МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ

товариства господарського «Сільський господар». Відповідно до статуту метою

товариства є: гуртувати хліборобів для збереження їхніх станових інтересів, для

піднесення сільського господарства, для плекання сільсько-господарської науки

та піднесення добробуту і культури українського хліборобства. Основателями

кружка стали: Крукеницький Федір, Савіцький Федір, Коваль Іван, Бенцак

Захар, Базиляк Павло, Кравець Андрій, Коваль Юрко, Різничок Іван, Шидлівський Роман, Бундзила Іван. Реєстрація кружка відбулася 26. 07. 1931 р.

У 1934 р. керівником (війтом) місцевого органу самоуправління

муніципалітетом (ґміною) с. Макунів був Крукеницький Микола. Цей орган мав

сво

печатку.

Особливого значення набув культ могил українських героїв. По усіх селах

насипували символічну могилу-курган на пошану героям, біля яких в день

першого листопада як на зелені свята правлено панахиди, виголошувано

патріотичні промови й співано патріотичні пісні.

13

Друга Світова війна.

«Виросли у кайданах слав’янськії діти

І забули у неволі що вони на світі!»

«Єретик» Т. Шевченко

Наближався вересень 1939 року. За таємною угодою між правителями

СРСР та третього рейху, відомою як «пакт Рібентропа-Молотова», Європу

було поділено на сфери впливу. Німці почали здійснювати цю домовленість, напавши 1 вересня 1939 року на Польщу і розв′язавши таким чином другу

світову війну. За два тижні гітлерівські війська окупували частину сусідньої

країни, вийшовши на умовлену зі совєтами лінію Сян-Ганька-Солокія-Буг.

Оскільки совєти затрималися із введенням свої військ у Польщу, то їхні

союзники рушили далі на схід. Тільки 17 вересня Червона Армія перейшла

кордон на Збручі. Така тактична затримка згодом використовувалася із

пропагандистською метою: совєти отримали змогу представляти агресором

лише гітлерівців, а своє вторгнення пояснювали, як «визвольний похід

Червоної Армії з метою взяти під свій захист життя та майно населення

Західної України та Західної Білорусії».

В 1935—1938 рр. через важке економічне становище багато жителів

Західної України виїзджали на заробітки у Францію. Серед них були і жителі

с. Макунів Бенцак Роман Васильович (1907), Кубіцький Павло Федорович

(1905), Іваницький Іван Іванович (1900), Крукеницький Федір Петрович (1910) з дружиною. В 1938 році на заробітки у Францію виїхав Буяр Михайло

Павлович. Проживаючи у Франції мав сім’ю, двох дітей. Під час Другої

світової війни воював у Французькій армії де був тяжко поранений. Після війни

зустрівся на чужині з братом Миколою. Додому вони не поверталися. З

початком війни Німеччини з Францією, наші земляки добиралися різними

шляхами додому, але попали в німецькі концентраційні табори. В табори

заходили представники ОУН (Мельниківці), які агітували українців і

записували їх до Українського національного об’єднання (УНО). Завданням

членів УНО було відвідування зібрання, проведення агітацій українців до

вступу в УНО, сплачування членських внесків в розмірі одної марки, а ОУН

проводила збройну боротьбу за незалежну Самостійну Україну. Цю

інформацію певним чином отримали органи НКВД і НКДБ СРСР. І при

поверненні заробітчан додому людей заарештовували і рішенням слідчих

відповідно до директиви НКВС та НКДБ СРСР №494—94 від 11.10.1943 р.

відправляли в спецтабори НКВД для фільтрації, кримінальні справи закривали.

Провірочно-фільтраційні табори НКВД СРСР – це спец-установи для перевірки

осіб, що побували у німецькому полоні або на окупованій території. В ці табори

14

попадали всі підозрюванні комуністичним режимом, але для яких не знайшли

хоча б мінімальних доказів для арешту і суду. Після перевірки таких

затриманих їх направляли :

1. у райвоєнкомати для служби в армії;

2. на формування штрафних батальйонів;

3. для роботи на оборонних промислових об’єктах; 4. а з решти, окремі були арештовані та осуджені.

Після смерті Йосипа Сталіна вони могли повертатися додому. Всі були

реабілітовані відповідно до закону України від 17.04.1991 р. «Про реабілітацію

жертв національних репресій в Україні».

1939 року були створені перші органи радянської влади на чолі з

членом КПЗУ Павлом Буяром. З 1939—1940 рр. головою сільської ради був

комуніст Буяр Павло Олександрович.

Активно проводилась колективізація земель за подвійною системою: колгоспи (колективне господарство) і радгоспи (радянське господарство).

Кожен колгосп повинен був давати половину врожаю державі і ще 30% для

МТС, тобто для тракторних та інших господарських станцій, а 20% залишалося

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.