість – груди розрива,Дарма що – вищир – черепа – в траві.

На коліщатах – в пік зими – весна!

Не атріюм – навкілля – атонія,[56]Що – нетямущим – голови – стинає —За цельофаном – поруч, – за стіною, —Ви полум’ям – в горнятку – атенею,[57]Хоч – пасмо – гір – ще – асфальтозавод,Куди, до цирку, – гевал – зазива —Й замість – смокталок – всім – громовідвід,Як – дійсність, – креля, – куснями – пливе —Несправними, щоб – просвіток – в затулі,[58]Де – обріїв – пульсаторів – не стало,Лиш де-не-де – шматочки пуповиниБуття – для проминального – за ванну. —Та вже – викочується – з нетрів – сніп —Й на коліщатах – в пік зими – весна! —

Й чекає – в тіні – вічність, – крокодил

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Зазімки – початок зими, перші холоди.

2

Наварх = у Старод. Греції – начальник фльоти.

3

Загубник = Гумовий наконечник дихальної рурки акваланга, яку вставляють між губами й зубами.

4

Лінкос = штучна мова, створена для спілкування з інопланетянами, яку запропонував голляндський математик Г. Ф. І.

5

Мульча = дрібна солома, листя, торф для мульчування ґрунту

6

Вар – спека

7

Чортопхайка – тут – мотоцикл

8

Риж – сирець – повноцінний, не цілком очищений риж

9

Омизник = кокетник

10

Арибал = давньогрецька туалетна посудина для запашних олій

11

Затискач = хірургічний інструмент.

12

Засалабонити = всадити, увігнати.

13

Меляти (хвостом) = вертіти хвостом

14

Триктрак = старовинна гра, яка міститься в пересуванні по дошці дамок, відповідно до кількості очок, що випали на кісточках

15

Силур = третій період палеозойської ери історії розвитку Землі.

16

Типчина = багаторічна пасовищно – кормова рослина ми родини злакових зі щетинистим листям і вузькою волоттю; Вівсяниця борозниста.

17

Міцела = калоїдиа частинка, заряджена енергією, б) множ. = кристалічні частинки, з яких складаються колоїдні речовини тіла рослин і тварин.

18

Хлю΄пне΄ = має 2 наголоси.

19

Трактус = спів римск. меси, який виконують у дні Великого посту чи жалобної служби.

20

Леліт = сич.

21

Долина΄ = від долинати

22

Дзиґар = годинникар

23

Линтварі дубити = жорстоко бити, карати. Линтвар = бараняча шкура.

24

Торботря΄си = жебраки

25

Шве΄нді справляти = вештатися

26

Лабузи΄ння = бур’ян

27

Чубрій = людина з довгим волоссям, селянин

28

Укодокати = заморити

29

два наголоси: «хма΄рок і хмаро΄к.

30

Капарити – партачити, бідувати.

31

Ба΄дя = ледачий віл.

32

Курма΄ччя = дрантя, лахміття.

33

Багдаль = сап'ян з козиної шкіри.

34

Спуза΄р – пастух, до обов’язків якого входило підтримувати вогонь, заготовлювати дрова, носити воду.

35

Гала΄кати – голосно розмовляти, базікати.

36

Макотиря = стрижена чи голена голова

37

Ки΄дик = малий чоловік. Множина: кидики.

38

Ма΄ківка = голівка маку.

39

Правува΄ти – мати владу над ким, чим.

40

Кіш = великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо

41

Макропо΄ди = рід тропічних і субтропічнихз риб підряду лабіринтових, деякі види розводять і в акваріюмах.

42

Трієра = судно, човен з тьома рядами весел у давніх греків.

43

Мичка = з ми΄чок і мичо΄к в род. відмінку у Голоскевича = 2 наголоси.

44

Мо΄чва = сльота, мокреча.

45

Метениця = вощинна міль

46

Чухра = зрубані гілки дерева.

47

Листя – як збірне поняття

48

Очемері΄ти = здуріти.

49

Несту΄ла = ні на що не здатна людина.