Марія Кіжакіна-героїня ВВВ

ТЯТЯ (ОТЕЦ) ВЕРА КІЖАКІНА

(строго)

Да, Моруська, а цыц, кому козал?! Ишь ты, за отца на фронт собралась. Мялюзгу лучше нянчий.

***

Фасад двору та хати батьків Марія Кіжакіна. З провулка виїжджає віз з батьком Марія Кіжакіна, Марія Кіжакінай і шістьма її двоюрідними братами і сестрами, а також з їх речами, під'їжджає до воріт. Ворота зсередини двору відкривають Колька(16) з сережкою (15), і вони в'їжджають у двір.

КОЛЬКА

(радісно)

Тятя, тятя з нянею їдуть!

СЕРЕЖКА

(дзвінко)

Няня приихала, Няня!

МАРІЯ КІЖАКІНА

Що сарвонці, скучили?

З хати вибігають ще Нінка(14), Фроська(13), Нюрка(12), Гришка(10), Сашка(8), Валька(6), Оленка(5), Володька(3) і останнім виходить Андрійка (17). Всі біжать до Марія Кіжакіна. МАРІЯ КІЖАКІНА зістрибує з воза і все її обліплюють. Двоюрідні брати і сестра теж злазять з воза і вітаються з домашніми. Виходить, на ганок МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА зі сльозами радості на очах. МАРІЯ КІЖАКІНА йде до неї. Підходить і міцно обіймає її.

МАРІЯ КІЖАКІНА (продовжуючи)

(радісно)

Здрастуй маминька!

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

(ніжно)

Здрастуй донечка, як доихала?

МАРІЯ КІЖАКІНА

(радісно)

Нормально. Скучила сильно.

МАРІЯ КІЖАКІНА відводить хворе плече.

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

(здивовано)

А че з рукою-то?

МАРІЯ КІЖАКІНА

Дай, натрудила, лопатою, поки вугіллячко кидала.

АНДРЕЙКА

Багато фашистів то побила?

МАРІЯ КІЖАКІНА

Каки фашисти, остолоп, я на чортової гусениці дятел з Ленінграда евакуювала.

АНДРЕЙКА

І як, стріляють по вам?

МАРІЯ КІЖАКІНА

Нято слово, страшно ажно.

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

Ну, все, вистачить на ганку болакать, прошу в будинок. А ти Андрійко, бер кільку з Сірожкой і подіте в сарай управлятися, час ужо, скотина не пояна, та й у святіше почистіть.

АНДРЕЙКА

Так, матінка. Колька, Сірожка, сихали, шо Мати МАРІЯ КІЖАКІНА накозала?

КОЛЬКА

Так.

СЕРЕЖКА

Ужо йдемо, матінка.

Всі інші входять юрбою в будинок. Останній заходить тят (батько) Марія Кіжакіна. Андрейка, Колька і Сережка сідають на віз і їдуть в сторону сараю.

****

Жовтень 1941 рік

МАРІЯ КІЖАКІНА заходить в будинок, роздягається і сідає за стіл.

МАРІЯ КІЖАКІНА

Все, всіх відвяла в школу. Цельнай клас вела. Моя сокласниця Наташка Степанова учихалкою стала у них. Каже, шо, якби не Кяжакинська орава, то школу б закрили і всіх школярів в районний інтернат відправили.

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

Поснідай дощька, зголодніла мабуть?!

МАРІЯ КІЖАКІНА

Я то так, а ви чаво?

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

А ми ужо перекусимо.

МАРІЯ КІЖАКІНА

Неа, так не підіти, сидіть і ви, а то мені одній не звично трапезувати. Та Ви, мабуть і самі не снідаючи. Все економите. Сидіть, почаївничаємо. А я вам чаю наллю.

Тятя Марія Кіжакіна і Мати МАРІЯ КІЖАКІНА сідають за стіл. МАРІЯ КІЖАКІНА встає зі столу і доглядає за батьками.

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

Глянько Мати МАРІЯ КІЖАКІНА, коку турботу виростили на старості років.

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

Коли я була юна, то у нас взагалі не було школи. Я досі чятать не вмію. А пясать і тим паче, підписуюся хрестиком, як і твій тятя.

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

Не бреши Мати МАРІЯ КІЖАКІНА, я кругляшок ставлю і крапочку в ньому.

МАРІЯ КІЖАКІНА

А шо, за царя сільських шкіл не було, хіба?

МАТИ МАРІЯ КІЖАКІНА

Неа. Коки школи, все, день у день, наймитували на пана. А він говорив, шо кому дано вчиться, а кому – в сараї копошитися. Так, мовляв, Бог велів. Енто, коли комуняки пишли, то відразу школу поставили і учихалку з району привезли, мовляв, мовляв, грамотність всьому ножна і навіть в сараях.

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

Ой, спасибі дошька, шо ми делат будемо, коли заміж відійдеш?

МАРІЯ КІЖАКІНА

Рано ешо, пущай війна закінчиться. Все одно всіх мужиків шляхових на фронту забрали. А інваліди, начебто кульгавого Феофана мені не гожи. Расскожіте лучшо, як ви повчалися знань?

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

Ти прова дощка, пущай війна закінчиться.

Вхідні двері відчиняються і заходить кульгавий Староста села Феофан.

МАРІЯ КІЖАКІНА

Пом'яни чорта, він і з'явиться. Табе чаво?

ФЕОФАН

(нахабно)

Здорово всім! О?! і Морусенька тута.

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

(строгий)

Чаво знову треба табе?

Сміється, сідає за стіл без запрошення і вручає повістку на фронт Марія Кіжакінаному батькові. Той бере її і читає.

ФЕОФАН

(нахабно)

Нако, полюбуйса, однак. В армію Табі на ронт призивають. А пишел я тому, шо ягодня Планове розкуркулення кулака Кяжакіна Акима і поки мої мужики там розкуркулюють по твоєму двору, то я, з привеликим задоволенням випів би чашечку чаю.

ТЯТЯ (БАТЬКО) МАРІЯ КІЖАКІНА

(розлючений)

Ах ти гнида ганебна…

Батько зривається в гніві встає, бере за комір Феофана, викидає зі столу в сінки і закриває двері.

Глава шоста

*

Феофан падає спиною вглиб сінок і чіпляє полки з глиняними кринками. Посуд з полицями гуркотом валиться на нього. Феофан встає вага в сметані і борошні, обтрушується.

ФЕОФАН

(кричачи зі злістю)

Вона, як ти? Тьху… Ня потрібно було тябі Акимушка жаниться на моїй Анфісушке неноглядної і коханої! Ти мою бабу відібрат, а я твоє життя забрат. Нічяго, ось заберуть тябе на фронт і фошист поганий прястреліт тябе, ось тоді моя стане Анфісушка знову навіки віків. За пам'ятай мої слова, морда кулатська!