Мільйонна могила

– Народ вирішить проблему самостійності.

Дальше поніс якусь галіматю, мовляв, може в наш час статися, що буде самостійними та незалежною тільки мала частка населення, приміром верхи чи багаті. Народ тільки не баба. Не допущу такого поки живий. Чому б її не підтримувати мене! Немає своїх дітей, ну то й що, передала б нашу ідею комусь із чужих. Взяв би нашу ідею, став би нам за рідного. Он Дмитрів Тиміш зацікавився Обіцяв, коли виросте, поїхати жити і боротися в Україні. Така думка вартніша жіночої невірності, де розвівся тай по всьому. Моє геройство, на думку одних, чи злочин проти власного народу, за переконаннями інших, зараз не прощається. Вони зникнуть тільки разом зі мною в могилі.

Щоб якось дожити віку, мусив чоловік стелитися перед жінкою. Вважав служінням ідеї хоч і своєрідним подвигом. Відчував що жінка взяла його під каблучок та все сильніше натискає. Весь час старався звідти вибратись, але після все міцнішого ляпаса вертався назад. І цього разу спроба вислизнути не вдалась. Баба Марічка стрибнула на Танаса немов рись хвора на сказ, загнала пазурі прямо в душу.

– Іду і заявлю! – Викрикнула тай рушила до дверей. Вона тільки глянула в налиті кров’ю Танасові очі, зразу ж все зрозуміла.

– Пропала. Прийми, Боже, мою грішну душу.

– Величезний Танасів кулак садонув під дих. Він витяг з шухляди Жорине шило і загнав його в голову аж вперлося воно в протилежний бік черепа. Ні кровиночки не потекло, тільки капля крові вказувала на прокол. Танас витер її, накрив невеличку плямку сивими косами.

Здавалось, сильніша ідея перемогла, бо вхопила слабшу у вигляді Танаса і потягла на Україну досуджувати відкритим судом на місці злочину. Хоча про перемогу судити ранувато. Достеменно невідомо, де коли яка ідея підніметься як Фенікс з попелу. Тоді не одна людська істота заплаче кривавими сльозами.

Знову як особливо небезпечному злочинцеві, Танасові виділили окреме купе у вагоні для перевезення в’язнів із загратованим ззовні вікном. Через десяток діб цілодобового руху вагон зупинився в Москві. Пасажирам вистачало часу на роздуми будь вони професорами чи зеками. Танас часто згадував Гаврила. Казав мудрий вуйко, що навіть найбагатша країна має розвиватися на користь свого народу. Нехай та користь буде мізерною, малою, але на користь. Тоді відпадає необхідність націоналізму у вузькому значенні цього слова. В тім то й заковика, що націоналісту хочеться бачити свій народ забезпеченим як подобає людині. На думку агітаторів націоналізм дає більше можливостей зберегти блага наші нам будуть вони матеріальні чи духовні.

Правда, виникають проблеми, які повинні вирішуватись тільки окремою нацією. Які саме не казав.

Певне нація має винищувати власних паразитів, які прикидаються слугами народу чи держави.

Вони і тільки вони дають можливість розбазарювати народне добро, розпалюють ворожнечу, заводять у кабалу власний народ. В першу чергу багатіють вони, а народ перетворюють на жебрака. Якщо подумати, то яка може бути національна незгода. У всіх куточках Забайкалля побував, ніхто не дорікнув, що ти українець, не натякнув на національні риси. Ніхто ні мене, ні мій народ не паплюжив по крайній мірі при мені. Воно то так, але я стикався з такими як сам, робочим людом. У злодіїв чи можновладців між собою також не існує національного питання. Хіба мало при владі було і є людей різних національностей? Поляк і єврей, українець і росіянин, всіх не перелічити є і при владі, і в банді. Та тільки верхам вигідна національна ворожнеча, в потрібний момент вони її роздмухують, вони натравлюють один народ на інші, бо без народу вони не можуть обійтися при втіленні своїх намірів. Сам можновладець власними руками не побудує хату, не зможе він пост займати і бути будівельником. Задумав він війну, в ній приймають участь мільйони. По моєму так, зійшлися б маршали з фельдмаршалами тай воювали б, народ не чіпали б. А в моєму випадку натравили на нас велику частину багатьох народів та ще й велику частину українського. Правильно говорив Штеф’юк:

Більшовики натравили одну частину народу на іншу, тому це – уже не націоналізм.

Що і говорити, завжди ділили і ділитимуть, бо якби люди одностайно пішли за Христом, то існувало б на землі уже пару тисяч років боже царство, якби за Леніним, то побудували б комунізм.

Прості люди не ділять лише називають розумником або дурнем, хто що заслужив, їм націоналізм ні до чого.

Пригадались правдиві Гаврилові слова:

– Візьми Забайкалля. Землі багато, вона може утримати в десятки разів більше населення ніж зараз є.

Коли я поселився, то захотілося взяти кусок землі, бо який українець без огороду. Землемір полінувався спускатися з сопки натомість сказав:

– Отам біля струмка візьмеш скільки тобі треба.

Здавалось би, не захищає тамтешній люд свою територію від чужинця. Який там може бути націоналізм. Всяк живи, хто хоче. Під землею запасів тьма – тьмуща: хоч залізної руди, хоч руд різних металів, мінерали, вугілля, є все чого тільки найвибагливіша душа бажає. Основне населення мало. Привільно там буряту з його Будою та отарами, росіянину, корейцю чи нашому брату. Гаврило мав рацію що до простору, що до привілля. Сьогодні навіть чеченці вільним племенем кочують по краю, не визнаючи ніяких законів окрім своєї кровної помсти. Лише зараз зрозумів Танас сказане багато років тому вуйком Гаврилом.

– В який же націоналізм вірю я? – Думає Танас. – Мій не подібний до інших. Скоріше євреїв можна назвати націоналістами, тому що вони ще в біблійні часи знищили кілька племен, щоб забрати їх землю. Те ж саме роблять і зараз. Взагалі, народ у народу на протязі тисячоліть старався відібрати територію. Скажімо, Шікельгрубер хотів завоювати землі, народи перетворити в німецьких рабів, які мають жити тільки по мірі необхідності німцям. Штати і то мають свої інтереси у всіх куточках світу. Також попахує націоналізмом. Я ж не хочу чужих країв, але бажаю бачити свій край і народ вільним, ні від кого незалежним, самостійним. Оце і є основа мого націоналізму.

Танас опустив віконну раму. І насолоджувався рідним прикарпатським повітрям.

Потяг зупинився в місті. Танас закрив вікно. Його ще не зіпсований слух вловив якийсь шурхіт у товщі вагонної стінки під вікном. Після неймовірних зусиль Танас тримав у руці те що колись було електродом – двійкою. Він поколупався кусочком дроту у вусі, про щось подумав, загинаючи кінець. Робота не складна. В молоді роки згинав пальцями однієї руки п’ятака. Знову засунув у вухо дротину і зі всієї сили вдарив по загнутому кінцеві.

На гуркіт падаючого тіла зазирнув вартовий. Звістка про самогубство покотилась без зайвої затримки по інстанції. Потяг сховався вдалині, поспішаючи наздогнати графік.

Ще деякий час ящик з тілом знаходився на пероні. Згодом його прибрали.

Яка доля може чекати уже мертвого ворожого бійця? Величезний цвинтар розділений як саме місто на квартали хронометрував при вході людське життя. Так…так… так… Одна, дві, три секунди канули у вічність.

Танаса не супроводжувала процесія, не грала музика траурні мелодії, не молився на кожному перехресті доріг ні православний, ні греко – католицький піп. Його просто привезли в закритій машині на кладовище і скинули в траншею вириту екскаватором. Він же й загорнув могилу. У невеличкий горбочок застромили залізну табличку з написом №;10000000.

Ворон ворону око не виклює:

Подумає кожен телеглядач; коли мова йде про зняття недоторканності.

Людина яка видає ідею правильна?

Людина, яка видає ідею. Правильна Вона чи хибна для свого час часу перевіряється плином все того ж таки часу (утям) . Чи наскільки поглинула вона розум людський.

Фашизм – зелена гілка націоналізму. І соціалізм хоч він народися тільки на папері а комунізм заховався за горизонтом і не визирнув звілтіл

Ну скажіть мені ради всього святого чим погана ідея комунізму, де всім по потребі і кожному по труду. При Божому царстві взагалі не потрібно працювати. Націоналізм ставить одну націю вище над іншою.