Дороті та Чарівник у Країні Оз

– Фі, – пирхнула кішечка, – я й не доторкнулася б до такої гидоти.

– Не все ж тобі хлебтати молоко, Еврико, – завважила Дороті. – Насититися можна будь-якою їжею.

– Хто ж мені її дасть? – пробурчало кошеня.

– Я й сам голодний, – сказав Зеб. – До речі, більше ніхто не помітив в одному з садів полуницю, а в іншому – кілька динь? Місцеві жителі нічого не їдять, тож, може, на зворотному шляху вони дозволять нам зірвати їх?

– Ви даремно турбуєтеся про їжу, – перервав його Принц. – Через кілька хвилин вас знищать, тож вам не доведеться порушувати наші чудові полуничні кущі. Будьте люб’язні, йдіть за мною. Зараз ви зустрінете свій кінець.

V. Прибульці зривають Принцесу

Слова рослинного Принца, від яких так і повіяло могильним холодом, зовсім не додали бадьорості нашим мандрівникам. Проте, виконуючи його наказ, вони рушили за ним і незабаром вийшли за межі огорожі. Діти почувались пригнічено, тож всю дорогу похмуро мовчали. Раптом Чарівник торкнувся плеча Дороті:

– Стривай-но!

– Що таке? – запитала дівчинка.

– А чи не зірвати нам Королівську Принцесу? – прошепотів Чарівник. – Я впевнений, що вона цілком дозріла, а щойно оживе і стане правителькою, поставиться до нас куди прихильніше, ніж безсердечний Принц.

– Блискуча думка! – з полегшенням вигукнула Дороті. – Зірвімо її зараз же, поки не помітив зоряний правитель.

Вони побігли назад до Королівського Куща і взяли чарівну Принцесу за обидві руки.

– Три-чотири, тягни! – скомандувала Дороті, й вони потягнули на себе царську красуню. Стебло хруснуло й відокремилося від її ніг. Принцеса виявилася такою легкою, що Чарівник і Дороті змогли м’яко опустити її на землю.

Чарівне створіння негайно потерло кулачком очі, причепурило локон, що було вибився із зачіски, окинуло поглядом сад і, вельми граціозно кивнувши, сказало мелодійним, сповненим гідності голосом:

– Дякую вам.

– Вітаємо ваша королівська високість! – Чарівник став на коліна і поцілував їй руку.

У цю хвилину почувся голос Принца, який закликав їх поквапитися, а за мить і сам з’явився поблизу в супроводі кількох слуг.

Принцеса повернулася до нього, а Принц, побачивши її, завмер на місці й весь затремтів.

– Пане, – вимовила царственна дівчина з великою гідністю. – Ви заподіяли мені багато зла і нашкодили б ще більше, якби не ці чужинці. Мене можна й потрібно було зірвати ще минулого тижня, і тільки ваш егоїзм і владолюбство виною тому, що я продовжувала рости німою на моєму кущі.

– Я не підозрював про те, що ви вже дозріли, – пробелькотів Принц слабким голосом.

– Подайте мені сюди Королівську Зірку! – зажадала вона.

Принц знехотя зняв сяючу зірку і поклав її на чоло Принцеси. Всі присутні негайно ж низько вклонилися красуні, а Принц повернувся і, нікому вже не потрібний, поплентався геть. Про те, що з ним сталося, наші друзі так ніколи й не дізналися.

Тепер жителі Землі листелюдей вишикувалися в колону й рушили до Скляного міста, супроводжуючи нову правительку до її палацу, де повинні були відбутися належні урочистості. Більшість листелюдей крокувала по землі, але Принцеса простувала повітрям над головами своїх підданих – на доказ своєї обраності й особливої піднесеності.

Тепер ніхто, здавалося, не звертав уваги на мандрівників, тому Дороті, Зеб і Чарівник відстали від процесії та пішли гуляти серед садів і городів. Вони не стали переходити струмки по містках, а, підійшовши до потічків, легко перестрибували на другий бік.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Коронадо – місто в Каліфорнії, США. Загалом для Баума це місто мало особливе значення. Можливо, це пов’язано з історією Коронадо. Зачарований острів (The Enchanted Island) – так жителі Сан-Дієго називали Коронадо (Coronado). У 1602 році священник Себастьян Віскаїно назвав острів Los Cuatro Coronados (буквально – «Чотири кoрони») на честь чотирьох мучеників. Головною визначною пам’яткою острова став готель «Дель Коронадо» (Hotel Del Coronado). Готель, розташований на березі Тихого океану, виходить прямо на пляж, а його червоні дахи видно здалеку. Тут зупинялися знамениті гості, серед яких були американські президенти, герцог і герцогиня Віндзорські та інші королівські особи. Тут прийшло натхнення й до Френка Баума і він написав книгу The Wizard of Oz («Чарівник країни Оз»). У 1920 році в готелі зупинявся Едуард, принц Уельський (в майбутньому король Едуард VIII). Висловлювалися припущення, що саме там він міг уперше зустрітися зі своєю майбутньою дружиною, Уолліс Сімпсон, через намір одружитися з якою він потім відмовився від престолу.