Полная версия
Легенди і міфи Стародавньої Греції
Примітки
1
Крон – всепоглинаючий час (хронос – час).
2
Зевс – римський Юпітер. Картину життя богів на Олімпі дано за творами Гомера «Іліадою» та «Одіссеєю», які прославляють родоплемінну аристократію і басилевсів, що її очолювали, як найкращих людей, які стоять набагато вище від усієї маси населення. Боги Олімпу відрізняються від аристократії і басилевсів тільки тим, що вони безсмертні, могутні і можуть творити чудеса. Бог Зевс – той же басилевс, що править, спираючись на аристократію богів, усією землею і небом. Посейдон – такий же ідеалізований басилевс, як Зевс. Він править морем, оточений аристократією морських богів. Отже, серед богів, як і серед людей, ми бачимо басилевсів, які правили кожен своєю сферою. Зевс править небом і землею, Посейдон – морем, а Аїд – підземним царством.
3
Богиня жертовного вогню і вогню родинного вогнища, покровителька міст і держави. В Римі згодом з Гестією була ототожнена Веста, богиня родинного вогнища.
4
Велика богиня родючості землі, яка дає ріст усьому, що росте на землі, дає родючість нивам, благословляє працю землероба. Римляни назвали богиню Деметру ім’ям своєї стародавньої богині родючої ниви, Церери. Міф про Деметру див. нижче.
5
У римлян їм відповідали Юнона, Плутон і Нептун.
6
Півбоги, охоронці і захисники Зевса. Пізніше куретами називали на Криті жерців Зевса і Реї.
7
У римлян їм відповідали: Гера – Юнона, Артеміда – Діана, Афродіта – Венера та Афіна – Мінерва.
8
У римлян – Вулкан.
9
У римлян – грації.
10
Богиня справедливості.
11
У римлян – парки.
12
У римлян – Фортуна.
13
Греки твердили, що всю землю кругом обтікає потік, який котить свої води у вічному вирі.
14
Стародавні греки уявляли собі царство Аїда, царство душ померлих, похмурим і страшним, а «загробне життя» – лихом. Недаром тінь Ахілла, викликана Одіссеєм з підземного царства, говорить, що краще бути батраком на землі, ніж царем у царстві Аїда.
15
Звідси вислів: «кануло в Лету», тобто забуто назавжди.
16
Асфодел – дикий тюльпан блідо-жовтого кольору.
17
Інакше – Цербер.
18
Потворні собаки підземного царства Аїда, з берегів підземної ріки Стіксу.
19
Підземні боги втілювали, головним чином, грізні сили природи; вони багато старші богів олімпійців. У народних віруваннях вони відігравали більшу роль.
20
Гера (у римлян Юнона) – богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця матері під час пологів; особливо шанована була в Спарті, Коринфі, Олімпії і в Аргосі, де був її знаменитий храм. У міфах про Геру відбилося і становище жінки в Греції. Як грецька жінка не була рівноправною з чоловіком і в значній мірі підкорялась чоловікові, так і Гера підкоряється своєму чоловікові Зевсу. В культі Гери збереглися сліди тотемізму; ми маємо відомості, що її іноді зображали, наприклад, з головою коня. Вже це вказує на те, що Гера – одна з найдавніших богинь Греції.
21
Стоокий Аргус – уособлення зоряного неба.
22
Аполлон – один з найдавніших богів Греції. В його культі яскраво збереглися сліди тотемізму, так, наприклад, в Аркадії поклонялися Аполлону, зображеному у вигляді барана. Спочатку Аполлон був богом, який охороняв стада. Поступово він дедалі більше ставав богом світла. Пізніше його стали вважати покровителем переселенців, покровителем засновуваних грецьких колоній, а потім покровителем мистецтва, поезії та музики. Тому і в Москві, на Великому академічному театрі стоїть статуя Аполлона з лірою в руках, який їде на колісниці, запряженій четвериком коней. Крім того, Аполлон був богом, що провіщає майбутнє. В усьому стародавньому світі славилось його святилище в Дельфах, де жриця-піфія давала провіщення. Провіщення ці, звичайно, складали жерці, які добре знали все, що робилося в Греції, і складали їх так, що їх можна було тлумачити по-різному. Відоме було за стародавніх часів провіщення, дане в Дельфах цареві Лідії, Крезу, під час його війни з Персією. Йому було сказано: «Якщо ти перейдеш ріку Галіс, то погубиш велике царство», але яке царство, своє чи перське, цього не було сказано.
23
Гора на острові Делос.
24
Старогрецький струнний музичний інструмент, подібний до ліри.
25
Місто на березі Коринфської затоки, що було гаванню для Дельф.
26
Край на сході Північної Греції.
27
Богиня пам’яті.
28
Найвищі гори в Греції, на узбережжі Егейського моря, у Фессалії.
29
Тобто той, що грає на кіфарі.
30
Місто на північно-західному узбережжі Арголіди – області у центрі Пелопоннесу.
31
Артеміда (у римлян Діана) – одна з найдавніших богинь Греції. Як можна гадати, Артеміда – богиня-мисливиця – спочатку була покровителькою тварин, як свійських, так і диких. Сама Артеміда в найдавніші часи зображалась іноді у вигляді тварини, наприклад ведмедиці. Так зображалась Артеміда Брауронська в Аттиці, недалеко від Афін. Потім Артеміда стає богинею-охоронницею матері під час народження дитини, даючи благополучні пологи. Як сестра Аполлона, бога світла, вона вважалася також богинею місяця і ототожнювалася з богинею Селеною. Культ Артеміди – один з поширених у Греції. Знаменитий був її храм у місті Ефесі (Артеміда Ефеська).
32
Долина в Беотії з однойменним джерелом, від якого через усю долину протікав струмок.
33
Афіна (у римлян Мінерва) – одна з найбільш шанованих богинь Греції; відігравала велику роль у грецькому народному епосі. Афіна – охоронниця міст. В гомерівській Трої була статуя Афіни, яка ніби впала з неба, так званий паладіум: вважалося, що вона охороняє Трою. З ростом грецької культури Афіна стала також і покровителькою науки.
34
Держава в Малій Азії, розгромлена персами в VI ст. до н. е.
35
Сцена суперечки Афіни з Посейдоном була зображена на фронтоні храму Парфенона в Афінах відомим грецьким скульптором Фідієм (V ст. до н. е.); в дуже пошкодженому вигляді фронтон зберігся до нашого часу.
36
Гермес(у римлян Меркурій) – один з найдавніших богів Греції; спочатку був богом-покровителем отар, його зображали іноді з бараном на руках. У гомерівському епосі Гермес насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда. Гермес – покровитель мандрівників; з розвитком торгівлі Гермес стає богом-покровителем торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства. Крім того, Гермес – покровитель юнацтва, атлетів, бог гімнастики; його статуї ставилися в палестрах і гімнасіях – закладах, де навчали боротьби, кулачного бою, метання диска, бігу, стрибків і т. д. Після завоювання Александром Македонським усієї Перської держави (кінець IV ст. до н. е.), коли в Азії і Єгипті виникають грецькі держави, Гермес ототожнюється з єгипетським богом науки і магії Тотом і стає також богом магії і астрології (тобто ворожіння по зірках); його починають називати богом Гермесом тричі найвеличнішим.
37
Область у центральній частині Пелопоннесу.
38
Кам’яні стовпи, зверху яких вирізьблювалася голова Гермеса.
39
Край у Середній Греції з головним містом Фівами.
40
Музичний духовий інструмент, що складається із семи різної довжини очеретяних дудочок, зв’язаних одна з одною.
41
В античній Греції існували, переважно при школах, особливі майданчики, оточені часто колонами, на яких навчали фізичних вправ, боротьби, кулачного бою і т. ін. Такі майданчики звалися палестрами.
42
Арес (у римлян Марс) – бог війни, який несе загибель і руїни, старогрецький ідеал хороброго воїна. Він проти інших богів Греції користувався меншою пошаною. Це позначається і в тому, що сам бог Зевс, за словами греків, недолюблює свого сина, Ареса, який весь час заводить чвари, губить людей і радіє, коли під час бою рікою ллється людська кров.
43
У римлян Афродіта – Венера.
44
Ерот – Амур або Купідон.
45
Гіменей – бог шлюбу.
46
Афродіта – спочатку була богинею неба, яка посилає дощ, а також, мабуть, і богинею моря. На Афродіті і її культі дуже позначився східний вплив, головним чином культу фінікійської богині Астарти. Поступово Афродіта стає богинею кохання. Бог кохання Ерот (Амур) – її син.
47
За назвою острова Кіпру Афродіту часто називали Кіпрідою.
48
Гімерот – бог жагучого кохання.
49
Міф про Адоніса й Афродіту греки запозичили у фінікійців. Ім’я Адоніс не грецьке, а фінікійське і означає «пан». Фінікійці ж запозичили цей міф у вавилонян, в яких був міф про богиню кохання Іштар і прекрасного Таммуза – бога, який вмирає і кожної весни воскресає.
50
Гефест (у римлян Вулкан) – спочатку бог вогню; з розвитком ремесел, і особливо ковальського ремесла, стає богом-покровителем металургії тих часів. Особливо шанували Гефеста в Афінах, де ремесла досягли найбільшого в Греції розвитку.
51
Менади – супутниці Діоніса; у перекладі на українську мову менади значить шаленіючі; менади – те ж, що й вакханки.
52
Тирс – палиця, обвита плющем або виноградом, з кедровою шишкою на кінці.
53
Тимпан – ударний музичний інструмент, що мав форму двох бронзових чашок, якими ударяли одну об одну.
54
Деметра(у римлян Церера) – одна з найбільш шановних богинь Греції. Це богиня родючості і землеробства, яку особливо шанували землероби. На честь її повсюдно в Греції справлялись численні свята. Характерно, що в поемах Гомера богиня Деметра як би відсунута на другий план. Це свідчить, що шанувати її як велику богиню греки стали тоді, коли землеробство було їх головним заняттям, а скотарство втратило колишнє значення.
55
Викладено за гомерівським гімном.
56
Долина в області Мегари, на березі Саронічної затоки.
57
Амброзія – їжа богів, яка дає безсмертя.
58
Вважався іноді сином царя Карії, Ефлія, іноді сином Зевса. Можливо, що Ендіміон – стародавній карійський бог сну. Карія – країна в Малій Азії, на узбережжі Середземного моря.
59
Сузір’я Тельця, Кентавра, Скорпіона і Рака.
60
Два сузір’я, що звалися у греків Змія і Жертовник.
61
Кіферон – між Аттикою і Беотією; Гелікон – на південному заході Беотії, Тмол – в Лідії; Іда – у Фрігії, в Малій Азії; Пеліон і Осса – у Фессалії, на узбережжі Егейського моря.
62
Оронт – в Сирії, Алфей – на заході Пелопоннесу, Еврот – у Лаконії; на березі Евроту стояла Спарта.
63
У греків цю назву мали: 1) ріка в Аттиці; 2) ріка на півночі, можливо, Зах. Двіна; 3) ріка По.
64
Діоніс (у римлян Вакх) – бог виноробства, бог вина, в Греції «зайшлий» бог, принесений з Фракії. Свята на честь Діоніса важливі були тим, що з них розвинулись в Афінах театральні вистави. Під час свят в Афінах (великі Діонісії) виступали хори одягнених в козячі шкури співців і виконували особливі гімни – дифірамби; їх починав заспівувач, а хор йому відповідав; спів супроводжувався танцем. З цих дифірамбів створилася трагедія (саме слово можна пояснити як «пісня цапів»). На сільських же святах на честь Діоніса (сільські Діонісії) виконували жартівливі пісні, які теж починав заспівувач; вони також супроводжувались танцями; з них виникла комедія.
65
Місто в Беотії, на березі Капаїдського озера.
66
Гіадами зветься скупчення зірок (зоряна купа) в сузір’ї Оріона, одному з найяскравіших сузір’їв на небі.
67
Фракійське плем’я, що жило по берегах ріки Стрімону (сучасна Струма, або Карасу).
68
Тірренські, або тірсенські, тобто етруські морські розбійники; етруски – народ, що жив у найдавніші часи на заході Італії, в сучасній Тоскані.
69
Країна на північному заході Малої Азії.
70
Ріка в Лідії, що впадає в ріку Герм (сучасна Гедіс).
71
Бог Пан, хоч і був одним з найдавніших богів Греції, в гомерівську епоху і пізніше, аж до II ст. до н. е., мав невелике значення. Вже те, що бог Пан зображався як напівлюдина-напівцап (пережиток тотемізму), вказує на стародавність цього бога. Спочатку Пан – бог лісу, бог пастухів, охоронець стад. Навіть в Аркадії і в Аргосі, де Пана більше шанували, його не включили в число богів-олімпійців. Але поступово бог Пан втрачає свій первісний характер і стає богом-покровителем усієї природи.
72
Поет Гесіод розповідає, як сучасні йому греки розуміли походження людини і зміну віків. У давнину все було краще, але поступово життя на землі гіршало, і найгірше жилося за часів Гесіода. Це зрозуміло для Гесіода, представника селянства, дрібних земельних власників. За часів Гесіода дедалі більше поглиблювалось розшарування на класи і посилювалась експлуатація бідноти багатими, тому бідному селянству справді жилося тяжко під гнітом багатих землевласників. Звичайно, і після Гесіода життя бідняків у Греції краще не стало, як і раніш, експлуатували їх багаті.
73
В цьому міфі подається оповідання про Всесвітній потоп і про те, як Девкаліон і Пірра рятуються у величезній скрині. Міф про потоп існував і в стародавньому Вавилоні: це міф про Пірнапіштима, або Утнапіштима, який запозичили і стародавні євреї. У них – це біблійський міф про Всесвітній потоп і Ноя.
74
Есхіл розповідає про те, як Зевс, що править усім світом як жорстокий тиран, карає повсталого проти нього титана Прометея. Могутній титан всупереч волі Зевса викрав з Олімпу вогонь і дав його людям; він дав їм знання, навчив землеробства, ремесел, кораблебудування, читання й письма; цим Прометей зробив життя людей щасливішим і підірвав владу Зевса і його помічників – олімпійських богів. Але головна провина Прометея в тому, що він не хоче відкрити Зевсові таємницю, від кого народиться у Зевса син, який буде могутніший від нього і скине його з престолу.
75
Острів на півночі Егейського моря.
76
Грифи – потвори з орлиними крилами і головою та з левовим тілом, що стерегли на крайній півночі Азії золоті розсипи.
77
Аримаспи – міфічний народ, який жив у сусідстві з грифами і вів з ними боротьбу, що не припинялася.
78
Цим закінчується трагедія Есхіла «Прикований Прометей».
79
Пандора означає – наділена всіма дарами.
80
Міф про Еака особливо цікавий тим, що в ньому яскраво відбитий пережиток тотемізму. В міфі розповідається про те, як з мурашок виникло плем’я мирмидонян. Віра в те, що люди можуть походити від тварин, властива первісній релігії.
81
Від слова мирмекс – мурашка.
82
Лівією греки називали берег Африки на захід від Єгипту.
83
Персей – один з найпопулярніших героїв Греції. Про нього збереглося багато міфів, що їх оповідали не скрізь однаково. Цікаво, що ряд осіб, які діють у цих міфах, стародавні греки перенесли на небо. І тепер ми знаємо такі сузір’я, як Персей, Андромеда, Кассіопея (мати Андромеди) і Кефей (батько її).
84
Один з Кікладських островів в Егейському морі.
85
Ефіопія – країна, що лежала, за уявленнями греків, на крайньому півдні землі. Ефіопією греки, а потім римляни називали всю країну, що лежить в Африці на південь від Єгипту.
86
Знаходиться в оазисі Лівійської пустелі, на захід від Єгипту.
87
Одне з найдавніших міст Греції, знаходилось в Арголіді.
88
Багато що в цьому міфі вказує на те, що Беллерофонт був місцевим сонячним богом; він несеться по небу на крилатому коні, він убив своїми стрілами потворну Химеру, яка втілює в собі бурю, землетрус і вулканічні сили землі. Міфи про героїв, подібних до Беллерофонта, зустрічаємо в багатьох народів земної кулі.
89
Країна на південному заході Малої Азії.
90
Іменем Пегаса названо сузір’я. Пізніше Пегас став і конем поетів; на ньому поети підносяться на Парнас, до бога Аполлона і муз.
91
Гора, на якій була фортеця (акрополь) Коринфа.
92
Плем’я, яке жило на північному кордоні Лікії.
93
В цьому міфі вражає нас дика жорстокість Тантала. Він убиває свого сина лише для того, щоб пересвідчитись, чи всезнаючі олімпійські боги. В цьому вчинку Тантала виразно позначається пережиток тих часів, коли у греків приносили ще в жертву людей.
94
Місто на західному березі Малої Азії.
95
У міфах про Пелопса багато рис найглибшої давнини. В них ми зустрічаємося з пережитками – викраданням нареченої, так званим умиканням нареченої. Змагання Пелопса з Еномаєм – не що інше, як викрадання нареченої. На грецьких вазах Пелопса зображено часто на колісниці з Гіпподамією, дочкою Еномая, наче він вивозить її. Розповідається, що Еномай вішав голови вбитих ним женихів на дверях свого палацу.
96
Піса – місто на заході Пелопоннесу в долині ріки Алфею.
97
Істм – Істмійський перешийок, що сполучає Пелопоннес із Середньою Грецією.
98
Міф про викрадення Європи Зевсом розповідає про викрадення нареченої. Обернення ж Зевса на бика – пережиток тотемізму.
99
У міфі про Кадма ми знову зустрічаємося з пережитками тотемізму – це воїни, що походять від дракона, точніше, що виросли з його зубів. Та й сам Кадм з його дружиною перетворюються в змій.
100
Фінікія – на східному узбережжі Середземного моря. Найбільші її міста Тір і Сідон.
101
Кілікія – на півдні Малої Азії.
102
Ріка в Беотії, впадає в Капаїдське озеро.
103
Країна, що лежить на східному узбережжі Адріатичного моря.
104
Назва ріки в Беотії.
105
Геракл (у римлян Геркулес) – найбільший герой Греції. Спочатку він вважався за сонячного бога, що разив своїми стрілами, які б’ють без промаху все темне і зле, був богом, який зціляв і насилав хвороби. Він мав багато спільного з богом Аполлоном. Але Геракл – бог і герой, що зустрічається не тільки у греків; таких героїв-богів ми знаємо багато. З них особливо цікаві вавилонський Гільгамеш і фінікійський Мелькарт, міфи про яких мали вплив на міфи про Геракла; і ці герої ходили на край світу, звершували великі подвиги і страждали, як Геракл. Поети всіх часів завжди користувалися міфами про Геракла; їх увагу приваблювали подвиги і страждання, що випали на долю Геракла. В зоряну ніч ми можемо бачити Геракла (під римською його назвою Геркулеса) на небі, бо його ім’ям зветься одне із сузір’їв, а поряд із сузір’ям Геркулеса ми бачимо сузір’я Гідри, тієї потворної багатоголової гідри, яку вбив Геракл.
106
Одне з найдавніших міст Греції, знаходилось в Арголіді на Пелопоннесі.
107
Плем’я, що жило на заході Середньої Греції, в Акарнанії.
108
Край на північному заході Пелопоннесу.