Полная версия
Історія чемпіонатів Європи з футболу
Не менш напружено склалося і двоматчеве протистояння збірної СРСР з північними ірландцями. У першому матчі в Москві «на боротьбу з Бестом» був мобілізований Реваз Дзодзуашвілі, якого постійно страхував капітан збірної Шестерньов. І навіть незважаючи на це, перемогти радянській команді вдалося лише завдяки надзусиллям воротаря Рудакова та реалізованому Мунтяном під кінець першого тайму пенальті, призначеного за порушення Шевченку. У матчі-відповіді в Белфасті було все зовсім туго: навіть без травмованого Беста збірна Північної Ірландії повністю контролювала гру і без особливих зусиль відкрила рахунок на 13-й хвилині. Гол рикошетом від повернутого до збірної напередодні Бишовця і відчайдушна гра захисту – ось фактори, що дозволили радянській команді вивезти з Британських островів хоча б очко.
А за два тижні після протистояння в Белфасті відбулася так звана «битва при Севільї» – матч, який, в принципі, і вирішив долю путівки у чвертьфінал ЄВРО. Іспанці вийшли на гру з твердим наміром виграти, і перешкодили їм у цьому дві речі: бажання вигравати красиво і Євген Рудаков. Голкіпер київського «Динамо» відбив у тій грі 17 (!) ударів іспанців. Після гри Рудакова в західній пресі стали називати «непробивним», і цілком заслужено.
На жаль, керівники радянського футболу ставилися до народженого в Москві і відігравшого практично всю кар’єру в київському «Динамо» Рудакова не надто прихильно. Він не був обласканий славою «народного улюбленця», як Лев Яшин, не отримував «Золотий м’яч» і не увічнений на «Алеї зірок» російського спорту. Однак семиразовий чемпіон СРСР у командах спочатку Маслова, а потім Лобановського практично сам приніс збірній СРСР срібло ЄВРО-72 і бронзу Мюнхенської Олімпіади. Якщо ж згадувати Кубок володарів кубків і Суперкубок Європи київського «Динамо» 1975 року – не відкидаючи тренерський талант Лобановського і гольове чуття Блохіна – слід врахувати, що в одинадцяти матчах єврокубків «Динамо» (Київ) пропустило всього лише п’ять м’ячів.
Радянська ж команда після нульової нічиєї в Іспанії стала недосяжна для суперників. Іспанці в серцях відважили сім м’ячів кіпріотам на їхньому полі, а ось в останньому матчі групи мало не програли північно-ірландцям на їхньому полі – на останніх хвилинах воротар гостей Хосе Ірібар прийняв на себе удар після виходу один на один все того ж невгамовного Беста.
В результаті, іспанці забили у групі найбільше, пропустили найменше, а далі пройшла збірна СРСР.
Всі матчі групи 411 листопада 1970, Севілья. Іспанія – Північна Ірландія 3: 0 (Рексач 39ʹ, «Піррі» 59ʹ, Луїс 76ʹ).
11 листопада 1970, Нікосія. Кіпр – СРСР 1: 3 (Хараламбус 42ʹ – Колотов 10ʹ, Єврюжихін 16ʹ, Шевченко 50ʹ).
Кіпр: Алківіадіс, «Каттос», Кавазіс, «Фоккіс», Куріс, Н. Хараламбус, Т. Костянтину (Кітреотіс, 83ʹ), Теодору (Марку, 75ʹ), Х. Пападопулос, П. Васіліу, А. Стіліану (к). Тренер – Р. Вуд (Англія).
СРСР: Банніков, Істомін, Шестерньов (к), Капличний, Ловчев, Колотов, Мунтян, Федотов, Шевченко, Копєйкін (Нодія, 70ʹ), Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.
3 лютого 1971, Нікосія. Кіпр – Північна Ірландія 0: 3 (Ніколсон 53ʹ, Дуган 55ʹ, Бест 83ʹ – пен.).
21 квітня 1971, Белфаст. Північна Ірландія – Кіпр 5: 0 (Дуган 20ʹ, Бест 44ʹ, 47ʹ, 56ʹ, Ніколсон, 85ʹ).
9 травня 1971, Нікосія. Кіпр–Іспанія 0: 2 (Піррі 2ʹ, Віолета 86ʹ).
30 травня 1971, Москва. СССР–Іспанія 2: 1 (Колотов 79ʹ, Шевченко 83ʹ – Рексач 88ʹ).
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Зиков, Капличний, Сабо, Колотов, Мунтян (Федотов, 57), Банішевський (Нодія, 46ʹ), Шевченко, Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.
Іспанія: Ірібар, Соль («Антон», 65ʹ), «Гальєго», Беніто, «Тоното», Віолета (Лора, 62ʹ), Рексач, Кларамунт, Амансіо (к), Уріарте, Чуррука. Тренер – Л. Кубала.
7 червня 1971, Москва. СССР – Кіпр 6: 1 (Федотов 4ʹ, 86ʹ, Єврюжихін 23ʹ, 38ʹ, Колотов 59ʹ, Банішевський 85ʹ – Михайло 75ʹ). На 32-й хвилині Банішевський не реалізував пенальті (мимо).
СРСР: Банніков (Рудаков, 46ʹ), Істомін, Шестерньов (к), Капличний, Зиков, Колотов, Мунтян, Банішевський, Федотов, Шевченко, Єврюжихін (Хмельницький, 64ʹ). Тренер – В. Ніколаєв.
Кіпр: Варнава, Г. Михайло, Кавазіс, «Фоккіс», Калліс, Костянтину, С. Михайло, П. Васіліу, А. Костянтину, Марку, З. Кандзілеріс (Папеттас, 74ʹ), А. Стіліану (к) (Теодору, 46ʹ). Тренер – Р. Вуд (Англія).
22 вересня 1971, Москва. СССР – Північна Ірландія 1: 0 (Мунтян, 43ʹ – пен.).
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Зиков, Хурцилава, Мунтян, Колотов, Федотов, Шевченко (Іштоян, 74ʹ), Долматов, Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.
Північна Ірландія: Макфол, Крейг (Б. Хамилтон, 70ʹ), Нельсон, Ніколсон, Хантер, О’Кейн, Хеган, Клементс, Дуган (к), Т. Ніл, Бест. Тренер – Т. Ніл.
13 жовтня 1971, Белфаст. Північна Ірландія – СРСР 1: 1 (Ніколсон 13ʹ – Бишовець 32ʹ).
Північна Ірландія: Дженнінгс, Райс, Нельсон, Ніколсон, Хантер, О’Кейн, Б. Хамільтон (М. Х. М. О’Нілл, 65ʹ), Клементс, Дуган (к) (Кассіді, 46ʹ), Т. Ніл, Макморді. Тренер – Т. Ніл.
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Ловчев, Хурцилава, Коньков, Кисельов, Долматов, Колотов, Бишовець, Шевченко (Іштоян, 60ʹ) Тренер – В. Ніколаєв.
27 жовтня 1971, Севілья. Іспанія – СРСР 0: 0.
Іспанія: Рейна, Соль, «Гальєга», «Антон» (Марсіал, 76ʹ), «Тононо», Лора, Кларамунт, Амансіо (к), «Кіно», «Кіні», Чуррука. Тренер – Л. Кубала.
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Істомін, Хурцилава, Колотов, Мунтян, Долматов, Федотов (Кисельов, 83ʹ), Бишовець, Іштоян (Шевченко, 62ʹ). Тренер – В. Ніколаєв.
24 листопада 1971, Гранада. Іспанія – Кіпр 7: 0 («Піррі» 8ʹ, 47ʹ – пен., «Кіно» 15ʹ, 23ʹ, Агілар 63ʹ, Лора 66ʹ, «Чечу» Роха 75ʹ).
16 лютого 1972. Халл (Англія). Північна Ірландія–Іспанія 1: 1 (Морган 72ʹ – «Чечу» Роха 41ʹ).
Підсумкова таблиця групи 4
Група 5. На домашній чемпіонат – по головах колишніх грандів
При жеребкуванні п’ята група вважалася найбільш рівною – у ній зібралися ще десять років тому грізні данці з португальцями, майбутні господарі першості – бельгійці і традиційно авторитетна футбольна збірна Шотландії.
Несподівано для багатьох саме бельгійці виявилися сильнішими за всіх. Причому всі питання про переможця були зняті представниками Бенілюксу ще в чотирьох стартових матчах, в яких підопічні Раймонда Гуталса виграли із загальним рахунком 10: 1.
Слід визнати, що на руку бельгійцям зіграли і жорстокі розбірки Португалії та Шотландії між собою, що не дозволили як одним, так й іншим змагатися з чорно-жовто-червоними, які все далі тікали у очковий відрив. Але навіть незважаючи на втрати, Португалія Еусебіо могла вирішити ситуацію в групі на свою користь – для цього останній матч у себе вдома португальці мали виграти з різницею в три або більше м’ячів. Гра ж на «Да Луш» у Лісабоні проходила за сценарієм гостей. Єдиний м’яч Фернандо Переш забив на останній хвилині, та й той – з пенальті. До цього моменту португальці програвали 0: 1 і позбулися всіх шансів пробитися в наступний етап.
Сьогодні важко вгадати – чи ж то бельгійці було так надихнулися перспективою зіграти на домашньому ЄВРО, чи можливо в країні виросло покоління непоганих гравців, але факт залишається фактом: команда Гуталса зразка 1971–1972 років стала першою ластівкою серед бельгійських збірних, які в подальшому 15 років поспіль виходили у фінальні частини всіх без винятку чемпіонатів світу та Європи, а в 1980-му грали навіть у фіналі ЄВРО.
Фахівці відзначають, що такий злет країни, футболісти якої ні до, ні після гучних футбольних успіхів не мали, пов’язаний з переходом від аматорського до професійного футболу. Однак, перший турнір серед професійних команд в Бельгії датується 1972–1973 роками, в той час як вже взимку 1970–1971 збірна Бельгії всуху обіграла послідовно данців, шотландців і португальців.
Всі матчі групи 514 жовтня 1970, Копенгаген. Данія – Португалія 0: 1 (Жоау Жасінту 42ʹ).
11 листопада 1970, Глазго. Шотландія – Данія 1: 0 (О’Гер 13ʹ).
25 листопада 1970, Брюгге. Бельгія – Данія 2: 0 (Девріндт 18ʹ, 38ʹ).
3 лютого 1971, Льєж. Бельгія – Шотландія 3: 0 (Маккіннон 36ʹ – автогол, Ван Хімст 52ʹ, 84ʹ – пен.).
17 лютого 1971, Брюссель. Бельгія – Португалія 3: 0 (Ламбер 14ʹ, 66ʹ – пен., Денуль 85ʹ).
21 квітня 1971, Лісабон. Португалія – Шотландія 2: 0 (Стантон 22ʹ – автогол, Еусебіо 82ʹ).
12 травня 1971, Порту. Португалія – Данія 5: 0 (Руй Родрігеш 18ʹ, Еусебіо 42ʹ, 88ʹ, Вітор Баптишта 48ʹ, 50ʹ).
26 травня 1971, Копенгаген. Данія – Бельгія 1: 2 (Б’єрре 76ʹ – Девріндт 64ʹ, 74ʹ).
9 червня 1971, Копенгаген. Данія – Шотландія 1: 0 (Лаудруп 43ʹ).
13 жовтня 1971, Глазго. Шотландія – Португалія 2: 1 (О’Гер 23ʹ, Джеммілл 57ʹ – Руй Родрігеш 56ʹ).
10 листопада 1971, Абердін. Шотландія – Бельгія 1: 0 (О’Гер 6ʹ).
21 листопада 1971, Лісабон. Португалія – Бельгія 1: 1 (Переш 90ʹ – (пен.) – Ламбер 60ʹ).
Підсумкова таблиця групи 5
Група 6. Чемпіон проходить без проблем
Ось хто дійсно не мав ані найменших проблем з суперниками на попередній стадії турніру, так це діючі чемпіони Європи італійці. У суперники їм сліпий жереб відправив Швецію, Австрію та Ірландію.
Ірландці протягом усього відбірного циклу показали себе командою нестабільною – вкрай активна і непоступлива вдома (нічия зі шведами і мінімальна поразка від італійців), ця команда на виїзді являла собою легку здобич для будь-якого суперника.
Далеко не такими швидкими і підготовленими виглядали шведи, які щойно перейшли в 70-х роках на «британську» силову манеру гри, так відразу і забули про успіхи на світових та європейських першостях.
Реальну конкуренцію італійцям могли скласти хіба що австрійці, які наколотили найбільше м’ячів в групі. Та ось невдача – їм весь час чогось та не вистачало саме в принципових протистояннях з італійцями. У першому матчі у себе вдома вони дали справжній бій: пропустивши м’яча в середині першого тайму, тут же зрівняли рахунок, а пропустивши другий м’яч, взяли ворота Дзоффа в облогу і не давали обороні чемпіонів Європи (і, на хвилиночку, віце-чемпіонів світу!) продихнути весь другий тайм. Та ось біда – отримавши право на пенальті за п’ять хвилин до кінця зустрічі, Еттмайер не зміг його реалізувати.
У відчаї австрійці відігралися на одному з лідерів «Скуадри адзурри» – Луїджі Ріві, зламавши йому ногу. Саме цей матч став початком кінця кар’єри кращого бомбардира італійської збірної за всю її історію, та й самої збірної Італії. Наступного разу вона блисне на Чемпіонатах Європи лише у 1988-му, де дійде до півфіналу і буде просто принижена збірною СРСР під керівництвом Лобановського.
У матчі-відповіді в Італії Ріва повернеться в склад, і хоча не заб’є австрійцям, проте допоможе своїй збірній досягти необхідного результату. Таким стане нічия 2: 2 – надію на перемогу австріяків, що лідирували по ходу гри, перекреслить гол Джанкарло Де Сісті за 15 хвилин до кінця гри.
Всі матчі групи 614 жовтня 1970, Дублін. Ірландія – Швеція 1: 1 (Керролл 43ʹ – (пен.) – Брзукопіл 61ʹ).
28 жовтня 1970, Стокгольм. Швеція – Ірландія 1: 0 (Турессон 74ʹ).
31 жовтня 1970, Відень. Австрія–Італія 1: 2 (Парітц 29ʹ – Де Сісті 27ʹ, Маццола 34ʹ).
8 грудня 1970, Флоренція. Італія–Ірландія 3: 0 (Де Сісті 22ʹ – (пен.), Бонісенья 42ʹ, Праті 84ʹ).
10 травня 1971, Дублін. Ірландія–Італія 1: 2 (Конвей 23ʹ – Бонісенья 15ʹ, Праті 59ʹ).
26 травня 1971, Стокгольм. Швеція – Австрія 1: 0 (Ульссон 68ʹ).
30 травня 1971, Дублін. Ірландія – Австрія 1: 4 (Роджерс 48ʹ – (пен.) – Шмідраднер 3ʹ – пен., Кодат 12ʹ, Данн 30ʹ – автогол, Старек 71ʹ).
9 червня 1971, Стокгольм. Швеція–Італія 0: 0.
5 вересня 1971, Відень. Австрія – Швеція 1: 0 (Штерінг 23ʹ).
9 жовтня 1971, Мілан. Італія – Швеція 3: 0 (Ріва 3ʹ, 83ʹ, Бонісенья 41ʹ).
10 жовтня 1971, Лінц. Австрія–Ірландія 6: 0 (Яра 12ʹ, 85ʹ, Піркнер 41ʹ, Парітц 45ʹ – (пен.), 51ʹ, 89ʹ).
20 листопада 1971, Рим. Італія – Австрія 2: 2 (Праті 10ʹ, Де Сісті 75ʹ – Яра 36ʹ, Зара 59ʹ).
Підсумкова таблиця групи 6
Група 7. Югослави – кращі серед рівних
Інтригу в цій групі підтримували східні німці і Йохан Кройф – один за всю Голландію. На момент жеребкування югослави, хоч і були найбільш титулованою командою, не вважалися безумовними фаворитами. Так ось феєричної переможної гри від них у відбірковому циклі вболівальники так і не побачили. Що не завадило збірній СФРЮ вийти до чвертьфіналу в четвертій першщості поспіль.
Збірні НДР та Нідерландів зійшлися у відбірковій групі вдруге поспіль. Чотири роки тому, як ви пам’ятаєте, саме східні німці «відчепили» команду Країни тюльпанів від погоні за Угорщиною, яка здобула путівку до чвертьфіналу. Цей розіграш став практично точним повторенням відбору на ЄВРО-1968, з тою лишень різницею, що з групи вийшли югослави.
Нідерланди не змогли обіграти югославів вдома, після чого ті домоглися легкої перемоги в Люксембурзі й стали чекати розвитку подій. Голландці ж без Кройфа нічого не змогли вдіяти з командою НДР в гостях, де програли, не забивши жодного м’яча.
Весь цей час лідер збірної і амстердамського «Аякса» «набивав собі ціну»: то був не згоден з тренерськими моделями тренера збірної Франтішека Фадронка, то вимагав від Нідерландської федерації футболу оплати особистої медичної страховки… Відбір на ЄВРО-72 для Кройфа став феноменальним: він взяв участь лише в трьох матчах, забивши в них п’ять голів (всі у ворота Люксембурга), але так і не став кращим бомбардиром відбіркового циклу. Хто завадив йому в цьому, якщо ви не здогадалися, – довідаєтесь на наступній сторінці. Поки ж саме Кройфа назвуть в Нідерландах головним винуватцем непотрапляння на європейський чемпіонат – перед ключовим для команди матчем він «прихворів» і в Югославію не поїхав. Голландці знову програли «всуху» і позбулися всіх шансів на проходження до чвертьфіналу.
Не скористалися «пробуксовками» збірної Югославії і німці: в очній зустрічі в Белграді вони задовольнялися нульовою нічиєю, яка забезпечувала югославам комфортний відрив у два очки. Команда Югославії так «розслабилася», що в заключній грі вдома з Люксембургом так і не відкрила рахунок. Кращі часи збірної НДР, в тому числі і олімпійське чемпіонство, були ще попереду.
Люксембуржці, втім, отримали своє від Голландії, яка стала в підсумку найрезультативнішою командою відбіркового циклу.
Слід зазначити, що через два роки на Чемпіонаті світу три команди з цієї відбірної групи вийдуть до чвертьфіналу, а на наступному ЄВРО – дві з них зійдуться в матчі за бронзові нагороди. Так що група, скажімо відверто, була досить сільною. Югослави просто виявилися сильнішими за решту.
Всі матчі групи 711 жовтня 1970, Роттердам. Голландія – Югославія 1: 1 (Ісраель 50ʹ – (пен.) – Джаїч 18ʹ).
14 жовтня 1970, Люксембург. Люксембург – Югославія 0: 2 (Букал 44ʹ, 64ʹ).
11 листопада 1970, Дрезден. НДР – Голландія 1: 0 (Дукка 56ʹ).
15 листопада 1970, Люксембург. Люксембург – НДР 0: 5 (Фогель 21ʹ, Крайше 29ʹ, 36ʹ, 39ʹ, 78ʹ).
24 лютого 1971, Роттердам. Голландія – Люксембург 6: 0 (Ліппенс 27ʹ, Кейзер 53ʹ, 80ʹ, Кройф 59ʹ, 70ʹ, Суурбір 83ʹ).
4 квітня 1971, Спліт. Югославія – Голландія 2: 0 (Єркович 8ʹ, Джаїч 84ʹ).
24 квітня 1971, Гера. НДР – Люксембург 2: 1 (Крайше 31ʹ, Френцель 88ʹ – Дюсьє 90ʹ).
9 травня 1971, Лейпциг. НДР – Югославія 1: 2 (Леве 70ʹ – Філіпович 11ʹ, Джаїч 19ʹ).
10 жовтня 1971, Роттердам. Голландія – НДР 3: 2 (Хулсхофф 25ʹ, Кейзер 52ʹ, 63ʹ – Фогель 10ʹ, 82ʹ).
16 жовтня 1971, Белград. Югославія – НДР 0: 0.
27 жовтня 1971, Тітоград. Югославія – Люксембург 0: 0.
17 листопада 1971, Ейндховен. Голландія – Люксембург 8: 0 (Кройф 3ʹ, 16ʹ, 60ʹ, Кейзер 6ʹ, Палплатц 17ʹ, Хулсхофф 37ʹ, Хукема 52ʹ, Ісраель 83ʹ).
Підсумкова таблиця групи 7
Група 8. Німці довго запрягають…
Збірна ФРН, відома всьому світу як «непереможна машина» Гельмута Шона, отримала в ході жеребкування, напевно, найлегшу групу: турки з албанцями вважалися завидними постачальниками очок для провідних збірних, в той час як зараховувати до грандів збірну Польщі також було б перебільшенням. До початку 70-х у першій збірній лише дебютували пізніше видатні Жмуда, Лято і Шармах, а один Любанський, хоч і був зіркою першої величини, і вирішував іноді одноосібно долю цілого матчу, все ж не був в силах витягнути посередню команду на Чемпіонат Європи. І нехай не сприймуть за образу поляки, але їхня збірна у цьому відбірковому циклі навіть поруч не стояла з німцями, які переживали свій «золотий період».
Слід визнати, що як часто трапляється з фаворитом, збірна Західної Німеччини стартувала не те щоб не феєрично, а зовсім навіть мляво. У першому матчі вдома проти турків команду врятував від поразки гол Гердта Мюллера з пенальті. Другу гру – в Албанії – німці практично повністю «відстояли», хоча Мюллер встиг відзначитися і тут, забивши єдиний переможний м’яч.
Переоцінити внесок нападника в успіхи збірної ФРН зразка початку 70-х взагалі складно. Мюллер – феноменальний футболіст, який забивав за збірну більше м’яча за гру (68 голів в 62 матчах). Таким здобутком не можуть похвалитися ані Кройф, ані Пеле, ані Марадона. Фактично самостійно Мюллер привів збірну ФРН у півфінал ЧС-1970, забезпечив чемпіонство на ЧС-1974 і ЄВРО-72. Якщо додати, що і в 70-му, і в 72-му Мюллер був кращим бомбардиром першості, забивши більше половини м’ячів своєї команди, переоцінити його вклад у загальний успіх німців взагалі складно.
При цьому самі німці жартували, що Мюллер – пародія на футболіста, називаючи його ласкаво Kleines dickes Müller («Маленьке товсте Мюллер»). Вся справа в тому, що Мюллер був невисоким, приземистим, щільно збитим гравцем, не схожим на швидкого бігуна. Однак він умів надзвичайно швидко прискорюватися на невеликі відстані, відмінно грав головою і мав феноменальне гольове чуття. Він вміло використовував свої короткі ноги і низький центр тяжіння, щоб різко розвернутися і прискоритися, при цьому його суперники падали при таких маневрах.
У відборі на ЄВРО-72 в Бельгію Мюллер забив шість м’ячів з 10 командних, зігравши в п’яти матчах.
Поляки ж позбулися всіх шансів на путівку в чвертьфінал, програвши спочатку вдома німцям, а потім і в гостях збірній Туреччини.
Всі матчі групи 814 жовтня 1970, Хожув. Польща – Албанія 3: 0 (Гадоха 18ʹ, Любанський 84ʹ, Шолтисік 90ʹ).
17 жовтня 1970, Кельн. ФРН – Туреччина 1: 1 (Г. Мюллер 36ʹ – (пен.) – Камюран 16ʹ).
13 грудня 1970, Стамбул. Туреччина – Албанія – 2. 1 (Метін 4ʹ, Джеміль 44ʹ – Зіу 20ʹ).
17 лютого 1971, Тирана. Албанія – ФРН 0: 1 (Г. Мюллер 39ʹ).
25 квітня 1971, Стамбул. Туреччина – ФРН 0: 3 (Г. Мюллер 42ʹ, 47ʹ, Коппель 72ʹ).
12 травня 1971, Тирана. Албанія – Польща 1: 1 (Жега 33ʹ – Банась 6ʹ).
12 червня 1971, Карлсруе. ФРН – Албанія 2: 0 (Нетцер 17ʹ, Грабовські 45ʹ).
22 вересня 1971, Краків. Польща – Туреччина 5: 1 (Буля 32ʹ, Любанський 62ʹ, 73ʹ, 90ʹ, Гадоха 68ʹ – Ніхат 83ʹ).
10 жовтня 1971, Варшава. Польща – ФРН 1: 3 (Гадоха 26ʹ – Г. Мюллер 28ʹ, 64ʹ, Грабовскі 70ʹ).
17 листопада 1971, Гамбург. ФРН – Польща 0: 0.
14 листопада 1971, Тирана. Албанія – Туреччина 3: 0 (Пернаска 22ʹ, 55ʹ, Пано 60ʹ).
5 грудня 1971, Ізмір. Туреччина – Польща 1: 0 (Джеміль 52ʹ).
Підсумкова таблиця групи 8
Чвертьфінали. Суперники звичні – результати звичайні
Швейцарець Густав Відеркер, для якого ЄВРО-72 стало останнім змаганням у житті, вирішив перетворити жеребкування чвертьфіналу Чемпіонату Європи в яскраве шоу, для чого запросив популярну в ті роки легкоатлетку, феміністку і, звісно, швейцарку Мету Антенен. Саме ця стрибунка в довжину звела в чвертьфінальних протистояннях збірні ФРН і Англії, Угорщини та Румунії, СРСР і Югославії, а також Бельгії та Італії. Звичайно, більшість уваги світової преси була прикута саме до першої пари, але і в інших поєдинках боротьба була вкрай напруженою.
Сказати, що німці після фіналу Чемпіонату світу в Англії мали зуб на британців – не сказати нічого. Відлуння тієї ненависті і мстивості чутно ще й зараз, через майже 60 років після пам’ятного матчу на «Уемблі» і голу Джеффрі Херста у ворота команди ФРН, зарахованого Тофіком Бахрамовим. Голу, якого насправді не було. Не дивно, що, набравши оптимальну форму, «непереможна машина» приїхала на Британські острови лише за перемогою.
Німці впевнено заволоділи м’ячем і ігровою перевагою, планомірно витісняючи господарів на свою половину поля. Найкращим у складі гостей був їхній плеймейкер Гюнтер Нетцер, який раз за разом залишав не при справах потужних захисників британців, закидаючи м’яча на хід Мюллеру і Хеннесу. Саме «ульмський самородок» (уродженець Ульма Хенесс в 20 років зіграв перший матч за головну збірну ФРН якраз на «Уемблі») і відзначився під завісу першого тайму, проштовхнувши м’яч під воротарем.
Англійці накрутили темп і вирівняли гру. Ближче до кінця матчу їм навіть вдалося зрівняти рахунок. Однак німецька команда виявилася більш наполегливою і зберегла більше сил на кінцівку: в останні 10 хвилин двічі м’яч опинився у воротах «непробивного» Гордона Бенкса. Фінальну крапку в матчі поставив Герд Мюллер, який учинив слаломний прохід крізь англійську оборону.
Англійці були не просто переможені, а принижені на своєму полі. Такої прочуханки господарям на Британських островах ще не задавав ніхто з часів збірної Угорщини 50-х років. Не дивно, що матч-відповідь у Німеччині перетворився на порожню формальність – німці берегли сили і на рожен не лізли, а англійці просто не вірили, що збірну ФРН можна перемогти на її полі з великим рахунком.
Югослави, очевидно, за прикладом своїх радянських колег, підійшли до матчів чвертьфіналу з новим тренером. Ним став 40-річний Вуядін Бошков. На той момент «професор» ще не об’їздив півсвіту, а лише подавав надії. Його завданням було мобілізувати кращі сили югославського чемпіонату на перемогу на ЄВРО. Однак, імпульсивний характер і сербський шовінізм призвели до плачевного результату: при Бошкові досить сильна збірна СФРЮ, маючи у складі таку зірку, як Драган Джаїч, перемогла лише в трьох матчах з восьми. У результаті, посеред відбору на Чемпіонат світу 1974 року Бошков буде звільнений з поста головного тренера збірної і повернеться на нього ненадовго лише після розпаду федеративної Югославії у 1999-му.
Матч у Белграді запам’ятався глухими оборонними редутами радянської збірної та плювками Бошкова, мовляв, «самі не грають і нам не дають». Дійсно, незважаючи на постійні експерименти зі складом, тренерам радянської команди ніяк не вдавалося підвищити її результативність. Не допомогли і залучені напередодні чвертьфіналу московський динамівець Анатолій Байдачний та Едуард Козинкевич з львівських «Карпат». Та й де їм було проявити себе, якщо 80 % часу гра йшла на половині збірної СРСР, де п’ятеро захисників і воротар Рудаков відбивалися від атак Джаїча і компанії! Після безгольової нічиєї Рудаков не витримав і сказав: «Такі матчі – одна мука».
Відмучившись в гостях, вдома збірна СРСР показала зовсім іншу гру. Сприяв цьому й огидний командний стан югославів, які вийшли на матч приреченими і без віри в перемогу. Весь перший тайм пройшов в атаках господарів, які бадьоро тринькали моменти, і відчайдушних дискусіях між захисниками і півзахисниками гостей, які так і не могли з’ясувати, хто ж куди дивився, і чий підопічний виявився проти порожніх воріт. Хіба що центральний захисник Мірко Павлович «рубався за всіх», але і він був безсилий, коли після перерви киянин Колотов дальнім ударом обвів воротаря і відкрив рахунок. Після цього югослави знітилися, а розкуті радянські футболісти забили ще два м’ячі. Відзначилися нападник «Нефтчі» Банішевський та львів’янин Козинкевич.
Варто відзначити, що таким чином збірна СРСР завоювала путівку на фінальний турнір ЄВРО вчетверте поспіль з чотирьох розіграшів – вищий результат на той час серед всіх європейських збірних.
Справжньою сагою називали футбольні фахівці протистояння збірних Угорщини та Румунії. 240 хвилин безкомпромісної боротьби, в якій віддати перевагу більш титулованим угорцям було складно – в першому матчі вдома вони могли і програти, будь точніше з останнім ударом Ангел Іорданеску за шість хвилин до фінального свистка. А ось в Румунії угорці надто вже рано повірили у свою перемогу – весь матч ведучи в рахунку і не реалізувавши пенальті на останній хвилині першого тайму (Кочиш не зміг переграти воротаря), гості не втримали Нягу, який подарував третій додатковий матч перегравання за 9 хвилин до фінального свистка.
