Полная версия
Грушевський, Скоропадський, Петлюра
2
ВКЛ та РП – Велике князівство Литовське та Річ Посполита.
3
Усі деталі див.: Ґудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії. – Л., 2000. – 426 с.
4
Яковенко Н. Указ. праця. – С. 17, 24, 35, 37, 39, 41, 45, 49, 57, 62, 64, 65, 77, 79, 80, 82, 84–85, 87, 88, 90, 91, 98, 100, 121, 124, 203, 215, 228.
5
Біль В. Політика Австро-Угорщини щодо України під час Першої світової війни // Окупація України 1918 року. Іст. контекст-стан дослідження – економічні та соціальні наслідки / упоряд.: Вольфрам Дорнік, Стефан Карнер. – Чернівці, 2009. – С. 55.
6
Яковенко Н. Указ. праця. – С. 10.
7
Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку. – Л.: Кальварія, 2005. – 377 с.
8
Хміль І., Куташев І. Наростання селянського екстремізму в Україні (березень – жовтень 1917 р.) // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 рр. – К., 2002. – 295 с. – С. 53–77.
9
Бевз Т. А. Формування Української держави за доби Центральної Ради (березень 1917 р. – квітень 1918 р.): автореф. дис. канд. іст. наук. – К., 1995. – С. 15.
10
Гомотюк О. Є. Центральна Рада в українському державотворчому процесі (березень 1917 – квітень 1918).: дис. канд. іст. наук. – Тернопіль, 1997. – 24 с.
11
Мотенко Я. В. Селянський рух в Харківській губернії (1917–1921 рр.): дис. канд. іст. наук. – Х., 2005. – 19 с.
12
Цит. за: Ляйдінґер Г. «Червоні» проти «білих». Україна та «громадянська війна» в Росії // Окупація України 1918 року. – С. 86.
13
Україна: політична історія. ХХ – початок ХХI століття. К.: Парламентське вид-во, 2007. – 1027 с.
14
Україна: політична історія… – С. 35, 37.
15
Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний та суспіл. – політ. виміри української історичної думки 1920-х років. – К.; Черкаси: Брама-ІСУЄП, 2000. – С. 255.
16
Тельвак В. В. Рецепція творчої спадщини Михайла Грушевського в історичній думці кінця XIX – 30-х років XX століття: автореф. дис. д-ра іст. наук. – К., 2009. – С. 17.
17
Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. – кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук. – Л., 2003. – С. 3, 29.
18
Україна: політична історія… – С. 227, 229.
19
Україна: політична історія… – С. 243, 248.
20
Там само. – С. 244.
21
Україна: політична історія… – С. 251.
22
Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV–XVIII вв. – Т. 3. Время мира. – М.: Прогресс, 1992. – 679 с. – С. 19.
23
Верховцева І. Г. Діяльність земств Правобережної України (1911–1920 рр.): дис. канд. іст. наук. – Ізмаїл, 2004. – С. 11–12.
24
Докл. див.: Бармак М. Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні. Кінець XVIII – перша половина XIX ст. – Тернопіль: Астон, 2007. – 511 с. – С. 482, 483, 484, 485, 487, 488, 489, 490, 491; Комарніцький О. Б. Містечка Правобережної України в добу української революції (1917–1920 рр.): дис. канд. іст. наук. – Чернівці, 2005. – 20 с. – С. 8, 9, 10, 11.
25
Гудь Б. В. Україно-польські конфлікти XIX – першої половини XX століття: етносоціальний аспект: дис. д-ра іст. наук. – Л., 2008. – 34 с. – С. 19–23, 25, 26.
26
Ващук Д. П. Обласні привілеї Волині та Київщини: генеза і функціонування у другій половині XV – першій третині XVI ст.: автореф. дис. канд. іст. наук. – К., 2005. – 18 с. – С. 10–12, 14.
27
Скрипник А. Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793–1914 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук. – К., 2007. – 20 с. – С. 10, 12, 15.
28
Савченко В. Україна масонська. – К.: Нора-Друк, 2008. – С. 137–227 та ін.
29
Дильонгова Г. Історія Польщі. 1795–1990. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 58.
30
Брачев В. С. Масоны в России: от Петра I до наших дней (история) // http://www. gumer. info/authors. php? name
31
Брачев В. С. Указ. праця.
32
Як показала О. Крижановська, принаймні деякі дослідники вважають «парамасонською, тобто не суто масонською, а такою, що існувала окремо й паралельно з масонським орденом».
33
Всі важливі обставини та деталі див.: Брачев В. С. Указ. праця.
34
Див.: Жванко Л. Всеросійський земський союз та Всеросійський союз міст: створення вертикалі допомоги біженцям Першої світової війни (український контекст) // http://dspace. nbuv.gov.ua/
35
http://www.ukrmason.org/ukr/landmark.php
36
http://www.ukrmason.org/ukr/12.php
37
Докл. див.: Савченко В. Україна масонська. – С. 221 і далі.
38
Див. розвідки К. Бондаренка: http://www.ukrmason.org/ukr/publication.php?pid=5 та О. Головенського http://www.malakava.com.ua/article/5926
39
Дильонгова Г. Указ. праця. – С. 54.
40
Валіон О. М. Роль М. Грушевського у національно-культурному відродженні українського народу (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.): дис. канд. іст. наук. – Тернопіль, 2003. – С. 9, 15.
41
Будз В. П. Філософія історії Михайла Грушевського… – С. 11, 16.
42
Валіон О. М. Указ праця. – С. 15.
43
Будз В. П. Указ. праця. – С. 11, 12, 13, 15, 16.
44
Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів. – К.: Темпора, 2008. – 381 с. – С. 6, 7, 47.
45
Див.: Терещенко Ю., Осташко Т. Указ. праця. – С. 15, 16, 47.
46
Див.: Терещенко Ю., Осташко Т. Указ. праця. – С. 7, 8, 10–13.
47
Раухенштайнер М. Росія та Австро-Угорщина в Першій світовій війні. Війна, розпад та новий початок (1914–1918) // Окупація України 1918 року… – С. 31, 37.
48
Україна: політична історія… – С. 255.
49
Українська Центральна Рада: док. і матеріали: у 2 т. – Т. І. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – 588 с. – С. 397 (Далі – УЦР…).
50
Див.: УЦР… – Т 1. – С. 465, 466–469.
51
Україна: політична історія… – С. 272.
52
Любовець О. М. Ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби (1917–1920): дис. д-ра іст. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2006. – 31 с. – С. 25, 26.
53
Грицак Я. Страсті за націоналізмом: іст. есеї. – К.: Критика, 2004. – 343 с.
54
Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 48, 55.
55
Салій І. Крах партійного колоса. // Факти, роздуми, застереження. – К.: Вирій, 2007. – С. 129.
56
Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 55, 56–57.
57
Причини цього він з безпосередньою щирістю перераховував у такому порядку: «надмірна молодість провідників»; «молодечість українського руху»; «брак сильної центральної партії»; «ідейні збочення тогочасного українства». Цит. за: Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 70.
58
Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 59, 60. Автор також указує й на інші причини, як-от: «комбінація організованого й точно спрямованого масового терору»; «майстерне використання пропаганди»; вміння лідерів ухвалювати «реалістичні рішення» у «критичні моменти»; компроміс із національними рухами на околицях імперії, наслідком якого стало утворення СРСР, до ідеї якого більшовицькі лідери прийшли «під впливом розмаху національних рухів на окраїнах імперії». В іншому есеї – «Чому зазнала поразки українська революція?» – Я. Грицак розширює цей перелік, який набуває такого вигляду: відсутність стабільної ситуації та відносної національної суверенності; Росія та Німеччина «не квапилися визнавати українські домагання»; Антанта відмовилася поширити на Україну принцип права націй на самовизначення; сепаратний мир з Німеччиною, який «автоматично» перевів Україну в табір переможених; «федералістичний» ухил українських політиків; відсутність належного контролю за армією; організований і контрольований «зверху» більшовицький терор; кращий рівень більшовицької воєнної пропаганди. (Див.: С. 72, 73.)
59
Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 75.
60
Бунич И. Операция «Гроза». Ошибка Сталина. – М., 2002. – С. 678.
61
Український національний рух в контексті визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи (кінець ХІХ ст. – 1920 р.): компаратив. аналіз. – 2002. – С. 13–14.
62
Український національний рух… – С. 11.
63
Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. – кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук. – Л., 2003. – С. 10.
64
Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917–1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): дис. канд. юрид. наук. – К., 2004. – С. 5, 6, 18.
65
Киевская мысль. – 1917. – 3 марта.
66
Булгаков М. А. Киев-город // М. Булгаков. Белая гвардия. Киев-город. – Х.: Фолио, 2008. – С. 492.
67
УЦР… – Т. І. – С. 37.
68
УЦР… – Т. І. – С. 37.
69
Там само. – С. 38.
70
Там само. – С. 40.
71
Там само. – С. 42–43.
72
УЦР… – Т. І. – С. 44.
73
Нова рада. – 1917. – 28 березня.
74
Усі деталі див.: Бойко О. Формування території Української незалежної держави в часи Української революції (1917–1921 рр.). – К., 2007. – С. 4–9.
75
УЦР… – Т. І. – С. 54–55.
76
Там само. – С. 58–59 (нумерація наша. – Д. Я.).
77
Грибенко О. М. Державотворчі процеси в Наддніпрянській Україні 1917–1920 рр.: іст. аналіз: дис. канд. іст. наук. – Луганськ, 2007. – С. 8.
78
Галаган М. З моїх споминів. – К.: Темпора, 2005. – С. 207.
79
Нова рада. – 1917. – 9 квітня.
80
УЦР… – Т. І. – С. 71.
81
Галаган М. Указ. праця. – С. 215.
82
УЦР… – Т. І. – С. 83.
83
Брачев В. С. Указ. праця.
84
Палеолог М. Царская Россия накануне революции / пер. с франц. Д. Протопопова и Ф. Ге. – М.; Петроград: Гос. изд-во, 1923 // http://az.lib.ru/p/paleolog_m/text_0010.shtml. Запис у щоденнику від 13 (26) квітня.
85
Там само. (Запис у щоденнику М. Палеолога від 14 (27) квітня.)
86
Див. напр.: Livesey A. Historical Atlas Of World War I. – New York: A Henry Holt Reference Book, 1994. – 192 p. – PP. 120–125.
87
УЦР… – Т. І. – С. 86.
88
УЦР… – Т. І. – С. 86.
89
Кудлай О. Б. Центральна Рада – Тимчасовий уряд: боротьба за автономію (березень—жовтень 1917 р.): дис. канд. іст. наук. – К., 1997. – 18 с. – С. 9, 10, 12, 14–16.
90
Другим представником незабаром став П. Стебницький. Див.: УЦР… – Т. І. – С. 88, 535.
91
УЦР… – Т. І. – С. 91, 92.
92
Як зазначили укладачі збірки «Українська Центральна Рада. Док. і матеріали», «фактично це був з’їзд делегатів від Селянської спілки, тобто від незаможного (виділено нами. – Д. Я.) селянства». – УЦР… – Т. І. – С. 535.
93
Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення і причини поразки. – К.: Дух і Літера, 2003. – 767 с. – С. 89.
94
УЦР… – Т. І. – С. 99.