Психологія сексуальності

Ціла низка серйозних точок зору на питання про інверсії висунув Ш. Ференці (J. Ferenczi) в статті «До нозології чоловічої гомосексуальності» (гомоеротика) (Zeitschrift für ärztlich Psychoanalyse. II. 1914). Ференці цілком справедливо засуджує той факт, що під назвою «гомосексуальність», яке він хоче замінити більш вдалим словом «гомоеротика», змішують багато дуже різних, нерівноцінних в органічному і психічному сенсі станів на тій підставі, що у них всіх є загальний симптом інверсії. Він вимагає суворого розрізнення, принаймні двох типів: суб’єкт-гомоеротика, відчуває і веде себе, як жінка, і об’єкт-гомоеротика, абсолютно мужній, який замінив жіночий об’єкт об’єктом однієї з собою статі. Першого він вважає справжнім «проміжним сексуальним» типом в сенсі М. Хиршфельда (М. Hirschfeld), другого він – менш вдало – називає невротиком, що страждає нав’язливістю. Боротьба зі схильністю до інверсії, так само як і можливість психічного впливу, є тільки у об’єкт-гомоеротика. І за визнанням цих двох типів необхідно додати, що у багатьох осіб змішується певна частка суб’єкт-гомоеротики з певною часткою об’єкт-гомоеротики.

В останні роки роботи біологів, в першу чергу – Е. Штейнаха (Е. Steinach), пролили світло на органічні умови гомоеротики, як і статевих ознак загалом.

За допомогою експериментального досвіду кастрації з подальшою пересадкою статевих залоз іншої статі вдалося у різних ссавців перетворити самців в самок і навпаки. Перетворення більш-менш повно торкнулося соматичних статевих ознак і психосексуальної поведінки (тобто суб’єкт і об’єкт-еротики). Носієм цієї зумовлюючої пів сили вважається не та частина статевої залози, яка становить статеві клітини, а так звана інтерстиціальна тканина цього органу (пубертатна залоза, або «залоза змужніння»).

В одному випадку вдалася зміна статі у чоловіка, який втратив яєчка внаслідок захворювання на туберкульоз. В статевому житті він поводився по-жіночому, як пасивний гомосексуаліст, і у нього спостерігалося і у нього спостерігалися дуже ясно виражені жіночі статеві ознаки вторинного характеру (особливості волосяного покриву на голові та обличчі, відкладення жиру в грудях і на стегнах). Після пересадки кріпторхічного людського яєчка цей чоловік став поводитися по-чоловічому і направляти своє лібідо нормальним чином на жінку. Одночасно зникли соматичні жіночі ознаки (А. Ліпшуц (A. Lipchutz). Die Pubertatsdruse mid ihre Wirkung. Bern, 1919).

Було б безпідставно стверджувати, що завдяки цим дивовижним дослідам вчення про інверсії набуває нової підстави, і передчасно чекати від них відразу ж нового шляху до спільного «лікуванню» гомосексуальності. В. фліс (W. Fliess) справедливо наголосив, що ці експериментальні досліди не знецінюють вчення про загальний бісексуальний природжений нахил вищих тварин. Здається ймовірним скоріше, що подальші подібні дослідження дадуть пряме підтвердження передбачуваної бісексуальності.

7

Через анальний отвір (лат.).

8

Найглибша відмінність між любовним життям в стародавньому світі і нашій полягає, мабуть, в тому, що античний світ наголошував на самому потязі, а ми переносимо його на об’єкт потягу. Стародавні поважали потяг і готові були облогородити ним і малоцінний об’єкт, тим часом як ми низько оцінюємо прояв потягу самого по собі і виправдовуємо його достоїнствами об’єкта.