Чорнобильська хроніка. Люди

– Вчіться працювати на цих реакторах. Інших у нас немає.

Пригадую, як 1978 року «козел» стався на Курській АЕС. У той рік ми на Чорнобильській атомній виконали план на 106 %, і всі вже розраховували на премії. Але з міністерства енергетики СРСР надійшла директива: підтримати Курськ, оскільки черговий «козел» приніс чималі збитки. Наша станція, звісно, поділилася, але приємного було мало.

Ідентичні реактори стояли на Смоленській, Курській, Ленінградській, Ігналінській станціях. При цьому 4-й блок ЧАЕС запустили достроково за 1 рік до аварії, а наприкінці 1986-го повинні були запускати й 5-й блок уже третьої черги станції.

У реакторі, на відміну від бомби, реакція протікає повільніше

У реакторі, на відміну від бомби, реакція протікає повільніше. Уповільнювачем слугує передусім вода і графіт. Але вода має бути досить чистою РН 5.5, оскільки будь-які домішки мають негативний вплив на роботу реактора. Тому під кожне підведення води в реакторі ми ставили один на одного графітові блоки з отворами. Так ми набирали одну, другу, третю колони, якими заповнювався весь реактор. В отвори вмонтовувалися технологічні канали. Тобто вода в реактор надходила через технологічний канал знизу, а виходила, піднявшись по каналу нагору. В технологічні канали завантажуються уранові ТВЗ – тепловидільні збірки, через які проходить вода і вбирає в себе тепло. Повне завантаження реактора становить 220 тонн двоокису урану, збагаченого 1,5 % чистого урану, пізніше – 2 %. Уся робота реактора регулювалася стрижнями системи управління захисту реактора, а контролювалася пусковими і робочими іонізаційними камерами.

Роботу реакторів із блокового щита управління контролював старший інженер із керування реактором, маючи повну картину теплової потужності по всьому периметру. Коли у роботі установки можливі аварійні відхилення параметрів (перепади температури та інше), то спрацьовує автоматичний захист (АЗ-5) – падають під власною вагою стрижні системи управління вглиб реактора, і він глушиться.

Раніше стрижні мали трос та моторчик і спускались повільно. Але Чорнобиль навчив: необхідно, щоб стрижні миттєво заходили в активну зону реактора. Тому сучасні реактори удосконалені: підведено повітря під високим тиском, і стрижні повітрям відстрелюються в активну зону за долі секунди та глушить реактор.

Конкретно на 4-му реакторі ЧАЕС стрижні пішли у зону, хоч аварійна система і спрацювала. Вони рухалися близько 5–6 секунд, а це надто довго. Таким чином, на ЧАЕС відбулася звична несправність під кодовою назвою «козел», лише зачепила весь низ реактора, що і призвело до вибуху.

Ще одна недоробка, характерна для РВПК-1000. Під час роботи реактора в активній зоні утворюється інертний газ ксенон, який у ньому розпадається на йод. Поки реактор працює, нейтронний потік розбиває цей йод, не даючи йому накопичитися. Якщо сталася аварійна зупинка понад 30 хвилин, потужність реактора неможливо підняти: йод, що накопичився за цей час, отруює реактор, спричиняючи так звану йодну яму. У цій ситуації вода, графіт і йод уповільнюють атомну реакцію. Тому реактор повинен добу простояти заглушеним на час розпаду йоду. Перекладаючи суть із технічного на фінансовий контекст – це втрачені мільйони грошових одиниць. Тому в разі непередбачуваної зупинки, завдання ставилося однозначне – запустити реактор у найкоротший термін.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.