Психологія людських спільнот

Ми не маємо наміру тепер займатися походженням цих рас. Утворені вони природою або історією – це не важливо. Нас цікавлять тільки їх особливості, які в них виробило тривале минуле. Ці особливості зберігаються впродовж століть одними і тими ж умовами існування, нагромаджуються спадковістю і, нарешті, набувають неабиякої стійкості та визначають тип кожного народу.

Розділ II

Межі мінливості характеру рас

Мінливість характеру рас, а не його сталість, становить уявне правило. – Підстави цієї видимості. – Незмінюваність основних рис і змінюваність другорядних. – Асиміляція психологічних особливостей з незмінними ознаками і мінливими особливостями тваринних видів. – Середовище, обставини, виховання діють на побічні психологічні особливості. – Приховані можливості характеру. – Приклади, які подаються різними епохами. – Люди терору. – Чим вони стали б в інші епохи. – Як, незважаючи на революції, залишаються незмінними національні характери. – Різні приклади. – Висновок.

Тільки уважно вивчивши розвиток цивілізацій, можна встановити сталість психічного складу рас. З першого погляду загальним правилом видається його мінливість, а не сталість. Історія народів, дійсно, може часом давати привід припускати, що душі їх іноді зазнають дуже швидких і значних змін. Чи не здається вам, наприклад, що існує значна різниця між характером англійця часів Кромвеля і характером сучасного англійця? Чи не є для вас сучасний італієць, обережний і хитрий, абсолютно відмінним від різкої і лютої людини, якою нам його описує в своїх мемуарах Бенвенуто Челліні? Не йдучи так далеко, обмежимося кордонами Франції. Скільки відбулося видимих змін в характері французів за незначне число століть й іноді навіть років? Який історик не відзначав відмінностей в характері між XVII і XVIII століттями? І в наші дні: чи не здається вам, що існує прірва між характерами непохитних членів конвенту і слухняними рабами Наполеона?

Однак це були одні й ті ж люди, і за кілька років вони здаються абсолютно іншими.

Щоб роз’яснити причини цих змін, ми повинні, перш за все, згадати, що психологічний вид, подібно анатомічному, складається з дуже невеликого числа основних незмінних особливостей, навколо яких групуються змінювані й непостійні другорядні ознаки. Скотар, який змінює видиму структуру якої-небудь тварини, садівник, який переробляє зовнішній вигляд якої-небудь рослини до такої міри, що недосвідчене око насилу її може впізнати, анітрохи не торкнулися основних особливостей виду; вони тільки діяли на його побічні ознаки. Незважаючи на всі старання мистецтва, основні особливості завжди прагнуть вийти назовні у кожному новому поколінні.

І психічна організація має основні особливості настільки ж незмінні, як анатомічні ознаки видів; але вона водночас володіє і легко змінюваними другорядними особливостями; ці останні можуть легко змінити середовище, обставини, виховання і різні фактори.

Нам потрібно також згадати, і це найважливіше, що в своїй психічній організації ми маємо всілякі задатки характеру, яким обставини не завжди дають можливість виявлятися. Оскільки вони випадково отримали застосування – відразу ж утворюється більш-менш ефемерна нова особистість. Цим саме пояснюється те, що в епохи великих релігійних і політичних криз спостерігають такі миттєві пертурбації в характері, що здається, ніби все змінилося: звичаї, ідеї, поведінка тощо. Дійсно, все змінилося, як поверхня спокійного озера, схвильованого бурею, але дуже рідко буває, щоб це було надовго.

Через ці задатки характеру, які приводять в дію певні виняткові події, діячі великих релігійних і політичних криз здаються нам вищими істотами в порівнянні з нами, свого роду велетнями, по відношенню до яких ми є якимись жалюгідними покидьками. Однак це були такі ж люди, як і ми, у них обставини привели в дію задатки характеру, якими володіють всі. Візьміть, наприклад, цих «гігантів конвенту», які дивилися зухвало на збройну Європу і посилали своїх супротивників на гільйотину за просте протиріччя. Це були, по суті, такі ж поважні і мирні обивателі, як і ми, які зазвичай, ймовірно, вели б у стінах свого кабінету, своєї контори дуже тихе і безбарвне існування. Виняткові події привели в рух деякі клітинки в їх мозку, що залишилися без застосування в звичайному стані, і вони стали тими колосальними постатями, яких потомство вже не в змозі зрозуміти. Сто років потому Робесп’єр був би, без сумніву, чесним мировим суддею, дуже дружнім зі своїм священиком; Фукье-Тенвіль – судовим слідчим, який володіє, можливо, трохи більшою суворістю, ніж його колеги, і зарозумілим ставленням людей його професії, але якого, ймовірно, дуже високо цінували б за його шаленство в переслідуванні злочинців; Сен-Жюст був би чудовим шкільним учителем, шанованим своїми начальниками і дуже гордим академічними пальмовими гілками, які йому, напевно, вдалося б отримати. Втім, щоб не сумніватися в законності наших передбачень, досить подивитися на те, що зробив Наполеон з лютих терористів, які ще не встигли перерубати одне одному голови. Більша їх частина стала столоначальниками, викладачами, суддями або префектами. Хвилі, підняті бурею, про які ми говорили вище, заспокоїлися, і схвильоване озеро прийняло знову свій спокійний вигляд.

Навіть у найбільш тривожні епохи, які утворюють найдивніші зміни в особистостях, можна легко під новими формами відшукати основні риси раси. Хіба централістський, самовладний і деспотичний режим суворих якобінців насправді сильно відрізнявся від централістського, самовладного і деспотичного режиму, який п’ятнадцять століть монархії глибоко укорінили в душі французів? Після всіх революцій латинських народів завжди з’являється цей суворий режим, ця невиліковна потреба бути керованими, тому що він являє собою свого роду синтез інстинктів їх раси. Не через один тільки ореол своїх перемог Бонапарт став володарем.

Коли він перетворив республіку в диктатуру, спадкові інстинкти раси виявлялися з кожним днем все з більшою і більшою інтенсивністю, і за відсутності артилерійського офіцера було б достатньо якого-небудь авантюриста. П’ятдесят років по тому досить було з’явитися спадкоємцю його імені, щоб зібрати голоси цілого народу, змученого свободою і який жадав рабства. Не Брюмер зробив Наполеона, а душа народу, який майже добровільно йшов під його залізну п’яту.

«За першим помахом, – пише Тен, – французи підкорилися і відчували себе при цьому природно; нижчі – селяни і солдати – з тваринною вірністю; вищі – сановники і чиновники – з візантійським раболіпством. З боку республіканців – ніякого опору; навпаки, саме серед них він знайшов свої кращі знаряддя управління: сенаторів, депутатів, членів Національної ради, суддів, всякого роду адміністраторів. Одразу під проповіддю свободи і рівності він розгадав їх самовладні інстинкти, їх жагу командувати, гнобити, хоча б і підпорядковано, і зверх того у більшості з них апетити до грошей і насолоди. Між делегатом Комітету Громадського Порятунку і яким-небудь міністром, префектом або супрефектом Імперії різниця незначна: це та сама людина, але в іншому костюмі, спочатку в тозі революціонера, а потім у віцмундирі чиновника».

Якщо вплив середовища на людину здається настільки великим, то головним чином тому, що воно діє на побічні і тимчасові особливості або на ще приховані задатки характеру, про які нам вище довелося говорити. Насправді зміни не дуже глибокі.

Найбільш мирна людина під впливом голоду може доходити до ступеня жорстокості, який приводить її до всіляких злочинів, а іноді навіть до того, що вона пожирає своїх ближніх. Чи можна на підставі цього сказати, що її звичайний характер остаточно змінився?

З того, що умови цивілізації приводять одних до надмірних розкошів і до всіх вад, які становлять їх неминучий наслідок, а іншим створюють дуже великі потреби, не даючи їм засобів для їх задоволення, за цим може слідувати загальне невдоволення і неспокійний стан, які будуть діяти на поведінку і викликати всілякі перевороти, але в цих невдоволеннях, в цих переворотах завжди будуть проявлятися основні риси раси. Англійці Сполучених Штатів вносили колись в свої чвари під час міжусобної війни ту ж наполегливість, ту ж неприборкану енергію, яку вони тепер вкладають в основу міст, університетів і фабрик. Характер не змінився. Змінилися тільки предмети, до яких він додавався.

Досліджуючи один за одним різні фактори, які здатні впливати на психічний склад народів, ми можемо завжди констатувати, що вони діють на побічні і непостійні сторони характеру, але анітрохи не зачіпають його основних рис або зачіпають їх лише шляхом дуже повільних спадкових накопичень.

З написаного вище ніяк не можна зробити висновок, що психологічні особливості рас зовсім піддаються змінам; а тільки те, що, подібно до анатомічних ознак, вони дуже стійкі. Внаслідок цієї стійкості душа рас і змінюється так повільно протягом віків.

Розділ III

Психологічна ієрархія рас

Психологічна класифікація ґрунтується, подібно до анатомічної класифікації, на констатуванні невеликого числа постійних і основних рис. – Психологічна класифікація людських рас. – Первісні раси. – Нижчі раси. – Середні раси. – Вищі раси. – Психологічні елементи, угруповання яких допускає цю класифікацію. – Елементи, які мають найбільшу важливість. – Характер. – Моральність. – Розумові якості можуть змінюватися вихованням. – Якості характеру постійні і складають незмінний елемент кожного народу. – Їх роль в історії. – Чому різні раси не можуть розуміти і впливати один на одного. – Причини неможливості змусити нижчий народ прийняти вищу цивілізацію.

Коли в галузі природознавства доводиться встановлювати підстави для класифікації видів, то праця ця полегшується тим, що незмінні і, відповідно, основні ознаки, за якими визначається кожен вид, дуже нечисленні. Їхній перелік завжди займає кілька рядків. Це тому, що в дійсності натураліст займається тільки незмінними ознаками, не звертаючи ніякої уваги на тимчасові. Втім, ці основні ознаки неминуче тягнуть за собою цілу низку інших.

Те ж саме – з психологічними ознаками рас.

Якщо вдаватися в подробиці, то між одним народом та іншим, між одним індивідуумом та іншим можна помітити незліченні й тонкі відмінності; але якщо звертати увагу тільки на основні ознаки, то доведеться визнати, що для кожного народу вони нечисленні. Тільки на прикладах (ми скоро наведемо дуже характерні) можна ясно показати вплив цього невеликого числа основних ознак на життя народів.

Підстави психологічної класифікації рас можуть бути викладені лише після детального вивчення психології різних народів. Для цієї праці потрібні були б томи; ми ж обмежимося тим, що накидаємо їх психологію великими штрихами. Розглядаючи тільки головні психологічні ознаки людських рас, ми можемо розділити їх на такі чотири групи: первісні раси, нижчі, середні і вищі.

Первісні раси – ті, у яких не знаходимо жодного сліду культури і які зупинилися на тій епосі первісної тваринності, яку переживали наші предки в кам’яному віці: такими є нинішні фіджійці й австралійці.

Крім первісних рас існують ще нижчі раси, головними представниками яких є негри. Вони здатні до зачатків цивілізації, але тільки до зачатків. Ніколи їм не вдавалося піднятися вище зовсім варварських форм цивілізації, хоча випадок робив їх (наприклад, негрів Сан-Домінго) спадкоємцями вищих цивілізацій.

До середніх рас ми відносимо китайців, японців, монголів і семітичні народи. Через ассірійців, монголів, китайців, арабів вони створили високі типи цивілізацій, які могли бути перевершені одними тільки європейськими народами.

Серед вищих рас можуть займати місце тільки індоєвропейські народи. Як в давнину, в епоху греків і римлян, так і сьогодні одні тільки вони виявилися здатними до великих відкриттів у сфері мистецтва, науки і промисловості. Тільки їм ми зобов’язані тим високим рівнем, якого досягла нині цивілізація. Пара й електрика вийшли з їх рук. Найменш розвинені з цих вищих рас, наприклад індуси, піднеслися в сфері мистецтва, літератури і філософії до такого рівня, якого ніколи не могли досягти монголи, китайці і семіти.

Між чотирма великими групами, які ми щойно перерахували, неможливе ніяке злиття; розумова прірва, яка їх розмежовує, очевидна. Труднощі починаються тільки тоді, коли хочуть поділити ці групи. Англієць, іспанець, росіянин відносяться до групи вищих народів; проте ми добре знаємо, що між ними існують дуже великі відмінності. Щоб визначити ці відмінності, потрібно окремо описати характер кожного народу. Це ми скоро зробимо для двох з них для того, щоб застосувати наш метод і показати важливість його результатів. Поки ж ми назвемо тільки в найзагальніших рисах природу головних психологічних елементів, за якими можна розрізняти раси.

У первісних і нижчих рас (немає потреби їх відшукувати серед справжніх дикунів, так як нижчі верстви європейських суспільств подібні первісним істотам) можна завжди констатувати більшу чи меншу нездатність міркувати, тобто асоціювати в мозку ідеї, щоб їх порівнювати і помічати їх подібності та відмінності, – ідеї, викликані минулими відчуттями, або слова, які служать їхніми знаками, з ідеями, виробленими справжніми відчуттями. З цієї нездатності міркувати виникає велика легковірність і повна відсутність критичної думки. У вищій істоті, навпаки, здатність асоціювати ідеї і робити з них висновки дуже велика, критична думка і здатність до точного мислення високо розвинені.

У людей нижчих рас можна ще констатувати дуже слабкий ступінь уваги і міркування, дуже великий наслідувальний розум, звичку робити з окремих випадків загальні неточні висновки, слабку здатність спостерігати і виводити зі своїх спостережень корисні результати, надзвичайну мінливість характеру і дуже велику непередбачливість. Інстинкт моменту – єдиний їх путівник. Подібно до Ісави – типу первісної людини – вони охоче продали б своє майбутнє право первородства за справжню сочевичну юшку. Коли людина вміє протиставляти найближчому інтересу майбутній, ставити собі мету і з наполегливістю переслідувати її, то вона вже здійснила великий прогрес.

Така нездатність передбачати віддалені наслідки своїх вчинків і схильність не мати іншого путівника, крім моментальних спонук, прирікають індивідуума, так само як і расу, на те, щоб постійно залишатися в дуже низькому стані. Тільки у відповідності до того, як народи привчаються володіти своїми інстинктами, тобто відповідно до того, як вони набувають волі і, отже, влади над собою, вони починають розуміти важливість порядку, необхідність жертвувати собою задля ідеалу і піднестися до цивілізації. Якби потрібно було оцінити одним мірилом соціальний рівень народів в історії, то я охоче прийняв би за масштаб ступінь здатності володіти своїми інстинктами. Римляни в давнину та англо-американці сьогодні являють собою народи, які мають цю якість у вищій мірі. Вона сильно сприяла збереженню їх величі.

Загальним угрупованням і відносним розвитком різних психологічних елементів утворюються типи психічних організацій, за якими можна встановити класифікацію індивідуумів і рас. З цих психологічних елементів одні мають відношення до характеру, інші – до розуму.

Вищі раси відрізняються від нижчих як характером, так і розумом; але вищі народи між собою відрізняються, головним чином, характером. Оскільки цей пункт має величезне суспільне значення, то його слід викласти ясно. Характер утворюється поєднанням в різній пропорції різних елементів, які психологи позначають нині ім’ям почуття.

З тих, які відіграють найбільш важливу роль, головне, слід відзначити наполегливість, енергію, здатність володіти собою – здатності, які виникають з волі. Ми згадаємо також серед основних елементів характеру моральність, хоча вона – синтез досить складних почуттів. Це останнє слово ми вживаємо в значенні спадкової поваги до правил, на яких покоїться існування суспільства. Мати моральність для народу – означає мати певні тверді правила поведінки і не відступати від них. Оскільки ці правила урізноманітнюються за часом і країнам, то моральність внаслідок цього здається річчю дуже мінливою, і вона, в дійсності, така; але для цього народу, для даного моменту моральність повинна бути абсолютно незмінною. Дочка характеру, але нітрохи не розуму, вона може вважатися міцно встановленою тільки тоді, коли стала спадковою і, отже, несвідомою. Взагалі можна сказати, що велич народів залежить, головним чином, від рівня їх моральності.

Розумові якості можуть легко змінюватися під впливом виховання; риси характеру майже зовсім випадають із його дії. Якщо виховання діє на них, то це буває тільки у натур байдужих, які не мають майже ніякої волі і, отже, легко схиляються в ту сторону, куди їх штовхають. Ці байдужі натури зустрічаються в окремих індивідів, але вкрай рідко – у цілого народу, і якщо їх можна побичити в ньому, то тільки в моменти крайнього занепаду.

Відкриття розуму передаються легко від одного народу до іншого. Якості характеру не можуть передаватися. Це ті незмінні основні елементи, які дозволяють розрізняти психічний склад вищих народів. Відкриття, зроблені завдяки розуму, складають загальне надбання людства; переваги або недоліки характеру складають виняткове надбання кожного народу. Це – незмінна скеля, в яку хвиля повинна бити день у день протягом століть, щоб обточити тільки її контури; він відповідає специфічній ознаці виду, плавнику риби, дзьобу пташки, зубу хижака. Характер народу, а не його розум визначає його розвиток в історії. Вплив характеру можна завжди відшукати у видимих примхах абсолютно безсилого випадку і дуже могутньої долі, яка, за різними віровченнями, керує вчинками людей.

Вплив характеру – наймогутніший фактор в житті народів, між тим як вплив розуму, в дійсності, дуже слабкий. Римляни часів занепаду мали більш витончений розум, ніж розум їх грубих предків, але вони втратили колишні якості свого характеру: наполегливість, енергію, непереможну завзятість, здатність жертвувати собою задля ідеалу, непорушну повагу до законів, які створили велич їхніх предків. Тільки завдяки характеру 60 тисяч англійців тримають під своєю владою 250 мільйонів індусів, з яких більшість принаймні рівні їм по розуму, а деякі незмірно перевершують їх своїм естетичним смаком і глибиною філософських поглядів.

Тільки завдяки характеру вони очолюють гігантську колоніальну імперію, яку коли-небудь знала історія.

На характері, а не на розумі ґрунтуються суспільства, релігії та імперії. Характер дасть народам можливість відчувати і діяти. Вони ніколи не вигравали багато від того, що бажали занадто багато розмірковувати і занадто багато мислити.

Надзвичайна слабкість робіт професійних психологів і їх незначний практичний інтерес залежать, головним чином, від того, що вони присвячують себе виключно вивченню розуму і залишають майже зовсім осторонь вивчення характеру. Я знаю тільки одного Рибо, який на декількох сторінках, на жаль, занадто коротких, показав значення характеру і визнав, що він утворює справжній фундамент душевного розвитку. «Розум, – пише абсолютно обґрунтовано вчений, професор «College de France», – лише побічна форма психічної еволюції. Основний тип її – характер. Розум, коли він занадто розвинений, швидше веде до його руйнування».

Я постараюся тут довести, що якщо є бажання ознайомитися з порівняльною психологією народів, то варто, перш за все, приступити до вивчення характеру. Той факт, що така важлива наука (так як з неї випливають історія і політика) ніколи не була предметом дослідження, залишився б абсолютно незрозумілим, якби нам не було відомо, що подібна наука не набувається ні в лабораторіях, ні в книгах, а тільки тривалими подорожами. Ніщо, втім, не дає приводу передбачити, що до неї скоро приступлять професійні психологи. Вони все більше і більше полишають сьогодні те, що було колись їх галуззю, щоб присвятити себе анатомічним і фізіологічним дослідженням. Анатомувати мізки, досліджувати під мікроскопом клітини, визначати закони, які зв’язують збудження і реакцію, – все це належить до загальної фізіології, і стосується однаково жаби і людини, але залишається без всякого близького або віддаленого застосування у пізнанні психологічного складу різних типів нашого виду. Тому не можна не заохочувати такі твори, як цікаве дослідження Поллака «Les caracteres», яке щойно побачило світ.

Хоча розміри нашої праці дуже обмежені, вони все-таки дозволять нам показати на кількох абсолютно ясних прикладах, якою мірою характер народів визначає їх долю. Я також покажу на інших прикладах, що, всупереч всім історичним поглядам, психічний склад рас, коли він вже утворився, має майже настільки ж стійкі ознаки, як анатомічні ознаки видів.

З психічного складу рас випливає їх розуміння світу і життя, а відповідно, їх поведінка і, нарешті, їх історія. Сприймаючи певним чином враження від зовнішніх речей, кожен індивід відчуває, мислить і чинить цілком інакше, ніж будуть відчувати, мислити і діяти ті, хто мають абсолютно відмінний психічний склад. Звідси випливає, що психічні організації, побудовані за абсолютно різними типами, не можуть досягти повного злиття.

Столітні зіткнення рас головною своєю підставою мають непримиренність їхніх характерів.

Нічого не можна зрозуміти в історії, якщо не маєш постійно на увазі, що різні раси не можуть ні відчувати, ні мислити, ні вчиняти однаково, ні, отже, розуміти одна одну. Без сумніву, різні народи мають у своїх мовах спільні слова, які вони вважають синонімами, але ці спільні слова пробуджують у тих, хто їх слухає абсолютно не схожі почуття, ідеї, способи мислення. Потрібно пожити з народами, психічний склад яких відчутно відрізняється від нашого, навіть вибираючи між ними тільки осіб, які розмовляють нашою мовою і які отримали наше виховання, щоб зрозуміти глибину прірви, що існує між психічним складом різних народів.

Можна і без далеких подорожей скласти собі про це деяке уявлення, констатуючи глибоку психічну відмінність, яка існує між цивілізованими чоловіком і жінкою, навіть в тому випадку, коли остання дуже освічена. Вони можуть мати спільні інтереси, спільні почуття, але ніколи – однакових асоціацій ідей.

Вони розмовляють між собою протягом століть, не розуміючи один одного, тому що їхні духовні організми побудовані за надто різними типами, щоб вони могли однаково сприймати зовнішні речі. Уже одної різниці їхньої логіки було б достатньо для того, щоб створити між ними непрохідну прірву.

Ця прірва між психічним складом різних рас і пояснює нам, чому вищим народам ніколи не вдавалося змусити нижчі прийняти їх цивілізацію. Настільки ще поширена думка, що освіта може здійснити подібну справу, – одна із найсумніших ілюзій, яку коли-небудь створили теоретики чистого розуму.

Без сумніву, освіта дозволяє, завдяки пам’яті, яка притаманна найнижчим істотам і яка не становить, однак, виняткового привілею людини, дати індивіду, який стоїть досить низько на людських сходах, сукупність знань, які має європеєць. Можна легко зробити бакалавра або адвоката з негра або з японця; але цим йому надають чисто зовнішнього лиску, без будь-якого впливу на його психічну природу, з якої він не може мати ніякої користі. Те, чого йому не може дати ніяка освіта (бо їх створює одна тільки спадковість), – це форми мислення, логіка і, головним чином, характер західних людей. Цей негр або цей японець можуть отримувати скільки завгодно дипломів, але ніколи їм не піднятися до рівня звичайного європейця. За десять років йому можна легко дати освіту дуже освіченого англійця. Але щоб зробити з нього справжнього англійця, тобто людину, яка діє як англієць в різних життєвих обставинах, в які вона буде поставленою, – для цього ледь вистачило б тисячі років. Тільки ззовні народ круто змінює свою мову, свій державний лад, свої вірування і своє мистецтво. Для того, щоб зробити подібні зміни в дійсності, потрібно змінити його душу.

Розділ IV

Прогресивна диференціація індивідів і рас

Нерівність між різними індивідами певної раси тим більша, чим ця раса вища. – Психічна рівність всіх індивідів нижчих рас. – Не середні шари, а вищі потрібно порівнювати для оцінки відмінностей, які розмежовують раси. – Успіхи цивілізації прагнуть до все більшого і більшого диференціювання індивідів і рас. – Результати цієї диференціації. Психологічні підстави, що заважають їй стати дуже значною. – Як спадковість постійно приводить індивідуальні переваги до середнього типу раси. – Анатомічні спостереження, які підтверджують прогресивну психологічну диференціацію рас, індивідів і статей.

Вищі раси відрізняються від нижчих не тільки своїми психологічними й анатомічними особливостями, але також і різноманітністю елементів, які входять в їх надра. У нижчих рас всі індивіди, навіть тоді, коли вони належать до різних статей, мають майже однаковий психічний рівень. Будучи всі схожими один на одного, вони цілком являють собою картину тої рівності, про яку мріють сучасні соціалісти. У вищих рас нерівність індивідів і статей, навпаки, становить закон.