Олена Федорова
Хорор у морзі: нечиста сила в судово-медичному відношенні

Зараз уся лiкарня обурено гудiла, тому що мер Тищенко не обрав прiоритетом виплату зарплати медикам, а направив всi кошти на вiдновлення несподiвано згорiлого унiвермагу, яких в мiстi було декiлька. Усi знали, що мер мав свою значну частину фiнансовоi вигоди саме з цього магазину.

– Мiг би й за власнi грошi вiдновлювати магазин. Це – не предмет першоi необхiдностi. А лiкарня – перша! – обурено кричали медики.

Профспiлка прийняла рiшення боротися проти несправедливого рiшення районноi ради. Спочатку колектив написав до мерii клопотання про термiнове використання резервiв для виплати грошей, на що була отримана звичайна вiдписка про те, що «потрiбно почекати» i так далi, i тому подiбне.

Час йшов, людям було нема за що жити, а мер i далi не чухався. Орест вже двiчi займав грошi у Демча перед побаченнями з Лерою. За положенням, медики взагалi не мали права страйкувати. Але профспiлки наважилися пiти на такий крайнiй захiд, як порушення службових iнструкцiй. Бо, стосовно них, адже, теж було допущено порушення.

– Ми – не «терпiли», скiльки можна? – кричали на зборах товаришi у бiлих халатах.

– Хвилиночку, шанованi! – призвав до порядку головлiкар, – Скажу вам чесно: особисто я не можу йти на демонстрацiю – мене одразу ж знiмуть. Не може йти й: «швидка допомога», допомога породiллям i ургентнi лiкарi по вiддiленнях. Але всi iншi можуть, тому що всiх – не звiльнять. Тому – жодних штрейкбрехерiв! Всi завтра з 10 ранку зустрiчаетеся пiд вiкнами мерii.

– У нас – справжня революцiя! Деякi навiть плакати малюють. Завтра йдемо страйкувати пiд мерiю, – iнформував сусiда Орест.

– Слухай, а це – вiдмiнний привiд! – пробурмотiв собi пiд нiс щось незрозумiле Демчин.

Наступного дня всi медики зiбралися пiд вiкном мера. Профспiлковий бос почав мiтинг, медики звернулися до охорони, щоб тi пропустили iх делегацiю на прийом. Зрозумiло, що iм вiдповiли, що Тищенка ще немае, i нiкого поки не пустять. Ясна рiч, що з iншого боку будiвлi був чорний хiд, яким мер i скористався на цей раз.

Буквально за кiлька хвилин з'явилося мiлiцiйне оточення. Зi здивуванням

i розчаруванням, закоханий Орест помiтив серед ментiв i Леру. Зустрiвшись з ним поглядом, вона тужливо знизала плечима. Їм обом було жахливо зустрiтися по рiзнi сторони барикад.

Пересiчнi громадяни, що проходили повз страйкарiв, зупинялися аби дiзнатись, в чому справа, i деякi теж приеднувалися до мiтингувальникiв. Незабаром перед будiвлею районноi ради бушувала стихiя, стояв шум i гамiр. Але мер так i не зволив з'явитися перед людьми. Вiн послав пiдлеглого, аби той провiв до нього головлiкаря. І тепер Борисов умовляв Тищенка негайно видiлити грошi для зарплати спiвробiтникам.

– Слухайте, у всiх е городи. Абияк перекрутяться. Де я вiзьму зараз фiнанси?

– Зi своеi кишенi хоч би! – хотiв обурено вiдповiсти головлiкар, але сказати вголос, звичайно, не посмiв.


Конец ознакомительного фрагмента
Купить и скачать всю книгу