Мандри Гуллівера

Ці обмови, про які я довідався згодом при одній, не вартій згадки, нагоді, на певний час озлобили лорда скарбниці проти його дружини, а ще більше проти мене, і хоч він, нарешті, переконався, що його обдурено, і помирився з дружиною, але я назавжди втратив його довір'я, а незабаром побачив, що хутко втрачаю й прихильність його величності, на якого, безперечно, дуже впливав той його улюбленець.

Розділ VII

Автор, діставши звістку про намір обвинуватити його в державній зраді, тікає до Блефуску. Як прийняли його там.

Раніше ніж розповідати про мій від'їзд із Ліліпутії, слід, мабуть, сказати читачеві кілька слів про інтригу, що два місяці поспіль точилася проти мене.

Через незначне своє походження я завжди стояв осторонь царських дворів і, хоч і чув чимало про коверзування великих монархів та міністрів, ніколи не сподівався таких жахливих наслідків од них у цій далекій державі, керованій, як здавалося мені, принципами, зовсім не подібними до європейських.

Саме тоді, як я зібрався відвідати імператора блефускуанців, одного вечора, дуже таємно, в закритих ношах прибув до мене один поважний придворний (якому я зробив дуже велику послугу під той час, коли він був у неласці в його величності) і, не називаючи свого імені, зажадав побачення. Носіїв одіслано. Поклавши в кишеню камзола ноші разом із його ясновельможністю, я звелів вірному челядникові казати всім, що нездужаю і уклався спати, а сам увійшов до помешкання, зачинив двері, поставив своїм звичаєм ноші на стіл і сів коло них. Коли ми обмінялися привітаннями, я помітив велику заклопотаність на виду його ясновельможності й запитав про її причини. Тоді він попросив терпляче вислухати його в справі, яка великою мірою стосувалася моєї честі та мого життя. Сказав він – бо я записав його слова зараз же, як він пішов, – таке:

– Насамперед, – почав він, – вам треба знати, що останнім часом кілька разів і найтаємнішим способом скликали засідання державної ради з приводу вас, і два дні тому його величність ухвалив остаточне рішення.

Ви дуже добре знаєте, що Скайреш Болголам (гелбет, або головний адмірал) мало не від часу вашого прибуття сюди є вашим запеклим ворогом. Перші причини цього мені невідомі, але ненависть його особливо збільшилася після вашої перемоги над блефускуанцями, що зовсім затьмарила його славу як адмірала. Цей лорд, спільно з лордом скарбниці Флімнепом, про неприязнь якого до вас через його дружину знають усі, генералом Лімтоком, камергером Лалконом і найвищим суддею Белмафом, склали акт, де вас обвинувачують у державній зраді та в інших злочинах, за які карають смертю.

Цей вступ так роздратував мене, свідомого своїх заслуг і невинності, що я зібрався був перебити його, але він попросив мене мовчати і вів далі.

– На подяку за вчинені вами мені послуги, я, ризикуючи головою, здобув, протоколи засідань ради і скопіював акт обвинувачення. Ось він:

ПУНКТИ ОБВИНУВАЧЕННЯ КВІНБУСА ФЛЕСТРІНА (ЧОЛОВІКА-ГОРИ)

Пункт І

З огляду на те, що за царювання його імператорської величності Келіна Дефара Плюна спеціальним актом, під загрозою кари, як за державну зраду, заборонено мочитися на садибі імператорського палацу і що, незважаючи на це, вищеназваний Квінбус Флестрін, явно порушуючи згаданий закон, під тим приводом, ніби гасить пожежу, яка спалахнула в покоях її імператорської величності, найлюбішої дружини імператорської, злісно, по-зрадницькому і по-гаспидському звільнившися від своєї сечі, погасив зазначену пожежу в зазначених покоях, будучи і перебуваючи в садибі зазначеного імператорського палацу всупереч наявному щодо цього закону й своєму обов'язкові і таке інше, і таке інше.

Пункт II

Що зазначений Квінбус Флестрін, привівши до королівського порту флот імператора Блефуску й діставши від його імператорської величності наказ захопити і всі інші кораблі зазначеної імперії Блефуску з тим, щоб обернути імперію Блефуску на нашу провінцію з призначеним од нас віце-королем і знищити та скарати не тільки емігрантів із секти тупоконечних, а й усіх тих тубільців, що не зречуться зараз же своєї тупоконечницької єресі – вищеназваний Квінбус Флестрін як перекинчик і зрадник його найласкавішої та найпресвітлішої величності просив увільнити його від виконання цього розпорядження, бо він, мовляв, не хоче позбавляти безневинний народ волі та життя.

Пункт III

Що, коли до його величності прибула, як відомо, делегація блефускуанців благати замирення, зазначений перекинчик Флестрін почав допомагати послам, радити й підмовляти їх, хоч і добре знав, що вони служать монархові, який тільки-но був одвертим ворогом його величності й одверто воював із ним.

Пункт IV

Що зазначений Квінбус Флестрін, усупереч обов'язкам вірнопідданого, діставши тільки усний дозвіл його величності, має намір одвідати державу та двір імператора Блефуску і під приводом цього візиту хоче в дійсності по-зрадницькому та віроломно допомогти й підмовити імператора Блефуску проти нашого імператора, одвертим ворогом якого він тільки-но був і воював із ним.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примітки

1

Яків (Джеймс) II (до 1688), Марія II (до 1694), Вільгельм III (до 1702, спочатку спільно з Марією). Подальші королі за життя Свіфта: Анна (до 1714). Георг І (до 1727), Георг II (до 1760).

2

Сен-Джеймський палац – споруджений у Лондоні Генріхом VIII палац; за часів Свіфта – офіційна резиденція англійських королів (з 1698 року).

3

«Стелла» (лат.) і «Естер» (евр.) означають «зірка».

4

Докладніше див.: Англия в памфлете: Английская публицистическая проза начала XVIII века / Составитель, автор предисловия и комментария И. О. Шайтанов. – М.: Прогресс, 1987.

5

Листа цього, хоч і датованого 1727 p., вперше надруковано в дублінському виданні Фолкнера 1735 p.

6

Відомий англійський мореплавець XVIII ст.

7

Натяком.

8

Площа в Лондоні, де відбувалися прилюдні екзекуції.

9

Ліліпути. – Свіфт сам придумав це слово – Lilliput – як і інші назви країн та їх мешканців. Вважають, що в ньому контаміновані англійські слова lillilittle (маленький) і put, що передає зневажливе ставлення до людей розпусної поведінки (від лат. putidus – зіпсований, гнилий, противний). Можна припустити також контамінацію фонетично близьких puppet – лялька, маріонетка або pet – маленьке створіння, тваринка, любимець.

10

…побувавши на Близькому Сході в інших країнах. – Левант – збірна назва країн Східного Середземномор'я.

11

Ліга – близько трьох англ. миль.

12

Я хотів підвестись, але не спромігся й ворухнутися… – Вся наступна сцена була інспірована схожим епізодом з твору римського письменника Філострата Флавія (178—248) «Образи» («Eikones»), де розповідається, як войовничі пігмеї йдуть штурмом на сплячого Геркулеса. Цю аналогію першим помітив В. Скотт. Тут і далі Свіфт вільно черпає із скарбниці античної і всієї європейської літератури, шукаючи яскравих епізодів.

13

…вздрів чоловічка, дюймів шести на зріст. – 1 дюйм – 2,54 см. Наводимо інші англійські виміри, якими постійно користується Свіфт: 1 фут – 30,48 см; 1 ярд – 91,44 см; кабельтов – 185,2 м; 1 миля – 1609,33 м; ліга (морська) – 5,65 км; 1 фунт – 453,59 г; 1 пінта – 0,57 л; галон – 4,5 л.

14

В імператора різкі мужні риси обличчя з австрійською губою й орлиним носом. – За задумом Свіфта, імператор ліліпутів – це англійський король Георг І (на троні з 1714 по 1727 p.); проте Георг мав інший вигляд: маленький на зріст, вайлуватий.

15

Ці джентльмени (…) склали докладний список усього, що бачили… – Натяк на діяльність таємного комітету, на чолі якого стояв Роберт Волпол, перший міністр за Георга І. Комітет розслідував інтриги якобитів – прихильників повернення на англійський престол Якоба II Стюарта. Необхідність створення комітету була викликана тим, що реноме Георга постійно погіршувалося через те, що він зовсім не знав англійської мови, внаслідок чого зростала популярність вигнаного Якоба (Див.: Англия в памфлете…, с. 345, 509). Глузування з Р. Волпола траплялися в комедіях Дж. Гея і Г. Філдінґа.

16

Флімнеп, державний скарбник, підстрибував на натягненому канаті… вище від усіх інших вельмож імперії… – Висміюється політична спритність і безпринципність Р. Волпола.

17

Флімнеп не скрутив собі в'язи лише тому, що, падаючи, потрапив на королівську подушку… – Мається на увазі покровительство герцогині Кендельської, коханки Георга І, завдяки якій Волпол повернув собі пост міністра після тимчасової відставки.

18

Імператор кладе на стіл три тонкі шовкові нитки… – йдеться про кольори англійських орденів: Підв'язки – синій колір; Бані – червоний, і св. Андрія – зелений.

19

Він попросив мене стати на зразок Колосса Родоського… – мається на увазі велетенська статуя бога сонця Геліоса, заввишки 35 м, що була побудована стародавніми греками на о. Родос. Між ногами, що впиралися у дві скелі, вільно пропливали кораблі.

20

Мабуть, читачеві буде цікаво познайомитися з особливостями стилю та висловів цього народу… – Документ з умовами свободи для Гуллівера складений в уявних традиціях східної пишноти й величності. В зображенні імператора Ліліпутії та його двора ми знаходимо багато рис «східної» екзотики. Зокрема, час у ліліпутів вимірюється за місячним, а не сонячним календарем. На початку XVIII ст., завдяки діяльності Ост-Індської компанії, починається зміцнення англійського впливу в Індії і фактично розширення колоніальної політики. В країну проникають відомості про життя в Індії, в Китаї, Японії та в інших східних державах, нерідко фантастичного характеру.

21

її імператорська величність привітно всміхнулася… – Королева Анна (на троні з 1702 по 1714 р.) спочатку прихильно ставилася до Свіфта.

22

…два ворожі угруповання тремексени й слемексени… – партії торі і вігів. Низькі підбори імператора вказують на його приналежність до вігів, до «низької» церкви. «В політиці торі – прихильники королівських прерогативів, віги – парламентських законів, що обмежували монарха. В релігії торі – високі церковники з ухилом до католицизму, віги – нижче духівництво із симпатіями до диссентерів. В економіці торі одержували прибутки із землі, віги – з капіталу, від торгівлі і мануфактур» (Англия в памфлете…, с 491).

23

…наступник трону симпатизує тремексенам. – Принц Велльський, майбутній король Георг II, розходився в окремих позиціях зі своїм батьком, що симпатизував вігам; проте, ставши королем (на троні з 1727 по 1760 p.), тримав на службі запеклого віга Р. Волпола. Тому Свіфт каже, що «його величність трохи шкандибає». Свіфт приходить до висновку, що, за великим рахунком, політика одної партії відрізнялася від политики іншої не більше, ніж високий підбір від низького. Це збігається з думкою Болінброка, який, підкреслюючи у своїх «Міркуваннях про партії» користолюбство вігів і торіїв, вважав розділення на ці дві партії «безглуздим і смішним».

24

…видав декрет, де всім, під страхом найсуворішоїкари, пропонувалося розбивати яйця тільки з носика. – Прибічники тупого кінця – католики, гострого – протестанти. Вигнані з Англії прихильники католицького короля Якоба II Стюарта і папи римського знайшли притулок у Франції, що спричинило на тривалий час стійку політичну ворожнечу між Англією і Францією.

25

Один імператор позбувся голови, а другий – корони. – Карл І Стюарт був страчений урядом Кромвеля в 1649 р., а Якоб II Стюарт був скинутий з престолу у 1688 р. Ув'язненням першого і поваленням другого визначають початок (1640) і кінець (1688) буржуазної революції в Англії.

26

Імперія Блефуску – це острів… – Франція.

27

…легко потягнув за собою п'ятдесят найбільших військових ворожих кораблів. – За умовами Утрехтського миру, яким закінчилася війна «за іспанську спадщину» (1713 p.), Франція виплатила Англії величезну контрибуцію, віддала їй свої володіння в Америці (землі навколо Гудзонової затоки) і втратила право на значну кількість своїх кораблів, що в майбутньому підірвало її панування на морях і обмежило колоніальну політику. Англія виграла також за іншими пунктами миру, зокрема одержала від Іспанії Гібралтар, що був уже значно раніше захоплений англійськими каперами, одержала виняткове право торгівлі неграми та ін. Торі вважали укладення миру своєю заслугою, віги – актом державної зради.

28

…за три хвилини вогонь зовсім згас. – Ця воістину «раблезіанська» сцена (згадаймо, як у подібний спосіб Гарґантюа знешкодив армію короля Пікрошоля!) має свій підтекст. В ній виражена образа на королеву Анну, яка, під впливом свого упередження проти «Казочки про бочку», не захотіла гідно оцінити заслуг Свіфта в укладенні Утрехтського миру. Жест Свіфта досить сміливий, проте не незвичний, бо, за його власними словами, «священная особа королевы ежедневно подвергалась оскорблениям в листовках и песенках, которые сеяли раздоры» (Англия в памфлете…, с. 341).

29

їхні погляди на обов'язки батьків і дітей дуже різняться від наших. – Погляди на виховання, що їх розвиває тут Свіфт, в цілому відповідають надзвичайно популярним в Англії і всій Європі «Думкам про виховання» Дж. Локка (1693), але з тією різницею, що Локк найбільшим злом вважав шкідливий вплив на дитину «юрби одноліток, яких школа збирає від різних батьків», а Свіфт – відповідно з його думками про деградацію англійського суспільства – самих батьків, некультурних і розбещених, неспроможних прищепити своїм дітям високі моральні норми. Видатний мислитель-педагог доби Просвітництва Ж.-Ж.Руссо щодо питання колективного чи індивідуального виховання підтримує у своєму трактаті «Еміль, або Про виховання» (1762) Локка, а не Свіфта.

30

Patchwork – щось зроблене з клаптів.