Кохання останнього магната

Стар відчув шкодливу спокусу послати його з усім цим до Брейді. Бо саме Брейді відповідав за зв’язки з громадськістю. Чи це був випадок інтимних зв’язків. Він на якусь мить відвернувся, щоб надати обличчю належний ситуації вигляд.

– У Пета Брейді я вже був, – сказав актор, наче вгадавши думки Стара. – Він дав мені купу нічого не вартих порад, я їх усі перепробував, та все без пуття. Як сидимо з Естер за вечерею, одне навпроти одного, я почуваюся не в своїй тарілці, мені соромно підвести очі. Вона до цього ставиться з розумінням. Але ж мені все одно соромно. Соромно цілий-цілісінький день. Думаю собі, «Дощовий день» приніс в Де-Мойні тисяч десь двадцять п’ять, побив всі рекорди зборів у Сент-Луїсі, в Канзас-Сіті зібрав двадцять сім штук; шанувальниці прямо засипають мене листами, а я боюся ввечері їхати додому, бо сама думка про ліжко мене лякає…

Стар почав теж відчувати себе не в своїй тарілці. Спочатку, як актор увійшов, він хотів було запросити того на коктейль, та тепер запрошення здавалося навряд чи слушним. Хіба до коктейлів тому, кого пече така журба? Стар подумки уявив, як актор, наче привид, тиняється від гостя до гостя з келихом у руці, з розмовами про збори до 28 штук та думками, від зборів далекими.

– От і прийшов до тебе, Монро. Не пам’ятаю становища, якому б ти не дав ради. Кажу собі: йду до Монро, якщо він порадить застрелитися, то так тому й бути.

На столі у Стара задзижчав зумер; він увімкнув диктограф і почув голос міс Дулан:

– Містер Стар, п’ять хвилин пройшло.

– Перепрошую, – обізвався Стар. – Ще пару хвилин.

– П’ять сотень школярок колоною прийшли зі школи до мого дому, – понуро продовжував актор, – а я знай тільки стою і дивлюся на них з-за штори. Не смію показатися їм на очі.

– Та ти сідай, – порадив Стар. – Обмізкуємо без поспіху.

У приймальні вже хвилин десять на початок наради чекали двоє її учасників: Вайлі Вайт і Роуз Мелоні. Остання була такою собі сухорлявою білявочкою років п’ятдесяти, про яку в Голлівуді можна було почути п’ятдесят різних і дуже суперечливих думок: «сентиментальна дурепа», «найкращий майстер сюжету в Голлівуді», «стара гвардія», «стара партачка», «найсвітліша голова на студії», «найспритніша плагіаторка на все кіно». І це лише в доповнення до «німфоманки», «старої діви», «хвойди», «лесбіянки» та «зразкової дружини». Втім, ніякою старою дівою Роуз не була, але у неї, як і в більшості жінок, що власними силами уторували собі шлях нагору, було від старої діви чимало. А були в неї виразка шлунка і річний оклад понад сто тисяч. Про те, чи варта вона цих грошей, чи ще більших, чи взагалі нічого не варта, можна було б написати вчений трактат. Цінність її, однак, полягала в таких пересічних чеснотах, як те, що вона була жінкою і легко до всього припасовувалася, швидко метикувала і заслуговувала на довіру, «знала правила гри» і не страждала на фанаберію. Вона була доброю подругою Мінни, і за минулі роки Стару вдалося придушити в собі неприязнь, що колись доходила до гострої фізичної відрази.

Роуз і Вайлі чекали, між собою не розмовляючи, і лише зрідка обмінювалися стислими репліками з міс Дулан. Час від часу дзвонив помічник продюсера Рієнмунд, який чекав у себе в кабінеті разом з Брока, режисером. Аж ось хвилин за десять задзижчав зумер від Стара, і міс Дулан зателефонувала Рієнмунду і Брока; тієї ж миті з кабінету нарешті вийшли Стар з бідолашним актором, причому Стар приязно підтримував того під руку. Актор був до того збуджений, що варто було Вайту запитати, як воно, як той тут же розкрив рота, щоб все йому викласти просто тут і негайно.

– Ой, зовсім кепсько, – почав було актор, проте Стар одразу перебив його:

– Це ще не кепсько. Іди і грай роль, як я сказав…

– Дякую тобі, Монро.

Роуз Мелоні подивилася услід акторові, не сказавши тому ні слова.

– Хтось на ньому ловив мух? – запитала вона, натякаючи на голлівудський вислів про те, що хтось намагається привернути до себе увагу за чужий рахунок.

– Вибачте, що змусив чекати, – мовив Стар. – Прошу до кабінету.

Епізод 9

Був уже полудень, і учасники наради мали право рівно на годину часу Стара. Не менше, бо перервати таку нараду міг тільки режисер, у якого щось не складалося на зйомках; часом і набагато більше, бо кожні вісім днів компанія мала випускати картину, настільки ж складну й дорогу, як Рейнгардтове «Чудо».[74]

Траплялося, хоча і не так часто, як років п’ять тому, що Стар працював над одним фільмом протягом цілої ночі. Однак після такого спалаху діяльності він почувався потім кілька днів зле. Якщо ж він міг перекидатися з однієї справи на іншу, то з кожною переміною неначе відчував приплив свіжої енергії. І як ті «соньки», що можуть прокидатися за своїм внутрішнім будильником, Стар завів свій, щоб той «задзвонив» за годину.

До складу учасників наради, крім сценаристів, входили Рієнмунд, помічник продюсера, якому Стар благоволив, і Джон Брока, режисер фільму.

Зовні Брока виглядав машиністом локомотива: кремезний, спокійний, наче без нервів, рішучий без зайвих слів, з тих, хто одразу ж викликає довіру. А от в кіно він був профан: Стар вряди-годи ловив його на тому, що зі стрічки у стрічку той переносив одні й ті ж самі сцени; однією з таких був епізод з вродливою і багатою дівчиною – з тим же самим перебігом подій, у тій же послідовності. До кімнати з радісним гавкотом вбігає добра зграя собацюр і плигає навколо дівчини. Потім та сама дівчина прямує до стайні й плескає жеребця по крупу. Пояснення цьому, мабуть, годі шукати у Фрейда. Вірогідніше, в якусь невеселу хвилину юності Брока заглянув через паркан і побачив гарну дівчину з собаками та кіньми. І це назавжди закарбувалося у нього в мозку, як товарний знак шикарного життя.

Рієнмунд був молодий і вродливий, з доволі пристойною освітою, з тих, хто ніколи не промине добру нагоду. Від природи людина з сильним характером, він через свою посаду, що не підходила його натурі, щоденно був змушений крутитися в’юном як у вчинках, так і в помислах. І це не могло не відбитися на його вдачі. У свої тридцять років він не міг похизуватися жодною чеснотою, до яких зазвичай привчають з дитинства хоч корінних американців, хоч євреїв. Але стрічки він здавав своєчасно і, виявляючи своє ледве не гомосексуальне зациклення на Старі, зумів, мабуть, пустити Стару пилу в зазвичай пильні очі. Стар його жалував, вважаючи за роботящу та порядну людину.

Вайлі Вайта у будь-якій країні, само собою, віднесли б до другорядних інтелектуалів. Хлопець він був вихований і велемовний, водночас простецький і метикуватий, напівочманілий і напівзатурканий. Його заздрість до Стара проявлялася лише в мимовільних спалахах і перемежовувалася зі щирим захопленням і навіть відданістю.

– До початку зйомок за цим сценарієм, рахуючи від суботи, залишається два тижні, – оголосив Стар. – Гадаю, що перероблений сценарій став тепер набагато кращим.

Рієнмунд і обидва сценаристи переглянулися, вітаючи один одного.

– За винятком одного, – продовжував Стар задумливо, – я не розумію, навіщо це взагалі знімати, то й вирішив відсунути його на безрік.

На якусь мить запала ошелешена тиша, а після почулося глухе ремствування та невдоволені запитання.

– Вашої провини тут нема, – зазначив Стар. – Мені здалося, що там щось є, а насправді його немає. От і все. – Він запнувся, співчутливо дивлячись на Рієнмунда. – І це дуже погано, бо п’єса була добра. За право екранізації ми віддали п’ятдесят тисяч.

– Що там не так, Монро? – запитав Брока без підхідців.

– Здається, що гра не варта свічок, – підсумував Стар.

Рієнмунд з Вайлі Вайтом обидва думали про те, як цей випадок відіб’ється на їхньому професійному реноме. Цього року у своєму доробку Рієнмунд мав дві картини, а от Вайлі Вайту був конче потрібен кредит довіри, аби знову заявити на екрані про себе.

Роуз Мелоні впритул вп’ялася в Стара поглядом глибоко запалих, як у черепа, очниць.

– Хоч натяком поясни, – розвів руками Рієнмунд. – Це ж, Монро, сильний удар по всіх нас.

– Я просто не ставив би в цю картину Маргарет Салаван,[75] – сказав Стар, – і Колмана[76] також. Я б їм не радив грати в ній…

– Конкретніше, Монро, – попрохав Вайлі Вайт. – Що саме тобі не сподобалось? Мізансцени? Діалоги? Гумор? Композиція?

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Рудольф Валентіно (1895–1926) – відомий американський кіноактор італійського походження, зірка німого кіно, творець типажу «екзотичного героя-коханця».

2

Свідомим віком (age of reason) прийнято вважати сім років, коли дитина починає усвідомлювати відповідальність за свої вчинки.

3

Луела Парсонз (англ. Louella Parsons, 1881–1972) – американська журналістка, кінооглядачка і колумністка, колонка якої з оглядом новин Голлівуду, включаючи плітки, у газеті «Los Angeles Herald-Examiner» передруковувалася більш ніж у шестистах газетах по всьому світу, сягаючи читацької аудиторії понад двадцять мільйонів, зробивши Парсонз найвпливовішою оглядачкою (і пліткаркою) кіноіндустрії США. В оригіналі гра слів: англійською «lolly» означає «льодяник», «цукерочка».

4

Бенінґтонський коледж (англ. Bennington College) – елітний приватний коледж вільних мистецтв, розташований у передмісті міста Бенінґтон (штат Вермонт, США), заснований у 1932 році як жіночий коледж.

5

Велика депресія у США тривала з жовтня 1929 р. до 1933 р. Дія роману, як писав Скотт Фіцджеральд у синопсисі до видавця, відбувається через два роки після депресії, тобто у 1935–1936 рр., протягом 4–5 місяців. Хронологічні подробиці роману відносять його дію до 1933–1938 рр.

6

У 1936 році літак авіакомпанії «Американ Ерлайнз Мерк’юрі» з Атлантичного узбережжя до Лос-Анджелеса вилітав о 6:10 вечора з Ньюарка, штат Нью-Джерсі, з посадками в Мемфісі, штат Теннессі, Далласі, штат Техас, та Тусоні, штат Аризона. Політ тривав 17 годин 41 хвилину. Але у серпні 1937 року маршрут було змінено, і замість Мемфіса літак робив посадку в Нешвіллі, штат Теннессі.

7

У 1934 році компанія «Американ Ерлайнз Мерк’юрі» приступила до авіаперевезень на біпланах Curtiss Condor, обладнаних спальними місцями.

8

«Нембутал» (Nembutal) – найбільш відоме торговельне найменування пентобарбіталу – барбітурату, який використовується в медицині як снодійний засіб швидкої дії у вигляді калієвої і натрієвої солей.

9

Мається на увазі Єлоустонський національний парк, який відомий багатою живою природою, мальовничими ландшафтами та численними гейзерами.

10

«Армія солдатської надбавки» – марш безробітних ветеранів Першої світової війни в кількості 15 тисяч чоловік на Вашингтон влітку 1932 року. Головною вимогою мітингарів була негайна виплата солдатської надбавки, обіцяної до 1945. Наметове містечко ветеранів було розгромлене.

11

Алюзія на дитячий роман-казку «Алісині пригоди у Дивокраї» Льюїса Керролла, в якій розповідається про дівчинку на ім’я Аліса, яка потрапляє крізь кролячу нору в уявний світ, населений дивними антропоморфними істотами.

12

Найпоширеніше з імен в англомовних країнах.

13

«Top Hat, White Tie and Tails» («Циліндр, біла краватка та фрак») – популярна пісня, написана Ірвінґом Берліном для музичної кінокомедії режисера Марка Сендвіча Top Hat («Циліндр») (1935), де її виконував Фред Астер. Йдеться про форму одягу на урочисті події.

14

«Cheek to Cheek» («Щока до щоки») – пісня, один із символів міжвоєнного американського кінематографа, написана Ірвінґом Берліном у 1935 році для того ж фільму. У фільмі Астер співає пісню Роджерз під час танцю. Відомий запис цієї пісні на студії «Декка» оркестру Ґая Ломбардо від 1935 року.

15

Ґаетано (Ґай) Ломбардо (1902–1977) – канадський і американський музикант, скрипаль і керівник оркестру Royal Canadians. Володар трьох зірок на голлівудській «Алеї слави». У повісті він названий Ґаєм Ломбардом.

16

Ермітаж – садиба-музей Ендрю Джексона (1767–1845), сьомого президента Сполучених Штатів (1829–1837), у 10 милях на схід від центру міста Нешвілл.

17

Шаперон – провожатий, як правило, літня дама, яка супроводжує молоду дівчину на бали і т. п., дуенья.

18

Монета в 25 центів.

19

Карл Лемле (старший) (Carl Laemmle, 1867–1939) – засновник найстарішої (з існуючих) кіностудії «Юніверсал» (1912). Лемле вважається основоположником «конвеєра зірок» (star system), на якому будувався класичний Голлівуд. Ім’я Лемле співзвучне англійському lamb – «ягня».

20

Ернан Кортес (1485–1547) – іспанський конкістадор, який у 1519–1521 роках завоював Імперію ацтеків, встановивши в Мексиці іспанське панування.

21

Васко Нуньєс де Бальбоа (1475–1519) – іспанський конкістадор, який першим з європейців (на чолі загону з 190 іспанців і 600 індіанців-носіїв) вийшов на берег Тихого океану.

22

«Есквайр» (англ. Esquire) – щомісячний чоловічий журнал, заснований у 1932 році в США. Актуальні теми в журналі: бізнес, їжа, автомобілі, культура, стиль, мистецтво, політика, технології та інші. В ньому друкувався Ф. Скотт Фіцджеральд.

23

Lotus land – країна лотофагів (в «Одіссеї»), вигадана країна достатку, дозвілля та забуття. Лотофаги гостинно прийняли Одіссея та його супутників, коли вони поверталися з-під Трої. Лотос у цього племені мав чарівну силу: хто його їв, той не хотів повертатись додому.

24

Старий гікорі – прізвисько американського генерала Е. Джексона (1767–1845), сьомого президента США. Гікорі, або карія – американська ліщина.

25

Система поділу політичної здобичі (від англ. Spoils system) – практика просування та найму урядових службовців, коли той президент або партія, які перемогли на виборах, формують склад державних органів зі свого оточення і своїх прихильників.

26

В англо-американській традиції побачити в’яз уві сні вказує на смерть, нещастя чи невдачу.

27

В англомовній традиції жест із піднятим догори середнім пальцем є непристойним еквівалентом вербального «відчепися» або «залиш мене в спокої».

28

В англо-американській традиції ворон віщує нещастя або смерть.

29

Залізна діва (англ. Iron Maiden) – знаряддя катувань у вигляді залізної шафи з гострими цвяхами всередину.

30

«Lost» та «Gone» – популярні пісні 1936 року. Перша – меланхолійний фокстрот на музику та слова Охмана, Мерсера та Тітера – була дуже популярна у виконанні оркестру Гая Ломбардо (вокал Кармен Ломбардо). Друга – «After you’ve gone» («Як ти пішов») – пісня Тернера Лейтона на слова Генрі Крімера у 1936 році була записана популярною кіноакторкою Джуді Гарланд.

31

Алюзія на Євангелію від Івана 10: 11–16 (Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок… Є у Мене й інші вівці, котрі не з цієї отари, і тих належить Мені привести: і вони почують голос Мій, і буде одна отара і один Пастир).

32

Бронкс у часи юності Стара, перед Першою світовою війною, заселяли нижчі верстви середнього класу, серед яких було чимало євреїв, що перебралися з іммігрантського робітничого Нижнього Іст-Сайду Мангеттена.

33

«Комплекс Наполеона» – набір психологічних особливостей, нібито властивих людям невисокого зросту, названий на честь імператора Франції Наполеона I. У масовій культурі прийнято вважати, що Наполеон компенсував свій невеликий зріст прагненням до влади, війн і завоювань. Зріст Наполеона насправді становив 1,68 м, що перевищує середній зріст француза того часу. Наполеона часто бачили з його імператорською гвардією, в якій всі були вище середнього зросту, тому могло здатися, що Наполеон низький.

34

Адамс, Чарльз Френсіс (1835–1915) – президент залізничної компанії «Юніон Пасифік», що належала Дж. Ґулду (1836–1892). В «Автобіографії», виданій у 1916 р., Адамс залишив живі характеристики Гулда та інших мультимільйонерів свого часу, зокрема, Вандербілта, Карнеґі та Астера.

35

Йдеться про Сьєрру-Невада – гірський хребет у західному поясі гір Північної Америки, що проходить майже через всю східну частину штату Каліфорнія. Назва хребта має іспанське походження: sierra означає «пилка» (saw) або «зубчастий хребет», а nevada означає «покритий кригою» (frozen) або «засніжений».

36

«42-га вулиця» (англ. 42nd Street) – американський комедійний мюзикл 1933 року режисера Ллойда Бекона. Дія відбувається в 1932 році, під час Великої депресії. Герої фільму працюють над постановкою мюзиклу під назвою «Pretty Lady». Фільм мав великий касовий успіх.

37

Прототип Стара Ірвінг Тальберґ ніколи не ставив своє ім’я в титрах фільмів, які продюсував (90 фільмів).

38

Алюзія на Євангелію: «І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі (Від Луки 4:5)».

39

Лонг-Біч (англ. Long Beach) – місто в Каліфорнії, розташоване в південній частині округу Лос-Анджелес, на узбережжі Тихого океану, за 30 км від ділового центру Лос-Анджелеса.

40

Санта-Моніка (англ. Santa Monica) – курортне місто в США, що розташоване на заході округу Лос-Анджелес, відоме своїми пляжами.

41

Ґлендейл (англ. Glendale) – північне передмістя Лос-Анджелеса.

42

Драґ-стор – винятково американська реалія: магазин аптекарських, господарських і продовольчих товарів з баром.

43

Бікс (бікс, біксовка, біксовий більярд, китайський більярд) – вид гри на похилому столі або дошці, по якому куля після удару збігає назад. Верхня дошка (скат) утикана паралельно-косими рядами шпильок. Невеликі кульки котяться киями по одному з двох жолобків, розташованих по обидва боки столу; після удару куля, збігаючи назад, потрапляє в розташовані по схилу лунки, пронумеровані залежно від числа очок.

44

Прототипом Свонсона був відомий актор-ковбой Гаррі Керрі (1878–1947), зірка німого кіно, який успішно перейшов в століття звукового кіно і в 1940 році номінувався на «Оскар» в категорії «Кращий актор другого плану».

45

Томас Едвін Мікс (1880–1940) – американський актор вестернів епохи німого кіно.

46

Вільям Саррей Гарт (1864–1946) – американський сценарист, режисер, актор німого кіно, зірка вестернів.

47

«Come! Come! I love you only» – перший рядок солдатської пісні «Мій герой», занотований у збірці «Songs Of The Soldiers And Sailors U. S. Official U. S. Forces Songbook» (1917).

48

Ім’я Розмарі пов’язане з рослиною розмарину, яка грала важливу роль в міфологіях різних народів, зокрема в Середньовіччі розмарин використовувався в обряді вигнання диявола.

49

Вільям Пенн Адайр Роджерс (1879–1935) – американський ковбой, авіатор, дотепник, соціальний коментатор і актор кіно, був занесений до Книги рекордів Гіннесса як людина, здатна одночасно кидати три лассо: одне – навколо шиї коня, друге – навколо вершника і третє – навколо ніг коня. За своє життя здійснив три навколосвітні подорожі, знявся в 71 фільмі, написав понад 4000 газетних статей. До середини 1930-х років Роджерс мав величезну популярність в американському суспільстві і був найбільш високооплачуваним актором Голлівуду. Загинув у 1935 році в авіакатастрофі на Алясці.

50

Борвіц – значуще ім’я: від англ. bore – зануда та wits – розум, дотепність; тупоумство. Прототипом був продюсер Джозеф Лео Манкевич (1909–1993), з яким Фіцджеральд працював над фільмом «Три товариші».

51

Вид офісного телефонного апарата голосного зв’язку без слухавки.

52

Міннесота – штат на півночі Середнього Заходу США з континентальним кліматом, для якого характерні великі перепади температур з холодною зимою та теплим літом. У Міннесоті можна спостерігати такі погодні явища, як дощ, сніг, хуртовини, грози, град, торнадо та сильні пориви вітру.

53

Шива – один із трійці головних богів в індуїзмі, поряд з Брахмою та Вішну.

54

Алюзія на картину Ораса Верне «Прощання Наполеона зі своєю гвардією у Фонтенбло 20 квітня 1814». Стара гвардія – французький елітний підрозділ Імператорської гвардії періоду наполеонівських воєн. Серед умов до прийому, як мінімум, 10 років служби, нагороди за хоробрість та зріст не менше 176 см.

55

11 березня 1933 року об 01.54 у штаті Каліфорнія в районі Лонг-Біч стався землетрус силою 6,3 бала за шкалою Ріхтера.

56

Волл-стрит (Wall Street) – назва невеликої вузької вулиці в нижній частині Мангеттена в місті Нью-Йорк, яка вважається історичним центром фінансового району Нью-Йорка, позаяк на ній розташована Нью-Йоркська фондова біржа.

57

Баллігеґан – сільська община в графстві Карлоу на півдні Ірландії.

58

Парез – ослаблення довільних рухів, неповний параліч якого-небудь м’яза чи групи м’язів.

59

Пропуск у автора.

60

Йдеться про «Кіновиробничий кодекс» (також відомий як «Кодекс Гейза», за ім’ям головного цензора Голлівуду того часу Віла Гейза) – серію моральних цензурних директив, які регулювали кіновиробництво більшості американських кінокартин, що випускалися великими студіями з 1930-го по 1968 рік. Кодекс був прийнятий п’ятьма основними голлівудськими студіями як міра самообмеження, адже за відсутності кодексу фільми в кінці 1920-х і на початку 1930-х містили сексуальний підтекст, змішані шлюби, ненормативну лексику, незаконне вживання наркотиків, безладні стосунки, проституцію, насильство тощо. Хоча кодекс ухвалено в 1930-му, проте до 1 липня 1934 року він був необов’язковим.

61

Лонг-Біч найбільше постраждав під час землетрусу 1933 року. За офіційними даними кількість загиблих під час землетрусу склала 120 осіб.

62

Проходить все. Одне мистецтвоТворити здатне назавжди (фр.).(Рядки з вірша французького поета Теофіля Ґотьє (1811–1872) «Мистецтво»).

63

Shevvi (просторіччя) – шевроле.

64

Дайм (англ. dime) – монетка коштом у 10 центів або одну десяту долара США.

65

Нікель – монетка в п’ять центів. Виготовляється зі сплаву міді та нікелю, звідси й назва.

66

На зорі кінематографа вхід в кінотеатр мережі «Нікелодеон» коштував 1 нікель – 5 центів.

67

Постановник комедійних трюків.

68

Кістоунські часи – часи кіностудії «Keystone Pictures Studio» – однієї з перших кіностудій, яку було засновано в 1912 році Маком Сенетом. Студію, мабуть, найкраще пам’ятають за часів його керівництва (1912–1917), коли він знімав фарсові комедії і, зокрема, створив «Кістоунських копів» і «Красунь Сенета у купальниках». Саме в цій студії розпочинав свою кар’єру Чарлі Чаплін.

69

Необхідність пояснення викликана тим, що в американській версії англійської мови номер у цирку позначається словом routine, у той час як у британській версії – словом act.

70

Джордж Джесел (1898–1981) – американський актор, співак, автор пісень та шоумен; постійно запрошувався ведучим на офіційні церемонії, за що отримав прізвисько «Генерального тостмейстера США».

71

Гетісбурзька промова (англ. Gettysburg Address) – виступ 19 листопада 1863 року президента США Авраама Лінкольна на церемонії відкриття Національного кладовища в Гетісбурзі, де 1–3 липня 1863 року відбулася найкровопролитніша битва Громадянської війни в США. Це – одна з найвідоміших промов в американській історії.