Темна синя вода. Потік

Хоча ні, мабуть, є. Яка-небудь Таємна канцелярія, або щось таке. Бо не може держава жити без контори. Спроби були, але завжди погано кінчалися – або чужа контора в державі заводилася, або держава кінчалася.

Цікаво було б поспілкуватися з представниками Контори нинішніх часів. Хоча ні, краще триматись від них подалі.

Власне, як і в будь-які інші часи.

Послужливий шинкар, мабуть, відчуваючи провину за падіння люстри, запропонував адресу «постоялого двора» – мабуть, якогось аналогу готелю. Вже виходячи з шинку, я несподівано для самого себе спитав, кому він належить, той двір.

І геть не здивувався, коли виявилось, що двоюрідній сестрі шинкаря.

Отакі живучі традиції. Значно живучіші за будинки.

Здається, на місці цього шинку стояла якась безлика одноповерхова будка, викладена тьмяними радянськими кахлями. Але може, звісно, я й помиляюсь.

Переночували ми без пригод, хіба кімнатки були крихітні, душні, схожі більше на комірчини. Я зайшов у Галину кімнатку й про всяк випадок зняв завіски з вікна. Шнурок там був іграшковий, не те що Галю – собаку не втримав би, але обом від того стало спокійніше.

Але Галя, заходячи, демонстративно зачинилася на засув. Цілком виразний натяк, я б сказав.

Ну та нехай.

Розділ 5

Дорожні зустрічі

Майже у всіх країнах столиця – одне, а решта країни – щось зовсім інше. Концентрація хмарочосів, дорогих машин і повій в столицях явно перевищує середньо по лікарні, чи то пак, по країні. Кажуть, лише у нещодавніх, спеціально винесених столицях типу Вашингтона чи Бразиліа, явище не так сильно помітне, але то тимчасово. Прийдуть ще на їхні вулиці чиновники, що вирішують делікатні питання; шахраї, що обіцяють їх вирішити; бандюки з повіями й жебраки з фальшивими бородами та айфонами у кишені. Не може обійтись держава без таких атрибутів, а без держави не можуть обійтись люди.

Також пробували. Також завжди погано скінчалося.

Мало-помалу, спальними районами, окружними дорогами, котеджними містечками перетікає столиця в провінцію. Кінчається вона не помпезним монументом «Київ – місто-герой», не заміськими ресторанами й мотелями для парочок, яким з певних причин краще не потрапляти папараці на око. Не триметровими парканами понад лісом. Паркани – то таке, раз по раз вони виростають і навколо маєтків провінційних князьків.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.